Рішення № 71082695, 08.12.2017, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2017 р. м. Чернівці справа № 824/2/17-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Левицького В.К.

за участю секретаря судового засідання Мандрик І.А.

представника позивача - ОСОБА_1

представників відповідача - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

представника третьої особи - ОСОБА_5

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_6

до Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області

треті особи, які не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватне підприємство "Захід - Зем", ДП "Вижницький держспецлісгосп АПК", Чернівецька обласна державна адміністрація

про визнання рішення протиправним та зобов’язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_6 (далі - позивачка) звернулася до суду із вказаним позовом, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить:

- визнати протиправними і скасувати рішення відділу Держгеокадастру у Вижницькому районі Чернівецької області, оформленого висновком про відмову у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність №629/41-16 від 19.08.2016 р.;

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області у порядку та строк, що встановлений ст. 186-1 Земельного кодексу України, здійснити погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у її власність для індивідуального садівництва, площею до 0,0561 га, розташованої на території Мигівської сільської ради, с. Мигове, Вижницького району, Чернівецької області, №892 від 24.11.2015 р. із наданням відповідного висновку.

В обґрунтування позовних вимог позивачка вказувала, що з метою отримання довідки з державної статистичної звітності (форма 6-зем) та висновку про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі безоплатно у власність вона звернулася до відділу Держгеокадастру у Вижницькому районі Чернівецької області. Однак, висновком про відмову у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність № 629/41-16 від 19.08.2016 р. їй відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Вказану відмову позивачка вважає протиправною, посилаючись на те, що наведені у оспорюваному висновку недоліки розробленого проекту є необґрунтованими, передчасними та безпідставними, а твердження про віднесення бажаної ділянки до земель лісогосподарського призначення не відповідають дійсності, оскільки за змістом відповіді ДП "Вижницького держспецлісгоспу АПК" від 02.05.2015 р. №161 відповідна земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення.

Представник позивачки в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов у повному обсязі з підстав зазначених у позовній заяві.

Ухвалою суду від 01.02.2017 р. занесеною до журналу судового засідання, допущено процесуальну заміну відповідача – відділу Держгеокадастру у Вижницькому районі Чернівецькій області його правонаступником – Головним управлінням Держгеокадастру у Чернівецькій області (далі - відповідач).

Відповідач подав до суду письмові заперечення проти позову, відповідно до яких, вважає позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки під час розгляду проекту землеустрою було виявлено невідповідність його вимогам законів та нормативно-правових актів, а спірна земельна ділянка віднесена до земель лісогосподарського призначення.

В судовому засіданні представники відповідача заперечували проти позову та просили суд в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Ухвалою суду від 01.02.2017 р. занесеною до журналу судового засідання залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватне підприємство "Захід-Зем" (далі - третя особа).

Третя особа в судове засідання призначене на 08.12.2017 р. не з`явилася, явку представників не забезпечила, про причини неприбуття не повідомила.

Ухвалами суду занесеними до журналу судового засідання від 27.10.2017 р. та від 13.11.2017 р. залучено до розгляду у справі у якості третіх осіб, які не заявляє самостійних вимог на предмет спору ДП "Вижницький держспецлісгосп АПК" та Чернівецьку обласну державну адміністрацію.

ДП "Вижницький держспецлісгосп АПК" надало до суду письмові пояснення, в яких, вказувало, що спірна земельна ділянка не входить до земель лісового фонду, які перебувають у нього на праві постійного користування.

28.11.2017 р. ДП "Вижницький держспецлісгосп АПК" подало до суду клопотання про розгляд справи без участі їх представника.

Чернівецька обласна державна адміністрація надала до суду письмові пояснення, в яких зазначила, що спірна земельна ділянка обліковується як землі лісогосподарського призначення, про що свідчать надані Головним управлінням Держгеокадастру у Чернівецькій області докази у справі.

Представник Чернівецької обласної державної адміністрації в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову та просив суд в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Згідно ч. 2 ст. 128 КАС України неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, які прибули в судове засідання, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи.

