Постанова № 70996517, 11.12.2017, Луганський окружний адміністративний суд

12.2

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Басової Н.М.

при секретарі судового засідання: Солошенка П.В.,

за участю:

позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління з питань нормативно-правової роботи та децентралізації Луганської обласної державної адміністрації про визнання незаконним та скасування наказу про поновлення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) до Управління з питань нормативно-правової роботи та децентралізації Луганської обласної державної адміністрації (далі - відповідач) з адміністративним позовом про визнання незаконним та скасування наказу про поновлення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу (т.1 а.с.2-6).

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 07 грудня 2015 року наказом директора Юридичного департаменту Луганської обласної державної адміністрації (ОСОБА_2М.) №31-к «Про звільнення ОСОБА_1М.» він був незаконно звільнений з посади начальника відділу з питань розпорядження водними об’єктами управління з питань земельних відносин та розпорядження водними об’єктами Юридичного департаменту Луганської обласної державної адміністрації.

11.07.2017 Донецьким апеляційним адміністративним судом у справі №812/1676/15 було прийнято постанову, якою постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2016 року скасовано; його позовні вимоги до управління з питань нормативно-правової роботи та децентралізації Луганської обласної державної адміністрації, Департаменту комунальної власності земельних та майнових відносин Луганської обласної державної адміністрації про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, скасування запису в трудовій книжці, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволені частково; визнано незаконним та скасовано наказ директора Юридичного департаменту Луганської обласної державної адміністрації від 07 грудня 2015 року № 31-к «Про звільнення ОСОБА_1М.»; поновлено його на посаді начальника Відділу з питань розпорядження водними об'єктами управління з питань нормативно-правової роботи та децентралізації Луганської обласної державної адміністрації з 08 грудня 2015 року; стягнуто з управління з питань нормативно-правової роботи та децентралізації Луганської обласної державної адміністрації на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 08 грудня 2015 року по 11 липня 2017 року включно, у розмірі 72285,76 грн. (сімдесят дві тисячі двісті вісімдесят п'ять гривень 76 копійок) за відрахуванням зборів, обов'язкових платежів та виплачених сум.

09.08.2017 державним виконавцем, відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №54470676 по примусовому виконанню виконавчого листа Донецького апеляційного адміністративного суду № 812/1676/15-1.

22.09.2017 ним було отримано лист Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Луганській області, в якому було вказано про виконання Боржником (управлінням з питань нормативно-правової роботи та децентралізації Луганської обласної державної адміністрації) судового рішення шляхом видання наказу № 26-к від 11.07.2017.

26.09.2017 він ознайомився з матеріалами виконавчого провадження та отримав копію наказу начальника управління з питань нормативно-правової роботи та децентралізації Луганської обласної державної адміністрації ОСОБА_2 № 26-к від 11.07.2017 «Про поновлення ОСОБА_1М.».

Вказаний наказ вважає незаконним, оскільки відповідач поновив його на посаді, яка не відповідає посаді, зазначеній в постанові суду, ще й поза штатом, що суперечить вимогам Закону України «Про державну службу», а крім того, розмір посадового окладу не відповідає вимогам Закону України «Про оплату праці» та іншого законодавства щодо оплати праці працівників державних органів.

Також позивач не згодний з другим пунктом спірного наказу, де передбачено вжиття заходів щодо попередження його про наступне звільнення з посади за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України у зв’язку із змінами організації виробництва і праці, скороченням чисельності і штату працівників, а також тим, що з 24.12.2015 в Юридичному департаменті ЛОДА скорочено штат працівників, у тому числі посада начальника відділу з питань розпорядження водними об’єктами управління з питань земельних відносин та розпорядження водними об’єктами Юридичного департаменту Луганської обласної державної адміністрації.

На його думку, рішення щодо ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання як Луганської обласної державної адміністрації, так і Управління з питань нормативно-правової роботи та децентралізації не приймалися, скорочення чисельності або штату працівників структурних підрозділів облдержадміністрації не відбувалося.

Відповідно до розпорядження голови Луганської обласної державної адміністрації - керівника Луганської обласної військово-цивільної адміністрації від 11.11.2015 за № 551 мали місце виключно зміни у структурі та чисельності структурних підрозділів облдержадміністрації, на що прямо вказує назва цього розпорядження.

Посада, з якої він був незаконно звільнений, внаслідок розпоряджень голови облдержадміністрації щодо змін у структурі та чисельності структурних підрозділів облдержадміністрації була перерозподілена уповноваженою особою з Юридичного департаменту ЛОДА до Департаменту комунальної власності, земельних та майнових відносин ЛОДА.

Крім того, рішенням суду від 11.07.2017 його поновлено на посаді начальника відділу з питань розпорядження водними об'єктами Управління з питань нормативно-правової роботи та децентралізації Луганської обласної державної адміністрації.

Відповідачем самостійно, всупереч рішення суду, прийнято рішення щодо його поновлення до Юридичного департаменту ЛОДА.

На час прийняття спірного наказу № 26-к від 11 липня 2017 року завдання і функції щодо реалізації повноважень облдержадміністрації в галузях земельних та водних відносин щодо розпорядження землями водного фонду та водними об’єктами в управлінні з питань нормативно правової роботи та децентралізації відсутні, а також відсутні в штатному розписі та структурі управління відділ з питань розпорядження водними об’єктами та посада начальника відділу. Жодних змін у штатний розпис відповідачем не зроблено для належного виконання рішення.

Відповідно до ст. 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених, зокрема у пункті 1 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Пропозицій щодо переведення на іншу роботу він персонально не отримував, а ні у 2015 році, а ні наразі.

Статтею 49-2 КЗпП України встановлено порядок вивільнення працівників, відповідно до якого про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Крім того, частиною четвертою ст. 43 Закону України «Про державну службу» встановлено, що про зміну істотних умов служби керівник державної служби письмово повідомляє державного службовця не пізніш як за 60 календарних днів до зміни істотних умов державної служби, крім випадків підвищення заробітної плати.

Таким чином, за цих обставин, коли посада начальника відділу з питань розпорядження водними об’єктами була виключена зі штату управління з питань нормативно-правової роботи та децентралізації ЛОДА ще 24.12.2015, а зміни до структури та штатного розпису управління на час прийняття спірного наказу уповноваженою особою не вносились, враховуючи те, що спірним наказом його поновлено на посаду поза штатом, вимога стосовно здійснення заходів щодо його попередження про наступне звільнення з посади за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, що міститься в спірному наказі, на думку позивача, є незаконною.

Позивач вважає, що відповідачем здійснюються дії щодо навмисної затримки виконання рішення суду від 11.07.2017, у зв’язку з чим він має право згідно зі статтею 236 Кодексу законів про працю України на виплату йому середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Розмір середнього заробітку за час затримки виконання постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.07.2017 у справі № 812/1676/15, позивач в судовому засіданні уточнив, розрахував по 10.11.2017 – дата його звільнення з посади за власним бажанням, і становить 45 000грн.

На підставі викладеного, просив суд визнати незаконним і скасувати наказ начальника Управління з питань нормативно-правової роботи та децентралізації Луганської обласної державної адміністрації від 11.07.2017 № 26-к "Про поновлення ОСОБА_1М." Стягнути з Відповідача на його користь суму середнього заробітку за затримку виконання рішення у розмірі 45 000грн.

В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив їх задовольнити з підставі, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача позов не визнав, заперечував з приводу його задоволення, надав суду письмові заперечення (т.1 а.с.33-36), в яких зазначив наступне.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.07.2017 у справі № 812/1676/15 в частині поновлення позивача на посаді було виконано добровільно у день прийняття постанови та запропоновано позивачу з’явитися на роботу 12.07.2017, ознайомитися з відповідним наказом, надати трудову книжку для внесення запису про поновлення на посаді. Цього ж дня працівники кадрової служби відповідача намагались телефонним зв’язком (номери: 050-701-65-00 та 097-173-57-64) з’ясувати питання з’явлення на роботу позивача, однак він не відповідав на виклики. Наступного дня, а саме 12.07.2017, позивач на роботу не з’явився, про причини своєї неявки жодним чином не повідомив.

В зв’язку з цим 12.07.2017 на адресу позивача (м. Сєвєродонецьк, вул. Донецька, 56/51) та електронну пошту - zem71@ukr.net спрямовано копію наказу начальника Управління з питань нормативно-правової роботи та децентралізації від 11.07.2017 № 26-к та запропоновано терміново з’явитися до Управління та приступити до роботи. Одночасно працівники кадрової служби відповідача намагались телефонним зв’язком (номери: 050-701-65-00 та 097-173-57-64) з’ясувати питання нез’явлення на роботу позивача, однак він не відповідав на виклики.

Того ж дня, тобто 12.07.2017, листом № 466 відповідач повідомив Управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Луганській області про видання наказу від 11.07.2017 № 26-к та готовність внести відповідний запис до його трудової книжки.

13.07.2017 на виправлення технічної помилки наказом начальника Управління з питань нормативно-правової роботи та децентралізації № 28-к «Про внесення змін до наказу начальника управління від 11.07.2017 № 26-к» внесено такі зміни: слова «відділу з питань розпорядження водними об’єктами управління з питань земельних відносин та розпорядження водними об’єктами Юридичного департаменту» замінено словами «відділу з питань розпорядження водними об’єктами управління з питань нормативно-правової роботи та децентралізації».

Того ж дня на адресу ОСОБА_1 (м. Сєвєродонецьк, житловий район Щедрищево, вул. Центральна, 128) спрямовано копії наказів начальника Управління від 11.07.2017 № 26-к та від 13.07.2017 № 28-к, а також запропоновано терміново з’явитися до Управління та приступити до роботи.

25.09.2017 на виконання виконавчого листа Донецького апеляційного адміністративного суду, виданого 17.07.2017, проведено безспірне списання коштів з рахунку Управління на користь ОСОБА_1 (повідомлення від 26.09.2017 № 1 ГУ ДКСУ у Луганській області).

27.09.2017 відповідачу було повідомлено Управлінням державної виконавчої служби ГТУЮ у Луганській області про те, що позивач 26.09.2017 ознайомився з матеріалами виконавчого провадження № 54470676 та повторно отримав копію наказу начальника Управління від 11.07.2017 №26-к.

29.09.2017 листом № 589 відповідач повторно проінформував Управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Луганській області про видання наказу про поновлення ОСОБА_1 та готовність внести відповідний запис до його трудової книжки.

03.10.2017 постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Луганській області виконавчий лист повернутий стягувану у зв’язку з ненаданням трудової книжки до Управління.

Із дня поновлення на посаді позивач на роботі жодного разу не з’явився та не повідомив про причини своєї неявки. В зв’язку з цим 17.10.2017 йому безпосередньо було надано лист від 17.10.2017 № 628 разом з копіями наказів від 11.07.2017 № 26-к, від 13.07.2017 № 28-к, від 11.10.2017 № 37-к, в якому запропоновано надати пояснення щодо нез’явлення на роботу та порушення дисциплінарного провадження.

Зазначене свідчить про зловживання позивачем своїми правами, небажання бути поновленим на посаді.

На підставі викладеного, просив суд відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав свої письмові заперечення, додатково зазначив, що постанову суду про поновлення відповідач виконав в день її проголошення, оскільки текст вступної та резолютивної частини на руки не отримували, допустили описку в назві посади, на яку поновлювався позивач. В той же день відповідачем була розроблена та затверджена Тимчасова посадова інструкція для позивача, виділено йому місце для роботи. В подальшому, 13.07.2017 була виправлена допущена описка в назві посади. Оскільки рішення суду є обов’язковим до виконання, поновили саме на ту посаду, яку зазначив суд, хоча у 2017 році у штатному розписі така посада відсутня. Єдиним законним виходом було поновлення позивача саме поза штатом. Оклад, встановлений йому у наказі, жодним чином не дискримінував позивача як державного службовця, оскільки окрім окладу до його заробітної плати входили б ще передбачені Законом України «Про державну службу» надбавки та премії. Сукупний розмір заробітної плати в повній мірі відповідав би гарантованій державою мінімальній заробітній платі. Заборгованості по заробітній платі взагалі немає, оскільки відповідач виконав рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а після поновлення позивача на посаді, він жодного дня не вийшов на роботу, про що йому в табелі ставили прогул.

