Рішення № 71022147, 15.12.2017, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Провадження № 2/646/143/2017

Справа № 646/4620/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.12.17 року Червонозаводський районний суд міста Харкова у складі:

Головуючого судді Теслікової І.І.,

За участі секретаря судових засідань ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», третя особа ОСОБА_3 про визнання договору поруки недійсним,-

встановив:

У квітні 2016 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до ПАТ « УкрСиббанк» про визнати договору поруки № 136470 від 27.08.2007 року укладений між Акціонерним комерційним інноваційним банком « УкрСиббанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство « УкрСиббанк» та ОСОБА_2 недійсним, з посиланням на те, що у вищезазначеному договорі міститься не її підпис, та цей договір вона ніколи не укладала.

Представник позивача та представник відповідача в судове засідання неодноразово не з’явилися, про день та час розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, надали заяви про відкладення розгляду справи.

Третя особа в судове засідання неодноразово не з’явився, про день та час розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, причини своєї неявки суду не повідомив.

За таких обставин, враховуючи, що суд неодноразово відкладав судове засідання за клопотанням сторін, з метою дотримання розумних строків розгляду справи (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року), а також враховуючи те, що остання знаходиться в провадженні суду з 12.04.2016 року, суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін за наявними в матеріалах справи доказами.

Суд, дослідивши надані докази, встановив наступні обставини і відповідні їм правовідносини.

Статтею 3 ЦПК України вказує, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, захисту в судовому порядку підлягають виключно порушені, оспорювані або невизнані права, свободи чи інтереси особи.

Статті 10,60 ЦПК України вказують, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вказує ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ч.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 2 вищезазначеної статті передбачені способи захисту, а саме: 1) визнання права;2) визнання правочину недійсним;3) припинення дії, яка порушує право;4) відновлення становища, яке існувало до порушення;5) примусове виконання обов'язку в натурі;6) зміна правовідношення;7) припинення правовідношення;8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у, випадках, встановлених цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що 1 серпня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» та ОСОБА_3, був укладений договір про надання споживчого кредиту № 11204195000, про надання кредиту в сумі 91400 дол. США, під 12 % річних (далі - Кредитний договір).

В забезпечення зобов’язань за Кредитним договором, між ОСОБА_2 та Акціонерним комерційним іноваційним банком « УкрСиббанк» укладено Договір іпотеки (нерухомого майна) від 27 серпня 2007 року

Крім того, в матеріалах справи міститься договір поруки № 136470 від 27.08.2007 року укладений між Акціонерним комерційним інноваційним банком « УкрСиббанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство « УкрСиббанк» та ОСОБА_2.

В позовній заяві позивач, як в обґрунтування позовних вимог стверджує, що нею не підписувався вказаний договір.

Під час розгляду справи ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 27.07.2016 року призначено почеркознавчу експертизу, щодо підпису у договорі поруки № 136470 від 27.08.2007 року.

Відповідно до висновку експерта МВС України Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 10.04.2017 року № 76 підпис від імені ОСОБА_2 в рядку « ОСОБА_3О.» в договорі поруки № 136470 від 27.08.2007 року, виконаний не ОСОБА_2, а іншою особою.

Відповідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Також згідно ч. 1 та 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до ст. 208 ЦК України, у письмовій формі належить вчиняти: 1) правочини між юридичними особами; 2) правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною шостою статті 206 цього Кодексу; 3) правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір в оподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 4) інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦПК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом. такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про задоволення позову щодо визнання недійсним договору поруки № 136470 від 27.08.2007 року, оскільки в суді встановлена відсутність волевиявлення ОСОБА_2 на укладення спірного договору поруки, вказаний договір не містить підпису позивача, а отже є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦПК України, що є підставою для визнання вищезазначеного договору недійсним.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись 10,11,60,209, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

ОСОБА_4 Олександрівни - задовольнити.

Визнати договір поруки № 136470 від 27.08.2007 року укладений між Акціонерним комерційним інноваційним банком « УкрСиббанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство « УкрСиббанк» та ОСОБА_2 - недійсним.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства « УкрСиббанк» на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1301, 60 гривень.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області шляхом подання апеляційної скарги через Червонозаводський районний суд м. Харкова протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, у разі подання апеляційної скарги – після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя І.І. Теслікова