Рішення № 71093784, 13.12.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Категорія

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2017 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Городничої В.С.,

суддів - Варенко О.П., Лаченкової О.В.

при секретарі - Порубай М.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07 листопада 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк», ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк», Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк», третя особа – ОСОБА_3 про визнання правочинів недійсними, –

ВСТАНОВИЛА:

В жовтні 2013 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з вищевказаним позовом обґрунтовуючи його тим, що 22 березня 2006 року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №DNDVAK99850091, згідно якого останній отримав кредит у розмірі 124000,00 Євро, зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 9,36% на рік з кінцевим терміном повернення - 22 березня 2013 року. З метою забезпечення виконання вказаного кредитного договору між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ПАТ «Акцент-Банк» було укладено договір поруки №167 від 20 жовтня 2010 року. Внаслідок неналежного виконання ОСОБА_2 зобов’язань за кредитним договором станом на 30 серпня 2013 року утворилась заборгованість в розмірі 215989,67 Євро, з яких: 49773,63 Євро - заборгованість за кредитом, 43380,11 Євро – заборгованість по процентам за користування кредитом, 28123,20 Євро – заборгованість по комісії за користування кредитом, 94712,73 Євро – пеня за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором.

У зв’язку з чим, ПАТ КБ «ПриватБанк» просив суд стягнути з ОСОБА_2 на користь банку заборгованість за кредитним договором №DNDVAK99850091 від 22 березня 2006 року у розмірі 215046,28 Євро, витрати на юридичну допомогу у розмірі 3200,00 грн., сплачений судовий збір, та стягнути солідарно з відповідачів суму у розмірі 10000,00 грн. за договором поруки №167 від 20 жовтня 2010 року.

Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19 листопада 2013 року позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» були задоволені частково.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 11 червня 2015 року заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19 листопада 2013 року було скасовано, а справу призначено до розгляду у загальному порядку.

При новому розгляді справи ОСОБА_2 подав зустрічну позовну заяву про визнання правочинів недійними, в обґрунтування якої посилався не те, що 22 березня 2006 року між ним та ПАТ КБ «ПриватБанк» було підписано кредитний договір. Оскільки ПАТ КБ «ПриватБанк» не надав первинний бухгалтерський документ, засвідчений підписом ОСОБА_2, про отримання в касі банку готівкою грошей в сумі і валюті, визначений умовами договору, то боржник вважає, що кредитний договір є неукладеним та таким, що не набув чинності. Позивач вважає, що умови кредитного договору про відповідальність споживача за невиконання зобов’язань, а саме пунктів 4.1 та 4.2 кредитного договору є несправедливими відповідно до позивача і тому повинні бути визнані судом недійсними. Окрім цього, ОСОБА_2 зазначає, що із матеріалів первісного позову йому стало відомо про укладання між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ПАТ «Акцент-Банк» договору поруки №167 від 20 жовтня 2010 року, на укладення якого позичальник не надавав згоди і не був повідомлений про укладання вказаного договору поруки.

За таких обставин, ОСОБА_2 просив суд визнати кредитний договір №DNDVAK99850091 від 22 березня 2006 року неукладеним та таким, що не набрав чинності, розірвати кредитний договір №DNDVAK99850091 від 22 березня 2006 року, визнати несправедливими і недійсними з моменту укладання пункти 4.1 та 4.2 вказаного договору та визнати фіктивним і недійсним з моменту укладання договір поруки №167 від 20 жовтня 2010 року, укладений між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ПАТ «Акцент-Банк», а судові витрати покласти на відповідачів по зустрічному позову.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07 листопада 2016 року позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» було задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_2 на користь банку заборгованість за кредитним договором №DNDVAK99850091 від 22 березня 2013 року у розмірі 146276,94 Євро, що еквівалентно 1550535,56 грн., з яких: 49773,63 Євро - заборгованість за кредитом, 43380,11 Євро – заборгованість по процентам за користування кредитом, 28123,20 Євро – заборгованість по комісії за користування кредитом, 25000,00 Євро – пеня за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором та сплачений судовий збір у розмірі 3441,00 грн.

