Рішення № 7111676, 30.07.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.07.09                                                                                           Справа№ 2/118

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Залицайло М.С. за участю представника прокурора відділу Рогожнікової Н.Б., представника відповідача-1 Коваль Л.О., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Міністерства вугільної промисловості України, м. Київ до відповідача-1: Відкритого акціонерного товариства “Червоноградське гірничомонтажне управління”, м. Червоноград, відповідача-2: Державного підприємства “Львіввугілля”, м. Сокаль про стягнення 510164 грн. 50 коп.

В С Т А Н О В И В:

Заступник прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Міністерства вугільної промисловості України, м. Київ звернувся до господарського суду Львівської області з позовом до відповідача-1: Відкритого акціонерного товариства “Червоноградське гірничомонтажне управління”, м. Червоноград, відповідача-2: Державного підприємства “Львіввугілля”, м. Сокаль про стягнення 510164 грн. 50 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 30.06.2009р. призначив розгляд справи на 16.07.2009р. Ухвалою суду розгляд справи відкладався на 30.07.2009р.

В судових засіданнях прокурор позов підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що між позивачем та відповідачем-1 було укладено договір безвідсоткової бюджетної позики, на виконання умов якого відповідачу було надано кошти в сумі 745000 грн. 00 коп. Відповідач-1 зобов’язувався протягом дії договору щомісячно здійснювати повернення позики рівними частками згідно графіку. Однак, відповідач-1 свої зобов’язання щодо повернення суми позики не виконав, на дату подання позову до суду заборгованість становила 496680 грн. 00 коп. Крім цього, між позивачем та відповідачем-2 було укладено договір поруки, у відповідності до якого відповідач-2 відповідає перед позивачем за невиконання відповідачем-1 зобов’язань за договором позики у розмірі 513000 грн. 00 коп. У зв’язку з цим, просить стягнути з відповідачів солідарно суму заборгованості у розмірі 496680 грн. 00 коп., а також нараховану за порушення строків погашення позики пеню в розмірі 13484 грн. 50 коп.

Позивач явку представника в судове засідання не забезпечив, надіслав клопотання про слухання справи без участі його представника.

В судовому засіданні представник відповідача-1 пояснив, що відповідачем-1 було отримано безвідсоткову позику в 745000 грн. 00 коп. Вказана позика була отримана в рахунок дебіторської заборгованості ДП “Львіввугілля” за надані відповідачем-1 послуги. Згідно договору поруки відповідач-2 зобов’язаний погасити борг за відповідача-1.

В судові засідання відповідач-2 явку представника не забезпечив, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не надав, вимог ухвали суду від 30.06.2009р. не виконав, причин неявки не повідомив, хоча належним чином про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений, тому у відповідності до ст. 75 ГПК України суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Прокурору, представнику відповідача-1 роз’яснено їх права та обов’язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представника відповідача-1, суд встановив наступне:

23 серпня 2005р. між Міністерством палива та енергетики України та відповідачем-1 було укладено договір №87 безвідсоткової бюджетної позики на погашення заборгованості із виплати заробітної плати та додатки №1, 2 до цього договору.

Указом Президента України від 25.07.2005 №1123/2005 “Про заходи щодо вдосконалення державного управління вугільною промисловістю” Міністерство палива та енергетики України реорганізовано шляхом виділення із його складу Міністерства вугільної промисловості України.

Відповідно до п. 2 преамбули постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2005р. №94 Міністерство вугільної промисловості України є правонаступником Міністерства палива та енергетики України по договорам позики та відповідальним за своєчасне повернення позики, що надається з Державного бюджету України на погашення заборгованості з виплати заробітної плати.

За договором позики №87 від 23.08.2005р. позикодавець (позивач) зобов’язувався надати позичальнику (відповідачу) безвідсоткову бюджетну позику, а останній зобов’язувався використати її за цільовим призначенням і повернути у визначений даним договором строк.

Відповідно до розділу 3 договору позики №87 від 23.08.2005р. сума позики становила 745000 грн. 00 коп.

На виконання умов вищевказаного договору, позивач 26.08.2005р. надав відповідачу грошові кошти в сумі 745000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням №35 від 26.08.2005р.

П. 5.1. договору позики №87 від 23.08.2005р. встановлено, що строк надання позики позичальнику (відповідачу-1) становить 1826 календарних днів, з моменту переказу грошей позикодавцем (позивачем) на рахунок позичальника. Позичальник зобов’язується здійснювати повернення позики щомісячно, починаючи з 1 січня 2006р., рівними частками, згідно графіку її повернення, відповідно до додатку №2, що є невід’ємною частиною даного договору.

Згідно графіку погашення безвідсоткової бюджетної позики, який є додатком №2 до договору позики №87 від 23.08.2005р., відповідач протягом 2006р. –2008р. та січня –квітня 2009р. зобов’язувався погасити (сплатити) 496680 грн. 00 коп.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень прокурора, представника відповідача-1, відповідач-1 свої зобов’язання перед позивачем щодо повернення суми позики по договору позики №87 від 23.08.2005р. не виконав, на дату судового розгляду заборгованість відповідача-1 перед позивачем становить 496680 грн. 00 коп.

Відповідно до розділу 8 договору позики №87 від 23.08.2005р., забезпеченням зобов’язань позичальника (відповідача-1) за даним договором є договір поруки, що є невід’ємною частиною даного договору.

19 серпня 2005р. між позивачем та відповідачем-2 укладено договір поруки №87/1-П.

У відповідності до договору поруки поручитель (відповідач-2) поручається перед кредитором (позивачем) за виконання обов’язку боржника (відповідача-1) щодо погашення безвідсоткової бюджетної позики за договором, передбаченим ст. 2 цього договору (надалі іменується “основний договір”) у сумі 513000 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 2.1. договору поруки №87/1-П від 19.08.2005р., під основним договором в цьому договорі розуміюється договір безвідсоткової бюджетної позики на погашення заборгованості із заробітної плати №87 від 23.08.2005р. укладений між кредитором (в основному договорі іменується “позикодавець”) та боржником (в основному договорі іменується “позичальник”).

Згідно п. 3.1. договору поруки №87/1-П від 19.08.2005р., поручитель (відповідач-2) зобов’язаний у разі порушення боржником (відповідачем) обов’язку за основним договором, що передбачений п. 1.1. цього договору, самостійно виконати зазначений обов’язок боржника перед кредитором на підставі письмової вимоги кредитора в строк 5 календарних днів шляхом перерахування на рахунок суми безвідсоткової бюджетної позики.

11.08.2009р. позивач звернувся до відповідача-2 з вимогою за вих. №1112/05/01-04 від 10.06.2009р., в якій вимагав на підставі договору поруки №87/1-П від 19.08.2005р. сплатити 496680 грн. 00 коп. заборгованості за договором позики №87 від 23.08.2005р., а також сплатити пеню. Відповідачем-2 вказана вимога залишена без розгляду та задоволення.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов’язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Частиною 1 ст. 1046 ЦК України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов’язання частково або у повному обсязі.

Ст. 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов’язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов’язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов’язання боржниками, що в свою чергу є підставою для стягнення з них суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до п. 9.3. договору позики №87 від 23.08.2005р., у разі несвоєчасного повернення коштів позичальник (відповідач-1) сплачує позикодавцю (позивачу) пеню у розмірі 0,01% від загальної суми отриманих коштів за кожен день прострочки, але не більше річної ставки Національного банку України.

З врахуванням цих положень, прокурором правомірно нараховано пеню в розмірі 13484 грн. 50 коп. за несвоєчасне повернення коштів.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення повністю шляхом стягнення з відповідачів солідарно, складає 496680 грн. 00 коп. основного боргу, 13484 грн. 50 коп. пені за несвоєчасне повернення позики.

Оскільки спір виник з вини відповідачів, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідачів. Судові витрати підлягають до стягнення з відповідачів солідарно.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 543, 553, 554, 599, 610, 612, 625, 626, 1046, 1049 ЦК України, ст. 193, 230, 231, 232 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задоволити.

2.          Стягнути солідарно з Відкритого акціонерного товариства “Червоноградське гірничомонтажне управління”, м. Червоноград, вул. Промислова, 1, Львівська область (ідентифікаційний код 05473298) та Державного підприємства “Львіввугілля”, м. Сокаль, вул. Б.Хмельницького, 26, Львівська область (ідентифікаційний код 32323256) в користь державного бюджету на рахунок Міністерства вугільної промисловості України, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 4 (ідентифікаційний код 33833561) 496680 грн. 00 коп. основного боргу, 13484 грн. 50 коп. пені за несвоєчасне повернення позики.

3.          Стягнути солідарно з Відкритого акціонерного товариства “Червоноградське гірничомонтажне управління”, м. Червоноград, вул. Промислова, 1, Львівська область (ідентифікаційний код 05473298) та Державного підприємства “Львіввугілля”, м. Сокаль, вул. Б.Хмельницького, 26, Львівська область (ідентифікаційний код 32323256) в користь державного бюджету 5101 грн. 64 коп. державного мита, 312 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          Накази видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя