Постанова № 71010599, 12.12.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2017 року Справа № 910/23297/15

Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

головуючого - судді:Поляк О.І. (доповідач) Алєєва І.В., Корсак В.А.розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Енергопроект"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 07.11.2016у справі№ 910/23297/15 Господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Енергопроект"до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаВідокремлений підрозділ "Складське господарство" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"простягнення 35 369 269,63 грн

за участю представників:

від позивача: Мізюк О.П., Гороховська А.О.;

від відповідача: Копусь А.А., Кузнецова Є.М.;

від третьої особи: не з'явились;

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Енергопроект" (далі - Товариство) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - Компанія) в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" (далі - ВП "Атомкомплект") про стягнення 40 211 196,74 грн, з яких 22 706 688,00 грн основного боргу, 16 476 175,72 грн втрат від інфляції; 1 028 333,02 грн 3% річних, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки від 04.04.2012 №1116112138.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.01.2016 у справі №910/23297/15 (суддя Марченко О.В.) позов задоволено частково, присуджено до стягнення з державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Енергопроект" 22 706 688,00 грн основного боргу та 46 916,57 грн судового збору. У задоволенні позовних вимог про стягнення 16 476 175,72 грн втрат від інфляції та 1 028 333,02 грн 3% річних відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2016 (головуючий суддя Тищенко О.В., судді Яковлєв М.Л., Іоннікова І.А.) рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2016 у справі № 910/23297/15 - скасовано, прийнято нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.04.2017 постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2016 та рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2016 у справі № 910/23297/15 скасовано, справу скеровано до Господарського суду міста Києва на новий розгляд.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.07.2017 у справі №910/23297/15 (суддя Якименко М.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2017 (головуючий суддя Сітайло Л.Г., судді Баранець О.М., Пашкіна С.А.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Енергопроект" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2017, прийняти у справі нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування своєї правової позиції заявник касаційної скарги посилається на недотримання судами першої та апеляційної інстанцій вимог статті 11112 Господарського процесуального кодексу України, оскільки судами не виконано вказівок, викладених у постанові Вищого господарського суду України від 11.04.2017 та не з'ясовано моменту, з якого у відповідача виник обов'язок підписати акт приймання продукції. Судами також залишено поза увагою ті обставини, що поставлена відповідачу продукція ще у травні 2015 року пройшла два етапи вхідного контролю з кінцевим висновком щодо можливості її подальшого використання. Однак, відповідні технічні рішення про вхідний контроль у подальшому було анульовано з посиланням на наказ ДП "НАЕК "Енергоатом" №ПЛ-Д.О.06.007-14, якого не існувало ні під час укладення договору поставки, ні під час здійснення позивачем фактичної поставки продукції на склади відповідача. Судами порушено приписи статей 655, 692, 712 Цивільного кодексу України, якими встановлено обов'язок покупця продукції розрахуватися за неї у визначені договором строки. Крім цього, прийняті судами рішення не відповідають приписам статей 5, 525, 526, 629 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України.

До Вищого господарського суду України надійшов відзив Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект", у якому відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін, з мотивів, у ній викладених.

Розглянувши матеріали касаційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

04 квітня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Енергопроект" (постачальник) та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", в особі Відокремленого підрозділу "Атомкомплект" (покупець), укладено Договір поставки № 1116112138 (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору, постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у Договорі, поставити запасні частини до основного обладнання виробництва ТОВ "Спецпроект" (Російська Федерація, далі - продукція) для ВП "Рівненська АЕС" ДП НАЕК "Енергоатом", а покупець зобов'язується в порядку і на умовах, визначених у Договорі, прийняти і оплатити продукцію.

Найменування, одиниці виміру і загальна кількість продукції, належність до СВБ, її номенклатура і ціни, зазначені у специфікаціях, які є невід'ємною частиною Договору (п. 1.2 Договору).

Пунктом 3.1 Договору встановлено, що сума Договору становить 28285224 грн, у тому числі ПДВ 20% - 4808704 грн.

Згідно з п. 3.2 Договору ціна на кожну одиницю продукції встановлена в національній валюті України і зазначена в специфікаціях.

При цьому, в ціну продукції включені витрати, пов'язані з виготовленням, проведенням технічної прийомки у відповідності до вимог даного виду продукції, упаковкою, маркуванням і доставкою вантажоодержувачу (п.3.3 Договору).

Відповідно до п. 4.1 Договору покупець сплачує вартість продукції за ціною, зазначеною у специфікаціях, в національній валюті шляхом банківського переказу на поточний рахунок постачальника.

Пунктом 4.2 Договору сторони погодили, що оплата поставленої продукції за Договором здійснюється покупцем протягом 30 робочих днів після підписання акта приймання-передачі поставленої партії продукції.

Розділом V Договору сторони узгодили умови поставки та приймання продукції за якістю та кількістю.

Строк поставки продукції визначений в специфікації № 1 (п.5.1 Договору).

Поставка продукції здійснюється автотранспортом постачальника на умовах DDP - склад Рівненського відділення ВП "Складське господарство" ДП НАЕК "Енергоатом", 34400, м. Кузнецовськ, Рівненська область (далі - вантажоодержувач), згідно з Інкотермс 2000 (п. 5.2 Договору).

Згідно з п. 5.4 Договору датою поставки вважається дата видаткової накладної на продукцію, що підтверджує надходження продукції на склад вантажоодержувача.

Приймання продукції здійснюється покупцем (вантажоодержувачем) на складі вантажоодержувача у відповідності до супровідних документів (п. 5.7 Договору).

За умовами п. 5.10 Договору право власності на продукцію переходить від постачальника до покупця з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі, який підтверджує виконання постачальником свого зобов'язання щодо поставки продукції.

Згідно з п. 5.11 Договору, у випадку виявлення недостачі продукції або поставки некомплектної, неякісної продукції, постачальник зобов'язаний допоставити відсутню кількість продукції, доукомплектувати або замінити на якісну. Допоставлена продукція повинна відповідати умовам Договору. Затримка до поставки, доукомплектації продукції або заміни неякісної продукції на якісну на строк понад 20 діб, тягне за собою відповідальність постачальника за неналежне виконання зобов'язань за Договором згідно з пунктом 7.3 Договору.

Відповідно до п.5.12 Договору постачальник при відвантаженні продукції надає наступну супровідну документацію: вантажоодержувачу: паспорт заводу - виробника (оригінал), копію сертифікату СТ-1, завірену печаткою постачальника, копії нормативно - технічної документації на виготовлення продукції (креслення), накладну на продукцію в трьох примірниках (оригінал), акт приймання - передачі в трьох примірниках (оригінал) (п.п.5.12.1); покупцю протягом 3-х днів після відвантаження: податкову накладну, накладну на продукцію (оригінал) з відміткою вантажоодержувача, акт приймання - передачі в трьох примірниках (оригінал), підписаний постачальником та вантажоодержувачем (п.п.5.12.2).

Між сторонами підписано специфікацію № 2 (додаток № 2 до Договору), в якій визначено: найменування продукції; технічні характеристики; приналежність до систем, важливих для безпеки (СВБ), клас безпеки; кількість; ціна; умови поставки тощо. Строк поставки - 120 днів від дати укладення Договору.

Згідно з п. 10.1 Договору останній набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 28.02.2013, а в частині виконання гарантійних зобов'язань постачальника, передбачених Договором, - до закінчення терміну дії гарантії.

На виконання умов Договору та специфікації №2 ТОВ "НВО "Енергопроект" поставило відповідачу продукцію на суму 22 706 688 грн, що підтверджується видатковою накладною від 15.01.2014 № 44 та довіреністю від 15.01.2014 №7, виданою вантажоодержувачем провідному інженеру для отримання продукції за специфікацією № 2 та податковою накладною від 15.01.2014.

Спір у справі, що переглядається, виник у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором від 04.04.2012 №1116112138 щодо своєчасної оплати поставленої продукції. Відповідач поданий товариством позов не визнає. Зокрема відповідач наголошує на тому, що прийняття продукції, а отже і її оплата, можливі лише після проходження продукцією вхідних контролів згідно стандарту СОУ НАЕК 038:2013 та наявності позитивних результатів його проходження. У зв'язку з цим, Компанія вважає, що акт приймання-передачі продукції засвідчує не тільки факт прийняття продукції, а й її якість. Будь-який інший документ, за висновком відповідача, не може підтверджувати належну якість продукції. Відтак, відсутність акту приймання-передачі продукції, а також наявність акту забракування продукції від 12.04.2017 свідчать про те, що у відповідача виникло передбачене пунктом 5.9 договору право відмовитись від прийняття продукції без будь-яких фінансових наслідків для себе.

Розглядаючи спір місцевий господарський суд, позицію якого підтримала апеляційна інстанція, керуючись приписами статей 530, 655, 662, 673, 687, 690, 692 Цивільного кодексу України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки у відповідача обов'язок оплатити товар так і не настав. При цьому, судові рішення мотивовані такими обставинами.

Розглядаючи справу судами зауважено, що порушення відповідачем строків приймання продукції зумовлене неусуненням позивачем невідповідностей якості продукції, що підтверджується перепискою сторін щодо усунення невідповідностей, зокрема листами відповідача від 24.01.2014 № 041-29/ф-283, від 25.02.2014 №1506/43, від 21.03.2014 №2449/43, від 24.03.2014 №2527/43 та позивача від 04.04.2014 №14/032, а також виробника продукції - ТОВ "Спецпроект" від 26.05.2014 №126/05/2014, від 21.05.2014 №126/05/2014, від 22.05.2014 №14/047, від 11.06.2014 №14/049. Неврегульованим залишилось питання наявності у виробника продукції прав інтелектуальної власності на креслення (конструкторська документація), за якими були виготовлені пенали. За інформацією Компанії, вказані креслення належать Відкритому акціонерному товариству "Іжорські заводи" (далі - ВАТ "Іжорські заводи").

Крім цього, відмовляючи у позові суди також виходили з того позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що відповідач безпідставно відмовився прийняти продукцію (згідно специфікації №2 до Договору), яка була в його розпорядженні для прийняття. Мотивованість відмови відповідача у прийнятті поставленої за договором продукції, за висновком судів, підтверджується результатами проведеного вантажоодержувачем повторного вхідного контролю продукції, які засвідчені рішенням про анулювання технічних рішень від 30.09.2015 №Р-174/2015 СВБ. Цим рішенням скасовано технічне рішення від 23.03.2015 про можливість проведення вхідного контролю продукції та анульовано акти вхідного контролю ВК1 № А1-005-2 від 27.03.2015 та ВК2 № А2-005-2 від 05.05.2015. Також, кінцевим споживачем продукції - ВП "Рівненська АЕС" складено Акт на забраковану продукцію № Б1-005/1-2 від 12.04.2017, згідно з яким поставлену за спірним Договором продукцію визнано остаточним браком і такою, що підлягає поверненню постачальнику.

Рішення судів про відмову у задоволенні позову, крім наведеного, обґрунтовані умовами пункту 5.9 Договору та наданим цим пунктом відповідачу правом здійснити дії щодо повернення отриманої за Договором продукції.

Переглядаючи справу у касаційному порядку, колегія суддів Вищого господарського суду України вдруге зауважує, що суди ухились від розгляду справи по суті заявлених вимог. При цьому висновки про відмову у позові здійснені без належної правової оцінки усіх наявних у матеріалах справи доказів, їх безпосереднього змісту та без урахування характеру спірних правовідносин сторін.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, обов'язок покупця прийняти поставлений йому товар обумовлено як нормами статей 655, 712 Цивільного кодексу України, так і умовами укладеного між сторонами договору.

Як встановлено судами та підтверджується видатковою накладною від 15.01.2014 № 44 позивач здійснив поставку товару на початку 2014 року, натомість, станом на час перегляду справи у суді касаційної інстанції, тобто протягом трьох років відповідач так і не прийняв товар, посилаючись на поставку товару неналежної якості та відсутності супроводжуючих документів.