Враховуючи приписи ст. 122 та 128 КАС України, суд вважає, що неприбуття в судове засідання приватного підприємства "Захід-Зем" та подання ДП "Вижницький держспецлісгосп АПК" клопотання про розгляд справи без участі його представника, не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Відповідно до довідки від 05.05.2015 р. № Ш-2827/0-04/01 виданої Департаментом містобудівного комплексу та земельних відносин ОСОБА_6 має право на безоплатну передачу їй земельної ділянки у власність, оскільки вона не використала своє конституційне право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки - для ведення садівництва (Т. 1 а. с. 22, Т. 2 а.с. 4).

Згідно змісту довідки Мигівської сільської ради від 20.07.2015 р. №551 земельна ділянка із цільовим призначенням - для ведення садівництва безоплатно у власність, а також в оренду (користування) на території Мигівської сільської ради не виділялась та не передавалась (Т. 1 а.с. 20).

Відповідно до довідки Мигівської сільської ради від 20.07.2015 р. №552 земельна ділянка загальною площею до 0,08 га, яка розташована у с. Мигове по вул. Буковинській, між земельними ділянками за кадастровими номерами 7320585000:01:001:0329 і 7320585000:01:001:0967 знаходиться за межами населеного пункту с. Мигове та у власності чи користуванні інших фізичних та юридичних осіб не перебуває (Т. 1 а.с. 14).

Позицією Мигівської сільської ради №46 від 20.07.2015 р. надано дозвіл на надання у власність ОСОБА_6 земельної ділянки із цільовим призначенням - для ведення індивідуального садівництва, орієнтовною площею 0,08 га (землі сільськогосподарського призначення), бажане місце розташування, якої Чернівецька область, Вижницький район, Мигівська сільська рада (за межами населеного пункту) (Т. 1 а.с. 18)

Із змісту довідки наданої гр. ОСОБА_6 управлінням Держземагенства у м. Чернівці Чернівецької області №131/04-2/12-15 від 23.04.2015 р. встановлено, що відповідно до бази даних других примірників державних актів за період з 2003 р. до 01.01.2013 р. в адміністративних межах міста Чернівці за позивачкою обліковувалась земельна ділянка по вул. Прутській, 24 площею 0,4389 га, право власності на яку посвідчено державним актом ЯЛ №306532. Підстава договір купівлі-продажу земельної ділянки від 15.10.2010 р. №141, для обслуговування виробничих приміщень (підприємств іншої промисловості), а також земельна ділянка по вул. Прутській, 24, площею 0,1808 га, право користування на яку підтверджено договором оренди землі №7210, підстава рішення 8 сесії Чернівецької міської ради VI скликання №157 від 28.04.2011 р. для обслуговування виробничих приміщень (Т. 1 а. с. 23).

Як встановлено судом та не заперечувалося сторонами у судовому засіданні, 19.06.2015 р. позивачка з метою реалізації свого конституційного права звернулася до Держземагентства із заявою та доданими документами щодо надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі безоплатно у власність, з цільовим призначенням – для ведення садівництва, орієнтовною площею до 0,08 га, розташованої в с. Мигове, Вижницького району Чернівецької області (Т. 1 а.с. 210).

Оскільки, у місячний строк з дня реєстрації заяви позивачки щодо відведення земельної ділянки Головне управління Держземагенства у Чернівецькій області не надало ні дозволу, ні мотивованої відмову на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, позивачка замовила розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомила Головне управління Держземагенства у Чернівецькій області.

27.07.2015 р. між ОСОБА_6 та приватним підприємством “Захід-Зем” укладено договір №446 про розроблення проекту щодо відведення земельної ділянки у власність (безоплатно) для індивідуального садівництва на території Мигівської сільської ради Вижницького району Чернівецької області площа 0,08 га. На підставі абзацу 3 ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України (мовчазна згода) та надано необхідні документи (Т. 1 а.с. 21).

