Ухвала суду № 71073822, 13.12.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р.Й.,

суддів Гудима Л.Я.,

Святецького В.В.,

з участю секретаря судового засідання Чигер І.І.,

позивача ОСОБА_2,

представника позивача ОСОБА_3,

представника відповідачів Сліворського О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги ОСОБА_2 та управління МВС України в Тернопільській області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 05 липня 2017 року в адміністративній справі № 819/492/17 за позовом ОСОБА_2 до управління МВС України в Тернопільській області, Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Міністерство внутрішніх справ України, про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив:

- визнати протиправним і скасувати наказ управління МВС України в Тернопільській області (далі - УМВС України в Тернопільській області) від 21.02.2017 № 2 о/с «По особовому складу» в частині звільнення його з органів внутрішніх справ з 21.02.2017;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Тернопільській області (далі - ГУ НП в Тернопільській області) щодо нерозгляду його заяви від 10 лютого 2017 року, про бажання подальшого проходження служби у лавах Національної поліції у відповідності до пункту 9 Розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію»;

- зобов'язати ГУ НП в Тернопільській області розглянути його кандидатуру для зайняття рівнозначної посади у відповідності до пункту 9 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні» положення Закону України «Про Національну поліцію» в кримінальній поліції ГУ НП в Тернопільській області та видати з цього приводу відповідний наказ з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу;

- зобов'язати ГУ НП в Тернопільській області поновити його на службі і продовжити термін подання заяви про його бажання продовжити службу в Національній поліції, для зайняття посади відповідно до пункту 9 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію», у ГУ НП в Тернопільській області та видати відповідний наказ з цього приводу;

- зобов'язати ГУ НП в Тернопільській області внести запис у його трудову книжку, в якому зазначити стаж на момент поновлення (згідно наказу УМВС України від 04.02.2002 № 007 о/с), який має становити 15 років 5 місяців та 3 дні, вказаний на момент звільнення 07.08.2015, із дорахуванням часу вимушеного прогулу;

- стягнути з УМВС України в Тернопільській області 250 000 грн відшкодування завданої моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржуваний наказ про звільнення є протиправним, оскільки його прийнято за відсутності для цього підстав, та з огляду на обставини, які встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили; при тому, що попередні звільнення зі служби проведено за аналогічних підстав, що й спірному випадку.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 05 липня 2017 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним і скасовано наказ голови ліквідаційної комісії УМВС України в Тернопільській області Богомола О.М. № 2 о/с від 21.02.2017 «По особовому складу».

Поновлено ОСОБА_2 на посаді старшого оперуповноваженого (за рахунок старшого оперуповноваженого в ОСВ) сектору розкриття злочинів проти особи управління карного розшуку кримінальної міліції УМВС України в Тернопільській області з 07.11.2015.

Стягнуто з УМВС України в Тернопільській області в особі ліквідаційної комісії на користь ОСОБА_2 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 22.02.2017 по 05.07.2017 в сумі 16 096,08 грн, з урахуванням податків та інших обов'язко-вих платежів.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постанову в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді допущено до негайного виконання.

Не погодившись із прийнятою постановою, її оскаржили ОСОБА_2 та УМВС України в Тернопільській області.

ОСОБА_2 вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте за неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідності висновків суду обставинам справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Тому просив скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги обгрунтовано тим, що суд першої інстанції не врахував правових позицій Верховного Суду України зі спірних питань, приписи Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» і недотримання цих приписів відповідачем; не в повній мірі захистив його права.

УМВС України в Тернопільській області вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Тому просило скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Вимоги апеляційної скарги обгрунтовано тим, що на час опублікування Закону «Про Національну поліцію» позивач перебував на службі в органах внутрішніх справ (далі - ОВС); в силу цього Закону він був попереджений про звільнення через скорочення штату, проте не скористався правом на подання заяви про прийняття на службу в Національну поліцію, що вважається відсутністю згоди на проходження служби в Національній поліції, у зв'язку з чим його правомірно було звільнено зі служби в ОВС через скорочення штатів. Позивач не працював в органах Національної полції, тому він не може бути поновлений на службі в Національній поліції.

Крім того, провадження у справі підлягає закриттю, оскільки позивач повторно звернувся до суду з вимогами, які уже були вирішені судами раніше, а покликання суду першої інстації на норми Кодексу законів про працю України є безпідставними, оскільки спірні правовідносини урегульовані нормами спеціального законодавства.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційні скарги не належать до задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, відповідно до наказу УМВС України від 04.02.2002 № 007 о/с (по особовому складу) ОСОБА_2 був прийнятий на службу в ОВС України; остання займана посада - старший оперуповноважений (за рахунок посади старшого оперуповноваженого в ОВС) сектору розкриття злочинів проти особи УКР КМ УМВС України в Тернопільській області; спеціальне звання - майор міліції.

07.08.2015 УМВС України в Тернопільській області видало наказ № 235 о/с, яким звільнило ОСОБА_2 з ОВС в запас Збройних сил за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2016 вказаний наказ визнано протиправним і скасовано в частині звільнення ОСОБА_2 з ОВС; поновлено ОСОБА_2 на попередньо займаній посаді з 08.08.2015, зі стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 08.08.2015 по 20.01.2016.

На виконання цієї постанови голова ліквідаційної комісії УМВС України в Тернопільській області наказом № 3 від 01.02.2016 (по особовому складу) скасував наказ УМВС України в Тернопільській області від 07.08.2015 № 235 о/с в частині звільнення ОСОБА_2 з ОВС та поновив його на посаді старшого оперуповноваженого (за рахунок посади старшого оперуповноваженого в ОВС) сектору розкриття злочинів проти особи УКР КМ УМВС, з 08.08.2015.

Наказом № 4 о/с від цієї ж дати голова ліквідаційної комісії УМВС України в Тернопільській області звільнив ОСОБА_2 з ОВС в запас Збройних сил за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів), з 06.11.2015.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2017 наказ голови ліквідаційної комісії УМВС України в Тернопільській області від 01.02.2016 № 4 о/с визнано протиправним і скасовано у частині звільнення ОСОБА_2 з ОВС; поновлено ОСОБА_2 на службі в ОВС з 07 листопада 2015 року зі стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

На виконання цієї постанови голова ліквідаційної комісії УМВС України в Тернопільській області наказом № 1 о/с від 21.02.2017 (по особовому складу) скасував наказ УМВС України в Тернопільській області від 01.02.2016 № 4 о/с в частині звільнення ОСОБА_2 з ОВС та поновив його на посаді старшого оперуповноваженого (за рахунок посади старшого оперуповноваженого в ОВС) сектору розкриття злочинів проти особи УКР КМ УМВС, з 07.11.2015.

Наказом № 2 о/с від цієї ж дати голова ліквідаційної комісії УМВС України в Тернопільській області звільнив ОСОБА_2 з ОВС в запас Збройних сил за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів), з 21.02.2017.

Вважаючи вказаний наказ протиправним, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивача звільнено з посади з порушенням установленого порядку.

Так, відповідно до пункту 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року за № 114 (із наступними змінами та доповненнями; чинного на час виникнення спірних правовідносин; далі - Положення), у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік.

В контексті наведеного, поновивши позивача на посаді з 21.02.2017 відповідно до наказу № 1 о/с від цього ж числа, УМВС України в Тернопільській області протиправно з 21.02.2017 звільнив його з ОВС наказом № 2 о/с від 21 лютого 2017 року, так як з цієї дати втратили чинність лише штати УМВС в Тернопільській області, а УМВС України в Тернопільській області і на даний час не ліквідоване.

При цьому, закінчення тримісячного терміну з моменту попередження про наступне вивільнення є присікаючим (кінцевим) строком для прийняття працівників міліції на службу до поліції, а не для їх звільнення зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Тому, зміна дати звільнення, в такому випадку, не може вважатися належним захистом порушеного права.

Позивач підлягає поновленню на попередньо займаній посаді старшого оперуповноваженого (за рахунок старшого оперуповноваженого в ОВС) сектору розкриття злочинів проти особи управління карного розшуку кримінальної міліції УМВС України в Тернопільській області (на яку його було поновлено згідно з постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2016 і яка фактично не була виконана), а вимоги до ГУ НП в Тернопільській області не підлягають до задоволення, оскільки ГУ НП в Тернопільській області не є правонаступником УМВС України в Тернопільській області, а позивач не перебував на службі в ГУ НП в Тернопільській області.

Оскільки у оскаржуваному наказі вказується вислуга років на день звільнення, з урахуванням приписів пунктів 2 - 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 р. № 301 «Про трудові книжки працівників», не підлягає задоволенню позовна вимога про зобов'язання внести запис у трудову книжку, у якому зазначити стаж на момент поновлення (згідно наказу УМВС України від 04.02.2002 № 007 о/с), який має становити 15 років 5 місяців та 3 дні, вказаний на момент звільнення 07.08.2015 із дорахуванням часу вимушеного прогулу.

З урахуванням зазначеного, визнання протиправним та скасування наказу про звільнення позивача зі служби та поновлення його на посаді буде належним і достатнім способом захисту для відновлення порушених прав позивача.

Також не підлягають задоволенню й позовні вимоги щодо стягнення з відповідача відшкодування моральної шкоди, оскільки вказані вимоги належним чином позивачем не обгрунтовані та не підтверджені належними доказами.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується із цими висновками суду першої інстанції з огляду на зазначене і таке.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 № 730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» та згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань УМВС України в Тернопільській області ліквідоване як юридична особа публічного права і з 03.11.2015 перебуває в стані припинення; відповідно до наказу МВС України № 1327 від 30.10.2015 утворено ліквідаційну комісію УМВС України в Тернопільській області.

Відповідно до наказу МВС України від 06.11.2015 № 1388 «Про організаційно-штат-ні питання» вважаються такими, що втратили чинність штати органів, підрозділів, закладів, установ та підприємств МВС України згідно з Переліком змін у штатах МВС, що додається, а саме: по Тернопільській області скасовано всі штати, скорочені всі посади.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 07.11.2015, на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 730 від 16.09.2015, зареєстровано юридичну особу - ГУ НП в Тернопільській області.

Підпунктом «г» пункту 64 Положення передбачено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік), зокрема через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

На час прийняття оскаржуваного наказу набрав чинності Закон України від 2 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію», а Закон України «Про міліцію» втратив чинність відповідно до пункту 5 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Прикінцеві та перехідні положення Закону № 580-VIII).

Пунктами 8 - 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII визначено, що з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Перебування працівників міліції на лікарняному чи у відпустці не є перешкодою для їх звільнення зі служби в органах внутрішніх справ відповідно до «Прикінцевих та перехідних положень» цього Закону.

Закон № 580-VIII було опубліковано у №№ 141-142 газети «Голос України» від 06.08.2015, а чинності цей Закон набрав 07.11.2015.

Тобто, термін тримісячний термін попередження працівників міліції про наступне звільнення тривав з моменту опублікування Закону № 580-VIII й до набрання ним чинності. У вказаний період працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, могли бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Разом з тим, ОСОБА_2 був поновлений на посаді 21.02.2017 і того ж дня звільнений; вказані накази були надіслані йому одночасно через декілька днів після їх прийняття.

Вказаними діями, крім вищезначеного, також було порушено порядок вивільнення працівників міліції, визначений пунктами 8 - 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII, оскільки позивач, маючи бажання проходити службу в Національній поліції, був позбавлений передбаченої цими нормами можливості подання рапорту про прийняття на службу до поліції, проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, тощо.

Частиною першою статті 235 Кодексу законів про працю України визначено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

За таких обставин колегія суддів приходить до переконання про підставність позовних вимог ОСОБА_2 щодо визнання наказу протиправним та його скасування, поновлення на посаді і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та правомірність задоволення таких вимог судом першої інстанції.

Колегія суддів апеляційного суду вважає безпідставними покликання УМВС України в Тернопільській області, що станом на 07.08.2015 (дата першого звільнення) позивач міг подати заяву (рапорт) про службу в Національній поліції, оскільки постанова Кабінету Міністрів України № 730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» була прийнята лише 16.09.2015, а Закон № 580-VIII набрав чинності 07.11.2015, коли й було створене ГУ НП в Тернопільській області, тобто уже після звільнення позивача зі служби.

Також безпідставними є покликання цього апелянта на необхідність закриття провадження у справі, оскільки спір у цій справі та попередніх справах містять різні підстави та предмет адміністративного позову. Що стосується його покликань на неправомірне відкриття судом першої інстанції провадження без сплати судового збору, то такі суперечать приписам пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Безпідставними, як уже було зазначено вище, є й покликання позивача на скасування рішення в частині відмовлених позовних вимог, оскільки позивач у межах визначеної Законом № 580-VIII процедури ніяких заяв (рапортів) про бажання проходити службу в поліції не подавав, в штаті Національної поліції не перебував.

У відповідності до статті 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст.160 ч.3, 195, 196, 198 п.1 ч.1, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та управління МВС України в Тернопільській області залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 05 липня 2017 року в адміністративній справі № 819/492/17 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі.

Ухвала в повному обсязі складена 18 грудня 2017 року.