Постанова № 7112501, 02.12.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.12.2009                                                                                           № 8/106

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Смірнової Л.Г.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -Кучер М.К. дов. № 2043-1110 від 19.08.2009 року

від відповідача:           Сакун М.В. дов. № 32 від 31.03.2009 року

                               Сучкова О.О. дов. № 420 від 30.12.2008 року

від третьої особи: Марянов В.С.           дов. № 1512/22 від 18.12.2008 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державне територіально-галузеве об"єднання "Південно-Західна залізниця"

на рішення Господарського суду м.Києва від 17.09.2009

у справі № 8/106 (суддя

за позовом                               Державне територіально-галузеве об"єднання "Південно-Західна залізниця"

до                                                   ВАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту"

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:           ВАТ "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго"

про                                                   стягнення 2576579,04 грн.

СУТЬ СПОРУ ТА СКАРГИ:

В лютому 2009 року на розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Державного територіально - галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" до Відкритого акціонерного товариства "Київ - Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" про стягнення 2 576 579,04 грн. плати за користування вагонами за час їх затримки по підходах до станції призначення та на станції призначення – Трипілля – Дніпровське.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на протязі листопада місяця 2008 року на підставі укладених договору на експлуатацію залізничної під'їзної колії та договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги, Південно-Західна залізниця в особі Київської дирекції залізничних перевезень надало відповідачу відповідні послуги по перевезенню вантажів, проте внаслідок затримки вагонів з вини відповідача, за час затримки вагонів та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника позивачем було нараховано до стягнення з відповідача плату за користування вагонами в розмірі 2 576 579,04 грн.

На підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України ухвалою господарського суду м. Києва від 23.07.2009р. залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог па предмет спору на стороні відповідача Відкрите акціонерне товариство «Державна енергогенеруюча компанія «Центренерго».

Рішенням Господарського суду м. Києва від 17.09.2009 року у справі № 8/106 у позові Державного територіально - галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" відмовлено повністю.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, на підставі яких можна було б зробити висновок про наявність у відповідача зобов’язання сплатити позивачу 2 576 579,04 грн. за користування вагонами за час їх затримки по підходах до станції призначення та на станції призначення – Трипілля – Дніпровське.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 17.09.2009 року у справі № 8/106, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.10.2009 року апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні 11.11.2009 року.

На підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні оголошувалась перерва до 18.11.2009 року. В судовому засіданні 18.11.2009 року оголошувалась перерва до 02.12.2009 року.

В судовому засіданні 02.12.2009р. представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги з підстав зазначених в скарзі та просив апеляційний суд задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 17.09.2009 року у справі №8/106 та прийняти нове яким задовольнити позов повністю. В свою чергу, представники відповідача та третьої особи в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечили проти задоволення апеляційної скарги, оскільки на їх думку підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Перевіривши матеріали справи на предмет повноти та всебічності дослідження їх судом першої інстанції та обгрунтованості застосування норм матеріального права до спірних правовідносин, вивчивши доводи апеляційної скарги, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

28 червня 2003 року Київська дирекція залізничних перевезень Південно – західної залізниці (залізниця) та ВАТ «Промислове підприємство залізничного транспорту «Трипілля» (власник колії) уклали договір № 1778 на експлуатацію залізничної під'їзної колії при станції Трипілля – Дніпровське Південно – західної залізниці строком на 5 років з 01 серпня 2003р. до 01 серпня 2008р. Додатковою угодою до вищевказаного договору встановлений новий строк договору - з 01 серпня 2003р. до 01 травня 2009р.

На підставі наказу Міністерства транспорту та зв’язку України від 26.04.06р. № 396 «Про реорганізацію відкритих акціонерних товариств шляхом приєднання до ВАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» та в зв’язку з перейменуванням ВАТ «ППЗТ-Трипілля» в Трипільську філію ВАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту», в договір №1778 від 01.08.2003р. були внесені зміни та доповнення щодо найменування та місцезнаходження власника колії.

