Рішення № 7112073, 01.12.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" грудня 2009 р. Справа № 15/342-09

вх. № 9228/3-15

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Компанієць Н.О., дов. № 6343 від 23.12.2009 року

відповідача - Білоцерківська О.В., дов. № 6593 від 01.12.2009 року

розглянувши справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Центру електрозв'язку № 8 Харківської дирекції ВАТ "Укртелеком", смт. Нова Водолага

до Нововодолазького районного відділу УМВС України в Харківській області, смт. Н. Водолага

про стягнення 6062,42 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в який просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за надані послуги електрозв'язку, яка виникла згідно договору № 400123/52 від 28.02.2008 року у розмірі 6062,42 грн., з яких 5782,17 грн. основного боргу та 280,25 грн. пені. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не сплачує суму боргу у добровільному порядку.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та прохав суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні надав відзив на позовну заяву, в якому визнав позовні вимоги частково, в частині основного боргу у розмірі 5596,81 грн. Проти нарахування пені заперечував, просив суд не нараховувати пеню, оскільки кошторисом по КЕКВ-1139 (оплата інших послуг) ці кошти не передбачені.

Суд, вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, встановив наступне.

28.02.2008 року між позивачем та відповідачем був укладений договір про надання послуг електрозв’язку № 400123/52.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно п. 2.1.1 договору позивач зобов’язався надавати послуги електрозв’язку, а відповідач в свою чергу відповідно до п. 4.5 договору проводить розрахунки за фактично отримані послуги в кредит за кожний попередній місяць протягом десяти днів з дня одержання рахунка, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Як свідчать матеріали справи, позивач виконав свої договірні зобов'язання належним чином, в період з листопада 2008 року по вересень 2009 року надав відповідачеві послуги зв'язку.

Але відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання, відмовився від виконання обов'язків, покладених на нього умовами договору, не сплатив у визначені договором строки вартість наданих послуг, внаслідок чого за період з листопада 2008 року по вересень 2009 року утворилась заборгованість у розмірі 5782,17 грн.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Як свідчать матеріали справи, позивач неодноразово надсилав позивачеві претензії про перерахування заборгованості за надані послуги.

За таких підстав суд вважає вимогу позивача про стягнення 5782,17 грн. основного боргу обґрунтованою та підлягаючою задоволенню.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з п. 5.8. договору за несвоєчасну оплату послуг споживач сплачує пеню в розмірі одного відсотка від затриманих платежів за кожну добу затримки, згідно з чинним законодавством.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Відповідно до статті 3 цього ж Закону зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Отже, Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено граничний розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, який не може збільшуватися за згодою сторін.

Відповідно до п.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивач надав обґрунтований розрахунок пені, який відповідає прокоментованим нормам чинного законодавства та відповідно якого належна до сплати сума становить 280,25 грн.

В судовому засіданні представник відповідача надавав клопотання, в якому прохав суд не нараховувати пеню, оскільки кошторисом по КЕКВ-1139 (оплата інших послуг) ці кошти не передбачені.

Відповідно п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Можливості звільнення боржника від сплати пені з обставин, зазначених відповідачем чинним господарським законодавством не передбачено.

Так, керуючись п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу та роз'ясненням президії Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 року із змінами від 06.11.2000 року " Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань", а також на підставі ст. 233 Господарського кодексу України, вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п.3 ст. 83 ГПК України), суд приймає до уваги причини неналежного виконання зобов'язання, враховуючи відсутність вини відповідача в допущених порушеннях строків платежів, які стались з причин затримки бюджетного фінансування, а Нововодолазький районний відділ УМВС України в Харківській області є бюджетною установою і повністю фінансується з Державного бюджету України, а також приймаючи до уваги скрутність фінансового становища установи, суд вважає можливим зменшити розмір пені на 50 % і стягнути з відповідача пеню в сумі 140,13 грн. В іншій частині стягнення пені відмовити.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України , у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційна - технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог. Тому суд вважає за необхідне витрати по сплаті державного мита в розмірі 102 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн. покласти на відповідача, з вини якого спір доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, ст. 82-85, Господарського процесуального кодексу України; -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Нововодолазького районного відділу Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області (63200, Харківська область, смт. Нова Водолага, вул. Дзержинського, 1, р/р 35217001000770 в ГУДКУ у Харківській області, МФО 851011, код ЄДРПОУ 08804100) на користь Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Центру електрозв'язку № 8 Харківської філіі ВАТ "Укртелеком" (адреса: 63200, Харківська область, смт. Нова Водолага, вул. Гагаріна, 3, р/р 2604868 ХОД "Райффайзен Банк Аваль" м. Харкова, МФО 350589, код 25614660) - 5782,17 грн. основного боргу, 140,13 грн. пені, 102 грн. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної чинності.

В задоволення решти позовних вимог про стягнення 140,12 грн. пені - відмовити.

Суддя

Повний текст рішення підписаний 03.12.2009 року.