Постанова № 7112583, 16.12.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.12.2009                                                                                           № 22/435

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Григоровича О.М.

суддів:           

при секретарі:           

за участю представників:

позивача: Моренко Ю.І., дов.від 18.06.09,

відповідача: Левченко А.Л., дов.від 02.01.09 № 09/юр-111,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства БВК "Метро"

на рішення Господарського суду м.Києва від 28.09.2009 (підписано 08.10.09)

у справі № 22/435 (суддя

за позовом                               Закритого акціонерного товариства БВК "Метро"

до                                                   Комунального підприємства "Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва"

про                                                   стягнення заборгованості та штрафних санкцій

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство БВК “Метро” (далі – позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Комунального підприємства “Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району міста Києва” (далі – відповідач) про стягнення заборгованості за виконані ремонтні роботи в сумі 997210,17 грн. з урахуванням індексу інфляції та 3% річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.09.09 позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 722897,00 грн. основного боргу, 7406,71 грн. судових витрат; в іншій частині в позові відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що відповідач не розрахувався в повному обсязі за виконані позивачем роботи; обов’язок відповідача оплатити виконані на його користь роботи визначаються з урахуванням ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України); питання здійснення фінансового забезпечення зобов’язань відповідача не є предметом даного спору; судом не прийнято розрахунок інфляційних втрат та 3%, оскільки він виконаний позивачем невірно, а іншого розрахунку надано не було.

Не погодившись з рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати в частині відмови щодо стягнення з відповідача інфляційних збитків та 3% річних у сумі 257341,33 грн., задовольнивши позовні вимоги в повному обсязі. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що зобов’язання відповідача на виплату позивачеві суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми передбачено положеннями ст.625 ЦК України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.11.09 позивачеві відновлено пропущений строк на апеляційне оскарження згаданого вище рішення, апеляційну скаргу прийнято до провадження з призначенням її розгляду на 23.11.09.

В судове засідання 23.11.09 представники відповідача не з’явились.

При підготовці апеляційної скарги до розгляду колегією суддів знайдено неточності в розрахунку суми боргу, наданому позивачем.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.11.09 розгляд справи відкладено на 16.12.09 та зобов’язано позивача надати уточнений розрахунок позовних вимог на дату звернення з позовною заявою до Господарського суду міста Києва.

На виконання вимог зазначеної ухвали 15.12.09 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшов уточнений розрахунок позовних вимог за період з 01.01.08 по 01.07.09.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та наголосив на тому, що уточнений розрахунок позовних вимог є правильним та відповідає чинному законодавству.

Представник відповідача надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить в задоволенні скарги відмовити. У відзиві відповідач підкреслює, що відповідно до п.5.4 договору підряду № 42, укладеного між сторонами, джерелом фінансування є бюджетні кошти (субвенція); іншого порядку оплати за виконані роботи, окрім, як виділення бюджетних коштів, не передбачено. Відповідає вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги та стягнення інфляційних збитків і 3% річних немає.

Згідно зі ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні докази, обговоривши доводи скарги, відзиву, колегія суддів дійшла висновку про таке.

01.08.07 між відповідачем (за текстом договору “замовник”) та позивачем (за текстом договору “підрядник”) укладено договір № 42 (далі – договір), у відповідності з яким замовник доручив, а підрядник взяв на себе зобов’язання по виконанню робіт по ремонту асфальтового покриття внутрішньоквартальних проїздів, тротуарів, вимощень на прибудинкових територіях.

Згідно зі ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що замовник проводить розрахунок за виконані роботи щомісячно на підставі виконаних обсягів робіт згідно оформленого акту та їхньої вартості, визначеної цим договором.

Відповідно до п. 7.1 договору роботи вважаються виконаними після підписання акту форми КБ-2в.