Згідно п. 16 договору № 1778 власник колії сплачує залізниці зокрема : за подачу та збирання вагонів; за користування вагонами (контейнерами) згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами; за складування вантажів або примикання під'їзних колій у смузі відведення згідно тарифного керівництва № 1.

Також, колегією суддів встановлено, що 18 січня 2007р. між Державним територіально-галузевим об'єднанням «Південно-Західна залізниця» - (залізниця) та Відкритим акціонерним товариством «Київ-Дпіпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» в особі Трипільської філії - (вантажовласник) був укладений Договір № 7323057 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги, предметом якого є надання залізницею вантажовласнику послуг, пов'язаних з перевезенням та проведення розрахунків за ці послуги (п.1.1 договору №7323057).           Як вбачається з матеріалів позовної заяви, доповнень та письмових пояснень позивача наданих до суду, предметом позовних вимог у справі є стягнення з відповідача саме плати за користування вагонами за час їх затримки по підходах до станції призначення та на станції призначення – Трипілля – Дніпровське заявлені на підставі п. 16 договору № 1778, ст.. 119 Статуту залізниць України та Правил користування вагонами і контейнерами. При цьому, помилковим є висновок суду першої інстанції про те, що предметом позову у справі є зокрема стягнення з відповідача заборгованості за перевезення вантажів. Колегія суддів встановила, що на протязі листопада місяця 2008 року на підставі укладених договорів № № 1778, 7323057 Південно-Західна залізниця в особі Київської дирекції залізничних перевезень надало відповідачу послуги по перевезенню вантажів.

Проте, внаслідок затримки вагонів з вини відповідача, за час затримки вагонів та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника позивачем було нараховано до стягнення з відповідача плату за користування вагонами за час їх затримки по підходах до станції призначення та на станції призначення – Трипілля – Дніпровське.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ч.2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За змістом ч. 2, 3 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; інші юридичні факти, акти цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування (ч.4 ст. 11 ЦК України).

Статтею 908 Цивільного кодексу України передбачено, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про залізничний транспорт» законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України "Про транспорт", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.

Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Згідно ст..12, 39 Закону України «Про залізничний транспорт» підприємства транспорту мають право зокрема вимагати від пасажирів, відправників і одержувачів вантажів виконання вимог цього Закону, кодексів (статутів) окремих видів транспорту та інших нормативних актів України, що регулюють діяльність транспорту. Відносини підприємств різних видів транспорту під час перевезень пасажирів, вантажів, багажу, пошти визначаються кодексами (статутами) окремих видів транспорту, а також укладеними на їх основі договорами (вузловими угодами).

Статтею 119 Статуту залізниць України за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами.

Відповідно до пункту 2.7 Правил обслуговування залізничних під'їзних колій, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 р. N 644 відповідальність перед залізницею за користування вагонами контрагентом несе підприємство, якому належить залізнична під'їзна колія. Пункт 3.7 вищевказаних Правил передбачає, що у разі обслуговування під'їзної колії підприємством промислового залізничного транспорту договір про експлуатацію залізничної під'їзної колії укладається залізницею з цим підприємством на загальних підставах. У таких випадках розрахунки за подачу та забирання вагонів, користування вагонами проводяться залізницею безпосередньо з підприємством промислового залізничного транспорту.

Таким чином, названі вище закони та інші нормативно-правові акти чітко визначили коло суб'єктів, які повинні вносити плату за користування вагонами, а їх аналіз дозволяє зробити висновок, що платниками за користування вагонами, контейнерами залізниці є власники залізничних під'їзних колій навіть і тоді, коли вони не виступають як вантажовідправники і вантажоодержувачі (аналогічна думка з цього приводу викладена в Постанові Верховного суду України від 18.02.2002р., п. 3.4 Рекомендацій Президій ВГСУ від 23.12.2008 р. N 04-5/278 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з договорів на обслуговування залізничних під'їзних колій»)

Як вбачається із п. 3 Правил користування вагонами і контейнерами (ст. 119 - 126 Статуту залізниць України) облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станції відправлення та призначення за "Відомістю плати за користування вагонами (контейнерами)" форми ГУ-46 (додаток 1), яка складається на підставі "Пам'яток про користування вагонами (контейнерами)" форми ГУ-45 (додаток 2), "Актів про затримку вагонів" форми ГУ-23а (додаток 3), "Актів загальної форми ГУ-23" (додаток 6).

