Постанова № 71010598, 12.12.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2017 року Справа № 908/582/17

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя: судді:Алєєва І.В. (доповідач), Поляк О.І., Коробенко Г.П.за участю представників:від прокуратури:Гудименко Ю.В. - посв. №014715 від 21.01.2013р.від позивача-1:Радоуцька А.С. - дов. б/н від 27.11.2017р.від позивача-2:не з'явивсявід відповідача-1:Кісь Р.Б. - дов. №49 від 02.11.2017р.від відповідача-2:не з'явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуГоловного управління Держгеокадастру у Запорізькій областіна постановуДонецького апеляційного господарського суду від 21.08.2017р.у справі господарського суду№908/582/17 Запорізької областіза позовомЗаступника прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі: 1. Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції 2. Державної установи "Дружелюбівський виправний центр(№1)"до 1. Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізьке сільськогосподарське товариство із забезпечення інвалідів"провизнання недійсними та скасування наказів

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 17.07.2017р., залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.08.2017р. у справі №908/582/17 позовні вимоги задоволено частково. Визнано недійсним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області №8-2581/15-16сг від 12.08.2016р. "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою" та наказ Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області №8-3779/15-16сг від 10.10.2016р. "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки площею 37,5757 га кадастровий номер 2321581400:01:002:0030 в постійне користування". Відмовлено в задоволенні позовних вимог про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізьке сільськогосподарське товариство із забезпечення інвалідів" повернути на користь Державної установи "Дружелюбівський виправний центр (№1)" земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності площею 37,5757 га (кадастровий номер 2321581400:01:002:0030) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області за межами населених пунктів.

Відповідач-1, Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, з прийнятими судовими актами попередніх інстанцій не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким припинити провадження у справі в частині задоволених позовних вимог, а саме: визнання недійсним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області №8-2581/15-16сг від 12.08.2016р. "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою" та наказу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області №8-3779/15-16сг від 10.10.2016р. "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки площею 37,5757 га кадастровий номер 2321581400:01:002:0030 в постійне користування".

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на неправильне застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 08.11.2017р. зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 21.11.2017р. №08.03-04/6325 у зв'язку з призначенням судді Бакуліної С.В. суддею Верховного Суду, призначено повторний автоматичний розподіл судової справи №908/582/17, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Яценко О.В. (доповідач), судді - Поляк О.І., Ходаківська І.П.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 30.11.2017р. №08.03-04/6578 у зв'язку з перебуванням судді Яценко О.В. на лікарняному, призначено повторний автоматичний розподіл судової справи №908/582/17, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Алєєва І.В. (доповідач), судді - Поляк О.І., Ходаківська І.П.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 07.12.2017р. №08.03-04/6781 у зв'язку з відпусткою судді Ходаківської І.П., призначено повторний автоматичний розподіл судової справи №908/582/17, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Алєєва І.В. (доповідач), судді - Коробенко Г.П., Поляк О.І.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши викладені в касаційній скарзі доводи з цього приводу, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області.

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, на території с. Дружелюбівка Вільнянського району Запорізької області з 1988р. по 29.11.1999р. функціонувала установа ЯЯ310/1 УВС Запорізького облвиконкому (на теперішній час - Державна установа "Дружелюбівський виправний центр (№1)".

На підставі рішення Вільнянської районної ради народних депутатів від 11.04.1991р. №58 установою ЯЯ 310/1 УВС Запорізького облвиконкому 24.01.1997р. отримано державний акт на право постійного користування землею серії І-ЗП №001312, який зареєстровано у книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №710.

Вказаним державним актом посвідчено отримання установою ЯЯ 310/1 УВС Запорізького облвиконкому у постійне користування земельної ділянки загальною площею 2788 га для ведення сільського господарства, яка розташована на території Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області.

Наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 29.11.1999р. №165 установу ЯЯ 310/1 УВС Запорізького облвиконкому перейменовано в Дружелюбівську виправну колонію Державного департаменту України з питань виконання покарань в Запорізькій області (№ 1).

Наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 21.11.2004р. №219 Дружелюбівську виправну колонію (№1) перейменовано у Дружелюбівський виправний центр (№1).

Наказом Державної пенітенціарної служби України від 01.11.2011р. №480 Дружелюбівський виправний центр Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Запорізькій області (№1) перейменовано у Дружелюбівський виправний центр Управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№1).

Наказом Міністерства юстиції України від 15.12.2016р. №3679/128/5 Державну установу "Дружелюбівський виправний центр Управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№1)" перейменовано у Державну установу "Дружелюбівський виправний центр (№1)".

Розпорядженням Вільнянської районної державної адміністрації від 25.11.2003р. № 30 "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації по інвентаризації земель Дружелюбівської виправної колонії №1" надано дозвіл на виготовлення технічної документації по інвентаризації земель Дружелюбівській виправній колонії (№1) загальною площею 2718 га, які розташовані на території Дружелюбівської сільської ради.

