Постанова № 71107972, 19.12.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/5742/17 Головуючий у І інстанції Журавський В. В.Провадження № 22-ц/780/5541/17 Доповідач у 2 інстанції Сліпченко О. І.Категорія 26 19.12.2017

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 грудня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого: Сліпченка О.І.,

суддів: Іванової І.В., Верланова С.М.,

за участю секретаря: Тимошевської С.І.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 жовтня 2017 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду, вислухавши учасників процесу, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів,-

встановила:

У липні 2017 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 20 лютого 2012 року уклав із ОСОБА_3 договір. За цим договором ПАТ КБ «Приватбанк» зобов'язався надати ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 2 000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості та надати відповідачу кредитну картку за умовами «Універсальна, 30 днів пільгового періоду».

ОСОБА_3 зобов'язався повертати кредит шляхом сплати щомісячного обов'язкового платежу у розмірі 7% від заборгованості, але не менше 50 гривень, а також у разі порушення своїх зобов'язань сплачувати штраф у розмірі 500 гривень та 5% від суми позову.

В порушення умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав.

ПАТ КБ «Приватбанк» просив суд примусово стягнути з ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором, що становить 46868 гривень 11 копійок, та складається: з заборгованості за кредитом - 1 892 гривень 23 копійки, заборгованості по процентам за користування кредитом - 38 169 гривень 78 копійок, пені - 4 098 гривень 09 копійок, а також штраф (фіксована частина) - 500 гривень, штраф (процентна складова) - 2 208 гривень 01 копійок та витрати на оплату судового збору у розмірі 1 600 гривень.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 жовтня 2017 року відмовлено в задоволенні позову.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ "Приватбанк" просить скасувати рішення суду першої інстанції через порушення норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення. Оскільки кошти за кредитним договором відповідачем повернуто не було, правовідносини сторін є дійсними, тому проценти за кредитом та пеня за процентами підлягають стягненню з відповідача в межах строку позовної давності.

Апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що 20 лютого 2012 року ПАТ КБ «Приватбанк» уклав із ОСОБА_3 договір. За цим договором ПАТ КБ «Приватбанк» зобов'язався надати ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 2000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості та надати відповідачу кредитну картку за умовами «Універсальна, 30 днів пільгового періоду». ОСОБА_3 зобов'язався повертати кредит шляхом сплати щомісячного обов'язкового платежу у розмірі 7% від заборгованості, але не менше 50 гривень, а також у разі порушення своїх зобов'язань сплачувати штраф у розмірі 500 гривень та 5% від суми позову. Вказані обставини підтверджуються анкетою-заявою про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг (а.с.6), Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» (а.с.7), Витягом з Умов та правил надання банківських послуг (а.с.8-31).

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ПАТ КБ "Приватбанк" звернувся до суду з позовом з пропуском строку позовної давності.

Однак, з такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна, оскільки вони зроблені на підставі неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм процесуального і матеріального права.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч.1 ст. 634 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що 20 липня 2012 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3. був укладений кредитний договір шляхом приєднання (який складається із заяви відповідача, Умов і правил надання банківських послуг, Правил користування платіжною карткою, Тарифів банку). Відповідно до умов цього договору відповідачу установлено кредитний ліміт у розмірі 2000 грн. на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 30% річних на суму залишку заборгованості за кредитом (а.с.6-31).

Відповідач ОСОБА_3, підписуючи 20 липня 2012 року заяву, надав свою згоду на те, що вказана заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг. Своїм підписом відповідач засвідчив, що отримав повну інформацію про умови кредитування.

Згідно з пунктом 1.1.7.12 Умов, договір діє протягом 12 місяців з моменту його підписання. Якщо протягом цього строку жодна зі сторін не проінформує другу сторону про припинення дії договору, він автоматично пролонгується на той же строк.

Строк дії кредитного договору відповідає строку дії картки.

Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_3 у порядку визначеному кредитним договором проінформував ПАТ КБ «ПриватБанк» про припинення дії договору, а відтак цей договір автоматично пролонговувася.

По справі встановлено, що на виконання умов вказаного договору позивачем 20 лютого 2012 року ОСОБА_3 видана кредитна картка № 5211537410062314, термін дії якої встановлено до листопада 2015 року, що підтверджується довідкою ПАТ КБ «ПриватБанк».

Відповідно до Правил користування платіжною карткою, яка є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки ( ст. 261 ЦК України), а не закінчення строку дії договору.

Вказана правова позиція Верховного Суду України викладена в постанові від 19 березня 2014 року (справа № 6-14цс14).

Оскільки строк дії картки встановлено до листопада 2015 року, а ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом про стягнення заборгованості 25 липня 2017 року, то колегія суддів вважає, що позивачем не пропущено строк позовної давності для звернення до суду за захистом порушеного права.

