Рішення № 7111697, 20.11.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.11.09                                                                                           Справа№ 25/231

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю “Катран-М” (м.Львів)

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю “Трускавецьінвест” (м.Трускавець)

про :стягнення заборгованості в сумі 5 775,14 грн.

Суддя :В.М. Пазичев

При секретарі :І.Є.Башак

Представники сторін:

від позивача:Магировський Т.А.-представник, довіреність від 10.06.2009 року

від відповідача :Попадин М.С.-представник, довіреність від 06.02.2009 року

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз’яснено їх права та обов’язки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Катран-М” (м.Львів) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Трускавецьінвест” (м.Трускавець) про стягнення заборгованості в сумі 5 775,14 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 05.10.2009 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 16.10.2009 року. Ухвалою від 16.10.2009 року розгляд справи відкладено до 23.10.2009 року, у зв”язку з неявкою представників сторін. Ухвалою від 23.10.2009 року в судовому засіданні оголошено перерву до 29.10.2009 року, за клопотанням сторін. Ухвалою від 29.10.2009 року в судовому засіданні оголошено перерву до 02.11.2009 року, за клопотанням сторін. Ухвалою від 02.11.2009 року розгляд справи відкладено до 11.11.2009 року, у зв»язку з неявкою представника відповідача. Ухвалою від 11.11.2009 року розгляд справи відкладено до 20.11.2009 року, узв»язку з неявкою представника відповідача.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 05.10.2009 року, про відкладення від 16.10.2009 року, від 02.11.2009 року, від 11.11.2009 року, про оголошення перерви від 23.10.2009 року, від 29.10.2009 року не виконав повністю, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

02.11.2009 року за вх.№22594 позивач подав заяву, згідно якої просить суд стягнути з відповідача заборгованість з урахуванням індексу інфляції в сумі 5 531,99 грн., 3% річних в сумі 108,34 та пеню в сумі 608,57 грн., а також судові витрати покласти на відповідача.

В судовому засіданні 29.10.2009 року позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи з метою уточнення позовних вимог. Відповідач заявлене клопотання підтримав.

Представник позивача позов підтримав повністю, просив позовні вимоги задоволити з підстав, наведених у позовній заяві та уточненні до позовної заяви.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 05.10.2009 року, про відкладення від 16.10.2009 року, від 02.11.2009 року, від 11.11.2009 року, про оголошення перерви від 23.10.2009 року, від 29.10.2009 року не виконав повністю, відзиву на позов не представив, явку повноважного представника забезпечив.

В судовому засіданні 23.10.2009 року сторони подали спільне клопотання про відкладення розгляду справи з метою укладення мирової угоди між сторонами.

В судовому засіданні 20.11.2009 року відповідач подав відзив на уточнення позовних вимог, згідно якого визнає заборгованість в розмірі 5531,99 грн., 3%річних в розмірі 108,34 грн. та пеню в розмірі 608,57 грн.

Позов розглянуто в присутності представників сторін за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, рішення виготовлено, підписано та оголошено 20.11.2009 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю “Катран-М” (надалі –позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Трускавецьінвест” (надалі – відповідач) укладено договір поставки товарно-матеріальних цінностей №ГТ-03/09-08 (надалі –договір).

Згідно п.1.1 договору, позивач зобов»язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити відповідачу, а відповідач зобов»язується в порядку та на умовах визначених цим договором прийняти та оплатити товарно-матеріальні цінності.

На виконання умов вказаного договору позивач поставив товарно-матеріальні цінності, згідно видаткових накладних, на загальну суму 135793,77 грн.

Продукція була одержана відповідачем, що підтверджується відбитками печатки та підписом представника відповідача на накладних. Жодних претензій до позивача, за твердженням останнього, щодо строків та порядку поставки, якості, кількості, асортименту, упаковки, ціни чи інших недоліків продукції відповідач не пред»являв.

Відповідач частково оплатив поставлений товар на суму 130500,00 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 5239,77 грн. На неодноразові звернення позивача щодо погашення заборгованості, за твердженням останнього, відповідач не реагує.

