Ухвала суду № 71027087, 12.12.2017, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

12 грудня 2017 року Справа № 805/4335/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Олішевська В.В., розглянувши адміністративний позов Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області

до відповідача: Волноваської державної нотаріальної контори

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1

про: визнання недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, яке видано 10 травня 2016 року державним нотаріусом Волноваської державної нотаріальної контори, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Волноваської державної нотаріальної контори, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 про визнання недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, яке видано 10 травня 2016 року державним нотаріусом Волноваської державної нотаріальної контори, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

Відповідно до п. 4, 6 ч. 1 ст. 107 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства, а також чи немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

З позовної заяви вбачається, що 28 листопада 2006 року у Відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Докучаєвськ перебував на обліку в якості потерпілого ОСОБА_2, який помер 22 жовтня 2012 року.

16 травня 2014 року Центральною МСЕК МОЗ України встановлено причинний зв'язок смерті з виробничою травмою ОСОБА_2, згідно довідки МСЕК № 0002658 від 16 травня 2014 року.

Відповідно до пункту 7 статті 34 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (в редакції, що діяла до 01.01.2015, тобто на момент виникнення правовідносин між Фондом та родиною померлого ОСОБА_2М.) у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання розмір одноразової допомоги його сім’ї повинен бути не меншим за п’ятирічну заробітну плату потерпілого, і крім того, не меншим за однорічний заробіток потерпілого на кожну особу, яка перебувала на його утриманні.

04 вересня 2014 року ОСОБА_3, батьком померлого потерпілого ОСОБА_2, була подана до відділення Фонду у м. Докучаєвську заява про призначення йому страхових виплат відповідно до вищезазначеного Закону.

Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Докучаєвську прийнято постанови від 04 вересня 2014 року № 0519/236/330/1 та № 0519/236/330/2: про взяття на облік батька ОСОБА_3, як особи, яка має право на страхову виплату та про призначення йому одноразової допомоги на сім’ю і одноразової допомоги як особі, яка має на це право в разі смерті потерпілого

Позивач зазначив, що призначена одноразова допомога не була перерахована на рахунок ОСОБА_3 у зв’язку з тим, що на території Донецької і Луганської областей розпочато проведення антитерористичної операції.

Крім того, позивач зазначав, що Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Докучаєвську при розгляді питання про призначення страхових виплат у зв’язку зі смертю потерпілого ОСОБА_2 не було враховано, що потерпілий на час смерті перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4.

Також, позивач звертав увагу суду на те, що Докучаєвською міською радою 08 липня 2014 року видано довідку про те, що ОСОБА_4 проживала за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, тобто за тією же адресою що і її чоловік - ОСОБА_2. За цією же адресою проживав і батько потерпілого - ОСОБА_3. Тобто наявність зареєстрованого шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, та їх спільне проживання за однією адресою, свідчить про наявність між ними сім’ї в розумінні статті 3 Сімейного кодексу України: сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Відповідно позивач зазначає, що саме дружина має право на отримання одноразової страхової виплати на сім’ю відповідно до пункту 7 ст. 34 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування».

ОСОБА_3, є батьком потерпілого ОСОБА_2, проживав з ним за однією адресою, але це не є підставою вважати його сім’єю свого сина та не є підставою вважати його таким, що перебував на утриманні сина. Тим паче, що його син - потерпілий ОСОБА_2 - згідно з довідкою МСЕК від 20.04.2012 мав 100% втрати працездатності та потребував постійного стороннього догляду.

Отже, на думку позивача право на отримання одноразової страхової виплати на сім’ю в розмірі п’ятирічного заробітку потерпілого має ОСОБА_4, дружина померлого потерпілого ОСОБА_2, а батько, ОСОБА_3, за умови встановлення в судовому порядку факту перебування на утримання свого сина - тільки мав би право на отримання одноразової допомоги в розмірі однорічного заробітку потерпілого.

Позивач у позовній заяві зазначає, що Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Докучаєвську, при первинному призначенні страхових виплат 04 вересня 2014 року, допустило порушення вимог Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» і призначило страхові виплати не тій особі, та відповідно 29 вересня 2017 року після виявлення порушень, які були допущені юридичними особами, що припинились, управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Докучаєвського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області прийнято постанову № 0519/236/330.1/87 про відрахування із страхових виплат ОСОБА_3 суми страхових виплат в розмірі 71651,52 грн.

