Постанова № 70998233, 12.12.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 грудня 2017 року № 826/825/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії: головуючого судді Федорчука А.Б., суддів Качура І.А., Келеберди В.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дісіес Україна" доДержавної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення№2579916/99-99-11-01-01-25 ,

На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Дісіес Україна» (надалі - позивач) з позовом до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення ДФС України №2579916/99-99-11-01-01-25 від 30.11.2016 р. «Про розгляд скарги» про залишення скарги ТОВ «Дісіес Україна» без розгляду;

- визнати скаргу ТОВ «Дісіес Україна» від 10.10.2016 р. на податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві, прийнятого внаслідок документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Дісіес Україна» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 р. по 31.03.2016 р. та яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 245366,00 грн. (двісті сорок п'ять тисяч триста шістсот шістдесят шість) грн. такою, що подана вчасно та такою, що повністю задоволена на користь ТОВ «ДІСІЕС Україна».

Позовні вимоги мотивовані тим, що скарга ТОВ «Дісіес Україна» на податкове повідомлення-рішення подана вчасно, а саме в останній день на оскарження такого рішення - 10.10.2016 року, а відтак рішення відповідача про залишення без розгляду скарги та повернення її позивачу є протиправним.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

На підставі п. 6 ст. 128 КАС України суд, з урахуванням думки представника позивача, ухвалив здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що в період з 30.08.2016 р. по дату завершення перевірки на підставі наказу №4922 від 12.08.2016 р. проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «ДІСІЕС Україна» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.03.2016 року, за результатами якої складено відповідний акт перевірки №381/26-15-14-02-02/35556564 від 12.09.2016 р.

За результатами перевірки встановлено, що товариством порушено п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 186.3 ст.186, п.187.1 ст. 187, п. 190.2 ст. 190, п.198.2 ст. 198, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, Порядку заповненн.я і подання звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказами Мінфіну України №1492 від 25.11.2011 р., від 13.11.2013 р. №678, від 23.09.2014 р. №966, у редакції наказу Мінфіну України від 23.01.2015 р. №13, від 28.01.2016 р. №21, у зв'язку із чим податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 245366,00 грн., у т.ч. 166755,00 грн. - за податковими зобов'язаннями та 78591,00 грн. - за штрафними санкціями.

Позивач, не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, звернувся до Державної фіскальної служби України зі скаргою про його скасування.

Рішенням Державної фіскальної служби України №23075/6/99-99-11-01-01-25 від 26.10.2016 р. продовжено строк розгляду скарги до 09.12.2016 р.

Водночас, 30.11.2016 р. відповідачем прийнято рішення про розгляд справи №25799/6/99-99-11-01-01-25, яким скаргу позивача залишено без розгляду, а клопотання про долучення матеріалів до скарги ТОВ «ДІСІЕС Україна» на податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 27.06.2016 р. №0005551402 та повертає їх.

Приймаючи вказане рішення, ДФС України виходила з того, що скарга ТОВ «ДІСІЕС Україна» надійшла до ДФС України 11.10.2016 р. через поштову скриньку з порушенням законодавчо встановленого 10-денного строку для подання скарги.

Незгода позивача із зазначеним рішенням про розгляд скарги зумовила його звернення до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Порядок оскарження рішень контролюючих органів визначено у статті 56 Податкового кодексу України.

Зокрема, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку (п. 56.1).

У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення (п. 56.2).

Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Під час процедури адміністративного оскарження обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених цим Кодексом, або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладається на контролюючий орган (п. 56.4).

Платник податків одночасно з поданням скарги контролюючому органу вищого рівня зобов'язаний письмово повідомляти контролюючий орган, яким визначено суму грошового зобов'язання або прийнято інше рішення, про оскарження його податкового повідомлення-рішення або будь-якого іншого рішення (п. 56.5).

Контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку (п. 56.8).

Керівник (його заступник або інша уповноважена посадова особа) відповідного контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.

Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або іншої уповноваженої посадової особи), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника (його заступника або іншої уповноваженої посадової особи) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту (п. 56.9).

Крім того, процедуру оскарження платниками податків податкових повідомлень-рішень або інших рішень контролюючих органів під час адміністративного оскарження визначено Порядком оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду контролюючими органами, затвердженим наказом Міністерства фінансів України №916 від 21.10.2015 року (далі - Порядок №916).