На виконання вказаного розпорядження Вільнянської районної державної адміністрації ДП "Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" на замовлення Дружелюбівської виправної колонії (№1) (договір №71 від 23.02.2004р.) протягом 2004-2005 років виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель Дружелюбівської виправної колонії №1 на території Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області.

В подальшому, розпорядженням Вільнянської районної державної адміністрації від 27.10.2005р. №765 "Про затвердження технічної документації по інвентаризації земель Дружелюбівської ВК №1" затверджено технічну документацію по інвентаризації земель Дружелюбівської виправної колонії №1 загальною площею 2552,0047 га, з них: сільськогосподарських угідь 2352,9046 га, в тому числі ріллі 2095,9430 га, на території Дружелюбівської сільської ради.

Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області видано наказ №8-2581/15-16сг від 12.08.2016р. "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою", яким надано дозвіл Товариству з обмеженою відповідальністю "Запорізьке сільськогосподарське товариство із забезпечення інвалідів" на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування, розташованої на території Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області (за межами населених пунктів), за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності. Орієнтовний розмір земельної ділянки - 38,0000 га. Цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Також, Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області видано наказ №8-3779/15-16сг від 10.10.2016р. "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в постійне користування", яким затверджено розроблений проект землеустрою та передано у постійне користування Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізьке сільськогосподарське товариство із забезпечення інвалідів" земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності площею 37,5757 га (кадастровий номер 2321581400:01:002:0030) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області за межами населених пунктів.

Статтею 3 Земельного кодексу України передбачено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з ч. 1 ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Статтею 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до п. "г" ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно з ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Частиною 5 ст. 116 Земельного кодексу України передбачено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян чи юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішеннями органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст. 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Статтями 125, 126 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", який було прийнято 01.07.2004р., визначено правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень, що спрямовано на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

Згідно з ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.

Таким чином, суди дійшли висновку, що Державна установа "Дружелюбівський виправний центр (№1)" ще у 1997 році набула право постійного користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення державної власності площею 37,5757 га (кадастровий номер 2321581400:01:002:0030) відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення права постійного користування земельною ділянкою, у зв'язку із чим зазначене речове право є дійсним на теперішній час, незважаючи на відсутність державної реєстрації такого права, враховуючи приписи ч. 3 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Факт перебування спірної земельної ділянки у постійному користуванні Державної установи "Дружелюбівський виправний центр (№1)", також, підтверджується матеріалами технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель Дружелюбівської виправної колонії № 1 на території Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області.

При цьому, судами встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази припинення у Державної установи "Дружелюбівський виправний центр (№1)" права постійного користування спірною земельною ділянкою, як на момент прийняття оскаржуваних наказів Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області №8-2581/15-16сг від 12.08.2016р. "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою", № 8-3779/15-16сг від 10.10.2016р. "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в постійне користування", так і на теперішній час.

Враховуючи те, що спірна земельна ділянка на момент винесення оскаржуваних наказів Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області знаходилась на праві постійного користування у Державної установи "Дружелюбівський виправний центр (№1)", суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що накази Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області №8-2581/15-16сг від 12.08.2016р. "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою" та №8-3779/15-16сг від 10.10.2016р. "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в постійне користування" порушують права Державної установи "Дружелюбівський виправний центр (№1)" щодо володіння земельною ділянкою, у зв'язку із чим підлягають визнанню недійсними та скасуванню.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізьке сільськогосподарське товариство із забезпечення інвалідів" повернути на користь Державної установи "Дружелюбівський виправний центр (№1)" земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності площею 37,5757 га, кадастровий номер 2321581400:01:002:0030, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області за межами населених пунктів, то судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, можуть бути припинення дії, яка порушує право та відновлення становища, яке існувало до порушення.

Частиною 2 ст. 95 Земельного кодексу України передбачено, що порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Як вбачається із Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за Товариством з обмеженою відповідальністю "Запорізьке сільськогосподарське товариство із забезпечення інвалідів" зареєстровано право постійного користування спірною земельною ділянкою площею 37,5757 га (кадастровий номер 2321581400:01:002:0030) про що до реєстру внесено відповідний запис №16889812.

Вищевказаний запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області №8-3779/15-16сг від 10.10.2016р. "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в постійне користування".

В той же час, земельна ділянка сільськогосподарського призначення державної власності площею 37,5757 га (кадастровий номер 2321581400:01:002:0030) перебуває у постійному користуванні Державної установи "Дружелюбівський виправний центр (№1)" на підставі державного акта на право постійного користування землею серії І-ЗП №001312 від 24.01.1997р.

При цьому, в матеріалах справи відсутній акт приймання-передачі спірної земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Запорізьке сільськогосподарське товариство із забезпечення інвалідів" та будь які інші належні докази в розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, які б свідчили про факт вибуття з володіння Державної установи "Дружелюбівський виправний центр (№1)" земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності площею 37,5757 га (кадастровий номер 2321581400:01:002:0030).