Частиною 4 ст. 882 ЦК України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

До матеріалів справи долучені копії актів приймання виконаних підрядних робіт форми № КБ-2в, підписані повноважними представниками сторін договору та скріплені печатками підприємств, які підтверджують виконання позивачем робіт за договором, а саме: за листопад 2007р. № 1 від 01.11.07 на суму 26300 грн., № 2 від 12.11.07 на суму 35042 грн., № 3 від 12.11.07 на суму 19428 грн., № 4 від 12.11.07 на суму 16499 грн., № 5 від 13.11.07 на суму 27095 грн., № 6 від 12.11.07 на суму 22811 грн., № 7 від 14.11.07 на суму 7290 грн., № 8 від 07.11.07 на суму 35539 грн., № 9 від 07.11.07 на суму 7406 грн., № 10 від 12.11.07 на суму 21059 грн., № 11 від 07.11.07 на суму 8108 грн., № 12 від 07.11.07 на суму 20035 грн., № 13 від 07.11.07 на суму 7290 грн., № 14 від 07.11.07 на суму 7290 грн., № 15 від 07.11.07 на суму 8212 грн., № 16 від 07.11.07 на суму 9695 грн., № 17 від 07.11.07 на суму 9995 грн., № 18 від 07.11.07 на суму 7290 грн., № 19 від 07.11.07 на суму 9466 грн., № 20 від 07.11.07 на суму 6997 грн., № 21 від 07.11.07 на суму 7290 грн., № 22 від 07.11.07 на суму 7826 грн., № 23 від 07.11.07 на суму 9998 грн., № 24 від 13.11.07 на суму 9448 грн., № 25 від 13.11.07 на суму 13572 грн., № 26 від 13.11.07 на суму 28864 грн., № 27 від 13.11.07 на суму 12989 грн., актами за грудень № 28 від 12.12.07 на суму 17332 грн., № 29 від 12.12.07 на суму 14771 грн., № 30 від 12.12.07 на суму 25471 грн., № 31 від 12.12.07 на суму 13625 грн., № 32 від 12.12.07 на суму 55298 грн., № 33 від 12.12.07 на суму 13627 грн., № 34 від 12.12.07 на суму 36551 грн., № 35 від 12.12.07 на суму 24000 грн., № 36 від 12.12.07 на суму 11948 грн., № 37 від 12.12.07 на суму 30152 грн., № 38 від 12.12.07 на суму 15820 грн., № 39 від 12.12.07 на суму 28296 грн., № 40 від 12.12.07 на суму 33182 грн. Доказів, які підтверджують неприйняття вказаних робіт, виявлення відповідачем недоліків у виконаній роботі суду не надано.

Як вбачається з реєстрів платіжних доручень розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів, за виконані позивачем роботи відповідач у повному обсязі не розрахувався. Згадані реєстри мають відмітки Управління Державного казначейства у Святошинському районі, що підтверджує часткову оплату робіт за спірним договором.

Загальна заборгованість відповідача перед позивачем складає 722897,0 грн., що підтверджується матеріалами справи.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача не заперечував про наявність заборгованості у вказаній сумі. Однак, він підкреслив, що джерелом фінансування по виконанню ремонтних робіт за спірним договором є бюджетні кошти (субвенція). Комунальне підприємство немає можливості розрахуватися з позивачем через відсутність бюджетного асигнування.

Колегія суддів приймає до уваги позицію відповідача, однак за умовами спірного договору проведення розрахунків за виконані роботи є обов’язком замовника (відповідача), а питання щодо здійснення фінансового забезпечення зобов’язань замовника не є предметом даного спору.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

На підставі ст. 526 ЦК України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір є обов’язковим для виконання сторонами в силу положень ст. 629 ЦК України.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В п.5.1 договору сторонами передбачено проведення розрахунків щомісячно на підставі обсягів виконаних робіт згідно оформлених актів. Як правильно зазначено в рішенні судом першої інстанції, це не є подією, яка неминуче має настати, оскільки як виконання робіт, так і підписання актів приймання виконаних підрядних робіт залежить від сторін, їх дій, волевиявлення та можливостей.

Згідно з ч. 1 ст. 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Строк настання платежу відповідної суми коштів сторонами в договорі не визначений. Сторонами досягнуто згоди щодо періодичності проведення оплати – щомісячно. Однак в договорі не обумовлено, на який день після виконання робіт та підписання акту приймання виконаних підрядних робіт, має бути здійснена оплата. Спірний договір не містить і положень щодо негайної оплати по факту підписання актів виконаних робіт. В зв’язку з цим місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що обов’язок замовника оплатити виконані позивачем роботи має визначатись з урахуванням ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Листом від 29.08.08 № 145 позивач звертався до відповідача з вимогою погашення заборгованості. Зазначений лист відповідачем отримано 29.08.08, що підтверджується відповідним реєстровим вхідним № 468, проставленим на штампі підприємства.

Отже, враховуючи відсутність доказів повної оплати відповідачем виконаних позивачем робіт за договором № 42, вимоги про стягнення суми основного боргу в сумі 722897,0 грн. задоволено місцевим господарським судом обґрунтовано.

Що стосується стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних, то, на думку колегії суддів, Господарський суд міста Києва дійшов неправильного висновку, відмовивши в цій частині в задоволенні вимог.

Колегією суддів встановлено, що позивачем до позовної заяви додані два окремих розрахунки суми боргу по оплаті заборгованості з урахуванням індексу інфляції та 3% річних.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розглянувши дані розрахунки, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що вони були зроблені неправильно.

Відповідно до частини 3 ст.55 ГПК України ціну позову має вказати позивач. Ця норма кореспондує з нормою частини другої ст. 54 ГПК України, згідно з якою позовна заява повинна, зокрема, містити зазначення ціни позову. Якщо ж ціну позову зазначено позивачем неправильно, вона визначається суддею.

Згідно з п. 5 частини другої ст. 54 ГПК України позовна заява повинна містити, зокрема, обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

З огляду на вимоги частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійснення позивачем нарахування таких сум і в разі якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

На вимогу ухвали Київського апеляційного господарського суду від 23.11.09 у даній справі позивачем надано уточнений розрахунок позовних вимог. В судовому засіданні представник позивача підкреслив, що даний розрахунок відповідає фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, просив суд позов задовольнити відповідно до уточненого розрахунку.

Розглянувши розрахунок, колегія суддів дійшла висновку, що він є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

З огляду на викладене вище, рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.09 у справі № 22/435 підлягає зміні в частині відмови в задоволенні інфляційних втрат та 3% річних.

Керуючись ст.ст.99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства БВК “Метро” задовольнити.

2.          Рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.09 у справі № 22/435 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

“1. Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Комунального підприємства “Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району міста Києва” (03134, м. Київ, вул. Симиренка, 17, р/р 35448010004857 в ГУ ДКУ в м. Києві, МФО 820019, ідент. код 03366552, з рахунку, виявленого під час виконання судового рішення) на користь Закритого акціонерного товариства БВК “Метро”(03058, м. Київ, вул. Горького, 90-92, оф. 7, р/р 260011001605 в “Райффайзен Банк Аваль” Дніпровське районне відділення “РБ Аваль”, МФО 380805, ідент. код 19027409) 722897 грн. (сімсот двадцять дві тисячі вісімсот дев’яносто сім гривень) основного боргу, 211808,73 (двісті одинадцять тисяч вісімсот вісім) гривень 73 копійки інфляційних втрат, 32381,82 (тридцять дві тисячі триста вісімдесят одну) гривню 82 копійки – 3% річних, 9985,85 (дев’ять тисяч дев’ятсот вісімдесят п’ять) гривень 85 копійок судових витрат.

3.          В іншій частині в позові відмовити.”

3. Стягнути з Комунального підприємства “Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району міста Києва” (03134, м. Київ, вул. Симиренка, 17, р/р 35448010004857 в ГУ ДКУ в м. Києві, МФО 820019, ідент. код 03366552, з рахунку, виявленого під час виконання судового рішення) на користь Закритого акціонерного товариства БВК “Метро”(03058, м. Київ, вул. Горького, 90-92, оф. 7, р/р 260011001605 в “Райффайзен Банк Аваль” Дніпровське районне відділення “РБ Аваль”, МФО 380805, ідент. код 19027409) 9176,67 (дев’ять тисяч сто сімдесят шість) гривень 67 копійок витрат, пов’язаних зі сплатою державного мита за подання апеляційної скарги.

4.           Господарському суду міста Києва видати накази відповідно до п.2 та 3 резолютивної частини даної постанови.

5. Матеріали справи № 22/435 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

18.12.09 (відправлено)