Рішення № 71167274, 12.12.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2017Справа № 910/18597/17

За позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаян Віннер"

про стягнення 30 316,81 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Гаркавенко О.М. (представник за довіреністю №2067 від 06.09.2017р.);

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області (надалі - позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаян Віннер" (надалі - відповідач) суми заборгованості за Договором № 1860 оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності від 17.01.2017р. в розмірі 30 316,81 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов укладеного між сторонами договору, останньому було передано у строкове платне користування приміщення, натомість відповідач належним чином грошове зобов'язання по внесенню орендної плати не виконав, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість, за наявності якої позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача штраф та пеню.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву до матеріалів справи не надав, явку свого представника в судові засідання не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.2017р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, розгляд призначено на 28.11.2017р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2017р. у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, розгляд справи відкладено до 12.12.2017р.

30.11.2017р. до суду від позивача серед іншого надійшло клопотання про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якого позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму заборгованості в розмірі 37 353,88 грн., з яких 32 823,58 грн. сума основного боргу, 3 282,36 грн. штрафу та 1 247,94 грн. пені.

В судовому засіданні 12.12.2017р. з огляду на дотримання позивачем вимог ст. ст. 22, 54 - 57 ГПК України прийнято до розгляду збільшені позовні вимоги, отже має місце нова ціна позову, з якої і вирішується спір.

В судове засідання 12.12.2017р. представник відповідача повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача, належним чином повідомленого про час та місце судового засідання, не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду справи, а також зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні 12 грудня 2017 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

17.01.2017р. між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладено Договір № 1860 оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене (нерухоме) майно - приміщення, реєстровий номер 08597049.1.ЖЖАИКУ693 (майно), загальною площею 260,7 кв. м., яке розміщене за адресою: вул. Данила Галицького, 6 у м. Кам'янець-Подільський, Хмельницька область, на третьому поверсі адміністративної будівлі, що перебуває на балансі Управління поліції охорони в Хмельницькій області (в редакції Додаткового договору від 17.07.2017р.) (далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно висновком про вартість на 31.07.2016 і становить 435 569,74 грн.

Згідно з п. 1.2. Договору майно передається в оренду з метою розміщення приватного закладу охорони здоров'я.

У п. 2.1. Договору визначено, що орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта прийому-передавання майна.

Згідно акту приймання-передавання індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності від 17.01.2017р. балансоутримувач передав, а орендар прийняв в строкове платне користування приміщення, реєстровий номер 08597049.1.ЖЖАИКУ693 (майно), загальною площею 260,7 кв. м., яке розміщене за адресою: вул. Данила Галицького, 6 у м. Кам'янець-Подільський, Хмельницька область, на третьому поверсі адміністративної будівлі.

Згідно з п. 3.1. Договору орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (зі змінами та доповненнями) і становить за базовий місяць оренди - грудень 2016 року - 7 259,50 грн.

Відповідно до п. 3.2. Договору нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п. 3.3. Договору).

Згідно п. 3.6. Договору орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу щомісяця не пізніше 12 числа місяця наступного за звітним у співвідношенні 70% та 30% відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Пунктом 10.1. Договору передбачено, що договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 17.01.2017р. до 16.12.2019р. включно.

Спір у даній справі виник у зв'язку з тим, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг з оренди нерухомого майна за період з травня 2017р. по жовтень 2017 року, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 32 823,58 грн., а також за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 3 282,36 грн. штрафу та 1 247,94 грн. пені.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди державного майна.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Згідно з частиною 3 статті 283 Господарського кодексу України об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 6 статті 283 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк

У відповідності до приписів ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" термін, на який укладається договір оренди є істотною умовою договору оренди.

Частина 1 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначає, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до ст. 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

У відповідності до ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

За таких обставин, за відсутності в матеріалах справи доказів на підтвердження припинення або зміни умов договору, укладений між сторонами договір оренди є продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Згідно статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Частина 1 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлює для орендаря обов'язок за користування об'єктом оренди вносити орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Судом встановлено факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем з орендної оплати (70% від загальної орендної плати за договором), за період з травня 2017р. по жовтень 2017 року на суму 32 823,58 грн., яку в силу п. 3.6. Договору відповідач мав сплачувати позивачу до 12 числа наступного за звітним місяцем.

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приймаючи до уваги те, що факт наявності боргу зі сплати орендної плати у відповідача перед позивачем за період з травня 2017р. по жовтень 2017 року належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем, в порядку статей 4-3, 33 ГПК України не спростований, позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 32 823,58 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання заявлено до стягнення з відповідача 829,47 грн. пені за період з 12.11.2016р. по 12.05.2017р.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Нормами ст. 3 Закону визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з п. 3.7. Договору орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом перевірено наведений у позовній заяві розрахунок пені за договором та встановлено, що він не відповідає вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства, оскільки позивачем нараховано пеню за більший період, ніж передбачено ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, проте здійснивши перерахунок пені в межах заявленого позивачем періоду, судом встановлено, що сума пені не перевищує заявленої до стягнення з відповідача суми пені, у зв'язку з чим вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 1 247,94 грн. підлягають задоволенню.

Пунктом 3.8. Договору передбачено, що у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України штраф як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Отже, пеня і штраф є різновидами неустойки, які не можна ототожнювати.

Пунктом 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, пені та штрафу, оскільки це передбачено умовами договору, не суперечить статті 61 Конституції України.

Судом перевірено наданий позивачем до матеріалів справи розрахунок штрафу та встановлено, що він відповідає вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства та Договору, сума штрафу розрахована позивачем є арифметично вірною, у зв'язку з чим, вимоги позивача про стягнення 3 282,36 грн. штрафу також підлягають задоволенню у повному обсязі.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано до матеріалів справи доказів, що підтверджують та обґрунтовують відсутність у нього підстав для невиконання зобов'язань, передбачених умовами Договору, укладеного з позивачем.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено, що позовні вимоги в справі №910/18597/17 підлягають задоволенню в повному обсязі та до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 32 823,58 грн. суми основного боргу, 3 282,36 грн. штрафу та 1 247,94 грн. пені.

Судовий збір в розмірі 1 600,00 грн., відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаян Віннер" (ідентифікаційний код 35007886, адреса: 03049, м. Київ, вул. Курська, буд. 10) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області (ідентифікаційний код 02898152, адреса: 29013, м. Хмельницький, вул. Соборна, буд. 75) для зарахування до Державного бюджету України 32 823,58 грн. (тридцять дві тисячі вісімсот двадцять три гривні 58 коп.) суми основного боргу, 3 282,36 грн. (три тисячі двісті вісімдесят дві гривні 36 коп.) штрафу, 1 247,94 грн. (одну тисячу двісті сорок сім гривень 94 коп.) пені та 1 600,00 грн. (одну тисячу шістсот гривень 00 коп.) судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15.12.2017р.

Суддя С.М. Морозов