За наслідками виконання договірних зобов`язань за договором №466 від 27.07.2015 р. землевпорядним підприємством розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність з цільовим призначенням - для ведення садівництва, орієнтовною площею до 0,561 га, розташованої в с. Мигове Вижницького району Чернівецької області №892 від 24.11.2015 р. (Т. 1 а.с.13-30).

В подальшому Держземагентством листами № 0-24-0.31-160/16-15-СГ від 15.05.2015 р. та №0-24-0.31-1114/16-15-СГ від 29.07.2015 р. позивачці відмовлено у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою з підстав, що земельна ділянка, яку бажає отримати ОСОБА_6 у власність, передана громадянам у приватну власність, а також із наданого викопіювання з плану землекористування Мигівської сільської ради не можливо встановити приналежність земельної ділянки до земель сільськогосподарського призначення державної власності.

Вважаючи відмову протиправною, позивачка звернулася до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держземагенства у Чернівецькій області про визнання дій протиправними.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 28.10.2015 р. у адміністративній справі №824/1936/15-а у задоволенні позову ОСОБА_6 до Головного управління Держземагентства у Чернівецькій області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії відмовлено в повному обсязі (Т. 1 а.с. 38-40).

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13.01.2016 р. , яка набрала законної сили 13.01.2016 р., постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 28.10.2015 р. у справі №824/1936/15-а скасовано та ухвалено нову постанову, якою адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії Головного управління Держземагенства у Чернівецькій області щодо неналежного розгляду заяв ОСОБА_6 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі безоплатно у власність, з цільовим призначенням - для ведення садівництва, орієнтовною площею до 0,08 га, розташованої в с. Мигове Вижницького району Чернівецької області, а саме прийняття відмов у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою листами №0-24-0.31-160/16-15-СГ від 15.05.2015 р. та № 0-24-0.31-1114/16-15-СГ від 29.07.2015 р. Зобов'язано Головне управління Держземагенства у Чернівецькій області повторно у строк визначений ст. 118 Земельного кодексу України, розглянути заяву ОСОБА_6 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі безоплатно у власність, з цільовим призначенням - для ведення садівництва, орієнтовною площею до 0,08 га, розташованої в с. Мигове Вижницького району Чернівецької області (Т. 1 а.с. 38-40).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України № К/800/2653/16 від 02.02.2016 р. у адміністративній справі №824/1936/15-а за позовом ОСОБА_6 до Головного управління Держземагенства у Чернівецькій про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії касаційну скаргу Головного управління Держземагенства у Чернівецькій області залишено без задоволення. Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13.01.2016 р. залишено без змін.

Як встановлено судом та не заперечувалося сторонами у судовому засідання, 01.04.2016 р. ОСОБА_6 звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області (правонаступника відділу Держгеокадастру у Вижницькому районі) із заявою про виконання рішення Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13.01.2016 р. та проханням надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі безоплатно у власність, з цільовим призначенням – для ведення садівництва, орієнтовною площею до 0.08 га, розташованої в с. Мигове, Вижницького району Чернівецької області, між земельними ділянками кадастровий номер 7320585000:01:001:0329, 7320585000:01:001:0312 та 7320585000:01:001:0967.

Не отримавши відповіді від Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області на заяву від 01.04.2016 р. представником позивачки повторно 23.04.2017 р. подано заяву про виконання рішення Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13.01.2016 р. та проханням надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі безоплатно у власність ОСОБА_6 (Т. 2 а.с. 1).

Крім того, до заяви від 23.04.2016 р. додано, копію паспорта, картографічний матеріал (викопіювання), довідки та позиція Мигівської сільської ради, в яких зазначено, що земельна ділянка, орієнтовною площею до 0.08 га, розташована в с. Мигове, Вижницького району Чернівецької області, відноситься до земель сільськогосподарського призначення та не надана у користування іншим особам, копія постанови суду, копія довіреності.