Пунктом 1 розділу ІІІ Порядку №916 передбачено, що скарга подається у письмовій формі до контролюючого органу вищого рівня протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником податків рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Відповідно до п. 4 розділу ІІІ Порядку №916 у разі якщо останній день строків, зазначених у пунктах 1-3 цього розділу, припадає на вихідний або святковий день, останнім днем таких строків вважається перший робочий день, що настає за вихідним або святковим днем.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем 29.09.2016 р. отримано податкове повідомлення-рішення, на яке ТОВ «ДІСІЕС Україна» подано до ДФС України скаргу.

При цьому, відповідачем вказані обставини не спростовано жодними належними доказами.

В той же час, скарга на податкове повідомлення-рішення подана позивачем 10.10.2016 року.

Суд звертає увагу, що останній календарний день на оскарження податкового повідомлення-рішення, отриманого 29.09.2016 р., припадає на 09.10.2016 р., тобто на вихідний день.

Відповідно до вимог ст. ст. 252, 254 ЦК України термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Наведене свідчить, що подання позивачем 10.10.2016 року скарги на податкове повідомлення-рішення, складеного на підставі акта перевірки №381/26-15-14-02-02/35556564 від 12.09.2016 року, є своєчасним, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією експрес-накладної №59000210160835 від 10.10.2016 року.

Згідно з п. 2 розділу V Порядку №916 днем подання платником податків скарги є: при надсиланні скарги поштою - дата отримання відділенням поштового зв'язку від платника податків поштового відправлення зі скаргою, яка зазначена відділенням поштового зв'язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті.

Крім того, копія відстеження за вказаною експрес-накладною підтверджує отримання відповідачем скарги ТОВ «ДІСІЕС Україна» 11.10.2016 року, що не заперечується ДФС України в оскаржуваному рішенні про розгляд скарги №25799/6/99-99-11-01-01-28 від 30.11.2016 р.

Водночас, відповідачем не наведено жодних обґрунтованих доводів щодо пропуску позивачем строку на подання скарги на податкове повідомлення-рішення, складеного на підставі акта перевірки №381/26-15-14-02-02/35556564 від 12.09.2016 року, а відтак суд приходить до висновку про протиправність рішення Державної фіскальної служби України №25799/6/99-99-11-01-01-28 від 30.11.2016 р. та необхідність скасування його в судовому порядку.

В частині позовних вимог щодо визнання скарги ТОВ «Дісіес Україна» від 10.10.2016 р. на податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві, прийнятого внаслідок документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Дісіес Україна» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 р. по 31.03.2016 р. та яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 245366,00 грн. (двісті сорок п'ять тисяч триста шістсот шістдесят шість) грн. такою, що подана вчасно та такою, що повністю задоволена на користь ТОВ «ДІСІЕС Україна», суд виходить з наступного.

Відповідно до Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Під дискреційними повноваженням розуміють таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, визначених законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Аналогічна позиція підтверджується постановою Вищого адміністративного суду України від 21.10.2010 № П-278/10, в якій зазначено, що з огляду на положення Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Таким чином, враховуючи те, що за змістом ст. 56 Податкового кодексу України, а також розділу VIII Порядку №916 питання щодо прийняття рішення за результатами розгляду скарги на податкове повідомлення-рішення віднесено до компетенції контролюючих органів, то суд не може підміняти фіскальний орган (відповідача) у прийнятті рішення по розгляду таких скарг.

В той же час, відповідно до ч. 2 ст. 162 КАС України суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в зазначеній частині шляхом зобов'язання відповідача розглянути по суті скаргу ТОВ «ДІСІЕС Україна», подану своєчасно 10.10.2016 року на податкове повідомлення-рішення, складеного на підставі акта перевірки №381/26-15-14-02-02/35556564 від 12.09.2016 року.

Згідно пп. 21.1.1 п. 21.1 ст.21 ПК України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У даному випадку відповідач (суб'єкт владних повноважень) не довів суду, що при прийнятті оскаржуваного рішення він діяв відповідно до чинного законодавства, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в частині.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України передбачено, що якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст. 11, 94, 158 - 163 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ДІСІЕС Україна» задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення ДФС України №2579916/99-99-11-01-01-25 від 30.11.2016 р. «Про розгляд скарги» про залишення скарги ТОВ «Дісіес Україна» без розгляду.

3. Зобов'язати Державну фіскальну службу України розглянути скаргу ТОВ «Дісіес Україна», подану 10.10.2016 року на податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 245366,00 грн.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ДІСІЕС Україна» (код ЄДРПОУ 35556564) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1378,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України (код ЄДРПОУ 39292197).

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя А.Б. Федорчук

Суддя І.А. Качур

Суддя В.І. Келеберда