Ухвала суду № 71014501, 14.12.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 755/18020/15-ц Головуючий у 1-ій інстанції - Марфіна Н.В.

Апеляційне провадження Доповідач - Іванченко М.М.

№22-ц/796/12790/2017

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді: Іванченка М.М.

суддів: Рубан С.М., Желепи О.В.

при секретарі: Субчак Ю.Р.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_2 про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 30 квітня 2014 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2015 року,-

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2015 року заяву ОСОБА_2 про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 30 квітня 2014 року по справі за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - визнано неподаною та повернуто заявнику.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, 03 грудня 2015 року ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу в якій просив скасувати ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2015 року та направити справу для розгляду її по суті.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги апелянт посилається на те, що ухвала суду постановлена з порушенням нормпроцесуального права. Зокрема зазначає, що ним не отримувалась ухвала Дніпровського районного суду м. Києва від 23 вересня 2015 року, якою залишено без руху заяву ОСОБА_2 Також вказує, що третейське застереження міститься в ст..6 кредитного договору №2007/13-2.06/697 та договору поруки №07-15/1510. Крім того, вказує, що оригінал рішення постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 30 квітня 2017 року був наданий суду при поданні заяви.

Сторони у судове засідання не з'явились про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Про причини своєї неявки суду не повідомляли.

З огляду на викладене колегія суддів у відповідності до ст.305 ЦПК України вважає за можливе розглядати справу у відсутності осіб, що не з'явились.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.389-2 ЦПК України, до заяви про скасування рішення третейського суду додаються, оригінал рішення третейського суду або належним чином завірена його копія. Копія рішення постійно діючого третейського суду завіряється головою постійно діючого третейського суду, а копія рішення третейського суду для вирішення конкретного спору має бути нотаріально завірена.

Відповідно до ч.4 ст.389-2 ЦПК України, заява про скасування рішення третейського суду, подана без додержання вимог, визначених у цій статті, а також у разі несплати суми судового збору повертається особі, яка її подала, чи залишається без руху в порядку, встановленому ст. 121 цього Кодексу.

Повертаючи заяву заявнику, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 не виконано вимоги ухвали від 23 вересня 2016 року, заява про скасування рішення третейського не відповідає вимогам ст. 389-2 ЦПК України, а саме до заяви про скасування рішення третейського суду не додано оригіналу третейської угоди або належним чином завіреної її копії, не додано оригіналу рішення третейського суду або належним чином завіреної його копії, а також не додано документу, що підтверджує сплату судового збору.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як убачається з матеріалів справи, у вересні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва із заявою про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 30 квітня 2014 року (а.с. 1-9).

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 23 вересня 2015 року вищезазначену заяву залишено без руху, оскільки заявником не додано оригіналу третейської угоди або належним чином завіреної її копії, не додано оригіналу рішення третейського суду або належним чином завіреної його копії, а також не додано документу, що підтверджує сплату судового збору (а.с.12).

Вказану ухвалу суду відповідно до супровідного листа направлено на адресу заявника 23 вересня 2015 року. Проте ухвала Дніпровського районного суду м. Києва від 23 вересня 2015 року не вручена, оскільки конверт повернувся на адресу Дніпровського районного суду м. Києва з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 14-17).

З матеріалів справи вбачається, що заявником з метою надання в якості додатку до заяви про скасування рішення третейського суду надано оригінал рішення постійно діючого Третейського суду при Асоціації Українських банків від 30 квітня 2014 року.

Проте суд першої інстанції на вказане уваги не звернув.

При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу суду першої інстанції на те, що суд не позбавлений можливості витребувати з третейського суду матеріали справи щодо оскаржуваного рішення третейського суду та перевірити зазначені обставини.

Зважаючи на те, що матеріали справи не містять додатків, які були подані заявником суд апеляційної інстанції позбавлений можливості перевірити твердження суду про неналежне оформлення оригіналу рішення постійно діючого Третейського суду при Асоціації Українських банків від 30 квітня 2014 року.

Також судом при постановлені ухвали про залишення заяви ОСОБА_2 без руху не перевірено, чи звільнений заявник від оплати судового збору згідно ч.3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Принцип безперешкодного доступу до правосуддя визнається міжнародним співтовариством як фундаментальний згідно з Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод (п. 1 ст. 6) та Міжнародним пактом про громадянські і політичні права (п. 1 ст. 14 ): кожен у випадку спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд справи в розумний строк незалежним, неупередженим і компетентним судом, створеним на підставі закону, при дотриманні принципу рівності всіх перед судом.

Гарантуючи державний, у тому числі судовий, захист прав і свобод людини і громадянина, Конституція України одночасно закріплює право кожного захищати свої права і свободи всіма способами, не забороненими законом (ст. 55). Способи захисту цивільних прав зазначені у ст. 16 ЦК України.

Зважаючи на вищевикладене та те, що ОСОБА_2 не отримував копії ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 23 вересня 2015 року про залишення заяви без руху, а тому колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про визнання заяви неподаною та повернення її заявнику є передчасними.

А тому, ухвала Дніпровського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2015 року підлягає скасуванню з направленням питання про відкриття провадження на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 218, 303, 307, 312-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

У X В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2015 року - скасувати та направити питання про відкриття провадження на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: