Постанова № 71169514, 14.12.2017, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"14" грудня 2017 р. Справа № 903/776/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючий суддя Грязнов В.В.

суддя Василишин А.Р. ,

суддя Розізнана І.В.

секретар судового засідання Петрук О.В.,

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (довіреність №928 від 12.12.2016р.);

відповідача - не з’явився;

третьої особи- не з’явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відповідача-Департаменту соціа-льної політики Луцької міської ради на рішення господарського суду Волинської області від 21.11.2017 року у справі №903/776/17

за позовом Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі

Волинської філії ПАТ «Укртелеком» м.Луцьк

до Департаменту соціальної політики Луцької міської ради м.Луцьк

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача -

Головне управління Державної казначейської служби України

у Волинській області м.Луцьк

про стягнення 113 494 грн. 51 коп. відшкодування за надані телекомунікаційні послуги,-

Представнику роз’яснено права та обов’язки, передбачені ст.ст.22, 28 Господарського про-цесуального кодексу України. Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу зая-влено не було. Заяви про відвід суддів не надходило.

Рішенням господарського суду Волинської області від 21.11.2017р. у справі №903/776/17 (суддя Слободян О.Г.) задоволено позов Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Волинської філії ПАТ «Укртелеком» (надалі в тексті – Товариство) до Департаменту соціальної по-літики Луцької міської ради (надалі в тексті – Департамент) про стягнення 113 494 грн. 51 коп. відш-кодування за надані телекомунікаційні послуги.(арк.справи 190-192).

Приймаючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що Позивач, як оператор телеко-мунікацій, надає послуги зв’язку споживачам, в тому числі й на пільгових умовах. За листопад 2015 року Позивачем надано послуги зв’язку на пільговій основі, на підтвердження чого подано зве-дений розрахунок заборгованості і розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов’язаних з на-данням пільг. При цьому, головним розпорядником коштів місцевих бюджетів на здійснення захо-дів з виконання державних програм соціального захисту населення, в даному випадку щодо відшко-дування витрат на послуги зв’язку, які надавались споживачам на пільгових умовах є Департа-мент, тому саме на нього покладено обов’язок щодо виконання зобов’язань з оплати наданих пос-луг зв’язку на пільгових умовах.(арк.справи 192).

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Відповідач подав скаргу до Рівненського апеля-ційного господарського суду, у якій просить скасувати рішення господарського суду Волинської об-ласті від 21.11.2017р. у даній справі та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.(арк. справи 198-199).

Відповідач зазначає, що Департамент не є розпорядником коштів, а тому через недостатнє фінансування не може оплатити надані послуги.(арк.справи 198).

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 04.12.2017р. прийнято апеля-ційну скаргу Відповідача до провадження, справу призначено до слухання. Крім того, з урахуван-ням предмету позову, до участі у справі в якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача залучено Головне управління Державної казначейської служби України у Волинській області; витребувано у Відповідача до 13.12.2017р. докази направ-лення копії рішення та апеляційної скарги Третій особі.(арк.справи 197).

У зв’язку із перебуванням у відрядженні судді Мельника О.В. та на підставі розпорядження керівника апарату від 14.12.2017р. автоматизованою системою документообігу суду проведено ав-томатичну заміну складу суду у справі №903/776/17, визначено колегію: головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Василишин А.Р., суддя Розізнана І.В. Колегія у даному складі ухвалою від 14.12.2017р. прийняла апеляційну скаргу до провадження.(арк.справи 204-206).

На виконання ухвали апеляційного суду 11.12.2017р. поштою від Відповідача надійшли до-кази надсилання копії апеляційної скарги Третій особі.(арк.справи 207-212).

У день судового засідання через канцелярію суду Позивач подав відзив, у якому просить за-лишити апеляційну скаргу без задоволення а рішення суду першої інстанції – без змін.(арк.справи 215216).

Крім того 14.12.2017р. факсимільним зв’язком надійшли пояснення Третьої особи на апеля-ційну скаргу, в яких Казначейство зазначає, що з 01.01.2017р. відшкодування за надані телекомуні-каційні послуги у Державному бюджеті не передбачено, а тому відшкодовується із місцевих бюд-жетів.(арк.справи 118-119).

Крім того, на виконання вимог ухвали від 28.02.2017р. Управління подало докази надсилан-ня копій рішення та апеляційної скарги у справі №918/1311/16 третім особам.(арк.справи 121-127).

У судовому засіданні апеляційної інстанції 14.12.2017р. представник Позивача заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги Відповідача.

Відповідач та Третя особа не забезпечили явку своїх представників у призначене на 14.12. 2017р. судове засідання, причин неявки суд не повідомили, хоч про час та місце розгляду скарги були повідомлені у встановленому порядку.(арк.справи 203), проте, така неявка не перешкоджає розгляду скарги, з огляду на відсутність потреби в ній.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представника, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, 06.02.2015р. ПАТ «Укртелеком» в особі Волинської філії-виконавець та Департамент соціальної політики Луцької міської ради-замовник уклали договір № 28 про відшкодування витрат за встановлення та користування телефоном громадянам, які корис-туються пільгами (надалі в тексті – Договір), відповідно до п.1.1 якого виконавець своїми силами і матеріальними ресурсами виконує роботи по телефонізації квартир пільгової категорії населення та наданню їм телекомунікаційних послуг, а замовник відшкодовує виконавцю кошти за надані послу-ги, за рахунок субвенції з державного бюджету.(арк.справи 8).

Згідно п.2.1.1, п.п.2.2.2.-2.2.4 Договору, замовник зобов’язується на підставі рахунків та актів виконаних робіт, поданих виконавцем, перераховувати на рахунок виконавця кошти за надані пос-луги в межах надходження з державного бюджету. Виконавець зобов’язувався щомісячно, до 10 чис-ла місяця, наступного за звітним, подавати замовнику акти виконаних робіт із списками пільговиків, яким встановлено телефони та інформацію про обсяги нарахувань за надані послуги. Щомісячно надавати замовнику інформацію про нараховані пільги на магнітних носіях з метою проведення ав-томатичного звіряння даних та достовірності ведення обліку. Щомісячно, за кожний звітний період звіряти стан розрахунків між сторонами та підтверджувати це актом звіряння розрахунків на 1-ше число поточного місяця.

Пунктом 6.1 Договору передбачено, що договір вступає в силу з 01.01.2015р. та діє до 31.12. 2015р.

Договір підписано уповноваженими представниками та скріплено відтисками печаток сто-рін.(арк.справи 8-зворот).

Матеріалами справи стверджено, що у листопаді 2015 року Товариство надало телекомуні-каційні послуги населенню на пільговій основі на суму 113 494 грн. 51 коп., вартість яких підлягає відшкодуванню за рахунок субвенцій з бюджету, про що свідчать розрахунки видатків на відшко-дування витрат та форми №2-пільга.(арк.справи 167).

Крім того, матеріали справи містять два листи Товариства із вимогами про оплату заборгова-ності за надані телекомунікаційні послуги, у відповідь на які Департамент зазначив, що оскільки кошти з Державного бюджету не надходили, то відсутні підстави для відшкодування вартості нада-них послуг.(арк.справи 168-172).

Як вже зазначалось, суд першої інстанції задоволив позов, присудивши до стягнення з Від-повідача на користь Позивача 113 494 грн. 51 коп. компенсації за надані телекомунікаційні послуги. (арк.справи 190-192).

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і про-цесуального права, апеляційний суд вважає, що скарга безпідставна і не підлягає задоволенню з ог-ляду на наступне:

Предметом позову є стягнення компенсації за телекомунікаційні послуги, надані пільговій категорії населення.

Зобов’язанням, відповідно до ст.509 ЦК України – є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Такі ж правила встановлює і ст.174 ГК України.

Згідно зі статтею 193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, ін-ших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сто-рони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватись належним чи-ном відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного за-конодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або ін.-ших вимог, що звичайно ставляться.(ст.ст. 525, 526 ЦК України).

Відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу», Закону України «Про жертви нацистських переслідувань», Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Закону України «Про ста-тус ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний статус» та Закону Ук-раїни «Про охорону дитинства» для певних категорій споживачів встановлені пільги з оплати за послуги зв’язку.

Телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пі-льги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавс-тва України.(ч.3 ст.63 Закону України «Про телекомунікації»).

Пунктом 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених поста-новою КМУ №295 від 11.04.2012р., визначено, що установлені законами пільги з оплати послуг на-даються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред’явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

Так, судом першої інстанції вірно встановлено, що Позивач як оператор телекомунікацій, надає послуги зв’язку споживачам, в тому числі й на пільгових умовах.

Постановою Кабінету міністрів України від 04.03.2002р. №256 затверджено Порядок фінан-сування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціаль-ного захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, згідно п.2 якого фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадить-ся за рахунок субвенцій передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, за-тверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та у район-них бюджетах на зазначені цілі.