Судом встановлено та не заперечувалося сторонами у судовому засіданні, позивачка 25.05.2016 р. ОСОБА_6 звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області із заявою про виконання рішення Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13.01.2016 р. Також просила надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі безоплатно у власність, з цільовим призначенням – для ведення садівництва, орієнтовною площею до 0,08 га, розташованої в с. Мигове, Вижницького району Чернівецької області, між земельними ділянками кадастровий номер 7320585000:01:001:0329, 7320585000:01:001:0312 та 7320585000:01:001:0967.

Згідно відповіді Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області від 22.06.2016 р. №Ш-1259/0-1510/6-16 позивачці повторно відмовлено у надані дозволу на розробку проекту землеустрою на вказану ділянку, оскільки до викопіювання з плану землекористування Мигівської сільської ради, вказана земельна ділянка частково розміщена на землях лісогосподарського призначення, вказані обставини підтверджуються відомостями встановленими у постанові Чернівецького окружного адміністративного суду від 06.07.2017 р. у адміністративній справі № 824/982/16-а.

Не погоджуючись із вказаною відмовою, позивачка звернулася до Чернівецького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області про визнання дій протиправними.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 06.07.2017 р., яка набрала законної сили 12.09.2017 р., у адміністративній справі № 824/982/16-а позов ОСОБА_6 задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області щодо прийняття відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою №Ш-1259/0-1510/6-16 від 22.06.2016 р. Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області надати дозвіл ОСОБА_6 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення садівництва, в межах допустимої площі земельної ділянки, яка розташована в с. Мигове, Вижницького району Чернівецької області, між земельними ділянками кадастровий номер 7320585000:01:001:0329, 7320585000:01:001:0312 та 7320585000:01:001:0967. В решті позовних вимог відмовлено.

Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області з метою виконання постанови Чернівецького окружного адміністративного суду від 06.07.2017 р. по адміністративній справі №824/982/16-а листом № 0-24-0.72-59991/2-17 від 02.11.2017 р. повідомило ОСОБА_6 про те, що їй необхідно звернутися із клопотанням, в якому відповідно до ст. 118 ЗК України необхідно зазначити цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри та додати до клопотання графічні матеріали на яких зазначити бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб (Т 1. а.с. 232).

У відповідь на лист № 0-24-0.72-59991/2-17 від 02.11.2017 р., позивачкою 13.11.2017 р. подано заяву, якою повідомлено Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, що вона неодноразово зверталася із клопотаннями в порядку ст. 118 Земельного кодексу України на які отримувала відмови та які в подальшому визнані судом протиправними. Востаннє, постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 06.07.2017 р. у адміністративній справі №824/982/16-а зобов`язано надати дозвіл надати дозвіл їй на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення садівництва, в межах допустимої площі земельної ділянки, яка розташована в с. Мигове, Вижницького району Чернівецької області, між земельними ділянками кадастровий номер 7320585000:01:001:0329, 7320585000:01:001:0312 та 7320585000:01:001:0967. Однак, дані клопотання не розглянуті, а тому відсутні підстави для повторного подання заяв-клопотань про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою (Т. 1. а.с. 241).

Судом також встановлено, що 03.08.2016 р. позивачкою направлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки через Центр надання адміністративних послуг Вижницької РДА у відділ Держземагенства у Вижницькому районі Чернівецької області для організації надання послуг з отримання довідки з державної статистичної звітності (форма 6-зем) та висновку про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (Т. 1 а.с. 12, 13-15).

Судом встановлено, що заяву від 19.06.2017 р. про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі безоплатно у власність отримано та зареєстровано Головним управлінням Держземагенства в Чернівецькій області 22.06.2015 р за №ІВ-787.

За результатами розгляду заяви позивачки про надання довідки з державної статистичної звітності (форма - 6-зем) про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, користувачами, угіддями, 19.08.2016 р. відділом Держгеокадастру у Вижницькому районі Чернівецької області надано листом №34-28-0.3-26.01/2-16 відмовлено позивачці у задоволенні заяви у зв`язку невідповідністю у поданих документах згідно вимог законодавства, а саме існуванням розбіжностей щодо категорій земель та угідь із яких надається земельна ділянка між розробленим проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки та викопіюванням на якому вказано місце розташування земельної ділянки (Т.1 а.с. 31).

