Рішення № 7111674, 08.12.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.12.09                                                                                           Справа№ 6/216

За позовом: Відкритого акціонерного товариства “Київметалопром”, смт.Калинівка

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія ВЕЕМ-Будмаркет”, м.Львів

про: стягнення 117880грн. 80коп.

                    Суддя: Гоменюк З.П.

Секретар судового засідання Гривняк Г.Т.

Представники:

від позивача: Приступа Ю.М.

від відповідача : не з’явився

Представнику позивача роз’яснено зміст ст.22 ГПК України, а саме його процесуальні права та обов’язки, зокрема, права заявляти відводи.

Суть спору: Позов заявлено Відкритим акціонерним товариством “Київметалопром” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія ВЕЕМ-Будмаркет” про стягнення 85972грн. 00коп. основного боргу, 19276грн. 57коп. пені, 2409грн. 57коп. 3 % річних та 10230грн. 66коп. інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 02.11.2009р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 24.11.2009р. З метою надання можливості сторонам провести звірку взаєморозрахунків, ухвалою суду від 24.11.2009р. розгляд справи відкладено на 08.12.2009р.

          В судовому засіданні 24.11.2009р. представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задоволити позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

          Відповідачем в судовому засіданні 24.11.2009р. подано суду відзив на позов, в якому посилається на те, що позивачем при зверненні до суду не враховано сплачену 07.08.2009р. заборгованість в розмірі 5000грн. 00коп. (підтверджено випискою банку). Також відповідач покликається на те, що позивачем невірно нараховано штрафні санкції, тобто без врахувань проплати в розмірі 5000грн. 00коп.

В судовому засіданні 08.12.2009р. представником позивача подано суду уточнення позовних вимог, відповідно до яких позивач врахував часткову проплату відповідачем суми боргу та просить стягнути суму боргу в розмірі 80971грн. 91коп., 9690грн. 00коп. пені, 2502грн. 36коп. 3 % річних та 11012грн. 17коп. інфляційних втрат.

Відповідач в судове засідання 08.12.2009р. не з’явився, однак направив суду клопотання про відкладення розгляду справи в зв”язку з хворобою його представника та з метою надання можливості надати суду додаткові докази для спростування позовних вимог. Дане клопотання судом до уваги не приймається, оскільки не підтверджується жодними доказами та розцінюється судом як затягування розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

Відповідно до укладеного між сторонами договору поставки №5 “К” позивач зобов”язувався ситематично постачати і передавати відповідачу на умовах, визначених даним договором, а відповідач систематично приймати товар (профіль та кріплення для гіпсокартонних систем) та оплачувати його вартість в порядку і на умовах, визначених даним договором.

Згідно п.6.1. договору розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються у наступному порядку:

100 відсотків від суми, зазначеної в рахунку, покупець попередньо перераховує в гривнях на рахунок постачальника (позивача). За домовленістю сторони можуть передбачити інші умови розрахунку, які зазначаються в специфікації.

На виконання умов вказаного договору позивачем по накладній №1844 від 09.10.2008р. поставлено відповідачу товар на загальну суму 119086грн. 02коп. з граничним строком оплати 23.10.2008р. та 29.10.2008р. по накладній №1968 –на суму 113471грн. 87коп.

За отриманий товар відповідач розрахувався частково, станом на час звернення з позовом до суду заборгованість відповідача відповідно до заяви про уточнення до позовної заяви становить 80971грн. 91коп.

Відповідно до ст. 712 ЦК України – за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобов”язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.           Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов”язний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до вимог ст.509 ЦК України –зобов”язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов”язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов”язку. Зобов”язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов”язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 530 ЦК України встановлено - якщо у зобов”язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.10.2. договору та ст. 1,3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” позивач правомірно просить стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за цей період за кожен день прострочення, розмір якої відповідно до розрахунку, який містьться в заяві про уточнення позовних вимог, за період з 13.11.2008р. по 13.05.2009р. становить 9690грн. 00коп.

Відповідно до ст. 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно ст. 230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. З огляду на викладене, позивач просить стягнути з відповідача 2502грн. 36коп. 3 % річних за період з 13.11.2008р. по 24.11.2009р. та 11012грн. 17коп. інфляційних втрат за період з листопада 2008р. по жовтень 2009р. відповідно до заяви про уточнення позовних вимог. Суд вважає дану вимогу правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

          Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку задоволити позовні вимоги повністю з врахуванням поданих суду уточнень до позовної заяви, яким фактично зменшує позовні вимоги.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 509,526,530,625,692,712 ЦК України, ст.ст.229,230,231,343 ГК України, ст.ст.33,34,44,49,82,84 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія ВЕЕМ-Будмаркет”, м.Львів, просп.Чорновола, 57 (ідентифікаційний код 31978712) на користь Відкритого акціонерного товариства “Київметалопром”, вул.Індустріальна, буд.7, смт.Калинівка, Васильківського району Київської області (ідентифікаційний код 02138895) 80971грн.91коп. основного боргу, 9690грн. 00коп. пені, 2502грн. 36коп. 3 % річних, 11012грн. 17коп. інфляційних втрат, 1041грн. 76коп. витрат по сплаті державного мита та 208грн.56коп. вартості інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.

3. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду .

Суддя