Постанова № 70996518, 11.12.2017, Луганський окружний адміністративний суд

8.1

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 грудня 2017 рокуСєвєродонецькСправа № 812/1395/17

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді: Кисельової Є.О.,

при секретарі: Ждановій Г.Є.,

без за участі представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 09.08.2017 № Ф-845-17., -

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 09.08.2017 № Ф-845-17.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що отримано вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску від 09.08.2017 № Ф-865-17 на суму 29658,80 грн. та від 15.11.2017 № Ф-865-17.

Позивач вважає, зазначені вимоги протиправними з огляду на те, що вона взята на облік як платник єдиного внеску ДПІ у м.Сєвєродонецьку ГУ ДФС у Луганській області та на момент реєстрації і на час формування оскаржуваних вимог мала реєстрацію на території, яка відноситься до території проведення антитерористичної операції. Так, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, серед яких зазначено м. Сєвєродонецьк Луганської області. Також зазначила, що відповідно до пункту 9-4 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування позивач на час проведення АТО звільнений від обовязку своєчасно та у повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок,

Позивач у судове засідання не прибула, повідомлялася належним чином. До адміністративного позову також додано заяву про уточнення позовних вимог, в якій просила також скасувати вимогу від 15.11.2017 № Ф - 865-17 про розгляд справи без її участі.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату час розгляду справи повідомлявся належним чином, через відділ діловодства та звернення громадян (канцелярію) надав заяву про розгляд справи без участі уповноваженого представника.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 КАС України, суд встановив наступне.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі також ФОП ОСОБА_1В.), зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 21.06.2004, знаходиться на спрощеній системі оподаткування, місце проживання фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 є: АДРЕСА_1.

ФОП ОСОБА_1 у розумінні п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № НОМЕР_1 ОСОБА_1 є платником єдиного внеску.

З картки особового рахунку вбачається, що заборгованість зі сплати єдиного внеску виникла у позивача з 2013 року (а.с. 48-55).

09 серпня 2017 року Головним управлінням ДФС у Луганській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-865-17, за якою недоїмка зі сплати єдиного внеску станом на 31.07.2017 у позивача становить 29658,80 грн.(а.с. 8).

15 листопада 2017 року Головним управлінням ДФС у Луганській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-865-17, за якою недоїмка зі сплати єдиного внеску станом на 15.11.2017 у позивача становить 30714,80 грн.(а.с.39).

Зі змісту розрахунку боргу зі сплати єдиного внеску по ФОП ОСОБА_1 вбачається, що у спірні вимоги увійшли також суми заборгованості зі сплати єдиного внеску, а саме за періоди: липень вересень 2013 року у сумі 1194,03 грн.; жовтень-грудень 2013 року у сумі 1218,67 грн.; січень-березень 2014 року у сумі 1267,95 грн.

Позивач 22.09.2017 звернулася до Головного управління ДФС у Луганській області із заявою про звільнення від сплати єдиного внеску (а.с. 10).

Між сторонами відсутні розбіжності щодо даних, відображених в картці особового рахунку позивача з єдиного внеску.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених позовних вимог, оцінюючи обґрунтованість заперечень відповідача, суд виходить з такого.

Порядок обчислення та строки сплати єдиного внеску передбачені статтею 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування № 2464-VІ (далі Закон № 2464), зокрема частиною восьмою зазначеної статті передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Закон України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції № 1669-VII від 02.09.2014 (далі - Закон № 1669), який набрав чинності з 15 жовтня 2014 року, визначає серед іншого тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Підпунктом 8 пункту 4 статті 11 Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1669 внесено зміни до Закону № 2464, а саме підпункт б) розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" доповнено пунктом 9-3 (пункт 9-4 в редакції Закону з 13.03.2015) такого змісту:

"9-4. Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску у період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Суд зазначає, що ця норма є нормою прямої дії, яка не передбачає необхідність отримання сертифікату на підтвердження настання для особи форм-мажорних обставин (обставин непереборної сили) для її застосування.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу".

Суд звертає увагу відповідача на той факт, що саме перебування платників єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція є підставою для зупинення застосування до таких платників заходів впливу та стягнення за порушення Закону.

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходження фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 є: АДРЕСА_2, та вона знаходиться на обліку в ДПІ м.Сєвєродонецька Головного управління ДФС у Луганській області.

Населений пункт м. Сєвєродонецьк входить до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р.

З огляду на дію пункту 9-4 розділу VIII Закону № 2464 позивач звільняється від виконання зобов'язань платника єдиного внеску, встановлених частиною другою статті 6 Закону № 2464, у тому числі передбачених підпунктом першим частини другої цієї статті, а саме, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок у період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції.

Як вбачається з матеріалів справи спірні вимоги сформовані 09 серпня 2017 року та 15 листопада 2017 року відповідно до статті 25 Закону № 2464-VІ, яка визначає заходи впливу та стягнення. За положеннями абзацу другого частини першої цієї статті її положення поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Саме за положеннями частини четвертої цієї статті орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

В ході розгляду справи судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що у спірні вимоги увійшли також суми заборгованості зі сплати єдиного внеску, а саме за періоди: липень вересень 2013 року у сумі 1194,03 грн.; жовтень-грудень 2013 року у сумі 1218,67 грн.; січень-березень 2014 року у сумі 1267,95 грн.

Відсутність (відстрочення в силу закону) обов'язку сплати внесків у період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції унеможливлює складання відповідачем та направлення позивачу спірної вимоги на момент її складання, а саме, станом на 05 травня 2017 року.

Таким чином, спірні вимоги про сплату недоїмки є протиправними на момент їх формування.

Також суд зазначає, що спірні вимоги сформовані відповідно до статті 25 Закону № 2464, яка визначає заходи впливу та стягнення. За положеннями абзацу другого частини першої цієї статті її положення поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Саме за положеннями частини четвертої цієї статті орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Проте, суд зазначає, що до спірних вимог також увійшли періоди за 2013 рік, по яких відповідачем також нараховано заборгованість зі сплати єдиного внеску. Тобто до набрання законної сили пункту 9-4 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування», який звільняє платників єдиного внеску на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану від сплати відповідного податку у разі реєстрації платника податків у населеному пункті, де проводиться антитерористична операція.

Що стосується посилань відповідача на те, що доповнення розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464 пунктом 9-4 втратили чинність згідно із Законом України від 24.12.2015 № 911-VІІІ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (далі Закон № 911), суд вважає за необхідне зазначити, що дійсно зазначена норма проіснувала в Законі № 1669 з 15 вересня 2014 року до 01 січня 2016 року, внаслідок її виключення згідно із Законом № 911, але в повній мірі зберіглася в Законі № 2464. Більш того, пункт 9-4 розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464 й після внесення змін до Закону № 1669 Законом № 911 продовжує свою дію в часі.

Посилання відповідача на відсутність у позивача сертифікату Торгово-промислової палати України, як на підставу відмови у задоволенні позовних вимог, суд також вважає необґрунтованими, оскільки подання такого сертифікату не є обовязковою умовою для звільнення від обовязків платника єдиного внеску, а є умовою для списання недоїмки, що не є тотожними поняттями у розмінні п. 9-4 розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464.

У даній справі предметом оскарження є вимоги про сплату боргу від 09 серпня 2017 року № Ф-865-17 та від 15 листопада 2017 року № Ф-865-17, а не питання списання безнадійного боргу, а тому наявність у позивача відповідного сертифікату ТТП судом не перевіряється.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що факт подання позивачем заяви про звільнення від виконання обовязків платника єдиного внеску протягом визначеного законодавством строку на подання такої заяви, має бути врахований при розгляді та вирішенні даної адміністративної справи.

На підставі встановлених обставин справи суд дійшов висновку про те, що до позивача застосовуються положення п. 9-4 № 2464 щодо звільнення від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464, проте матеріалами справи підтверджено, що до спірних вимог увійшли періоди за 2013 рік по сплаті заборгованості єдиного внеску, внаслідок чого позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

За приписами ч. 3 ст. 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись статтями 11, 71, 94, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 09.08.2017 № Ф-845-17 задольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу від 09.08.2017 «Ф» №865-17 про сплату єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, винесеної Головним управлінням Державної фіскальної служби у Луганській області, в частині періодів: квітень-грудень 2014 року, січень-грудень 2015 року, квітень-грудень 2016 року, січень-червень 2017 року в сумі 24 784,12 грн.

Визнати протиправною та скасувати вимогу від 15.11.2017 «Ф» №865-17 про сплату єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, винесеної Головним управлінням Державної фіскальної служби у Луганській області, в частині періодів: липень-вересень 2017 року в сумі 1056,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Луганській області (код ЄДРПОУ 39591445) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (місце проживання: 93400, АДРЕСА_3) судові витрати по сплаті судового збору у сумі 800,00 грн. (вісмсот гривень 00 копійок).

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанову складено у повному обсязі 14 грудня 2017 року.

Суддя ОСОБА_2