Постанова № 71010579, 12.12.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2017 року Справа № 910/15093/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Демидової А.М. (доповідач у справі),суддів:Владимиренко С.В., Шевчук С.Р.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 23.05.2017 у справі№ 910/15093/16 господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Український професійний банк" доТовариства з обмеженою відповідальністю "ФК Аурум Фінанс" треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача1. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (третя особа-1); 2. Національний банк України (третя особа-2); 3. ОСОБА_4 (третя особа-3)прозастосування наслідків недійсності нікчемного правочину та внесення запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно,за участю представників: від позивачаБондаренко М.Г.від відповідачане з'явивсявід третьої особи-1не з'явивсявід третьої особи-2не з'явивсявід третьої особи-3ОСОБА_7

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Український професійний банк" (далі - ПАТ "УПБ") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК Аурум Фінанс" (далі - ТОВ "ФК Аурум Фінанс") про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину - договору про відступлення прав вимоги від 26.05.2015, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. та зареєстрованого за № 6257, що був укладений між позивачем та відповідачем, а саме зобов'язання відповідача повернути на користь позивача права майнової вимоги, отримані за договором про відступлення прав вимоги від 26.05.2015, укладеним між позивачем та відповідачем, та повернути оригінали документів, отримані згідно з актами приймання-передачі від 27.05.2015, за зобов'язаннями боржника - документи щодо позичальника банку - ОСОБА_4: кредитний договір № 535 від 08.12.2014, іпотечний договір від 08.12.2014, посвідчений приватним нотаріусом Миргородського міського нотаріального округу Пазиничем Р.В. за реєстровим № 3037, договір купівлі-продажу квартири від 08.12.2014, посвідчений приватним нотаріусом Миргородського міського нотаріального округу Пазиничем Р.В. за реєстровим № 3036, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 30634332 від 08.12.2014, технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_1; внести запис про реєстрацію обтяження речового права на нерухоме майно та про реєстрацію обтяження речового права на нерухоме майно іпотекою до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо квартири № 104, загальною площею 72,4 кв.м, житловою площею 41,3 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, та належить ОСОБА_4 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого Пазиничем Р.В., приватним нотаріусом Миргородського міського нотаріального округу Полтавської області, 08.12.2014 за реєстровим № 3036, де обтяжувачем/іпотекодержателем зазначити ПАТ "УПБ".

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.08.2016 за вказаним позовом порушено провадження у справі за № 910/15093/16 та залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), Національний банк України (далі - НБУ) та ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_4).

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.10.2016 у справі № 910/15093/16 (суддя Сівакова В.В.) у позові ПАТ "УПБ" відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2017 (колегія суддів у складі: Суліма В.В. - головуючого, Коротун О.М., Майданевича А.Г.) рішення господарського суду міста Києва від 06.10.2016 у справі № 910/15093/16 скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину - договору про відступлення прав вимоги від 26.05.2015, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. та зареєстрованого за № 6257, що був укладений між ПАТ "УПБ" та ТОВ "ФК Аурум Фінанс", та в частині відмови в задоволенні позовних вимог про зобов'язання відповідача повернути позивачу оригінали документів, які останній отримав згідно з актами приймання-передачі від 27.05.2015, а саме документи щодо позичальника банку - ОСОБА_4: кредитний договір № 535 від 08.12.2014; іпотечний договір, посвідчений 08.12.2014 приватним нотаріусом Миргородського міського нотаріального округу Пазиничем Р.В. за реєстровим № 3037; договір купівлі-продажу квартири від 08.12.2014, посвідчений приватним нотаріусом Миргородського міського нотаріального округу Пазиничем Р.В. за реєстровим № 3036; витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 30634332 від 08.12.2014; технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_1, з прийняттям нового рішення в цій частині про задоволення позову. Застосовано наслідки недійсності нікчемного правочину - договору про відступлення прав вимоги від 26.05.2015, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. та зареєстрованого за № 6257, що був укладений між позивачем та відповідачем; зобов'язано відповідача повернути позивачу оригінали документів, які останній отримав згідно з актами приймання-передачі від 27.05.2015, а саме: документи щодо позичальника банку - ОСОБА_4: кредитний договір № 535 від 08.12.2014; іпотечний договір, посвідчений 08.12.2014 приватним нотаріусом Миргородського міського нотаріального округу Пазиничем Р.В. за реєстровим № 3037; договір купівлі-продажу квартири від 08.12.2014, посвідчений приватним нотаріусом Миргородського міського нотаріального округу Пазиничем Р.В. за реєстровим № 3036; витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 30634332 від 08.12.2014; технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_1.

Не погоджуючись із постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2017 у справі № 910/15093/16, ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати зазначену постанову в частині задоволення позовних вимог ПАТ "УПБ" про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину - договору про відступлення прав вимоги від 26.05.2015, та в частині зобов'язання ТОВ "ФК Аурум Фінанс" повернути ПАТ "УПБ" оригінали документів, які відповідач отримав згідно з актами приймання-передачі від 27.05.2015, залишивши в силі рішення господарського суду міста Києва від 06.10.2016 у даній справі, а в іншій частині оскаржувану постанову залишити без змін.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 20.11.2017 колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого (доповідач у справі), Владимиренко С.В., Шевчук С.Р. прийнято зазначену касаційну скаргу ОСОБА_4 до касаційного провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 12.12.2017 о 10 год. 40 хв.

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_4, який надійшов через канцелярію Вищого господарського суду України 12.12.2017 до початку судового засідання, ПАТ "УПБ" проти касаційної скарги заперечує і просить суд залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційної інстанції - без змін.

Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач, третя особа-1 та третя особа-2 передбаченим законом правом на участь у розгляді скарги касаційною інстанцією не скористалися.

Заслухавши представників позивача та третьої особи-3, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 26.05.2015 між ПАТ "УПБ" (Первісний кредитор) та ТОВ "ФК Аурум Фінанс" (Новий кредитор) було укладено договір про відступлення прав вимоги (далі - Договір про відступлення), відповідно до умов якого Первісний кредитор передає (відступає) Новому кредитору свої права вимоги до ОСОБА_4 (Боржник), а Новий кредитор сплачує Первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, визначеній у п. 5 цього Договору, у порядку та строки, встановлені цим Договором, та набуває права вимоги Первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існують на момент переходу права вимоги за кредитним договором № 535 від 08.12.2014, з усіма додатковими угодами та/або договорами про внесення змін до нього (далі - Кредитний договір), та іпотечним договором від 08.12.2014, посвідченим приватним нотаріусом Миргордського міського нотаріального округу Пазиничем Р.В. за реєстровим номером 3037 (далі - Іпотечний договір).

Згідно з п. 3 Договору про відступлення станом на 25.05.2015 заборгованість за Кредитним договором становить 247 223,32 грн.

Пунктом 4 Договору про відступлення передбачено, що підстави виникнення, зазначених в п. 1 цього Договору прав вимоги до Боржника, на момент підписання цього Договору підтверджуються: 1) кредитним договором № 535 від 08.12.2014; 2) іпотечним договором від 08.12.2014, посвідченим приватним нотаріусом Миргородського міського нотаріального округу Пазиничем Р.В. за реєстровим номером 3037.

Відповідно до п. 5 Договору про відступлення, за відступлення прав вимоги за Кредитним договором відповідач сплачує позивачу кошти в розмірі 247 223,32 грн. без податку на додану вартість, які сплачуються Новим кредитором Первісному кредитору протягом 2-х банківських днів з дня укладення цього Договору.

Згідно з п.п. 6, 8 Договору про відступлення, права вимоги за Кредитним договором є такими, що передані Новому кредитору з моменту підписання акта приймання-передачі права вимоги. Акт приймання-передачі права вимоги підписується виключно після отримання Первісним кредитором ціни продажу в повному обсязі. Первісний кредитор зобов'язаний при підписанні акта приймання-передачі права вимоги передати Новому кредитору за цим актом оригінали документів, зазначених у п. 4 даного Договору, а також розрахунок заборгованості за Кредитним договором.