Також, судами встановлено, що спірна земельна ділянка обробляється працівниками Державної установи "Дружелюбівський виправний центр (№1)", на вказаній ділянці вирощується сільськогосподарська продукція, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Запорізьке сільськогосподарське товариство із забезпечення інвалідів" жодним чином не чинило перешкод в користуванні вищевказаною земельною ділянкою.

Враховуючи наведене вище, зважаючи на той факт, що земельна ділянка сільськогосподарського призначення державної власності площею 37,5757 га (кадастровий номер 2321581400:01:002:0030) не вибувала з постійного користування Державної установи "Дружелюбівський виправний центр (№1)" та фактично використовується останньою по теперішній час, суди дійшли висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізьке сільськогосподарське товариство із забезпечення інвалідів" повернути на користь Державної установи "Дружелюбівський виправний центр (№1)" земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності площею 37,5757 га, кадастровий номер 2321581400:01:002:0030, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області за межами населених пунктів.

Заявник касаційної скарги посилався на безпідставне відхилення судами клопотання про припинення провадження у справі на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, посилаючись на те, що 15.05.2017р. Головним управлінням Держгеокадастру видано наказ №8-2364/15-17-сг "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою". Зазначеним наказом, серед іншого, прийнято рішення про припинення у Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізьке сільськогосподарське товариство із забезпечення інвалідів" права постійного користування земельною ділянкою державної власності сільськогосподарського призначення площею 37,5757 га (кадастровий номер 2321581400:01:002:0030). Пункту 4 наказу ухвалено вважати накази №8-2581/15-16сг від 12.08.2016р. та №8-3779/15-16сг від 10.10.2016р. такими, що втратили чинність. Отже, на думку скаржника, провадження у справі в цій частині позовних вимог підлягає припиненню у зв'язку відсутністю предмету спору.

Відхиляючи вказані доводи, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідно до п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Пунктами 4.2, 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи. Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. При цьому господарському суду слід мати на увазі, що оскільки відповідний орган не має права скасовувати та вносити зміни до раніше прийнятих ним індивідуальних правових рішень, тобто ненормативних правових актів, що є актами одноразового застосування і вичерпують свою дію фактом їхнього виконання (стосовно відповідних актів органів місцевого самоврядування про це зазначено також у Рішенні Конституційного Суду України від 16.04.2009 N 7-рп/2009 у справі N 1-9/2009), то такі дії не свідчать про припинення існування предмета спору. Водночас юридична оцінка актів державних та інших органів, прийнятих з питань скасування та внесення змін до згаданих індивідуальних правових рішень, має здійснюватися господарським судом з урахуванням частини другої статті 4 ГПК Украъни.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

При цьому, п. 4 наказу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 15.05.2017р. наказ №8-2364/15-17-сг "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою" визначено, що накази Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області №8-2581/15-16сг від 12.08.2016р. та №8-3779/15-16сг від 10.10.2016р. вважаються такими, що втратили чинність, з чого не вбачається, що вказані накази скасовані або визнані недійсними та про відсутність між сторонами неврегульованих питань щодо предмету спору.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що накази Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області №8-2581/15-16сг від 12.08.2016р. "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою" та №8-3779/15-16сг від 10.10.2016р. "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в постійне користування" є актами індивідуальної дії та вичерпують свою дію фактом виконанням, що свідчить про відсутність потреби в винесенні окремого наказу про втрату чинності оскаржуваних наказів.

До того ж, вирішуючи спір в даній справі про визнання недійсними вказаних наказів Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, господарський суд повинен виходити з оцінки дій державного органу, вчинених останнім на момент прийняття оскаржуваних наказів.

За таких обставин, доводи скаржника стосовно того, що судами не було застосовано п. 92 Типової інструкції з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2011р. №1242, яка передбачає можливість місцевого органу виконавчої влади відмінити свій попередній розпорядчий документ шляхом визнання його таким, що втратив чинність, не має значення під час вирішення спору в даній справі, оскільки, як вже зазначалось вище, суд повинен надати оцінку діям державного органу, вчинених останнім на момент прийняття оскаржуваних наказів.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки судів попередніх інстанцій такими, що відповідають наданим доказам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального та процесуального права, оскільки суди в порядку ст.ст.43, 47, 33, 34, 35, 43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили та належним чином оцінили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували відносини сторін.

В силу приписів ст.1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи господарськими судами та під час здійснення провадження.

Щодо викладених в касаційній скарзі доводів, то вони вже були обґрунтовано спростовані судами попередніх інстанцій, і колегія суддів касаційної інстанції погоджується з викладеними в оскаржуваних рішеннях мотивами відхилення доводів скаржника, у зв'язку з чим підстави для скасування рішення господарського суду Запорізької області від 17.07.2017р. та постанови Донецького апеляційного господарського суду від 21.08.2017р. у справі №908/582/17 відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.08.2017р. у справі №908/582/17 залишити без змін, а касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області - без задоволення.

Головуючий суддя (доповідач) І.В. Алєєва Суддя О.І. Поляк Суддя Г.П. Коробенко