Рішення № 71167275, 12.12.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2017Справа № 910/20238/17

За позовом Державного підприємства "Надвірнянське лісове господарство"

до Міністерства оборони України

про стягнення 34 490,87 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Сторчоус О.В. (представник за довіреністю №01-2/1557 від 09.11.2017р.);

від відповідача: Лисак Я.А. (представник за довіреністю №220/15/д від 06.01.2017р.).

Обставини справи:

Державне підприємство "Надвірнянське лісове господарство" (надалі - позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Міністерства оборони України (надалі - відповідач) суми заборгованості за Договором про закупівлю за державні кошти №343/3/115 від 22.12.2014р. в розмірі 34 490,87 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу товар, проте останній, в порушення умов Договору, зобов'язання з оплати вартості товару не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість перед позивачем.

Відповідач надав письмовий відзив на позовну заяву, у відповідності до якого проти задоволення позовних вимог він заперечує посилаючись на те, що оскільки звіт про закінчення переговорної процедури закупівлі комітетом з конкурсних торгів Міністерства оборони України було затверджено 30.12.2014р., а отримано Головним управлінням оперативного забезпечення Збройних сил України лише 06.01.2015р., зважаючи на час отримання звіту, зареєструвати відповідні фінансові зобов'язання в органах казначейської служби було неможливо, вказує на те, що кошти на закупівлю зазначеного товару було виділено з резервного фонду Державного бюджету України на 2014р., які на 2017р. не заплановано, а невикористані до кінця 2017р. кошти повернуто Державного бюджету України, відтак, за висновками відповідача, у нього відсутні правові підстави для здійснення оплати поставленого у 2014р. товару у 2017р., у зв'язку з чим відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.11.2017р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, розгляд призначено на 12.12.2017р.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи міститься достатньо доказів, які сприяють всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 12 грудня 2017 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

22.12.2014р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (замовник) укладено Договір про закупівлю товарів за державні кошти №343/3/115 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого позивач зобов'язався до 20 грудня 2014 року поставити відповідачеві деревину необроблену (02.20.1) 10 лотів, а саме лот 5 лісоматеріали круглі типу "Стойка" 60,01 куб.м., у асортименті, кількості та за цінами зазначеними в Специфікації постачання товарів (надалі - Специфікація), що додається до Договору (Додаток 1 до Договору), а відповідач зобов'язався прийняти і оплатити товар.

Пунктом 3.1. Договору визначено, що ціна за одиницю товару визначається, відповідно до Специфікації до даного Договору. Вартість товару становить 34 490,87 грн., у тому числі податок на додану вартість - 5 748,48 грн. Оплата товару здійснюється за рахунок коштів, виділених за КПКВ 2101710, КЕКВ 2210, стаття 1127.

В п. 4.1. Договору сторони домовились, що розрахунки за поставлені та належним чином прийняті товари належної якості та кількості проводяться шляхом оплати відповідачем після пред'явлення позивачем рахунку-фактури (2 примірники) (далі - рахунок) протягом 20 банківських днів з дати постачання, за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків. Дозволяється оплата за поставлені партії товарів. Відповідач бере на себе фінансові зобов'язання щодо оплати товарів лише за умовою наявності відповідних видатків державного бюджету.

За умовами п. 4.2. Договору до рахунку-фактури постачальником додаються: видаткові накладні на постачання товар, акти приймання-передавання товару (Додаток № 2 до Договору).

Згідно п. 5.1. Договору постачання товарів здійснюється після підписання договору постачальником до 20.12.2014р.

Датою виконання зобов'язання по постачанню товарів є дата підписання вантажоодержувачем актів приймання-передавання товару (п. 5.9. Договору).

В п. 5.10. Договору сторони погодили застосувати вимоги, передбачені ч. 3 ст. 651 ЦК України на відносини між сторонами, які виникли до моменту укладення договору.

Згідно з п. 10.1. Договору він набирає чинності з моменту підписання його двома сторонами і діє до 31 грудня 2014 року, а з питань розрахунків - до повного виконання сторонами зобов'язань по даному Договору.

Додатком №1 до Договору (Специфікація) сторони погодили найменування товару, його кількість та ціну.

Із матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору, позивачем було поставлено відповідачу товар за договором на загальну суму 34 490,87 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією Акту приймання-передавання товару від 23.12.2014р.

Товар було прийнято відповідачем про що свідчить підпис його уповноваженого представника у вказаному вище акті.

