Ухвала суду № 71073750, 12.12.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2017 р.Справа № 818/997/17Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді: Курило Л.В.,

Суддів: Русанової В.Б. , Присяжнюк О.В. ,

за участю секретаря судового засідання - Дудки О.А.,

представника відповідача - Шаповал Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 26.10.2017р. по справі № 818/997/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінагротрейд"

до Головного управління ДФС у Сумській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2017 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Мінагротрейд" (далі - ТОВ "Мінагротрейд", позивач) звернулось до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Сумській області (далі - відповідач), в якому просило:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 25.10.2016 р.№0001691402 та №0001701402, від 14.04.2017 р. №0001031407, №0001041407, №0001051407.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 26.10.2017 р. позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Сумській області від 25.10.2016р. №0001691402 та №0001701402, від 14.04.2017р. №0001031407, №0001041407, №0001051407.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Головне управління ДФС у Сумській області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції в зв'язку з ненаданням належної правової оцінки обставинам справи та порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі, просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судове засідання суду апеляційної інстанції не прибув, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся своєчасно та належним чином.

Неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов'язковою участь у судовому засіданні осіб, які беруть участь у справі, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи (ч.4 ст. 196 КАС України).

Згідно з ч.1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши представника відповідача, переглянувши в межах апеляційної скарги постанову суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ТОВ "Мінагротрейд" зареєстровано в якості юридичної особи та взято на податковий облік в органах державної податкової служби , станом на 12.10.2016 р. перебуває на обліку в ДПІ в м. Сумах.

В період з 19.09.2016 р. по 04.10.2016 р. посадові особи Головного управління ДФС у Сумській області провели документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Мінагротрейд" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 11 червня 2015 р. по 30 червня 2016 р., за результатами якої складено акт № 177/14-02/39833682/60 від 12 жовтня 2016 р. (а.с.44-63), яким встановлені порушення позивачем вимог п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, ст. 200, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 104593,00 грн., в т.ч. за травень 2016 року в сумі 69716 грн., за червень 2016 року в сумі 34877 грн.; п. 134.1.1 п. 134.1 п. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 58545,00 грн., в тому числі за 1 півріччя 2016 року в сумі 58545,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки, відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 25.10.2016р. №0001691402, яким збільшив суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 58545,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 14636 грн.; та податкове повідомлення - рішення №0001701402 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні торів (робіт, послуг) на суму 104593 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 26148,00 грн. (т.1 а.с. 12, 13).

Крім того, в період з 21.03.2017 р. по 27.03.2017 р. контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Мінагротрейд" з питань дотримання вимог податкового законодавства по фінансово-господарським операціям з ТОВ "Укр Агро Центр" за липень 2016 року та з ТОВ "Джуна Дістрібьюшен" за вересень 2016 року, за результатами якої складено акт № 129/18-28-1407/39833682/48 від 31.03.2017 р., яким встановлені порушення позивачем вимог пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 198.1, п.198.2, п.198.3, п. 198.6 ст.198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, що стосується завищення витрат та сум податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "МЕЛК ТРЕЙД", ТОВ "СТАРКАМ", ТОВ "Укр Агро Центр" та ТОВ "Джуна Дістрібьюшен" (а.с.34-42).

На підставі акту перевірки податковим органом прийняті податкове повідомлення-рішення від 04.04.2017 р. № 0001031407 про зменшення ТОВ "Мінагротрейд" розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за декларацією за липень 2016 року; № 0001041407 про збільшення ТОВ "Мінагротрейд" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 57983 грн.; №0001051407 про зменшення ТОВ "Мінагротрейд" суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість за вересень 2016 року на суму 22397 грн. та зменшення суми податкового кредиту з цього самого податку за вересень 2016 року на суму 22397 грн.

Позивач скористався правом адміністративного оскарження та подав скаргу на податкові повідомлення - рішення від 14.04.2017 р. №0001031407, №0001041407, №0001051407, які рішенням Державної фіскальної служби України від 19.06.2017 р. №13087/6/99-99-11-01-01-25 залишені без змін, а скарга - без задоволення.

Не погодившись з податковими повідомленнями - рішеннями від 25.10.2016р. №0001691402 та №0001701402, від 14.04.2017р. №0001031407, №0001041407, №0001051407, позивач звернувся із зазначеним позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що Головне управління ДФС у Сумській області, як суб'єкт владних повноважень, не довело правомірності оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової Звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1, п. 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визнання (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

За приписами Положення (стандарти) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р. №318:

п.6 Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

п.9 Не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати:

9.4. Інші зменшення активів або збільшення зобов'язань, що не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 цього Положення (стандарту).

Відповідно до пп. "а" п. 198.1 ст.198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Статтею 9 Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пп. 2.15 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 (далі - Положення №88) первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Підпунктом 2.16 Положення №88 забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "Мінагротрейд" та ТОВ "МЕЛК ТРЕЙД" укладено договір №20/04/16 від 20.04.2016 р. на закупівлю рекламної продукції : бігборди великі - 7 штук вартістю по 30000 грн., та банери зовнішні - 24 штуки по 5000 грн.

На виконання вказаного договору позивачем отримано від ТОВ "МЕЛК ТРЕЙД" видаткову накладну №145 від 25.04.2016 р. та податкову накладну №110 від 25.04.2016 р. на загальну суму 330 000 грн., у т.ч. ПДВ - 55 000 грн.

Доводи апелянта, що вказані документи не містять повної та достовірної інформації щодо отриманої від ТОВ "МЕЛК ТРЕЙД" рекламної продукції, що не дає можливості пов'язати отримання рекламної продукції з господарською діяльністю підприємства, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки аналіз умов договору, видаткової та податкової накладної свідчить про відповідність вказаних документів вимогам Податкового кодексу України, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.15. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88.

Як правомірно враховано судом першої інстанції, всі бігборди та банери належним чином обліковані і знаходяться у товариства, в чому могли пересвідчитися особи, які проводили перевірку.

Стосовно взаємовідносин ТОВ "Мінагротрейд" з товариством "СТАРКАМ" встановлено, що згідно з договором доручення на посередницькі послуги №01/04/16 від 01.04.2016 р. ТОВ "СТАРКАМ" (Повірений) від імені і за рахунок ТОВ "Мінагротрейд" (Довірителя) здійснює наступні представницькі дії: супровід угод з закупівлі мінеральних добрив, мікродобрив, насіння, кормових добавок та засобів захисту рослин від імені Довірителя.

На виконання Договору складено акт наданих послуг №156 від 15.04.2016 р. та податкову накладну від 15.04.2016 р. №90 на загальну суму 60 300 грн., у т.ч. ПДВ - 10050 грн.

Крім того, позивачем наданий звіт ТОВ "СТАРКАМ" про виконання послуг за договором №01/04/16 від 01.04.2016 р. (т.1 а.с.150).

Що стосується доводів апелянта про те, що наданий до перевірки акт наданих послуг не містить повної та достовірної інформації щодо виконання представницьких дій у вигляді супроводження угод із закупівлі мінеральних добрив, мікродобрив, насіння, кормових добавок та засобів захисту рослин, що не дає можливості пов'язати отримання вищезазначених послуг з господарською діяльністю підприємства, а також в акті наданих послуг зазначено лише загальне найменування робіт та їхню вартість без конкретизування, які саме представницькі дії, їх види та опис, конкретні обсяги та напрями, за якими вони проводилися, кількість відпрацьованих годин, перелік використаних ресурсів та частина їхньої вартості, включеної до вартості робіт, що робить неможливим встановлення змісту й обсягу господарської операції та факту використання її результатів у господарській діяльності платника.

Законодавчо встановлено мінімум обов'язкових реквізитів для первинних та зведених облікових документів - назва документа (форми), дата і місце складання, назва підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (стаття 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

При цьому, наявність певних недоліків у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо інші фактичні дані підтверджують фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків, які реально мали відбулися у зв'язку з його господарською діяльністю.

Позивач надав письмові докази, які підтверджують фактичний рух активів та зміни у його власному капіталі та зобов'язаннях, а це вказує на реальність як договору доручення на посередницькі послуги, так і договору поставки, а тому висновок податкового органу про збільшення грошового зобов'язання є таким, що суперечить законодавству з питань оподаткування.

Податковий кодекс України визначає порядок та спосіб, в який відповідач повинен перевіряти документальне підтвердження господарських відносин позивача з ТОВ "МЕЛК ТРЕЙД" та з ТОВ "СТАРКАМ".

Така перевірка здійснюється шляхом проведення зустрічних звірок даних ТОВ "МЕЛК ТРЕЙД" та ТОВ "СТАРКАМ" щодо позивача.

Так, абзацом 2 пункту 73.5. статті 73 Податкового кодексу України визначено, що зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється контролюючими органами з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків, у тому числі між платником податку та неприбутковими організаціями, визначеними пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу.

Однак, відповідач не здійснив таких зустрічних звірок, а тому висновок про відсутність документального підтвердження господарських відносин Позивача з цими суб'єктами господарювання не ґрунтується на матеріалах, які є підставами для висновків під час проведення перевірок.

Податковим органом поставлено під сумнів реальність господарських операцій позивача з ТОВ "СТАРКАМ" щодо придбання товару, оформлені Договором поставки №1-2004 від 15.04.2016р.

На виконання вказаного договору товариством "СТАРКАМ" позивачу надані видаткова накладна від 20.04.2016 р. №234 та податкова накладна від 20.04.2016 р. №83 на постачання насіння соняшника та нітроамофоски на загальну суму 240 384 грн., у т.ч. ПДВ 40 064 грн.

Відповідно до наданих до перевірки документів встановлено, що транспортування товару здійснювалось автомобільним транспортом відповідно до товарно-транспортної накладної Р20/04 від 20.04.2016 р. перевізником ФОП Бавикіна В.М. автомобілем Камаз ВМ1045. Пункт навантаження м. Київ. Пункт розвантаження м. Суми.

Крім того, позивачем надано сертифікат якості на придбану позивачем у ТОВ "СТАРКАМ" нітроамофоску, виробником якої є ПАТ "Дорогобуж", місто Дорогобуж, що спростовує доводи відповідача про неможливість встановлення виробника цієї нітроамофоски та її походження.

Підтвердженням реальності господарських операцій є також надані позивачем первинні документи бухгалтерського і податкового обліку ТОВ "Мінагротрейд", якими підтверджується, що 25 травня 2016 оку товариство реалізувало насіння соняшника НК Бріо, яке 15 квітня 2016 року ним придбана у ТОВ "СТАРКАМ".

З матеріалів справи убачається, що податковим органом в акті перевірки зазначено про здійснення господарських операцій ТОВ "Мінагротрейд" з товариствами "СТАРКАМ" та "МЕЛК ТРЕЙД" (а.с.46-48).

Тобто, відповідач під час перевірки визнав реальність вищевказаних господарських операцій, а свої послідуючі висновки про безтоварність операцій обґрунтовував лише окремими недоліками в оформленні документів.

Щодо взаємовідносин ТОВ "Мінагротрейд" з ТОВ "Укр Агро Центр" та ТОВ "Джуна Дістрібьюшен" колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до договору поставки продукції № 280702 від 28.07.2016 р. ТОВ "Укр Агро Центр" зобов'язується поставити ТОВ "Мінагротрейд" у його власність товар, асортимент, кількість, ціна і вартість якого визначається у Специфікаціях (додаток), які є невід'ємною частиною цього договору. Покупець зобов'язується оплатити вартість товару на умовах визначених цим договором. Якість товару, що поставляється згідно з Договором, відповідає сертифікату якості (відповідності) виробника, копію якого Постачальник зобов'язаний передати Покупцю разом з товаром.

На виконання вказаного договору виписано та надано позивачем на перевірку видаткову накладну та податкову накладну, платіжне доручення, а також експрес-накладну на перевезення товару і сертифікат якості (відповідності).

Товар (протруйник "Селест макс") згідно наданих до перевірки документів перевозився "Новою поштою" по експрес-накладній від 29.07.16 р. за № 59000196037761.

Тобто, позивачем були надані до перевірки всі необхідні документи, що підтверджують реальність придбання товару - протруйника "Селест макс".

Контролюючим органом під час проведення документальної перевірки також було встановлено, що до складу податкового кредиту вересня 2016 року позивачем включено суму ПДВ у розмірі 22397,2 грн. у зв'язку з придбання протруйника "Кінто Дуо" у ТОВ "Джуна Дістрібьюшен".

На підтвердження реальності господарської операції позивачем було надано до перевірки видаткову та податкову накладні, документи на оплату товару, а також первинні бухгалтерські документи, що свідчать про подальшу реалізацію позивачем вказаного товару.

Проте, податковий орган дійшов висновку про безтоварність вказаної операції, пославшись на податкову інформацію про неможливість здійснення контрагентом постачання товару.

Контролюючий орган під час перевірки встановив здійснення позивачем продажу протруйника "Кінто Дуо", придбаного у ТОВ "Джуна Дістрібьюшен", про що зазначено в акті перевірки (т.1 а.с.37).

Отже, відповідач в акті перевірки визнав факт здійснення господарської операції.

Крім того, податковий орган, в порушення вимог абзацу 2 пункту 73.5. статті 73 Податкового кодексу України, не провів зустріч ну звірку з вказаними контрагентами позивача з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Посилання податкового органу на можливі порушення податкового законодавства контрагентом позивача є безпідставними, оскільки, відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Тобто, якщо контрагенти позивача вчинили порушення чинного законодавства, то відповідальність повинні нести саме вони, а не позивач.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Головне управління ДФС у Сумській області, як суб'єкт владних повноважень, не довело правомірності оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

З огляду на вищевикладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Сумській області від 25.10.2016 р. №0001691402 та №0001701402, від 14.04.2017 р. №0001031407, №0001041407, №0001051407.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За приписами ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 26.10.2017р. по справі № 818/997/17 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Курило Л.В.Судді Русанова В.Б. Присяжнюк О.В. Повний текст ухвали виготовлений 18.12.2017 р.