Рішення № 7112075, 02.12.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2009 р. Справа № 60/214-09

вх. № 8063/1-60

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

прокурора - Кучерової М.В., посвідчення № 157 від 09.10.2006 р.

позивача - Воронової Ю.В., довіреність № 140 від 12.01.2009 р. відповідача - не з`явився

розглянувши справу за позовом Прокурора Фрунзенського району міста Харкова в інтересах держави. в особі Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м. Харків

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Харків

про стягнення 17729,73 грн.

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Фрунзенського району міста Харкова звернувся до господарського суду Харківської області з позовом в інтересах держави в особі Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (позивач) про стягнення з відповідача - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 заборгованості по орендній платі в сумі 16534,12 грн. та пені у розмірі 1195,61 грн. В обгрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що згідно договору оренди № 671 від 02 липня 2008 року відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі вносив орендну плату, з урахуванням чого виникла вищезазначена заборгованість та нараховано пеню.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08 жовтня 2009 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 10 листопада 2009 року о 12:00 годині.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10 листопада 2009 року розгляд справи №60/214-09 було відкладено на 02 грудня 2009 року о 11:20.

Прокурор у судовому засіданні підтримує позовні вимоги, просить суд їх задовольнити на підставах, викладених у позовній заяві, надав 02 грудня 2009 р. супровідним листом вх. № 29879 копію службового посвідчення №157 від 09 жовтня 2006 року та наказу №1197к від 28 серпня 2009 року. Суд дані документи приймає та долучає до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні підтримує позовні вимоги на підставах, викладених у позовній заяві прокурора, надав 02 грудня 2009 р. супровідним листом вх. № 29880 копію довіреності №140 від 12.01.2009р., відомості нарахування та оплат за договором №671 від 02.07.2008р. станом на 02.12.2009р. та протокол розрахунку пені станом на 02.12.2009р. Суд дані документи також долучає до матеріалів справи.

Відповідач у призначене судове засідання не з`явився, витребувані попередньою ухвалою суду документів не представив, про причини неявки суд не повідомив.

Копія ухвали господарського суду Харківської області від 08 жовтня 2009 року направлялася господарським судом на адресу відповідача: 61204, АДРЕСА_1, однак вона повернулася до суду з відміткою пошти: "за терміном зберігання".

Копію ухвали господарського суду Харківської області від 10 листопада 2009 року про відкладення розгляду справи на 02 грудня 2009 року о 11:20 було надіслано відповідачу на адресу вказану прокурором у позовній заяві та, яка зазначена у довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 16.10.2009 р., а саме: 61204, АДРЕСА_1. Згідно відмітки канцелярії суду на зворотньому боці зазначеної ухвали, її було направлено 12 листопада 2009 року за вих. № 026095.

Таким чином, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, проте відповідач не скористався своїм правом, передбаченим ст. 22 ГПК України, оскільки в судове засідання не з`являвся, витребувані судом докази не подавав, не повідомив суд про причини своєї неявки, тому вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача за наявними в справі матеріалами, як передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення прокурора та представника позивача, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне, що між позивачем та відповідачем 02 липня 2008 року було укладено договір оренди №671.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до умов договору, а саме п.1.1., орендодавець (позивач) передає, а орендар (відповідач) приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення в підвальній частині №13-1-:-13-11, ХІ, ХІІ загальною площею 128,6 кв.м. житлового будинку (технічний паспорт КП "Харківське МіськБТІ" №52664 від 26.04.2006р.), яке належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова, розташоване за адресою: м. Харків, пр. П`ятдесятиріччя СРСР, 40, літ. "А-3" та відображається на балансі КП "Жилкомсервіс". Право на оренду цих приміщень отримано орендарем на підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 02.07.2008р. №420.

Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передача об'єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди.

Пунктом 2.1. Договору сторони встановили, що набуття відповідачем права користування майном настає після підписання сторонами цього договору та акту приймання - передачі майна.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач передав відповідачу вищезазначене приміщення, що підтверджується актом прийому - передачі до орендного користування нежитлового приміщення (будівлі) від 02 липня 2008 року.

Згідно п.3.2. Договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду майна, що знаходиться в комунальній власності територіальної громади м. Харкова, затвердженої рішенням 15 сесії Харківської міської ради 5 скликання №208/07 від 03.10.2007р. і складає 1635,00 грн. в місяць без урахування індексів інфляції.

Відповідно до п.3.6. Договору розмір орендної плати за кожний місяць визначається шляхом коригування орендарем розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць і сплачується ним самостійно.

Відповідно до ч.5 ст.762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Крім того, відповідно до ч.3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов"язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до ч.3 ст.19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Пунктом 3.5. Договору сторони встановили, що орендна плата за орендоване майно оплачується відповідачем щомісяця протягом 15 календарних днів наступного місяця.

Відповідно до п.3.3. Договору нарахування орендної плати починається з дати підписання акту приймання-передачі та припиняється згідно п.3.4. Договору з моменту закінчення терміну дії договору або його розірвання у встановленому законом порядку.

У відповідності до п.10.1. Договору договір діє з 02 липня 2008 року до 02 червня 2011 року.

Згідно п.4.4. Договору відповідач зобов`язався своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату (у грошовій формі).

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач неналежним чином виконував свої зобов`язання по сплаті орендної плати, з урахуванням чого за період з листопада 2008 року по серпень 2009 року виникла заборгованість по орендній платі у сумі 16534,12 грн.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога прокурора в частині стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 16534,12 грн. (сума основного боргу) правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Окрім того, прокурор просить суд стягнути з відповідача на користь позивача пеню в сумі 1195,61 грн.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.3.8. Договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується на користь позивача відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня за кожний день прострочення (включаючи день оплати).

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ та приймаючи до уваги, що відповідач не виконав прийнятий на себе обов'язок по оплаті в термін, встановлений договором позовні вимоги в частині стягнення пені, нарахованої за період з 01.11.2008 р. по 31.07.2009 р. в сумі 1195,61 грн. відповідають вимогам договору та діючому законодавству України, та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача належить стягнути до Державного бюджету України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, що становить 177,30 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 625, 626, 759, 762 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 173, 174, 193, 216, 217, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань”, ст.ст. 13, 18, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю в сумі 17729,73 грн.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (61204, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н. Конституції, 16, одержувач коштів: ВДК у м.Харкові, 22080400, б/р № 33218850500002 в УДК у Харківській області, м. Харків, МФО 851011, ідентифікаційний код 24134490) заборгованість з орендної плати у розмірі 16534,12 грн. та пеню у розмірі 1195,61 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (61204, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь державного бюджету України (відділення державного казначейства м. Харкова, код ЄДРПОУ 24134490, рахунок 31110095700002 в Управління державного казначейства у Харківський області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності 095) - 177,30 грн. держмита.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (61204, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - УДК у м. Харкові, № рахунку 31213259700002, код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації 22050000, символ звітності банку 259, банк одержувача - ГУДКУ у Харківській обл., МФО 851011) -236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписано 03 грудня 2009 року.

Суддя

справа №60/214-09