02 лютого 2016 року управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Донецькій області надало відповідь на запит Волноваської державної нотаріальної контори, в якому зазначило, що ОСОБА_3 належать страхові виплати в сумі 81491,62 грн.

Судом з позовної заяви вбачається, що 10 травня 2016 року державним нотаріусом Волноваської державної нотаріальної контори ОСОБА_5 видано свідоцтво про право на спадщину за законом № НВС 194689, згідно з яким спадкоємцем майна ОСОБА_3, який помер 02 липня 2015 року, є його онука ОСОБА_1.

Позивач зазначає, що ОСОБА_3 належать страхові виплати в сумі 81491,62 грн., в зв’язку з чим вважає, що свідоцтво про право на спадщину за законом, яке видано 10 травня 2016 року державним нотаріусом Волноваської державної нотаріальної контори є недійсним.

Ознайомившись з позовною заявою, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Приписами частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності (п. 1 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України).

Отже, суд при визначенні юрисдикції справи, виходити з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач.

Слід відмітити, що справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 1. ч. 1 ст. 3 КАС України).

Згідно п. 6 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративним позовом є звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах.

Пунктом 7 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У контексті зазначених положень статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справою адміністративної юрисдикції, яку може бути передано на вирішення адміністративного суду, є спір, що виник між суб'єктами суспільних відносин стосовно їх прав і обов'язків у правовідносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений керувати поведінкою іншого суб'єкта, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень.

Отже, необхідною та єдиною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, при цьому ці функції повинні здійснюватись суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

У випадку, якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказаних владних управлінських функцій (щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору), то такий суб'єкт не знаходиться «при здійсненні управлінських функцій», та не має встановлених нормами КАС України необхідних ознак суб'єкта владних повноважень.

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Суд зазначає, що відповідно до ч.ч.1-2 ст.1 Закону України «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).

Таким чином, нотаріуси при вчиненні нотаріальних дій не здійснюють владних управлінських функцій, у зв'язку з чим в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України вони не відносяться до суб'єктів владних повноважень рішення, дії чи бездіяльність яких можуть бути оскаржені до адміністративних судів.

Відповідно до ч. 7 ст. 50 Закону України «Про нотаріат» нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦПК України, суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Так, позивач просить суд визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 10 травня 2016 року № НВС 194689, видане державним нотаріусом Волноваської державної нотаріальної контори, відповідно до якого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 є спадкоємцем страхових виплат в розмірі 71651,52 грн.

Отже, суд зазначає, що даний спір має приватно-правовий характер, оскільки вимоги позивача можуть порушувати права, свободи та інтереси приватної особи, а саме ОСОБА_1, які підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватно-правових відносин, в тому числі у випадку, якщо до порушення такого права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.

Зазначена правова позиція також викладена у рішенні Верховного суду України від 14 вересня 2016 року у справі № 21-41а16.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 109 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі лише, зокрема, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Отже, суд прийшов висновку, що даний спір належить розглядати в порядку цивільного, а не адміністративного судочинства, оскільки нотаріус не є суб'єктом владних повноважень, а спірні правовідносини не є публічно-правовими, та стосуються спору про право.

З огляду на вищевикладене, суд відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області до Волноваської державної нотаріальної контори,за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 про визнання недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, яке видано 10 травня 2016 року державним нотаріусом Волноваської державної нотаріальної контори, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

Суд, відповідно до п. 6 ст. 109 Кодексу адміністративного судочинства України, роз’яснює позивачу, що він має право звернутися із позовом до суду у порядку цивільного судочинства.

Керуючись статтями 1, 2, 3, 6, 17, 107, 109, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області до Волноваської державної нотаріальної контори, третьої особи: ОСОБА_1 про визнання недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, яке видано 10 травня 2016 року державним нотаріусом Волноваської державної нотаріальної контори, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

Ухвала може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції.

Дана ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Олішевська B.В.