Висновком №629/41-16 від 19.08.2017 р. наданим відділом Держземагенства у Вижницькому районі Чернівецької області відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (безоплатно) ОСОБА_6 для ведення садівництва в с. Мигове, Вижницького району Чернівецької області, орієнтовною площею 0,08 га з наступних підстав: акт приймання передачі межових знаків на зберігання привести у відповідність до Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками затвердженої наказам Держкомзему від 15.05.2010 р. №376 (зі змінами) відсутня дата складання та підписи суміжників/власників сусідніх земельних ділянок гр. ОСОБА_7 та гр. ОСОБА_8; матеріали проекту землеустрою засвідчити підписом та печаткою сертифікованого інженера-землевпорядника відповідно до ст. 25 Закону України “Про землеустрій”; відповідно до викопіювання, на якому вказано місце розташування земельної ділянки та публічної кадастрової карти земельна ділянка знаходиться на землях лісогосподарського призначення (ліс), тому надання вказаної земельної ділянки суперечить вимогам ст. 22 та ст. 122 Земельного кодексу України; відсутні відомості про повторний розгляд заяви гр. ОСОБА_6В про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 13.09.2016 р. у справі №824/1936/15-а та ухвали Вищого адміністративного суду України від 17.03.2016 р. № К/800/2653/16.

Не погодившись із відмовою у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, позивачка звернулася до суду з вказаним позовом.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, з наступних міркувань.

Відповідно до ст. 14 Конституції України та ст. 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

Статтею 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Частиною 1 та 2 ст. 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом (ч. 5 ст. 116 ЗК України)

Відповідно до п. "а" ч. 3 ст. 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Згідно з п. "в" ч. 3 ст. 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених вказаним Кодексом.

Частиною 1 ст. 121 ЗК України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2.0 гектара.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою вказаної статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Частинами 6 і 7 ст. 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_9 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_9 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна ОСОБА_9 Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє ОСОБА_9 Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому ст. 186-1 цього Кодексу (ч. 8 ст. 118 ЗК України).

Частиною 9 ст. 118 ЗК України також передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку (ч. 10, 11 ст. 118 ЗК України).

Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що ними встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки безоплатно у власність громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Вони передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність, за результатами розгляду яких визначені у ст. 118 ЗК України органи приймають одне з відповідних рішень. Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.

Відповідно до ч. 3 ст. 123 ЗК України у разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна ОСОБА_9 Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення документації із землеустрою або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення документації із землеустрою без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє ОСОБА_9 Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відповідно до ч. 6 ст. 186 ЗК України проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому ст. 186-1 цього Кодексу, і затверджуються Верховною ОСОБА_9 Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу. Проекти землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб погоджуються у порядку, встановленому ст. 186-1 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 186-1 ЗК України визначено, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до ч. 4 ст. 186-1 ЗК України розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.

Згідно ч. 5 ст. 186-1 ЗК України органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації (п. 1 ч. 6 ст. 186-1 ЗК України).

Приписами ч. 7 ст. 186-1 ЗК України визначено, що органам, зазначеним у частинах першій - третій цієї статті, при погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки забороняється вимагати: додаткові матеріали та документи, не включені до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до ст. 50 Закону України "Про землеустрій"; надання погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями; проведення будь-яких обстежень, експертиз та робіт.

Кожен орган здійснює розгляд та погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки самостійно та незалежно від погодження проекту іншими органами, зазначеними у частинах першій - третій цієї статті, у визначений законом строк.

Частиною 8 ст. 186-1 ЗК України встановлено, що у висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений).

Органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки.

Повторна відмова не позбавляє права розробника проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки усунути недоліки проекту та подати його на погодження.