Однак суд першої інстанції у порушення вимог ст. 263 ЦПК України на наведене уваги не звернув, вказаних вище обставин не з`ясував, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про те, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду за захистом порушеного права, виходячи з того, що початком строку позовної давності, у межах якого ПАТ КБ «ПриватБанк» необхідно було звернутися до суду із позовом про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором від 20 лютого 2012 року є 24 січня 2014 року, перший день невиконання зобов'язання по поверненню кредиту. Він закінчився через три роки - 24 січня 2017 року, а ПАТ КБ «Приватбанк» пред'явив позов 25 липня 2017 року.

Вирішуючи справу в межах заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що позов ПАТ КБ «ПриватБанк» підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 користувався платіжною карткою та за допомогою платіжної картки знімав з рахунку грошові кошти, проте на рахунок їх не повертав, не сплачував відсотки та комісію за користування грошовими коштами у повному обсязі. Тому у нього виник борг за кредитним договором у загальному розмірі 46868 гривень 11 копійок. Вказані обставини підтверджуються розрахунком заборгованості по кредитному договору станом на 30 червня 2017 року (а.с.4-5).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Згідно з нормою ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 1056 -1 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Так, звертаючись до суду з позовом Банк, в частині позовних вимог щодо стягнення коштів, які утворились внаслідок заборгованості за кредитом, а сааме: заборгованість по процентам за користування кредитом - 38 169 гривень 78 копійок, пені - 4 098 гривень 09 копійок, а також штраф (фіксована частина) - 500 гривень, штраф (процентна складова) - 2 208 гривень 01 копійок, свої вимоги обґрунтував тим, що ОСОБА_3 має сплатити на його користь вказані кошти відповідно до «Умов та правил надання банківських послуг», «Правил користування платіжною карткою», що підтверджується підписом ОСОБА_3 у анкеті - заяві.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що будь-які докази того, що відповідач у справі - ОСОБА_3 ознайомлений та погоджувався із вказаними умовами та правилами надання банківських послуг, згідно яких нараховуються проценти по нарахуванню пені, комісії та штрафів - відсутні.

Позивач не надав належних і допустимих доказів, які б підтвердили, що саме долучені до матеріалів справи Умови ( а.с. 8-31) є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і, що саме ці Умови мав на увазі відповідач, підписуючи заяву позичальника.

Зазначена правова позиція міститься у постанові Верховного суду України від 22 березня 2017 року ( справа № 6-2320цс16).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів , їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги Банку в частині стягнення з відповідача заборгованості за кредитом, процентами за користування кредитом підлягають задоволенню, а їх розмір відповідно до ст. 1048 ЦК України визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Розрахунок відсоткових коштів за несвоєчасне виконання зобов'язання ОСОБА_3 за період з 24 січня 2014 року по 30 червня 2017 року , на рівні облікової ставки Національного банку України, колегією суддів здійснюється за формулою:

[ Сума боргу]х [ Ставка (%)] /100% / 365 днів х[ Кількість днів ] =[ Сума]

В сумі заборгованість за несвоєчасне виконання зобов'язань складає 1127,08 грн.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції не відповідає матеріалам справи, ухвалене з порушенням норм матеріального права і відповідно до ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, про часткове задоволення позовних вимог Банку та стягнення з ОСОБА_3 на його користь заборгованості по кредиту в сумі 1892,23 грн. та заборгованості по відсотках в розмірі 1127,08 грн., в задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а у разі задоволення позову - на відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що Банк сплатив судовий збір у розмірі 1600 грн. за подачу позову до суду першої інстанції (а.с. 1) та судовий збір у розмірі 1760 грн. за подачу апеляційної скарги ( а.с. 76), що у сумі становить 3360 грн.

Таким чином, на користь Банку необхідно стягнути з ОСОБА_3 понесені ним судові витрати у сумі 3360 грн.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 жовтня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення .

Стягнути з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_1, жителя АДРЕСА_1) на користь Публічного Акціонерного Товариства Комерційний Банк "ПриватБанк", (код ЄДРПОУ 14360570, адреса: Україна 49094 м. Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, 50 роз.рах. 29092829003111 МФО 305299) заборгованість по кредитному договору від 20 лютого 2012 року в розмірі 3019 (три тисячі дев'ятнадцять) грн.. 31 коп., що складається із заборгованості по кредиту в сумі 1 892 грн. 23 коп. та заборгованості по відсоткам в розмірі 1 127 грн. 08 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_1, жителя АДРЕСА_1) на користь Публічного Акціонерного Товариства Комерційний Банк "ПриватБанк", (код ЄДРПОУ 14360570, адреса: Україна 49094 м. Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, 50 роз.рах. 29092829003111 МФО 305299) судові витрати в сумі 3360 (три тисячі триста шістдесят) грн.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: