Ухвала суду № 70999168, 07.12.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

Справа: № 826/13761/17 Головуючий у 1-й інстанції: Власенкова О.О. Суддя-доповідач: Шурко О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

07 грудня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,

при секретарі Коцюбі Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксування його за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Кабінету Міністрів України про визнання бездіяльності протиправною, визнання протиправною і скасування постанови №341 від 26.04.2017р, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Кабінету Міністрів України, в якому просив: визнати протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо невиконання законної вимоги народного депутата України ОСОБА_2 про скасування постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 341; визнати протиправною і скасувати постанову Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 341 "Про внесення змін до Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних".

Водночас позивач звернувся до суду із клопотанням про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення виконання постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 341 та заборони Кабінету Міністрів України та будь-яким іншим особам та органам державної влади вчиняти будь-які дії на виконання цього нормативно-правового акту.

В обґрунтування клопотання позивач зазначив, що Кабінет Міністрів України прийняв оскаржувану постанову всупереч приписам Конституції України та чинному законодавству. Виконання цього нормативно-правового акта призведе до масового порушення прав платників податків ПДВ з числа малого та середнього бізнесу. Зокрема зміни, внесені постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 341 прямо суперечать статті 129-1 Конституції України, відповідно до якої судове рішення є обов'язковим до виконання, а також всупереч п.п.54.3.2 статті 54 Податкового кодексу України призводять до зміни об'єкта оподаткування та суми грошових зобов'язань з ПДВ, не забезпечують дотримання прав платників податків згідно з п.п.17.1.6, п.п.17.1.7 Податкового кодексу України на участь у розгляді питання та на оскарження прийнятого рішення, не відповідають способу направлення документів згідно з пп.42.2, п.п.42.4 Податкового кодексу України та суперечать порядку проведення електронних перевірок згідно з п.п.86.11 Податкового кодексу України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2017 року відмовлено у задоволенні клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, та просить скасувати зазначену ухвалу та прийняти нову, якою задовольнити заяву про забезпечення адміністративного позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторони по справі, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову, виходив з того, що позивачем не надано доказів в обґрунтування клопотання та неможливості захисту прав, свобод та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, а відтак суд не вбачає підстав для задоволення клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, аргументуючи свою позицію наступним.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Виходячи з аналізу наведеної норми процесуального права, підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини:

1) існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі;

2) неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів;

3) необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому;

4) очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Таким чином, суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 117 КАС України, подання адміністративного позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, але суд у порядку забезпечення адміністративного позову може відповідною ухвалою зупинити дію рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються. Ухвала негайно надсилається до суб'єкта владних повноважень, що прийняв рішення, та є обов'язковою для виконання.

Адміністративний позов, крім способу, встановленого частиною третьою цієї статті, може бути забезпечено забороною вчиняти певні дії.

Правова позиція по даному питанню висловлена в Постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» в тій частині, яка стосується загальних положень застосування забезпечення позову, а також у Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06 березня 2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ», за змістом яких при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Також суд має враховувати співрозмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.

Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06 березня 2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ», в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Колегія суддів вважає, що позивачем не надано доказів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, а також не доведено, що захист його прав та інтересів стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову або що для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

В апеляційній скарзі апелянт зазначив, що спірна постанова відповідача має очевидні ознаки протиправності.

Однак, надання оцінки під час розгляду заяви про забезпечення позову постанові Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 341 "Про внесення змін до Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних", яка фактично є предметом спору, колегія суддів не може, так як фактично судом у такому випадку буде вирішено питання її законності без розгляду справи по суті, що є порушенням норм процесуального законодавства України.

Проаналізувавши викладені законодавчі норми, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що позивачем під час подання клопотання про забезпечення адміністративного позову, належним чином не обґрунтовано, чи існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Таким чином, колегією суддів встановлено, що у клопотанні про забезпечення позову, з урахуванням предмету спору, позивачем не наведено реальних обставин та обґрунтування щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Отже, у суду першої інстанції були відсутні підстави для задоволення клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 199, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2017 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 12.12.2017.