Постанова № 70998228, 12.12.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 грудня 2017 року № 826/8274/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві, Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним наказу та дій щодо проведення перевірки, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, податкової вимоги, рішення про опис майна в податкову заставу, -

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) до Державної податкової служби у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач 1), Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач 2) про визнання протиправним наказу та дій щодо проведення перевірки, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, податкової вимоги, рішення про опис майна в податкову заставу.

З урахуванням збільшення та уточнення позовних вимог, позивач просив визнати протиправним та скасувати наказ Державної податкової служби у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 22.12.2016 року №749; визнати протиправними дії Державної податкової служби у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві щодо проведення документальної позапланової перевірки; визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 09.03.2017 року №0000251306 та №0000241306.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що відповідач 1 безпідставно визначив позивачу податковий борг у розмірі 10 017 746,64 грн., оскільки відповідно до підпункту 170.2.1 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України позивач, як платник податків, не отримав жодного фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками звітного (податкового) року, у зв'язку з чим відсутні підстави, на думку позивача, для прийняття спірних рішень та здійснення опису майна, що перебуває у власності платника податків.

Представник відповідача не погодився в позовними вимогами та надав письмові заперечення проти позову, в яких просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що податковий орган приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення діяв у межах повноважень відповідно до чинного законодавства та на підставі висновків акту перевірки.

З урахуванням вимог частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справу в порядку письмового провадження на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з 10.01.2017 по 16.01.2017 посадові особи відповідача провели документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2015, за результатами якої прийняли акт від 23.01.2017 року №156/26-58-13-06-17-2571111031, яким встановили недекларування позивачем доходу, отриманого від відступу у статутному капіталі, в сумі 18 325 000,00 грн., чим порушено пункт 170.2 статті 170, пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України; недекларування доходу, отриманого від відступу частки у статутному капіталі, чим порушено пункт 161 підрозділу 10, розділу ХХ Податкового кодексу України.

Податковим органом, на підставі висновків акту перевірки, прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.03.2017 № 0000231306, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 4 581 250,00 грн., з яких основний платіж - 3 665 000,00 грн., штрафні санкції - 916 250,00 грн.

ГУ ДФС у м. Києві 13.06.2017 прийнято податкову вимогу форми «Ф» від 13.06.2017 № 37848-17, за якою платнику податків станом на 12.06.2017 визначено суму податкового боргу за узгодженими грошовими зобов'язаннями в сумі 10 017 746,64 грн., з яких податок на доходи фізичних осіб - 7 124 819,05 грн. (основний платіж - З 659 235,21 грн., штрафні санкції - 916 250,00 грн., пеня - 2 549 333,84 грн.), військовий збір - 2 892 927,59 грн. (основний платіж - 274 875,00 грн., штрафні санкції - 68 718,75 грн., пеня - 2 549 333,84 грн.) та рішення про опис майна у податкову заставу.

Звернувшись 19.06.2017 року на адресу відповідача 2 про отримання належним чином завірених копій рішень контролюючого органу, на підставі яких прийнято податкову вимогу від 13.06.2017 року №37848-17, контролюючий орган листом від 30.06.2017 №7557/П/26-15-13-09-17 надіслав позивачу копії податкових повідомлень-рішень від 09.03.2017 №0000241306, яким позивачу збільшив суму грошового зобов'язання з військового збору у розмірі 345 593,75 грн. , з яких 274 875,00 грн. за основним платежем та 68 718,75 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, діями податкового органу щодо проведення перевірки та наказу, якою призначено проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому Податковим кодексом України.

У відповідності до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з підпунктом 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Як вбачається з матеріалів справи, спірна перевірка позивача проведена на підставі підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

Вказаний пункт передбачає, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Пунктом 73.3 статті 73 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити:

1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує;

2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати;

3) печатку контролюючого органу.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:

1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

2) для визначення відповідності умов контрольованої операції принципу "витягнутої руки" під час здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу та/або для визначення рівня звичайних цін у випадках, визначених цим Кодексом;

3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків;

4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків:

податкової накладної покупцю або про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування;

акцизної накладної покупцю або про порушення порядку заповнення та/або порядку реєстрації акцизної накладної;

5) у разі проведення зустрічної звірки;

6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Запит вважається належним чином врученим, якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом).

У разі проведення зустрічної звірки платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту. Документальне підтвердження цієї інформації на вимогу контролюючого органу може бути надано в електронному або паперовому вигляді на вибір платника податків.

У разі якщо запит складено з порушенням вимог, визначених абзацами першим - п'ятим цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи відповідач 1 направив на адресу лист від 08.11.2016 року №Ч/26-58-13-02, в якому зазначив про необхідність явки позивача до Центру обслуговування платників податків ДПІ, з питань дотримання вимог підпункту 164.2.9 пункту 164.2 статті 164, пункту 170.2 статті 170, підпункту 176.1 "в" пункту 176.1 статті 176, статті 179 Податкового кодексу України, що свідчить про те, що вказаний лист у розмінні пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України не є письмовим запитом.

Аналогічна позиція викладена Вищим адміністративним судом України в ухвалах від 26.01.2017 року у справі №826/11326/14 та від 17.11.2016 року №813/120/16.

З огляду на викладене, суд вважає, що відповідач 1 не дотримався процедури направлення позивачу запиту для отримання інформації від платника податків, відтак наказ про призначення позапланової невиїзної перевірки з підстав, визначених підпунктом 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Щодо правомірності визначення позивачу контролюючим органом податкових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб та військового збору, то спірні податкові повідомлення-рішення також підлягають скасуванню, оскільки прийняті за результатом перевірки, проведеної на підставі неправомірного наказу.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України платниками податку на доходи фізичних осіб, зокрема, є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Згідно з пунктом 163.1 статті 163 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування резидента є: 163.1.1. загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; 163.1.2. доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); 163.1.3. іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Відповідно до пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Підпунктом 164.2.9 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України встановлено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.40 і 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Особливості оподаткування інвестиційного прибутку визначені у пункті 170.2 статті 170 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до підпункту 170.2.1 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік.

За правилами, визначеними підпунктом 170.2.2 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України, інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4-170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).

До продажу інвестиційного активу прирівнюються також операції з: обміну інвестиційного активу на інший інвестиційний актив; зворотного викупу або погашення інвестиційного активу його емітентом, який належав платнику податку; повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним до статутного капіталу емітента корпоративних прав, у разі виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента чи ліквідації такого емітента.

Придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного капіталу юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.

Інвестиційний актив, подарований платнику податку чи успадкований платником податку, вважається придбаним за вартістю, що дорівнює сумі державного мита та податку з доходів фізичних осіб, сплачених у зв'язку з таким даруванням чи успадкуванням.

Підпункт 170.2.6 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України встановлює, що до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.

Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного (податкового) року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року.

Якщо загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами має від'ємне значення, його сума переноситься у зменшення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами наступних років до його повного погашення, крім фінансових результатів, зазначених в абзаці першому пункту 29 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу.

Аналіз наведених правових норм свідчить, що до складу інвестиційного прибутку включається позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу, а до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.

Згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

З системного аналізу вищевикладеного вбачається, що у платника податків виникає обов'язок щодо подання декларації про майновий стан і доходи у випадку проведення операцій з цінними паперами, незалежно від отримання/не отримання інвестиційного доходу. Крім того, платник податку (фізична особа) зобов'язаний сплачувати податок із позитивного значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами.

Пунктом 161 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень ПК України визначено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу (підпункт 1.1 пункт 161 підрозділу 10 Кодексу), тобто фізичні особи - резиденти, які отримують доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

З матеріалів справи вбачається, що 10.11.2014 між позивачем (Покупець) та Компанією БРОМЛІ ХОЛДІНГЗ ЛІМІТЕД (Продавець) укладено договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі, відповідно до умов якого Продавець зобов'язався продати частку, що складає 100% статутного капіталу ТОВ «ТЕХНОЛОГІЇ І КОНСАЛТИНГ», а Покупець зобов'язався придбати Частку у Продавця та сплатити йому ціну придбання на умовах, викладених у цьому Договорі.

Відповідно до пункту 4.2 вказаного Договору ціна придбання складає 164 750,00 грн. та є ринковою вартістю частки.

Пунктом 4.4. передбачено, що якщо інше не буде письмово узгоджено сторонами ціна придбання сплачується Покупцем Продавцю протягом 1 (одного) календарного року, починаючи з дня наступного за днем підписання даного Договору, на банківський рахунок Продавця.

Згідно з пунктом 8.1. даний Договір може бути припинений за взаємною письмовою згодою сторін.

На підставі Протоколу Загальних зборів учасників ТОВ «ТЕХНОЛОГІЇ І КОНСАЛТИНГ» від 11.11.2014 № 11/11/14 Компанією БРОМЛІ ХОЛДІНГЗ ЛІМІТЕД було в повному обсязі відчужено належну їй частку у розмірі 100% статутного капіталу товариства третій особі, а саме громадянину України ОСОБА_1 за ринковою вартістю згідно експертної оцінки у розмірі 164 750,00 грн.

У подальшому, між позивачем (Покупець) та Компанією БРОМЛІ ХОЛДІНГЗ ЛІМІТЕД (Продавець) 14.12.2015 укладено договір про припинення договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «ТЕХНОЛОГІЇ І КОНСАЛТИНГ» від 10.11.2014, за умовами якого сторони домовились припинити договір купівлі-продажу частки за взаємною згодою сторін, враховуючи ті обставини, що протягом строку, встановленого пунктом 4.4 Договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «ТЕХНОЛОГІЇ І КОНСАЛТИНГ» Покупцем не було сплачено ціну придбання частки, встановлену у пункті 4.2 зазначеного Договору.

Протоколом Загальних зборів учасників ТОВ «ТЕХНОЛОГІЇ І КОНСАЛТИНГ» було зафіксовано повернення позивачем належної частки у розмірі 100% статутного капіталу товариству Компанії БРОМЛІ ХОЛДІНГЗ ЛІМІТЕД у зв'язку із несплатою протягом 1 календарного року (умови договору від 10.11.2014) ціни придбання відповідної частки статутного капіталу.

Крім того, 10.11.2014 між позивачем (Покупець) та Компанією БРОМЛІ ХОЛДІНГЗ ЛІМІТЕД (Продавець) укладено договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі, відповідно до умов якого Продавець зобов'язався продати частку, що складає 100% статутного капіталу ТОВ «ІНФОРМАЦІЙНО-ТЕХНОЛОГІЧНІ СИСТЕМИ», а Покупець зобов'язався придбати частку у продавця та сплатити Продавцю ціну придбання на умовах, викладених у цьому Договорі.

Відповідно до пункту 4.2 вказаного Договору ціна придбання складає 51 400,00 грн. та є ринковою вартістю частки.

Пунктом 4.4. передбачено, що якщо інше не буде письмово узгоджено сторонами ціна придбання сплачується Покупцем Продавцю протягом 1 (одного) календарного року, починаючи з дня наступного за днем підписання даного Договору, на банківський рахунок Продавця.

Згідно з пунктом 8.1. даний Договір може бути припинений за взаємною письмовою згодою Сторін.

На підставі Протоколу Загальних зборів учасників ТОВ «ІНФОРМАЦІИНО- ТЕХНОЛОГІЧНІ СИСТЕМИ» від 11.11.2014 № 11/11/14 Компанією БРОМЛІ ХОЛДІНГЗ ЛІМІТЕД було в повному обсязі відчужено належну їй частку у розмірі 100% статутного капіталу товариства третій особі, а саме громадянину України ОСОБА_1, за ринковою вартістю згідно експертної оцінки у розмірі 51 400,00 грн.

У подальшому між позивачем (Покупець) та Компанією БРОМЛІ ХОЛДІНГЗ ЛІМІТЕД (Продавець) 14.12.2015 укладено договір про припинення Договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «ІНФОРМАЦІЙНО-ТЕХНОЛОГІЧНІ СИСТЕМИ» від 10.11.2014, за умовами якого Сторони домовились припинити Договір купівлі-продажу частки за взаємною згодою сторін, враховуючи ті обставини, що протягом строку, встановленого пунктом 4.4 Договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «ІНФОРМАЦІЙНО-ТЕХНОЛОГІЧНІ СИСТЕМИ» Покупцем не було сплачено ціну придбання Частки, встановлену у п. 4.2 зазначеного вище Договору.

Протоколом Загальних зборів учасників ТОВ «ІНФОРМАЦІЙНО-ТЕХНОЛОГІЧНІ СИСТЕМИ» було зафіксовано повернення ОСОБА_1, належної частки у розмірі 100% статутного капіталу товариству Компанії БРОМЛІ ХОЛДІНГЗ ЛІМІТЕД у зв'язку із несплатою протягом 1 календарного року (умови договору від 10.11.2014) ціни придбання відповідної частки статутного капіталу.

На підтвердження проведених операцій, позивачем надані копії договорів, протоколи загальних зборів учасників, що підтверджує повернення частки у розмірі 100% статутного капіталу товариства Компанії БРОМЛІ ХОЛДІНГЗ ЛІМІТЕД у зв'язку із несплатою протягом 1 календарного року

Аналізуючи вказані норми та надані позивачем докази, суд приходить до висновку про відсутність підстав вважати повернення позивачем частки у статутному капіталі ТОВ «ІНФОРМАЦІЙНО-ТЕХНОЛОГІЧНІ СИСТЕМИ» та ТОВ «ТЕХНОЛОГІЇ І КОНСАЛТИНГ» Продавцю, операцією з продажу інвестиційного активу у розумінні підпункту 170.2.2 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України.

Відтак, враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що визначення контролюючим органом спірними податковими повідомленнями-рішеннями позивачу податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та військового збору є протиправним, а тому такі податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду, відповідачами не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, правомірності проведення перевірки та спірного наказу, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов позивача підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ Державної податкової служби у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 22.12.2016 року №749.

Визнати протиправними дії Державної податкової служби у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві щодо проведення документальної позапланової перевірки ОСОБА_1.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.03.2017 року №0000251306.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.03.2017 року №0000241306.

Присудити на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) сплачений ним судовий збір у розмірі 8 960,00грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Постанова набирає законної сили у відповідності зі статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими статтями 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Є.В. Аблов