В іншій частині позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» - було відмовлено.

У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ПАТ КБ «ПриватБанк», ПАТ «Акцент-Банк», третя особа ОСОБА_3 про визнання правочинів недійсними – відмовлено.

Провадження по справі в частині позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» до ПАТ «Акцент-Банк» про стягнення заборгованості за кредитним договором – закрито.

Не погодившись із таким рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічний позов.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду в частині задоволених позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №DNDVAK99850091 від 22 березня 2006 року – скасуванню, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідно до укладеного договору №DNDVAK99850091 від 22 березня 2006 року ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 124000,00 Євро для придбання автомобіля, зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 9,36% на рік з кінцевим терміном повернення - 22 березня 2013 року.

Згідно договору застави рухомого майна №DNDVAK99850091 від 22 березня 2006 року ОСОБА_2 в забезпечення виконання зобов’язань за вказаним кредитним договором передав ПАТ КБ «ПриватБанк» в заставу автомобіль Mersedes, модель Benz S 350І, 2006 року випуску, тип Т: легковий седан, номер кузова/шасі WDD2211561A027203, державний номер НОМЕР_1.

Згідно наданого ПАТ КБ «ПриватБанк» розрахунку, внаслідок неналежного виконання зобов’язань станом на 30 серпня 2013 року в ОСОБА_2 утворилась заборгованість за кредитним договором №DNDVAK99850091 від 22 березня 2006 року в розмірі 215989,67 Євро, з яких:

- 49773,63 Євро - заборгованість за кредитом;

- 43380,11 Євро – заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 28123,20 Євро – заборгованість по комісії за користування кредитом;

- 94712,73 Євро – пеня за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором.

В підтвердження вказаних обставин ПАТ КБ «ПриватБанк» було надано виписку по рахунку №29096050215699, меморіальний ордер №1 від 22 березня 2006 року та ордер-розпорядження про надання кредиту від 22 березня 2006 року.

Водночас, ОСОБА_2 як в запереченнях в суді першої інстанції, так і в апеляційній скарзі не погоджується із розміром нарахованої ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором №DNDVAK99850091 від 22 березня 2006 року та вважає недоведеним належними доказами факт передачі банком коштів.

Зокрема, апелянт для доведення факту (суми, валюти і способу) видачі кредиту вважає належним доказом первинний бухгалтерський документ, складений в момент вчинення або безпосередньо після вчинення господарської операції, який повинен обов’язково містити наступні реквізити: дату і місце складання, посади відповідальних осіб банку, особисті підписи цих осіб та одержувача коштів – ОСОБА_2

Відповідно до ч. 2 ст. 640, ч. 2 ст. 1054, ст. 1046 та ч. 2 ст. 1047 ЦК України, кредитний договір є укладеним з моменту передання грошей, визначених умовами договору.

На підтвердження укладення кредитного договору та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому кредитодавцем визначеної грошової суми.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», документами які можуть підтверджувати наявність чи відсутність господарської операції (передачі грошей, наявності заборгованості тощо) є виключно документи первинної бухгалтерської документації, які відповідно до вимог цієї статті, повинні, містити суму операції та підписи осіб, що приймають участь у операції.

З метою встановлення дійсного розміру заборгованості по спірному кредитному договору ОСОБА_2 в суді першої інстанції було подано клопотання про призначення судової-економічної експертизи.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18 січня 2016 року по справі було призначено судово-економічну експертизу, проведення якої доручили ТОВ «Київська незалежна судово-експертна установа» по вул. Миколи Пимоненка, 5 м. Київ, 04050.