Системний аналіз наведених норм дає підстави вважати, що ними встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у користування громадянам та органи, уповноважені розглядати ці питання. Вони передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у користування зацікавлена особа розробляє проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та в подальшому органи визначенні ст. 186-1 ЗК України, приймають одне з відповідних рішень.

Також аналізуючи ст. 186-1 ЗК України, суд приходить до висновку, що в разі прийняття рішення про відмову в погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідні органи повинні вказати вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою та зазначити розумний строк для усунення таких недоліків.

Судом встановлено, що 03.08.2016 р. позивачкою направлено через Центр надання адміністративних послуг Вижницької районної державної адміністрації до відділу Держземагенства у Вижницькому районі Чернівецької області для погодження проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва, яка знаходиться на території Мигівської сільської ради Вижницького району Чернівецької області, площею 0,0561 га.

19.08.2016 р. відділом Держгеокадастру у Вижницькому районі Чернівецької області надано висновок №629/41-16, яким відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Дослідженням оскаржуваного висновку встановлено, що відповідач відмовив в погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у зв`язку із невідповідністю його нормативно-правовим актом, а саме відповідно до викопіювання, на якому вказано місце розташування земельної ділянки та публічної кадастрової карти земельна ділянка знаходиться на землях лісогосподарського призначення (ліс), тому надання вказаної земельної ділянки суперечить вимогам ст. 22 та 122 ЗК України. Також у висновку вказано, що відсутня дата складання та підписи суміжників/власників сусідніх земельних ділянок, матеріали проекту землеустрою потрібно засвідчити підписом та печаткою сертифікованого інженера-землевпорядника відповідно до ст. 25 Закону України “Про землеустрій”, а також зазначено, що відсутні відомості про повторний розгляд заяви гр. ОСОБА_6В про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13.09.2016 р. у справі №824/1936/15-а та ухвали Вищого адміністративного суду України від 17.03.2016 р. № К/800/2653/16.

Таким чином, як вбачається із оскаржуваного висновку від 19.08.2016 р. відповідач не конкретизував, які саме недоліки необхідно було позивачу усунути для погодження проекту землеустрою та не вказав строків для їх усунення.

Стосовно доводів відповідача про відсутність в проекті відведення дати складання та підписів в акті прийому-передачі межових знаків та підписів суміжників/власників сусідніх земельних ділянок, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 50 Закону України “Про землеустрій” від 22.05.2003 р. № 858-IV (далі - Закон № 858-IV) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки).

Наказом державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 р. №376 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.06.2010 р. за № 391/17686 затверджено Інструкцію про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками (далі - Інструкція №376).

Згідно п. 3.13 Інструкції №376 передача межових знаків на зберігання власнику (користувачу) земельної ділянки здійснюється за актом прийомки-передачі межових знаків на зберігання.

З аналізу вищезазначених норм, суд приходить до висновку, що акт прийому-передачі межових знаків складається на сформовану земельну ділянку, яка має кадастровий номер, межові знаки, цільове призначення площу, з метою передачі її користувачу чи власнику.

Як встановлено судом на день видачі оспорюваного висновку і на час розгляду справи позивачка не є ні власником, ні користувачем спірної земельної ділянки, а тому підстава відмови у погодженні проекту землеустрою через відсутність дати складання та написів в ОСОБА_8 прийому-передачі межових знаків є необґрунтованою, передчасною та безпідставною.

Також суд вважає необгрунтовною відмову в погодженні проекту землеустрою з підстави, що матеріали проекту землеустрою не засвідчені підписом та печаткою сертифікованого інженера-землевпорядника, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 25 Закону № 858-IV види документації із землеустрою та їх склад встановлюються виключно цим Законом. Відповідність документації із землеустрою положенням нормативно-технічних документів, державних стандартів, норм і правил у сфері землеустрою засвідчується: у паперовій формі - підписом та особистою печаткою сертифікованого інженера-землевпорядника, який відповідає за якість робіт із землеустрою; в електронній формі - електронним цифровим підписом сертифікованого інженера-землевпорядника, який відповідає за якість робіт із землеустрою, згідно із законодавством про використання електронного цифрового підпису.