Що стосується другого пункту наказу про подальше скорочення цієї посади та попередження про це позивача, то, на думку відповідача, цей пункт повністю відповідає вимогам діючого трудового законодавства.

Також пояснив, що Управління з питань нормативно-правової роботи та децентралізації невідкладно виконало рішення суду, не допустило жодного дня його затримки, обов’язку щодо повідомлення саме ОСОБА_1 про виконання відповідачем рішення суду законодавство не містить, а тому не має значення, коли саме дізнався позивач про існування наказів №26-к від 11.07.2017 та №28-к від 13.07.2017. Навпаки, дії позивача свідчать про небажання працювати саме на тій посаді, на якій його поновив суд.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено і це не оскаржується сторонами, що ОСОБА_1 з 27 квітня 2015 року перебував на посаді начальника відділу з питань розпорядження водними об'єктами управління з питань земельних відносин та розпорядження водними об'єктами Юридичного департаменту Луганської обласної державної адміністрації.

27 квітня 2015 року позивач прийняв Присягу державного службовця.

Наказом директора Юридичного департаменту Луганської обласної державної адміністрації № 31-к від 07 грудня 2015 року ОСОБА_1 звільнено з посади начальника відділу з питань розпорядження водними об'єктами управління з питань земельних відносин та розпорядження водними об'єктами Юридичного департаменту Луганської обласної державної адміністрації за недотримання вимог, пов'язаних із проходженням державної служби, передбачених статтею 16-1 Закону України «Про державну службу» (порушення правил запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, передбачених Законом України «Про запобігання корупції»).

Вказані обставини підтверджуються копією трудової книжки позивача, оригінал якої було оглянуто судом в судовому засіданні (т.1 а.с.121-122).

Зазначений вище наказ позивач оскаржив до суду і постановою Луганського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2016 року по справі №812/1676/15 у задоволенні позовних вимог йому було відмовлено.

За апеляційною скаргою ОСОБА_1 постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2017 року по справі №812/1676/15 було скасовано постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2016 року.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління з питань нормативно-правової роботи та децентралізації Луганської обласної державної адміністрації, Департаменту комунальної власності земельних та майнових відносин Луганської обласної державної адміністрації про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, скасування запису в трудовій книжці, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано Наказ директора Юридичного департаменту Луганської обласної державної адміністрації від 07 грудня 2015 року № 31-к «Про звільнення ОСОБА_1М.».

Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Відділу з питань розпорядження водними об'єктами Управління з питань нормативно-правової роботи та децентралізації Луганської обласної державної адміністрації з 08 грудня 2015 року.

Стягнуто з Управління з питань нормативно-правової роботи та децентралізації Луганської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 08 грудня 2015 року по 11 липня 2017 року включно, у розмірі 72285,76 грн. (сімдесят дві тисячі двісті вісімдесят п'ять гривень 76 копійок) за відрахуванням зборів, обов'язкових платежів та виплачених сум.

В задоволені решти позовних вимог відмовлено (т.2 а.с.71-80).

На виконання постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.07.2017 начальник Управління з питань нормативно-правової роботи та децентралізації Луганської обласної державної адміністрації видав наказ №26-к «Про поновлення ОСОБА_1М.» від 11.07.2017.

Першим пунктом вказаного наказу ОСОБА_1 поновлено на посаді начальника відділу з питань розпорядження водними об’єктами управління з питань земельних відносин та розпорядження водними об’єктами Юридичного департаменту Луганської обласної державної адміністрації з 08.12.2015 поза штатом з посадовим окладом, встановленим розпорядженням голови облдержадміністрації – керівника обласної військово-цивільної адміністрації від 24.09.2015 №428 «Про внесення змін до штатного розпису Юридичного департаменту Луганської обласної державної адміністрації на 2015 рік».