10 червня 2016 року вх.. №12836 від судового експерта ОСОБА_4 надійшло клопотання про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи, яке ПАТ КБ «ПриватБанк» виконано не було, у зв’язку з чим супровідним листом від 15 серпня 2016 року вх.. №16964 цивільну справу за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ПАТ «Акцент-Банк», ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ПАТ КБ «ПриватБанк», ПАТ «Акцент-Банк», третя особа – ОСОБА_3 про визнання правочинів недійсними було повернуто до суду першої інстанції без виконання експертизи.

Відповідно до ч. 1 ст. 146 ЦПК України, у разі ухилення особи, яка бере участь у справі від подання експертам необхідних документів, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто з цих осіб ухиляється , а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з’ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Суд апеляційної інстанції критично відноситься до наданих в судових засіданнях під час перегляду оскаржуваного рішення суду пояснень представника ПАТ КБ «ПриватБанк» щодо наявності всіх необхідних для проведення судово-економічної експертизи документів в матеріалах справи, оскільки документи про які зазначає банк були подані на вимогу ухвали суду Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 02 грудня 2015 року про витребування доказів (а.с. 113, 135-153, том №1) і не є тими необхідними додатковими матеріалами, на яких в своєму клопотанні наголошував експерт ТОВ «Київська незалежна судово-експертна установа» ОСОБА_4 (а.с. 180, том №1).

Тож, колегія суддів була позбавлена можливості перевірити доводи апелянта, оскільки призначена ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18 січня 2016 року експертиза з метою встановлення фактичного розміру заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором №DNDVAK99850091 від 22 березня 2006 року не була проведена з вини ПАТ КБ «ПриватБанк.

Поміж іншого, колегія суддів вбачає розбіжності між сумою, яку отримано ОСОБА_2 в ПАТ КБ «ПриватБанк» на придбання рухомого майна та за яку фактично було придбано автомобіль Mersedes, модель Benz S350І, 2006 року випуску, тип Т: легковий седан, номер кузова/шасі WDD2211561A027203, державний номер НОМЕР_1.

Так, згідно копії кредитного договору №DNDVAK99850091 від 22 березня 2006 року відповідачу було надано кошти в розмірі 124000,00 Євро, що в еквіваленті на момент укладання договору становить 742760,00 грн., в той час, як спірний автомобіль було придбано за 850000,00 грн.

Також, з метою добровільного погашення заборгованості за вказаним договором, ОСОБА_2 передав ПАТ КБ «ПриватБанк» на реалізацію автомобіль Mersedes, модель Benz S350І, 2006 року випуску, тип Т: легковий седан, номер кузова/шасі WDD2211561A027203, державний номер НОМЕР_1, однак матеріали справи не містять жодних документів щодо продажу автомобіля, зокрема, договір купівлі-продажу, суми за яку його було продано та відображення отриманої суми від продажу автомобіля в розрахунках заборгованості.

Відповідно до ст. ст. 11, 60 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, виходячи із вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк», так як останній не довів належними доказами розмір заборгованості та її складових по кредитному договору №DNDVAK99850091 від 22 березня 2006 року.

Щодо зустрічного позову ОСОБА_2 до ПАТ КБ «ПриватБанк», ПАТ «Акцент-Банк», третя особа – ОСОБА_3 про визнання правочинів недійсними, то колегія суддів вважає за необхідне в цій частині рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07 листопада 2016 року залишити без змін, оскільки апелянт не заперечував ані факт підписання кредитного договору №DNDVAK99850091 від 22 березня 2006 року, ані мету його укладання з ПАТ КБ «ПриватБанк».

Інших підстав для визнання договору недійсним та застосування наслідків недійсності правочину, передбачених положеннями ст. ст. 203, 215, 216 ЦК України апелянтом надано не було.

Тож, керуючись положеннями ст. ст. 209, 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів,–

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – задовольнити частково.

Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07 листопада 2016 року в частині задоволених позовних вимог Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №DNDVAK99850091 від 22 березня 2006 року – скасувати та відмовити Публічному акціонерному товариству Комерційному банку «ПриватБанк» в цій частині.

В іншій частині рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07 листопада 2016 року – залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено до касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: О.П. Варенко

ОСОБА_5