Відповідно до наявного у матеріалах справи витягу з акта приймання-передачі від 27.05.2015, на виконання умов Договору про відступлення Первісний кредитор передав, а Новий кредитор прийняв права вимоги за зобов'язаннями боржника - ОСОБА_4 (кредитний договір № 535 від 08.12.2014, іпотечний договір від 08.12.2014, що посвідчений приватним нотаріусом Миргородського міського нотаріального округу Пазиничем Р.В. за реєстровим номером 3037).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 28.05.2015 виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення № 107 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "УПБ", згідно з яким з 29.05.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на тимчасову адміністрацію в ПАТ "УПБ".

Наказом Уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "УПБ" ОСОБА_14 № 26/ТА від 29.05.2015 вирішено здійснити перевірку договорів (інших правочинів), укладених позивачем протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації в Банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), виконання яких спричинило або може спричинити погіршення фінансового стану Банку та які відповідають критеріям, передбаченим ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Відповідно до витягу з протоколу № 8 від 24.07.2015 засідання комісії з перевірки договорів (інших правочинів) на виконання наказу № 26/ТА від 29.05.2015, комісією з перевірки договорів (інших правочинів) було виявлено, зокрема, що Договір про відступлення укладено з порушенням вимог постанови НБУ № 293/БТ від 30.04.2015, яка забороняє ПАТ "УПБ" передавати третім особам майно та активи Банку; прийнявши виконання (платежі) за Договором про відступлення від кредитора з його поточного рахунку в Банку, Банком було порушено вимоги постанови НБУ № 293/БТ від 30.04.2015, відповідно до якої всі розрахунки в національній валюті повинні проводитися через кореспондентський рахунок Банку, відкритий у НБУ; умови Договору про відступлення прямо передбачають передачу контрагенту, що є одночасно кредитором Банку, майнових прав за Кредитним договором та договором забезпечення, а отже надають кредитору - ТОВ "ФК Аурум Фінанс" переваги перед іншими кредиторами, не встановлені для нього законодавством чи внутрішніми документами Банку, що зазначено у п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" як ознака нікчемності правочину. За таких обставин, було прийнято рішення про затвердження результатів перевірки, якою, зокрема, виявлено договір про відступлення прав вимоги від 26.05.2015, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А. за реєстровим № 6257, що є нікчемним згідно зі ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а також доручено здійснити дії щодо направлення повідомлення про нікчемність правочину згідно зі ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" ТОВ "ФК Аурум Фінанс", всім позичальникам, поручителям, заставодавцям, іптекодавцям; у разі необхідності розпочати претензійно-позовну роботу щодо застосування наслідків нікчемності правочину; у разі необхідності розпочати роботу щодо поновлення/накладання нового обтяження та заборони відчуження всього забезпечення за Кредитним договором.

Уповноважена особа Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "УПБ" Пантіна Л.О. направила відповідачу повідомлення № 01-10/3270 від 03.08.2015, яким повідомила відповідача про нікчемність Договору про відступлення та вимагала повернути протягом десяти днів з дня отримання повідомлення всі отримані згідно з умовами нікчемного договору оригінали документів (кредитні договори, договори забезпечення, всі інші документи відповідно до акта приймання-передачі від 27.05.2015).

У відповідь на вказане повідомлення відповідач направив позивачу лист за вих. № 1109/15-08 від 11.09.2015, в якому зазначив про те, що не погоджується з визнанням Договору про відступлення нікчемним та вважає його укладеним з дотриманням вимог чинного законодавства України.

У зв'язку з невиконанням ТОВ "ФК Аурум Фінанс" повідомлення № 01-10/3270 від 03.08.2015, та оскільки Договір про відступлення є нікчемним, ПАТ "УПБ" звернулось з даним позовом.