Плата за користування нараховується за кожний вагон і контейнер після прийняття його залізницею від вантажовласника. У разі неповернення залізниці вантажовласником вагона (контейнера) протягом 15 діб після прийняття їх вантажовласником плата за користування за ці 15 діб, а потім за кожні 5 діб стягується, не очікуючи повернення вагона (контейнера) (п.5 вищевказаних Правил.)

Пунктом 12 вищевказаних Правил передбачено, що загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година. Причини, які є підставою для нарахування плати за користування вагонами в разі затримки їх на підходах до припортових станцій призначення, зазначаються в актах про затримку вагонів. Розмір плати за користування вагонами в залежності від часу користування встановлюється згідно з чинним законодавством.

Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 7 липня 2008 року N 818 «Про встановлення ставок плати за користування вантажними вагонами Укрзалізниці» (в редакції що діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин) були затверджені ставки плати за користування вантажними вагонами Укрзалізниці, що додаються.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність в матеріалах справи доказів наявності у відповідача обов’язків сплатити позивачу за користування вагонами за час їх затримки по підходах до станції призначення та на станції призначення – Трипілля – Дніпровське.

Як вбачається із матеріалів справи, загальна сума за користування вагонами за час їх затримки по підходах до станції призначення та на станції призначення – Трипілля – Дніпровське склала 2576579,04 грн. що нарахована за відомостями плати за користування вагонами (контейнерами) форми ГУ-46, на підставі пам'яток про користування вагонами (контейнерами)" форми ГУ-45, актів про затримку вагонів форми ГУ-23а, актів загальної форми ГУ-23, книги оповіщень про час подання вагонів під завантаження або розвантаження, книги видачі документів ПГТЖТ у відповідності до Наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 7 липня 2008 року N 818 «Про встановлення ставок плати за користування вантажними вагонами Укрзалізниці»

Ухвалене у справі рішення суду першої інстанції не встановило дійсний характер спірних правовідносин, що склалися між сторонами і, як наслідок, суд невірно застосував норми матеріального права до вирішення спірних правовідносин, а тому висновок суду про безпідставність позовних вимог є передчасним.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ч.2 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

З огляду на вищевикладене, а також враховуючи те, що станом на момент розгляду справи, відповідач не сплатив в повному обсязі суму за користування вагонами за час їх затримки по підходах до станції призначення та на станції призначення – Трипілля – Дніпровське в розмірі 2576579,04 грн., позовні вимоги позивача про стягнення вищевказаної суми є правомірними, обґрунтованими, а отже такими що підлягають задоволенню.

Таким чином, апеляційна скарга Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" підлягає задоволенню, рішення Господарського суду м. Києва від 17.09.2009 року у справі 8/106 - скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу у зв'язку із задоволенням апеляційної скарги з Відповідача на користь Позивача підлягають стягненню судові витрати за подання апеляційної скарги в розмірі 12 750 грн.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 49, 75, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об’єднання “Південно-Західна залізниця” задовольнити повністю.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2009 року у справі № 8/106 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту” (02092 м. Київ, вул. Алма-Атинська, 37, р/р № 26001100871 в АБ “Експрес-Банк”, МФО 322959, ін. код 04737111) на користь Державного територіально-галузевого об’єднання “Південно-Західна залізниця” (01034 м. Київ, вул. Лисенка, 6, р/р № 26006301270090 у відділенні Промінвестбанку м. Українка, МФО 321262 свідоцтво №13966805, ін. код 05474949) 2 576 579, 04 грн. (два мільйони п’ятсот сімдесят шість тисяч п’ятсот сімдесят дев’ять грн.. 04 коп.) плати за користування вагонами, державного мита у розмірі 25 500 грн. та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 12 750 грн. - витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

4. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

5. Матеріали справи №8/106 повернути до Господарського суду міста Києва.

6. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                                      

Судді