За приписами статті 689 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Як встановлено судами, абзацом 2 пункту 5.9 договору поставки від 04.04.2012 сторони визначили: "Якщо в ході приймання буде встановлено, Продукція що поставляється по своїм технічних характеристикам або технічній супровідній документації не відповідає нормам, правилам і стандартам по ядерній та радіаційній безпеці АЕС, Покупець (вантажоодержувач) повертає продукцію постачальнику без будь-яких фінансових наслідків для себе".

Статтею 673 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. Якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам.

Статтею 687 Цивільного кодексу України передбачено, що перевірка додержання продавцем умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару та інших умов здійснюється у випадках та в порядку, встановлених договором або актами цивільного законодавства. Якщо нормативно-правовими актами з питань стандартизації встановлено вимоги щодо порядку перевірки кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару, порядок перевірки, визначений договором, має відповідати цим вимогам.

Згідно з п.2.1 Договору якість та комплектність продукції повинні відповідати технічним характеристикам та документації, якою встановлені вимоги щодо якості, умовам договору.

Пунктом 2.2 Договору передбачено, що вимоги щодо якості, приймання і маркування продукції встановлюються згідно з вимогами відповідних стандартів.

Відповідно до п. 5.8 Договору, правила прийомки продукції повинні відповідати вимогам ГОСТ 25804.5 та умовам Договору. Прийомка продукції здійснюється покупцем (вантажоодержувачем) на складі вантажоодержувача у відповідності до процедури прийомки, визначеної ДП НАЕК "Енергоатом". Постачальник зобов'язується забезпечити, на вимогу покупця, його участь у заводській прийомці продукції.

Приймання продукції за якістю та кількістю здійснюється згідно з вимогами, діючими в Україні: Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю № П-6 (1965 р.); Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю № П-7 (1966 р.); Стандарту підприємства СТП 0.13.028.2010 "Управление закупками. Организация входного контроля продукции для АЭС".

Як зясовано судами, на момент відвантаження товару за договором, СТП 0.13.028.2010 втратив свою чинність у зв'язку з прийняттям Стандарту НАЕК "Енергоатом" "Управліня закупівлями продукції. Організація вхідного контролю для АЕС" (далі по тексту - СОУ НАЕК 038:2013), яким передбачений порядок проведення вхідного контролю продукції, вхідний контроль продукції проводиться з метою недопущення у виробництво (монтаж та експлуатацію) такої продукції, що не відповідає умовам договорів (контрактів), технічним вимогам, конструкторській документації, вимогам діючих правил, норм та стандартів з ядерної та радіаційної безпеки.

Відповідно до п.8.1.1 СОУ НАЕК 038:2013 процес вхідного контролю включає етапи: підготовчий етап - ВК-П; перший етап - КВ-1; другий етап - ВК-2; контроль перед видачею продукції у використання - етап ВК-3.

Пунктом 8.1.6 СОУ НАЕК 038:2013 передбачено, що вхідний контроль на етапі ВК-1 проводять для всієї продукції, що надходить для потреб ВП АЕС, після її приймання від транспортної організації та постачальника. Вхідний контроль на етапі ВК-2 проводять для продукції, яка віднесена до СВБ або до продукції з ознакою "ДК", та яка отримала позитивну оцінку на етапі ВК-1 (п.8.1.7 СОУ НАЕК 038:2013).

Контроль на етапі ВК-3 проводять для всієї продукції, яка раніше отримала позитивну оцінку на етапах ВК-1 та ВК-2 і зберігалась на складах ВПС Г більше 12 місяців, безпосередньо перед видачею її у виробництво.

Судами встановлено, що продукція пройшла ВК-1 та ВК-2 про що складено акти вхідного контролю ВК1 № А1-005-2 від 27.03.2015 та ВК2 № А2-005-2 від 05.05.2015.

У подальшому, ці акти були анульовані за результатами проведення повторного вхідного контролю продукції рішенням про анулювання технічних рішень від 30.09.2015 №Р-174/2015 СВБ.

Надаючи правову оцінку цьому рішенню, суди першої та апеляційної інстанцій не з'ясували, чи передбачено СОУ НАЕК 038:2013 або іншими актами законодавства, чинними на момент поставки товару, проведення повторного вхідного контролю та ануляції раніше прийнятих рішень та з яких підстав. Якщо ні, однозначно стверджувати про те, що приймання товару здійснювалось у порядку, визначеному сторонами у договорі є передчасним.

Судами також не надано належної оцінки змісту згаданого рішення від 30.09.2015 №Р-174/2015 СВБ. Зокрема, що слугувало підставою ануляції технічних рішень. Судами не вирішено питання чи відповідає це рішення положенням статті 5 Цивільного кодексу України в контексті можливості анулювання прийнятих рішень про проходження продукцією вхідного контролю 27.03.2015 та 05.05.2017 з посиланням на наказ ДП "НАЕК "Енергоатом", прийнятий 18.05.2015. Не досліджено судами посилання у вказаному рішенні на "відсутність однозначної оцінки правомірності використання оригінальних креслень, за якими ТОВ "Спецпроект" виготовив спірні пенали", що також слугувало підставою для ануляції.

Як встановлено судами, переписка сторін щодо усунення невідповідностей поставленого товару під час проходження етапів ВК1 та ВК2 зводиться виключно до того, що у виробника продукції відсутні права інтелектуальної власності на креслення (конструкторська документація), за якими були виготовлені пенали. За інформацією Компанії, вказані креслення належать Відкритому акціонерному товариству "Іжорські заводи" (далі - ВАТ "Іжорські заводи").

Схожа обставина викладена у акті на забраковану продукцію від 12.04.2017, у якому, зокрема зауважено, що поставлена продукція виготовлена підприємством (ТОВ "Спецпроект"), яке не є безпосереднім виробником проектного обладнання АЕС, запчастин до комплектуючих СВБ або їх правонаступником. Виробник креслення 1152.84.00.000СБ - ОКБ ИЗ. Разом з цим, відповідачем не надано доказів наявності у ВАТ "Іжорські заводи" виключного права на використання згаданих креслень.

Водночас, колегія суддів погоджується з доводами відповідача стосовно того, що підписання акту визначено сторонами як обов'язкову обставину, яка підтверджує не стільки факт прийняття продукції, скільки фіксує якісні та кількісні показники поставленої продукції. Разом з тим, непідписання такого акту, не свідчить про те, що поставлена позивачем продукція є неякісною.

Акт на забраковану продукцію від 12.04.2017, з огляду на викладене вище також не може слугувати достатнім доказом поставки позивачем саме неякісною продукції. Так, якість товару - це сукупність характеристик товару, що стосуються його здатності задовольняти встановлені і передбачені потреби" (ДСТУ 2925-94). Відтак, відсутність у виробника інтелектуальних прав на використання креслень не може слугувати показником якості продукції.

Так, у договорі якість товару визначається шляхом вказівки на нормативні документи із стандартизації або показників якості (кількісних характеристик товару, надійності, безпеки, енергоспоживання, ергономічних, екологічних, естетичних та ін.) товару. Якщо сторони обирають другий спосіб формування умов з якості товару, вони викладаються у специфікації, що є невід'ємною частиною контракту.

Відповідно до статті 4 Декрету КМУ "Про стандартизацію і сертифікацію" від 10.05.1993 нормативні документи із стандартизації поділяються на: державні стандарти України; галузеві стандарти; стандарти науково-технічних та інженерних товариств і спілок; технічні умови; стандарти підприємств.

До державних стандартів України прирівнюються державні класифікатори техніко-економічної та соціальної інформації. Міжнародні, регіональні та національні стандарти інших країн застосовуються в Україні відповідно до її міжнародних договорів.

Як державні стандарти України використовуються також міждержавні стандарти, передбачені Угодою про проведення погодженої політики в сфері стандартизації, метрології та сертифікації, підписаною у м. Москві 13 березня 1992 року. Республіканські стандарти Української РСР (РСТ УРСР) застосовуються як державні до їх заміни чи скасування.

Державні стандарти України містять обов'язкові та рекомендовані вимоги. Рекомендовані вимоги державних стандартів України підлягають безумовному виконанню, якщо це передбачено чинними актами законодавства; ці вимоги включено до договорів на розроблення, виготовлення та поставку продукції; виробником (постачальником) продукції зроблено заяву про відповідність продукції цим стандартам.