Позивач, на виконання умов п. 4.1. Договору, виставив відповідачу рахунок-фактуру № 212/1 від 23.12.2014р. на оплату вартості поставленого товару на суму 34 490,87 грн., який було залишено останнім без оплати.

Заборгованість відповідача на суму 34 490,87 грн. за поставлений позивачем товар також підтверджується наявним у матеріалах справи актом звірки розрахунків (поставки товару) за договором.

Як видно з матеріалів справи, позивач неодноразово звертався до відповідача з претензіями про оплату заборгованості на суму 34 490,87 грн., які були залишені відповідачем без задоволення.

У зв'язку з тим, що відповідач повністю не розрахувався з позивачем за поставлений товар, останній був змушений звернутись до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Укладений сторонами договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Матеріалами справи (Акту приймання-передавання товару від 23.12.2014р.) підтверджується факт поставки відповідачу товару на суму 34 490,87 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов'язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

У відповідності до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З врахуванням викладеного, беручи до уваги п. 4.1. Договору, обов'язок відповідача щодо повної оплати вартості поставленого позивачем товару мав бути виконаний у строк протягом 20 банківських днів з дати постачання, а прострочення виконання зобов'язання за договором у відповідача виникло з наступного дня після спливу вказаного строку, тобто станом на час звернення до суду з даним позов та розгляду справи в суді строк оплати відповідачем вартості поставленого товару настав.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів на підтвердження оплати вартості поставленого товару, в тому числі станом на час розгляду справи в суді, до матеріалів справи не надано.

Факт наявності заборгованості відповідача за договором на суму 34 490,87 грн. також підтверджується наявним в матеріалах справи підписаним обома сторонами та скріпленими їхніми печатками актом звірки розрахунків (поставки товару).

При цьому, акт звірки взаємних розрахунків, хоча і не є доказом виникнення прав і обов'язків, може і має оцінюватись судами у випадку сумнівів щодо існування правовідносин та виконання зобов'язання.

Підписавши акт звірки взаємних розрахунків без зауважень, відповідач вчинив дії, що підтверджують існування правовідносин та виконання зобов'язання за договором.

Аналогічні висновки містяться у постанові Вищого господарського суду України у справі №920/1782/13 від 15.04.2014 р.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вбачається зі змісту відзиву на позову заяву, відповідач не заперечує проти поставки товару, вартості поставленого товару, проте зазначає, про неможливість його оплати, у зв'язку з відсутністю бюджетного фінансування.

Однак, суд зазначає, що згідно ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України і ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а тому посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування як на підставу невиконання своїх грошових зобов'язань є безпідставними та необґрунтованими.

Аналогічна правова позиція з приводу того, що відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання викладена у постанові Верховного Суду України №11/446 від 15.05.2012 р.

Крім того, між сторонами виникли господарські відносини, а приписи Господарського кодексу України не передбачають привілейованого становища суб'єктів господарювання, які фінансуються за рахунок бюджету, щодо відповідальності за порушення зобов'язань.

Відповідно до частини 2 статті 252 Цивільного кодексу України термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Нормами частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Таким чином, неотримання бюджетного фінансування, не може розглядатись як встановлення терміну виконання обов'язку замовника з оплати вартості поставленого товару, з огляду на те, що поняття "термін" передбачає вказівку на подію, яка має неминуче настати, тоді як умова про надходження бюджетного фінансування такої вказівки не містить.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано до матеріалів справи доказів, що підтверджують та обґрунтовують відсутність у нього підстав для невиконання зобов'язань, передбачених умовами Договору, укладеного з позивачем.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено, що позовні вимоги в справі №910/20238/17 підлягають задоволенню в повному обсязі та до стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 34 490,87 грн. суми основного боргу (вартості поставленого товару).

Судовий збір в розмірі 1 600,00 грн., відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Міністерства оборони України (ідентифікаційний код 00034022, адреса: 03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, буд. 6) на користь Державного підприємства "Надвірнянське лісове господарство" (ідентифікаційний код 22189564, адреса: 78400, Івано-Франківська обл., Надвірнянський район, м. Надвірна, вул. Соборна, буд. 163) 34 490,87 грн. (тридцять чотири тисячі чотириста дев'яносто гривень 87 коп.) суми основного боргу та 1 600,00 грн. (одну тисячу шістсот гривень 00 коп.) судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15.12.2017р.

Суддя С.М. Морозов