Дослідженням копії проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (безоплатно) для індивідуального садівництва на території Мигівської сільської ради Вижницького району Чернівецької області встановлено, що проект пронумеровано, на титульній сторінці проекту так і на інших сторінках проекту стоїть підпис та печатка відповідального за дотримання законодавства при виконанні робіт із землеустрою сертифікованого інженера-землевпорядника - ОСОБА_10

Відмову відповідача у погодженні проекту землеустрою із підстави розташування земельної ділянки відповідно до викопіювання та публічної кадастрової карти на землях лісогосподарського призначення (ліс), суд вважає неправомірною, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 22 ЗК України до земель сільськогосподарського призначення належать:а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; в) сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства; г) несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об'єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства; ґ) оптовим ринкам сільськогосподарської продукції - для розміщення власної інфраструктури.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Отже, з аналізу вищезазначених норм суд приходить до висновку, що до земель сільськогосподарського призначення належать сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 55 ЗК України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

У ч. 2 ст. 55 ЗК України зазначено, що до земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті: а) зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; в) окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Статтею 4 Лісового кодексу України (далі - ЛК України, чинного на момент виникнення спірних правовідносин) зазначено, що до лісового фонду України належать лісові ділянки, в тому числі захисні насадження лінійного типу, площею не менше 0,1 гектара.

Згідно ст. 5 ЛК України, до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства.

Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.

Згідно із ст. 17 ЛК України, право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Отже, з огляду на вищезазгачені норми, суд приходить до висновку, що земельні ділянки, які не віднесені в установленому порядку до складу земель лісогосподарського призначення та які не використовуються для потреб лісового господарства, не є землями лісогосподарського призначення.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, а саме довідкою ДП “Вижницький держлісгосп АПК” від 02.10.2015 р. в якій вказано, що ДП “Вижницький держлісгосп АПК” не є користувачем спірної земельної ділянки.

ДП “Вижницький держлісгосп АПК” на праві постійного користування належить земельна ділянка за кадастровим номером 7320585000:01:001:0967, що підтверджується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою Серія ЯЯ №2351418. У відповідності до плану лісовпорядкування спірна земельна ділянка за кадастровим розташована між земельними ділянками №7320585000:01:001:0329, 7320585000:01:001:0312 та 7320585000:01:001:0967 не входить до земель лісового фонду ДП “Вижницький держлісгосп АПК”.

Відповідно до інформації, наданої Чернівецьким обласним управлінням лісового та мисливського господарства від 27.11.2017р. №02/13-961, всі землі, що перебувають у користуванні державних лісогосподарських підприємств, підвідомчих Чернівецькому обласному управлінню лісового та мисливського господарства обліковані за плано-картографічними матеріалами лісовпорядкування. Спірна земельна ділянка не відноситься до земель лісового фонду і не належить ДП "Вижницький держлісгосп АПК" та Берегометське ЛМГ на праві постійного користування.

Дані обставини також підтверджуються письмовими поясненнями наданими представником ДП "Вижницький Держлісгосп АПК".

Суд не бере до уваги посилання відповідача на довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями станом на 01.01.2016 р. за №1374/3-17-0.170 від 13.11.2017 р. та інформацію щодо земельної ділянки, що надається для індивідуального садівництва за межами населеного пункту, Мигівська сільська рада Вижницького району гр. ОСОБА_6 за №1374/3-17-0.170 від 13.11.2017 р., як на докази того, що спірна земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення, оскільки дані документи не були надані на вимогу позивачки на час виникнення спірних відносин, що підтверджується матеріалами справи, а також не були враховані при прийнятті оскаржуваного рішення.

Суд також не бере до уваги скріншот з публічної кадастрової карти України від 29.11.2017 р. та посилання відповідача на наявність помилок і неточностей між визначенням категорії земель, оскільки відповідачем не уточнено і не конкретизовано, які саме існують помилки і неточності, а також чому вони не були враховані при прийнятті оскаржуваного рішення.