Галузеві стандарти розробляються на продукцію за відсутності державних стандартів України чи у разі необхідності встановлення вимог, які перевищують або доповнюють вимоги державних стандартів. Обов'язкові вимоги галузевих стандартів підлягають безумовному виконанню підприємствами, установами і організаціями, що входять до сфери управління органу, який їх затвердив.

Технічні умови містять вимоги, що регулюють відносини між постачальником (розробником, виробником) і споживачем (замовником) продукції.

Якщо у сторін є спір щодо якості поставленої продукції, суд має надати належну правову оцінку цим обставинам та встановити, чи є поставлений товар якісним, оскільки пунктом 5.9 надано право повернути продукцію виключно за умови її невідповідності нормам, правилам і стандартам по ядерній та радіаційній безпеці АЕС, тобто виключно у випадку поставки саме неякісної продукції. Однак, судами не перевірялось та не з'ясовувалась дійсна відповідність/невідповідність товару таким нормам. Ними не надано належної оцінки довідці про виявлені невідповідності від 23.01.2014 та аркушу усунення зауважень до неї (т. 4, арк. 122-124), довідці про виявлені невідповідності від 02.10.2015 та аркушу усунення зауважень до неї (т. 4, арк. 125-128).

У контексті відповідності якісних показників поставленої продукції умовам договору, суди залишили поза увагою розділ 2 договору поставки від 04.04.2012, зокрема пункт 2.1 щодо наявності у продукції документів, які підтверджують її якість виробником продукції - сертифікату якості, а також пункту 2.4, яким покупцю надано право провести аудит системи якості на предмет можливості виробляти продукцію для СВБ, за умови якщо виробник є таким що не може виробляти відповідну продукцію.

При цьому, колегія суддів звертає увагу суду, що відповідний аудит, вочевидь, мав бути проведений у той момент, коли у відповідача виникли сумніви щодо можливості виробляти ТОВ "Спецпроект" відповідну продукцію, зокрема, у момент коли він отримав відповідного листа від ВАТ "Іжорські заводи", а не після поставки відповідної продукції.

Відповідно до статті 678 Цивільного кодексу України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором:

1) пропорційного зменшення ціни;

2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;

3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором:

1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми;

2) вимагати заміни товару.

Якщо продавець товару неналежної якості не є його виготовлювачем, вимоги щодо заміни, безоплатного усунення недоліків товару і відшкодування збитків можуть бути пред'явлені до продавця або виготовлювача товару.

Відтак, встановлення обставин поставки товару належної/неналежної якості продукції є обов'язковим як для виникнення у відповідача права відмовитись від поставленого товару, так і у позивача права вимагати його оплати.

Частиною 2 статті 689 Цивільного кодексу України унормовано, що покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судами не з'ясовано протягом якого максимального строку, з огляду на вимоги статті 530 Цивільного кодексу України, пункту 4.2 договору та вимог СОУ НАЕК 038:2013 поставлений за договором купівлі-продажу товар від 04.04.2012 мав бути прийнятий відповідачем, у тому числі шляхом підписання акту приймання-передачі.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій не з'ясували всі суттєві обставини справи, що мають значення для вирішення спору, не надали їм в порушення статті 43 Господарського процесуального кодексу України належної юридичної оцінки, у зв'язку з чим дійшли передчасних висновків.

В силу вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на вищезазначене, Вищий господарський суд України вважає за необхідне скасувати прийняті у справі судові рішення з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Під час нового розгляду місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно з'ясувати всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для їх розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від цього прийняти обґрунтоване та законне рішення.

Питання щодо подальшої сплати/стягнення судового збору за касаційний перегляд справи буде вирішено після ухвалення остаточного судового рішення у справі.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Енергопроект" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2017 у справі №910/23297/15 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2017 у справі №910/23297/15 та рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2017 у справі № 910/23297/15 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя О.І. Поляк

Судді І.В. Алєєва

В.А. Корсак