Постанова № 71107969, 19.12.2017, Апеляційний суд Київської області

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 грудня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого: Сліпченка О.І.,

суддів: Гуля В.В., Іванової І.В.,

за участю секретаря: Тимошевської С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Інвест-Кредо» на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 17 жовтня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» про визнання недійсним договору про відступлення вимоги,-

Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду, вислухавши учасників процесу, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів,-

встановила:

У квітні 2017 року ОСОБА_2 звернулась із вказаним позовом та подала заяву про забезпечення позову шляхом заборони відчуження та реєстрації зміни власника на об'єкт нерухомого майна що включено до предмету іпотеки, оскільки не вжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 17 жовтня 2017 року заяви позивача про забезпечення позову задоволено.

Заборонено до прийняття відповідного рішення суду вчиняти будь-які дії ПАТ «Банк Форум», ТОВ «Фінансова компанія «Інвест-Кредо» ОСОБА_3 та Департамент державної реєстрації міністерства юстиції України із відчуження та реєстраційні дії із зміни прав власності на об'єкти нерухомого майна, включеного до предмету Іпотечного договору без номера від 06.03.2008 року, реєстровий номер 4598к та Додаткового договору б/н від 06.03.2008 року, реєстровий № 1101, на підставі умов Іпотечного договору без номера від 06.03.2008 року, реєстровий номер 4598к.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду відповідач ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо» звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу скасувати, посилаючись на її незаконність, грубе порушення норм процесуального права, які регулюють підстави, умови та порядок забезпечення позову, що є підставою для скасування ухвали суду.

В доводах апеляційної скарги відповідач зазначає, що суд першої інстанції не оцінив взаємозв'язок між предметом позову і застосованими заходами забезпечення позову, а також не врахував відсутності об'єктивних загроз для утруднення виконання рішення суду в майбутньому.

Окрім того, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про те, що предметом спору є нерухоме майно. Як вбачається з предмету позовних вимог, то позивач просила суд визнати недійсним договір про відступлення права вимоги без застосування правових наслідків визнання недійсним такого договору, відповідно обраний вид заходів забезпечення позову не співвідноситься із заявленими позовними вимогами.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції, задовольняючи заяву про забезпечення позову, шляхом заборони вчиняти будь-які дії із відчуження та реєстраційні дії із зміни прав власності на об'єкти нерухомого майна, включеного до предмету іпотечного договору, виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може унеможливити або ускладнити виконання рішення суду.

Колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції не обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам закону та обставинам справи, виходячи з наступного.

Згідно з п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України (в редакції, яка діяла на момент звернення до суду) суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

З аналізу даної норми вбачається, що заходи забезпечення позову мають бути спрямовані на захист прав позивача та сприяти виконанню можливого рішення суду, яке буде ухвалене за результатами розгляду спору.

Метою застосування заходів забезпечення позову є виконання в подальшому рішення суду. При цьому слід враховувати характер спірних правовідносин, вирішуючи питання про забезпечення позову.

Як вбачається зі змісту позовних вимог предметом позову є вимога немайнового характеру, а саме визнання недійсним договору про відступлення права вимоги.

Тобто заявлені позовні вимоги не стосуються нерухомого майна, а тому суд першої інстанції дійшов до необґрунтованого висновку про забезпечення позову, не перевіривши характер спірних правовідносин та ту обставину, яким чином можливе утруднення виконання рішення суду в майбутньому.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції не врахував викладеного, обставин справи, зокрема, змісту заявлених позовних вимог і, на переконання апеляційного суду, з порушенням вимог ст. 151 ЦПК України (в редакції, яка діяла на момент звернення до суду), дійшов висновку про задоволення заяви про забезпечення позову.

Колегія суддів, з урахуванням наведеного, вважає заяву про забезпечення позову не обґрунтованою, а клопотання про забезпечення позову таким, що не підлягає задоволенню.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, порушення процесуального права при постановленні ухвали, на переконання апеляційного суду, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи у суді другої інстанції.

Згідно з вимогами ч. 1,2 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

2. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

З викладених вище підстав колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права і підлягає скасуванню, з прийняттям постанови про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Інвест-Кредо» - задоволити.

Ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 17 жовтня 2017 року скасувати та прийняти постанову про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий:

Судді: