Рішення № 71112981, 04.12.2017, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/4710/17

№ провадження 2/646/1621/2017

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.12.2017 року м. Харків

Червонозаводський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді – Шелест І.М.

за участю секретаря – Ушакової Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення простроченої заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в обґрунтування позовних вимог зазначив, що 02 лютого 2011 року було підписано договір позики з відповідачем у приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 передав грошові кошти у розмірі еквівалент 4 000 доларів США із строком повернення до 02.02.2012. Після цього, 31 січня 2012 року між сторонами було підписано договір про внесення змін та доповнень № 1 до договору позики за реєстровим номером 146, яким змінено п. 1 договору позики слова «до другого травня дві тисячі дванадцятого року» змінено словами «до другого травня дві тисячі дванадцятого року». На сьогоднішній день відповідач ігнорує звернення позивача в телефонному режимі та уникає особистих зустрічей.

Посилаючись на те, що у добровільному порядку відповідач гроші не повертає, позивач просив суд стягнути з відповідача: суму боргу за договорами позики станом на 19 червня 2017 в розмірі 105 670, 47 грн.; 3% річних в розмірі 4 921, 00 грн., а всього 134 850, 00 грн. та судові витрати в розмірі 1 348, 50 грн.

У судове засідання представник позивача ОСОБА_4 не з’явився, надав заяву, в якій підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив розглянути справу у його відсутність.

У судовому засіданні 09.10.2017 відповідач ОСОБА_2 позов не визнав, зазначив, що борг повністю погашений, підтверджень цього не має.

Сього числа відповідач ОСОБА_2 у судове засідання повторно не з'явився, з невідомих причин, про розгляд справи повідомлявся належним чином шляхом направлення судових повісток за місцем реєстрації, про причини своєї неявки суд не повідомив, заяву про слухання справи у його відсутності суду не надавав.

Відповідно до ч.2 ст. 197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, перевіривши матеріли справи, приходить до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

02 лютого 2011 року за договором позики, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 позивач передав відповідачу у борг 4 000 доларів США, що є еквівалентом 32 000 грн. з кінцевим терміном повернення 02 лютого 2017 року.

31 січня 2012 сторони підписали договір про внесення змін та доповнень № 1 до договору позики, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстровим № 146, яким змінено п. 1 договору позики слова «до другого лютого дві тисячі дванадцятого року» змінено словами «до другого травня дві тисячі дванадцятого року».

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).

За правилами статей 526, 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Правилами ст. 10 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 1 ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Частина 1 ст. 530 ЦК України передбачає, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На даний момент зобов'язання за договорами позики відповідач не виконав - грошові кошти в сумі 4 000 (чотири тисячі) доларів США позивачу не повернув.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За правилами ч. 1 ст. 546 і ч.1 ст. 550 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Приписами статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі викладеного та відповідно до розрахунків:

- сума трьох процентів річних від прострочення суми богу – 4 921, 00 гривень.

На підставі того, що відповідачем не було здійснено повернення боргу позивачу за договором позики грошових коштів від 02 лютого 2011 року, сума його заборгованості перед позивачем, що підлягає стягненню з урахуванням інфляційного збільшення суми боргу 4000 * 2 641, 74 грн.= 105 670, 47, трьох процентів річних – 4 921, 00 грн., складає разом 110 591, 47 гривень.

Таким чином, позов підлягає задоволенню частково, оскільки в прохальній частині позивач зазначив суму основного боргу 134 580, 00 грн., а підлягає до стягнення сума 110 591, 47 грн.

Проаналізувавши встановлені обставини по справі, оцінивши надані в силу положень ст. 60 ЦПК України докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

У відповідності до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

На підстав вищевикладеного, керуючись статтями 10, 11, 60, 88, 174, 197, 209, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, статтями546, 549, 550, 612, 625, 1046, 1047, 1048, 1049 Цивільного кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення простроченої заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідн. НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1, ідн. НОМЕР_2 суму боргу у розмірі 105 670, 47 грн. 3% річних у розмірі 4 921, 00 грн. та суму судового збору у розмірі 1 105, 90 грн., а всього суму 111 697 (сто одинадцять тисяч шістсот дев’яносто сім гривень 37 коп.).

В іншій частині позову – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга подається апеляційному суду Харківської області через Червонозаводський районний суд м. Харкова.

Суддя І.М. Шелест