З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що відмова з підстави, що спірна земельна ділянка знаходиться на землях лісогосподарського призначення (ліс), а тому надання вказаної земельної ділянки суперечить вимогам ст. 22 та ст. 122 ЗК України, є протиправним.

Щодо відмови у погодженні проекту землеустрою у зв`язку із відсутністю відомостей про повторний розгляд заяви гр. ОСОБА_6В про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13.09.2016 р. у справі №824/1936/15-а та ухвали Вищого адміністративного суду України від 17.03.2016 р. № К/800/2653/16, суд зазначає наступне.

Суд вважає протиправною відмову у погодженні проекту землеустрою з цієї підстави, оскільки у відповідності до ст. 186-1 ЗК України, підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

З урахуванням встановлених по справі обставин та наведених норм права, які регулюють спірні правовідносин, суд приходить до переконання, що відмовляючи позивачці у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі безоплатно у власність, відповідач діяв всупереч вимог Конституції України та Земельного кодексу України, не на підставі та не у межах повноважень передбачених законом, а також без урахування всіх обставин по справі.

Стосовно вимоги позивачки про зобов'язання Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області у порядку та строк, що встановлений ст. 186-1 Земельного кодексу України, здійснити погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у її власність для індивідуального садівництва, площею до 0,0561 га, розташованої на території Мигівської сільської ради, с. Мигове, Вижницького району, Чернівецької області, №892 від 24.11.2015 р. із наданням відповідного висновку, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять (ч. 2 ст. 11 КАС України).

Згідно із ч. 2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Із змісту вказаних норм вбачається, що адміністративне судочинство спрямоване на захист порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин у випадку, якщо своїми незаконними рішеннями, діями або бездіяльністю суб'єкт владних повноважень порушує такі права, свободи та інтереси осіб. Приблизний перелік способів захисту порушеного права в адміністративному судочинстві встановлено ч. 2 ст. 162 КАС України. При цьому адміністративний суд може застосувати інший спосіб захисту права, який би гарантував захист прав, свобод та інтересів осіб. Критерієм обрання способу захисту порушеного права є те, що він з урахуванням особливостей спірних відносин повинен бути спрямований на реальне відновлення порушених прав позивача.

З метою захисту порушених прав позивачів, виходячи з принципу правової визначеності у спірних правовідносинах, суд зобов’язує Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області повторно розглянути проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_6 для індивідуального садівництва, орієнтовною площею до 0,0561 га, розташованої на території Мигівської сільської ради, с. Мигове, Вижницького району, Чернівецької області № 892 від 24.11.2015 р.

Відповідно до положень, закріплених ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як зазначено ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час судового розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів належними засобами доказування правомірність прийнятого рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що за подання вказаного позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1102,42 грн, що підтверджується квитанціями №32 від 26.12.2017 р. та №34 від 26.12.2017 р.

Оскільки, позов задоволено повністю, суд стягує на користь позивача судові витрати (судовий збір) у сумі 1102,42 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 69, 71, 94, 158, 160 - 163 та 167 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати висновок відділу Держгеокадастру у Вижницькому районі Чернівецької області про відмову у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність № 629/41-16 від 19.08.2016 р.

3. Зобов’язати Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області повторно розглянути проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_6 для індивідуального садівництва, орієнтовною площею до 0,0561 га, розташованої на території Мигівської сільської ради, с. Мигове, Вижницького району, Чернівецької області № 892 від 24.11.2015 р.

4. Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_6 суму сплаченого судового збору у розмірі 1102,42 грн.

У відповідності до ст. ст. 185-186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, проголошення вступної та резолютивної частини рішення, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дні отримання копії постанови.

Згідно ст. 254 КАС України постанова, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмовити у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.К. Левицький

Постанова в повному обсязі складена протягом п`яти робочих днів 15.12.2017 р.