Пунктом 3 вказаного Порядку визначено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів мі-сцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактич-но нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами – надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів місь-ких рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) до 22 числа місяця, що настає за звітним, щодо пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенер-гії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот, компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян, пільг з послуг зв’язку, зокрема безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з придбанням відповідних стаціо-нарних абонентських терміналів, та інших передбачених законодавством пільг (крім пільг на одер-жання ліків та зубопротезування).(п.5 Порядку).

Інформація про фактично нараховані за звітний період суми подається як в цілому, так і за розрахунками, непроведеними згідно з Порядком, затвердженим постановою Кабінету міністрів України від 11 січня 2005р. №20.

Варто також зазначити, що абз.2 п.12 Порядку, фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету передбачено, що погашення кредиторської заборгованості за заз-наченими державними програмами соціального захисту населення, яка утворилася станом на поча-ток року, провадиться першочергово.

Відповідно до постанови Кабінету міністрів України №117 від 29.01.2003р. «Про єдиний дер-жавний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги» (в редакції чинній на момент ви-никнення спірних правовідносин) Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають пра-во на пільги (далі – Реєстр), – автоматизований банк даних, створений для забезпечення єдиного державного обліку фізичних осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою згідно із закона-ми України (далі – пільговики).

Реєстр складається з баз даних Мінсоцполітики, Міністерства соціальної політики Автоном-ної Республіки Крим, головних управлінь праці та соціального захисту населення обласних, Київ-ської та Севастопольської міських держадміністрацій, управлінь праці та соціального захисту на-селення районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, структурних підроз-ділів з питань праці та соціального захисту населення виконавчих органів міських рад.

Відповідно до п.3 вказаного Положення, Управління праці та соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, структурні підрозділи з пи-тань праці та соціального захисту населення виконавчих органів міських рад (далі – уповноважені органи):

- організовують збирання, систематизацію і зберігання зазначеної у пункті 2 цього Положен-ня інформації та забезпечують її автоматизоване використання для контролю за відомостями, які подаються підприємствами та організаціями, що надають послуги, для розрахунків за надані піль-говикам послуги;

- ведуть облік пільговиків шляхом формування на кожного пільговика персональної обліко-вої картки згідно з формою « 1-пільга», в якій використовується індивідуальний ідентифікаційний номер пільговика у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків та інших обов’язкових платежів, тощо.

Згідно ч.6 ст.48 Бюджетного кодексу України, бюджетні зобов’язання щодо виплати субси-дій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв’язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Каз-начейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті «б» пункту 4 частини першої статті 89 цього Кодексу (державні програми соціального захисту), проводяться за рахунок субвенцій з дер-жавного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.(ст.102 Бюджетного кодексу України).

З огляду на зазначені приписи законодавства, суд першої інстанції дійшов вірного виснов-ку, що головним розпорядником коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання дер-жавних програм соціального захисту населення, в даному випадку щодо відшкодування витрат на послуги зв’язку, які надавались споживачам на пільгових умовах є Управління праці та соціально-го захисту населення Овруцької РДА Житомирської області, тому саме на нього покладено обов’я-зок з оплати наданих послуг зв’язку на пільгових умовах.

Обов’язок доказування і подання доказів встановлено статтею 33 ГПК України.

Як правомірно встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів спра-ви – у листопаді 2015р. Позивач надавав телекомунікаційні послуги на пільгових умовах, обчислив-ши вартість даних послуг в загальній сумі 113 494 грн. 51 коп.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів відшкодування Позивачеві такої компенса-ції Відповідачем.

Переглядаючи рішення у даній справі, колегія суддів зауважує, що з у листі від 30.06.2011р. №31-07310-10-24/16584 Міністерство фінансів України роз’яснило, що деякі програми, які відно-сяться до державних програм соціального захисту населення, є державною гарантією і одержувачу не може бути відмовлено в їх наданні у разі, якщо він має на них право. У цьому випадку проводить-ся відшкодування витрат за фактично спожиті послуги (нараховані соціальні виплати) в межах ус-тановлених норм (розмірів).

Таким чином, зобов’язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих жит-лово-комунальних послуг та послуг зв’язку, компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із за-конами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються незалежно від визначе-них на цю мету бюджетних призначень.