Відповідно до п.п. 1, 2, 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції, чинній станом на 26.05.2015) правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог (п. 1); банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим (п. 2); банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку (п. 7).

Місцевий господарський суд, відмовляючи у задоволені позовних вимог, не погодився із доводами позивача, покладеними в основу підстав позову, та дійшов висновків про відсутність підстав вважати Договір про відступлення нікчемним на підставі п.п. 1, 2, 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а отже, й про відсутність підстав для застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Апеляційна інстанція, скасовуючи частково рішення місцевого господарського суду та приймаючи у цій частині нове рішення про задоволення позову, виходила з такого.

За висновками апеляційного господарського суду, позивач, уклавши Договір про відступлення, яким передбачався обов'язок відповідача здійснити перерахування грошових коштів за відступлення права вимоги, фактично здійснив відступлення такого права безоплатно, оскільки платіжне доручення № 54 від 27.05.2015, на підтвердження виконання ТОВ "ФК Аурум Фінанс" умов Договору, фактично виконано не було, оскільки залишок коштів у національній валюті на кореспондентському рахунку ПАТ "УПБ" станом на 27.05.2015 становив 43 805,61 грн., тобто кошти за відступлення права вимоги на кореспондентський рахунок позивача не надійшли, тоді як відповідно до постанови Правління НБУ № 293/БТ від 30.04.2015 всі розрахунки в національній валюті повинні проводитись через кореспондентський рахунок Банку, відкритий у НБУ.

Також, господарський суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що ПАТ "УПБ", уклавши Договір про відступлення з ТОВ "ФК Аурум Фінанс", яке одночасно є кредитором позивача за депозитним договором строкового банківського вкладу "Депозитна лінія "Гнучка" від 20.05.2015, і яке отримало від Банку майнові вимоги до ОСОБА_4 за Кредитним договором та Іпотечним договором, враховуючи віднесення позивача до категорії неплатоспроможних, цим самим надало, а відповідач - отримав переваги щодо задоволення частини своїх майнових вимог перед іншими кредиторами ПАТ "УПБ", не встановлені для відповідача законодавством чи внутрішніми документами позивача.

З урахуванням викладеного, апеляційний господарський суд дійшов висновку про правомірність віднесення уповноваженою особою Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "УПБ" Договору про відступлення до нікчемних у силу приписів п.п. 1, 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

У той же час, щодо доводів позивача про нікчемність спірного договору з підстав, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки внаслідок укладення такого правочину позивач став неплатоспроможним, господарський суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність у справі доказів на підтвердження таких доводів позивача, у зв'язку з чим погодився у цій частині з рішенням місцевого господарського суду про їх безпідставність.

За таких обставин, з урахуванням положень ст. 216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для застосування наслідків недійсності нікчемного правочину та задоволення позовної вимоги про зобов'язання відповідача повернути оригінали документів, які останній отримав згідно з актами приймання-передачі від 27.05.2015, а саме документи щодо позичальника Банку ОСОБА_4 - Кредитний договір, Іпотечний договір, договір купівлі-продажу квартири від 08.12.2014, посвідчений приватним нотаріусом Миргородського міського нотаріального округу Пазиничем Р.В. за реєстровим № 3036, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 30634332 від 08.12.2014, технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_1.

Стосовно вимог позивача про зобов'язання ТОВ "ФК Аурум Фінанс" повернути на користь ПАТ "УПБ" право майнової вимоги за Договором про відступлення, суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду, що така позовна заява не підлягає задоволенню, оскільки не є ефективним способом захисту права у зв'язку з тим, що майнові права, за приписами ст. 190 ЦК України, є неспоживною річчю, що, відповідно, не має уречевленої форми, а тому не може бути фізично повернуто позивачу, тоді як сам Договір про відступлення є нікчемним, і право вимоги, що є об'єктом такого договору, вважається таким, що не перейшло до Нового кредитора.