17.02.2009 року позивачем на адресу відповідача направлено лист з вимогою погасити вказану заборгованість. До листа було додано акт звірки та аналіз розрахунків. Факт направлення листа на адресу відповідача підтверджується квитанцією з відбитком штемпеля поштового відділення про відправлення. Проте, станом на 29.09.2009 року заборгованість відповідача перед позивачем не погашена.

Сума заборгованості відповідача перед позивачем, за підрахунком останнього, з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення становить 5640,87 грн., сума 3% річних від простроченої суми становить 107,90 грн.

Згідно п.9.2 договору, у випадку порушення термінів розрахунків за поставлені товарно-матеріальні цінності, покупець зобов»язаний сплатити на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день затримки, але не більше 0,5% від вартості несплачених товарно-матеріальних цінностей.

Оскільки сума пені в розмірі подвійної облікової ставки Нацбанку України перевищує 0,5% від вартості несплачених товарно-матеріальних цінностей, то з відповідача підлягає стягненню в користь позивача пеня в розмірі 26,47 грн.

02.11.2009 року за вх.№22594 позивач подав заяву, згідно якої просить суд стягнути з відповідача заборгованість з урахуванням індексу інфляції в сумі 5 531,99 грн., 3% річних в сумі 108,34 та пеню в сумі 608,57 грн., а також судові витрати покласти на відповідача.

В судовому засіданні 20.11.2009 року відповідач подав відзив на уточнення позовних вимог, згідно якого визнає заборгованість в розмірі 5531,99 грн., 3%річних в розмірі 108,34 грн. та пеню в розмірі 608,57 грн.

Станом на момент розгляду справи відповідач докази погашення заборгованості не паредставив.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного :

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов”язання, що виникає між суб”єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб”єкт (зобов”язана сторона, в тому числі боржник) зобов”язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб”єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб”єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов”язаної сторони виконання її обов”язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов”язання, які виникають між суб”єктами господарювання або між суб”єктами господарювання і негосподарюючими суб”єктами –юридичними особами на підставі господарський договорів, є господарсько-договірними зобов”язаннями.

У відповідності до ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст.193 ГК України, суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов”язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов”язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов’язань.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов”язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.3 ст.22 ГПК України, сторони зобов”язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об”єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення боргу, однак, подав відзив, в якому визнає позовні вимоги позивача, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

Згідно розрахунків, поданих позивачем та визнаних відповідачем, сума боргу становить –6248,90 грн.

Відповідно до ч.5 ст.78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Оскільки в судовому засіданні судом встановлено, що умови договору відповідачем не виконані, а також, що відповідач визнав борг у сумі 6248,90 грн., у суда відсутні підстави вважати, що такі дії відповідача суперечать законодавству або порушують права і охоронювані інтереси інших осіб.

Виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені сторонами докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, згідно роз”яснень Пленуму Верховного Суду України, вказаних у пункті 1 Постанови від 29 грудня 1976 року № 11 “Про судові рішення”, суд прийшов до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Катран-М” (м.Львів) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Трускавецьінвест” (м.Трускавець) в частині стягнення заборгованості в сумі 6248,90 грн. є обгрунтованим та підлягає до задоволення.

Згідно ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.

Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.

Згідно п.”а” ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення №2885 від 30.09.2009 року на суму 102,00 грн. про сплату державного мита та платіжне доручення №2886 від 30.09.2009 року на суму 236,00 грн. про сплату витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 193, ГК України, ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити.

2.          Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Трускавецьінвест»(82200, м.Трускавець, вул.Суховоля,50; р/р2600801017496 в ІФФ ВАТ «Кредобанк» в м.Івано-Франківську, МФО 336161, код ЄДРПОУ 30439207) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Катран-М” (79031, м.Львів, вул.Стрийська,195, р/р 260000176510, МФО 325365, код ЄДРПОУ 20770119) –борг у сумі 6 248 (шість тисяч двісті сорок вісім) грн. 90 коп., 102 (сто дві) грн. 00 коп. –сплаченого державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. сплачених витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя