Постанова № 71072871, 13.12.2017, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2017 р. № 820/5622/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Заічко О.В.

при секретареві судового засідання - Мараєвій О.В.,

за участю: представника відповідача - Чернишук К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення ,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач з адміністративним позовом, в якому просить суд: скасувати податкове повідомлення - рішення відповідача від 24.05.2017 р. № 40181-13, винесене відносно позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не погоджується з податковим повідомленням - рішенням Головного управління ДФС у Харківській області від 24.05.2017 року № 40181-13, на підставі якого позивача було зобов'язано сплатити податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами - власниками об'єктів нежитлової нерухомості. На думку позивача, оскаржуване рішення, прийняте контролюючим органом всупереч вимог діючого законодавства, адже податковим органом не враховано, що об'єкти нерухомості підприємства, зокрема, будівлі промисловості, виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств, не є об'єктами оподаткування у розумінні приписів ст. 266 Податкового кодексу України. Отже, на думку позивача, податок на нежитлові будівлі, що знаходяться у його власності, не повинен нараховуватись, а відтак, оскаржуване рішення позивач вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

У судове засідання позивач не прибув, надав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності та зазначив, що позовні вимоги вважає законними та обґрунтованими, просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі з огляду на доводи наданих суду письмових заперечень, вважаючи, що оскаржуване в рамках даної справи податкове повідомлення- рішення винесене правомірно. На думку відповідача, об'єкти нерухомості, що знаходяться у власності фізичних осіб, не підпадають під пільгу визначену п.п. «є» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України та є об'єктом оподаткування на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Суд, на підставі ст. 128 КАС України, вважає можливим розглянути дану справу без участі позивача.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що 24.05.2017 року згідно з п.п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 та п.п. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України Головним управлінням ДФС у Харківської області було винесене податкове повідомлення - рішення № 40181-13, яким ОСОБА_2 було визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами - власниками об'єктів нежитлової нерухомості, у розмірі 50408,62 грн. (а.с. 12).

Як вбачається з матеріалів справи, що не заперечувалось у судовому засіданні представником відповідача, підставою для нарахування податкового зобов'язання за оскаржуваним рішенням стало придбання позивачем у власність у Приватного підприємства «Полтавський ливарно-механічний завод» нежитлових будівель загальною площею 3658,1 кв.м.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.

Згідно із статтею 265 Податкового кодексу України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.

Статтею 266 Податкового кодексу України визначено платників податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, об'єкти оподаткування, базу оподаткування, а також пільги із сплати цього податку.

Відповідно до підпунктів 266.1.1, 266.2.1, 266.3.1, 266.3.2 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Відповідно до підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Податкове/податкові повідомлення-рішення, згідно з вимогами підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України, про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Підпунктом 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 Податкового кодексу України встановлено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Відповідно до п.п. «є» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України не є об'єктами оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Аналіз підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, свідчить про те, що не є об'єктом оподаткування будь-які будівлі промисловості. Сполучник "зокрема" вказує на те, що перелік таких підприємств не є вичерпним.

Підпунктом 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що об'єкти нежитлової нерухомості - це будівлі, приміщення, що не віднесені, відповідно до законодавства, до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють:

а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку;

б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей;

в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування;

г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки;

ґ) будівлі промислові та склади;

д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки);

е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо;

є) інші будівлі.

Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 № 507, «Будівлі нежитлові» (код 12) підрозділяються на: 121 - «Готелі, ресторани та подібні будівлі»; 122 - «Будівлі офісні»; 123 - «Будівлі торговельні»; 124 - «Будівлі транспорту та засобів зв'язку»; 125 - «Будівлі промислові та склади»; 126 - «Будівлі для публічних виступів, закладів освітнього, медичного та оздоровчого призначення»; 127 - «Будівлі нежитлові інші».

До групи «Будівлі офісні» (код 122) належать будівлі, що використовуються як приміщення для конторських та адміністративних цілей, в тому числі для промислових підприємств, банків, поштових відділень, органів місцевого управління, урядових та відомчих департаментів тощо.

«Будівлі промислові та склади» (код 125) віднесено до класу 1251 "Будівлі промислові", який включає криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо за їх функціональним призначенням.

Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000К призначено для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) в Україні.

Також в Державному класифікаторі будівель та споруд ДК 018-2000 об'єктами класифікації є будівлі виробничого і невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Таким чином, до будівель промисловості відносяться об'єкти нерухомості, які відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 належать до класу 1251 «Будівлі промислові», який в свою чергу включає підкласи: 1251.1 - «Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості»; 1251.2 - «Будівлі підприємств чорної металургії»; 1251.3 - «Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості»; 1251.4 - «Будівлі підприємств легкої промисловості»; 1251.5 - «Будівлі підприємств харчової промисловості»; 1251.6 - «Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості»; 1251.7 - «Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості»; 1251.8 - «Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості»; 1251.9 - «Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне».

Отже, в розумінні п.п. «є» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України не є об'єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, будівлі промисловості та складські приміщення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є власником нежитлових будівель, що розташовані за адресою: Харківська обл., Кегичівський район, смт. Кегичівка, вул. Калинова (вул. ім. Калініна), 32 загальною площею 3658,1 кв.м., зокрема: нежитлової будівлі ремонтної майстерні літ. «В-П», цегляної, загальною площею 1682,4 кв.м.; нежитлової будівлі матеріального складу літ. «Г», стіни цегляні, загальною площею 355,7 кв.м.; нежитлової будівлі котельної літ. «Д-П», цегляної, загальною площею 204,0 кв.м.; нежитлової будівлі диспетчерської літ. «Б-І», цегляної, загальною площею 43,8 кв.м.; нежитлової будівлі контори літ. «А-П», цегляної, загальною площею 530,6 кв.м.; нежитлової будівлі цеху по виготовленню тенів літ. «А-І», стіни цегляні, загальною площею 384,5 кв.м.; нежитлової будівлі технічного обмінного пункту літ. «Л-І», цегляної, загальною площею 457,1 кв.м.

Зазначені нежитлові будівлі ОСОБА_2 придбав у власність у Приватного підприємства «Полтавський ливарно-механічний завод», що підтверджується договором купівлі - продажу від 30.04.2014 року (а.с. 13-14).

Право власності на зазначені нежитлові будівлі зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с. 15-16).

На вказані вище об'єкти нерухомості видані відповідні технічні паспорта виробничих будівель (а.с. 17-39).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №93161272 від 28.07.2017 року (а.с. 40-41) цільовим призначенням земельної ділянки з кадастровим номером 6323155100:06:028:0006, на якій розташовані вищезазначені нежитлові будівлі, визначено розміщення та експлуатація основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної машинобудівної та іншої промисловості.

Отже, зазначені нежитлові будівлі мають виробниче призначення та відносяться до будівель промисловості, що також не заперечується відповідачем.

Таким чином, враховуючи приписи п.п. «є» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України та те, що позивач є власником нежитлових будівель (ремонтної майстерні, матеріального складу, котельної, диспетчерської, контори, цеху, технічного обмінного пункту), суд дійшов висновку, що контролюючим органом помилково віднесено належні позивачу нежитлові будівлі до категорії об'єктів оподаткування, що не мають пільг із сплати податку.

Щодо твердження відповідача про те, що норма п.п. «є» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України розповсюджується лише на промислові підприємства та не розповсюджується на фізичних осіб, суд зазначає наступне.

З системного аналізу положень Податкового кодексу України, якими врегульовані питання справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, об'єктивно випливає, що поняття «платник податку» безумовно не є тотожним поняттю «об'єкт оподаткування».

При цьому, об'єктом оподаткування є об'єкт нерухомості, а не суб'єкт як власник такої нерухомості. Отже, при визначенні бази оподаткування визначальними ознаками в даному випадку є саме ознаки нерухомості, а не ознаки її власника. Таким чином, база оподаткування повинна визначатися без урахування організаційно-правової форми власника та виду здійснення підприємницької діяльності.

Водночас відповідно до положень чинного законодавства юридичні особи та фізичні особи-підприємці/фізичні особи належать до однієї категорії учасників господарського процесу, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Згідно із п. 56.21 ст. 56 Податкового кодексу України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно - правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Виключення будівель промисловості, що належать на праві власності фізичній особі, з числа об'єктів нерухомості, які за законом не є об'єктами оподаткування, явно суперечить, визначеним Податковим кодексом України принципам рівності усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу тощо (підпункт 4.1.2. пункт 4.1. статті 4 Податкового кодексу України).

Норма підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України в розрізі основоположного принципу єдиного підходу до встановлення податків і зборів, передбаченого підпунктом 4.1.11 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України, і принципу нейтральності оподаткування, встановленого у підпункті 4.1.8 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України, не містить жодних виключень, обмежень чи застережень щодо включення будівель промисловості, що належать на праві приватної власності фізичним особам, до об'єктів, які не оподатковуються в силу закону.

Таким чином, належні позивачу нежитлові будівлі (ремонтна майстерня, матеріальний склад, котельна, диспетчерська, контора, цех, технічний обмінний пункт) як будівлі промисловості не є об'єктом оподаткування в силу імперативних приписів закону (підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України) і податок на нерухоме майно на них не повинен нараховуватись.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що нарахування позивачу суми податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є безпідставним та не ґрунтується на нормах податкового законодавства, а отже спірне податкове повідомлення - рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється з урахуванням ст. 94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 128, 160-163, 167, 186, 254 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 24.05.2017 р. № 40181-13, яке винесене відносно ОСОБА_2.

Стягнути з Головного управління ДФС у Харківській області ( код ЄДРПОУ 39599198, вул. Пушкінська,46, м. Харків, 61057) за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь ОСОБА_2 ( код ІПН НОМЕР_1, АДРЕСА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1) у розмірі 640,00 грн. ( шістсот сорок гривень 00 копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 19 грудня 2017 року.

Суддя Заічко О.В.