Також, господарський суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про внесення запису про реєстрацію обтяження речового права на нерухоме майно та про реєстрацію обтяження речового права на нерухоме майно іпотекою до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, оскільки позивачем заявлено такі вимоги без зазначення осіб, яких необхідно зобов'язати вчинити такі дії. Крім того, апеляційний господарський суд вказав про відсутність нормативного обґрунтування зазначеної позовної вимоги.

Проте, висновки господарських судів попередніх інстанцій є передчасними, з огляду на таке.

Згідно з ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 84 ГПК України у мотивувальній частині рішення господарського суду вказуються обставини справи, встановлені господарським судом, доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання і докази сторін.

Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 105 ГПК України у постанові апеляційної інстанції мають бути зазначені обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази.

Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом (п.п. 1, 2, 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення").

Крім того, відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаджинастасиу проти Греції", національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого, дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію; у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України"), і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Право на справедливий суд, передбачене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це, зокрема, і право на обґрунтоване рішення. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися публічний контроль здійснення правосуддя (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" від 27.09.2001).

Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Суомінен проти Фінляндії" від 01.07.2003).

Відповідно до ч. 5 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у разі отримання повідомлення уповноваженої особи Фонду про нікчемність правочину на підставах, передбачених частиною третьою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути банку майно (кошти), яке він отримав від такого банку, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.

У силу ч. 2 ст. 215 ЦК України нікчемний правочин - це недійсний правочин, недійсність якого встановлена законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

У відзиві на позовну заяву, поданому під час розгляду даної справи у суді першої інстанції, а також у відзиві на апеляційну скаргу відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, вказував про те, що 03.12.2015 борг ОСОБА_4 за Кредитним договором був погашений, а отже на час розгляду даної справи зобов'язання третьої особи-3 (ОСОБА_4) припинені, права вимоги за Договором про відступлення відсутні. На підтвердження викладеного, відповідач надав суду першої інстанції копії довідки за вих. № 0312/15-02 від 03.12.2015, а також акта приймання-передачі від 03.12.2015.

Однак, у порушення вимог процесуального законодавства, наведені доводи відповідача залишені поза увагою господарських судів попередніх інстанцій, відповідні обставини щодо виконання третьою особою-3 - ОСОБА_4 своїх грошових зобов'язань за Кредитним договором перед ТОВ "ФК Аурум Фінанс" як Новим кредитором та докази, надані на їх підтвердження, судами першої та апеляційної інстанцій не досліджено.

Так, зокрема, господарські суди не надали правової оцінки акту приймання-передачі оригіналів документів від 03.12.2015, складеному між ТОВ "ФК Аурум Фінанс" та ОСОБА_4, який було додано до відзиву відповідача на позовну заяву (том 1, арк. справи 89).

Тобто, суди попередніх інстанцій не дослідили питання щодо перебування оригіналів документів, про повернення яких заявлено позовні вимоги (зокрема, договору купівлі-продажу квартири від 08.12.2014, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 30634332 від 08.12.2014, технічного паспорта на квартиру), у володінні відповідача на момент пред'явлення позову у даній справі (серпень 2016 року).

Таким чином, судами попередніх інстанцій не з'ясовано питання щодо можливості повернення відповідачем позивачу документів, переданих за Договором про відступлення, у порядку реституції, тоді як з'ясування вказаного питання має істотне значення для правильного вирішення даного спору.

Отже, суди попередніх інстанцій припустились неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України є підставою для скасування прийнятих у справі судових рішень.

Враховуючи встановлені ст. 1117 ГПК України межі перегляду справи в касаційній інстанції, які не дають права касаційній інстанції встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, оскаржувані судові акти підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції необхідно взяти до уваги викладене у даній постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, дати належну правову оцінку зібраним у справі доказам, доводам та запереченням учасників судового процесу і, в залежності від встановленого та відповідно до вимог закону, вирішити спір.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2017 та рішення господарського суду міста Києва від 06.10.2016 у справі № 910/15093/16 скасувати.

Справу № 910/15093/16 передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді С.В. Владимиренко

С.Р. Шевчук