Враховуючи вищевикладені норми законодавства, колегія суддів відхиляє доводи Відповіда-ча щодо відсутності державних субвенцій на відшкодування наданих послуг як підставу для неви-конання зобов’язань взятих за Договором та передбачених законодавством.

Так, законодавством не передбачена залежність відшкодування від фактичного фінансуван-ня видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або частково-го звільнення від обов’язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умо-вах, оскільки надання пільг певним категоріям населення відбувається у відповідності до вимог За-конів України.

Доводи Відповідача щодо відсутності правових підстав для здійснення відшкодування вит-рат на послуги зв’язку для пільгових категорій через зміни в законодавстві, а саме – відсутністю у Законі України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» видатків у вигляді субвенції з держав-ного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, відхиляються колегією суддів оскільки за за-гальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, згідно якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’як-шують або скасовують відповідальність особи. Дію нормативно-правового акта в часі треба розу-міти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Зокрема, до 01 січня 2016р. фінансування витрат за надані телекомунікаційні послуги здійс-нювалось за рахунок коштів державного бюджету на відповідний рік у вигляді субвенції місцевим бюджетам та відповідно до механізму, передбаченого Постановою КМУ від 04.03.2002р. №256, у Законі України «Про державний бюджет України на 2016 рік» дані видатки відсутні. Разом з тим, послуги зв’язку надані у 2015 році, а тому на правовідносини щодо відшкодування даних виплат, які виникли з 01 січня 2016 року – не розповсюджуються.

Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що у Відповідача були усі правові підстави для від-шкодування вартості телекомунікаційних послуг наданих пільговій категорії населення за листо-пад 2015 року.

Крім того, щодо доводів Відповідача про неможливість здійснення вищевказаного відшко-дування у зв’язку з відсутністю бюджетних асигнувань для таких виплат, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 2 ст.218 ГК України та ст.617 ЦК України не передбачено такої підстави для зві-льнення від відповідальності, як відсутність у боржника необхідних коштів.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо неможли-вості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету (рі-шення від 20 березня 2002р. №5-рп/2002, від 17 березня 2004р. №7-рп/2004, від 1 грудня 2004р. № 20-рп/2004, від 9 липня 2007р. №6-рп/2007).

Зокрема, у рішенні від 9 липня 2007року №6-рп/2007, Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов’язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до пору-шення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2).

Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зо-бов’язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.

За приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006р. №3477-IV суди застосовують при розг-ляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, а саме, у справі «Кечко проти Ук-раїни» (заява №63134/00), Європейський Суд зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допу-скається, доки відповідні положення є чинними (п.23 Рішення Суду). У зв’язку з цим, Європейський Суд не прийняв до уваги позицію Уряду України про колізію двох нормативних актів, якими ус-тановлені відповідні доплати та пільги з бюджету і які є діючими та Закону України «Про Дер-жавний бюджет» на відповідний рік, де положення останнього, на думку Уряду України, превалю-вали як спеціальний закон.

У пункті 26 рішення Європейського Суду з прав людини від 08 листопада 2005р. у справі «Кечко проти України» зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань.

В рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005р. та у справі «Бакалов проти України» від 30.11.2004р. зазначено, що від-сутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підста-вою для звільнення від відповідальності за порушення зобов’язання.

Аналогічної правової позиції притримується Верховний Суд України у постанові від 15.05. 2012р. у справі №11/446.

Таким чином, відшкодування витрат за надані послуги зв’язку пільговим категоріям грома-дян при цьому, зобов’язання сторін у даній справі виникають не лише із Договору, а безносеред-ньо із законів України і не залежать від їх бажання. Такої ж думки дотримується Вищий господар-ський суд України, що знайшло відображення у постанові від 12.04.2017р. у справі №927/1039/16.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції що-до обґрунтованості позовна вимога про стягнення 113 494 грн. 51 коп., яка підлягає задоволенню, тому апеляційну скаргу Відповідача належить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Матеріалами справи спростовуються доводи Скаржника про неправомірність висновків су-ду першої інстанції щодо характеру правовідносин сторін, змісту зобов’язань Відповідача, рівно як і твердження про невмотивованість висновку про обґрунтованість заявленого позову, а тому рішен-ня суду першої інстанції належить залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім пе-реконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, доводи Скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржува-ного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Департаменту соціальної політики Луцької міської ради на рішення гос-подарського суду Волинської області від 21.11.2017р. у справі №903/776/17 залишити без задово-лення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.

3. Справу №903/776/17 повернути до господарського суду Волинської області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Розізнана І.В.