Другим пунктом наказу головному спеціалісту відділу нормативно-правової роботи управління з питань нормативно-правової роботи та децентралізації Луганської обласної державної адміністрації ОСОБА_3 наказано в установленому порядку вжити заходів щодо:

внесення відповідного запису до трудової книжки ОСОБА_1;

попередження ОСОБА_1 про наступне звільнення з посади за п.1 ст.40 Кодексу законів про працю України у зв’язку із змінами організації виробництва і праці, скороченням чисельності і штату працівників, а також тим, що з 24.12.2015 в Юридичному департаменті Луганської обласної державної адміністрації скорочено штат працівників, у тому числі посада начальника відділу з питань розпорядження водними об’єктами управління з питань земельних відносин та розпорядження водними об’єктами Юридичного департаменту Луганської обласної державної адміністрації (т.2 а.с.5-6).

Саме цей наказ позивач вважає незаконним та просить суд скасувати.

Вирішуючи дані позовні вимоги, суд виходить з наступного.

Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що судове рішення є обов’язковим для виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Частиною першою статті 255 КАС України встановлено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Згідно п.3 ч.1 ст.256 КАС України негайно виконуються постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

В частині другій ст.257 КАС України зазначено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Відповідно до статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Оскільки постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.07.2017 по справі №812/1676/15 ОСОБА_1 поновлено на посаді, рішення в цій частині підлягало негайному виконанню.

Як вбачається з матеріалів справи, під час проголошення вступної та резолютивної частини постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.07.2017 року в судовому засіданні були присутні позивач та представники відповідачів, а отже їм було відомо, що позивача поновлено на посаді (т.1 а.с.17).

Вказані обставини свідчать про те, що, починаючи з 11.07.2017 року, відповідач - Управління з питань нормативно-правової роботи та децентралізації Луганської обласної державної адміністрації зобов’язаний був виконати постанову суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді.

З наданих відповідачем доказів вбачається, що саме в цей день, 11.07.2017, начальник Управління з питань нормативно-правової роботи та децентралізації Луганської обласної державної адміністрації видав наказ №26-к «Про поновлення ОСОБА_1М.» Дійсно, в наказі зазначено посада, на яку поновлено позивача, начальник відділу з питань розпорядження водними об’єктами управління з питань земельних відносин та розпорядження водними об’єктами Юридичного департаменту Луганської обласної державної адміністрації (т.2 а.с.5-6).

Також того ж дня був виданий наказ №27-к «Про затвердження тимчасової інструкції», згідно з яким затверджено тимчасову посадову інструкцію начальника відділу з питань розпорядження водними об’єктами управління з питань нормативно-правової роботи та децентралізації Луганської обласної державної адміністрації (т.2 а.с.7,8-10).

Наказом №28-к від 13.07.2017 «Про внесення змін до наказу начальника управління від 11.07.2017 №26-к» внесено зміни, згідно з якими слова «відділу з питань розпорядження водними об’єктами управління з питань земельних відносин та розпорядження водними об’єктами Юридичного департаменту» замінено словами «відділу з питань розпорядження водними об’єктами управління з питань нормативно-правової роботи та децентралізації» (т.2 а.с.11).

Окрім оригіналів вказаних наказів, судом було оглянуто в судовому засіданні сам журнал реєстрації наказів начальника управління, який був прошитий, пронумерований, скріплений печаткою та підписом начальника управління. До матеріалів справи суд долучив необхідні копії з нього (т.2 а.с.15-17).

Дата видачі наказів повністю співпадає з датою, зазначеною в журналі реєстрації. Тому суд відхиляє доводи позивача про те, що наказ №28-к від 13.07.2017, яким внесено зміни до наказу №26-к від 11.07.2017 був прийнятий значно пізніше аніж 13.07.2017.

Викладені вище обставини свідчать про те, що відповідач в добровільному порядку 11.07.2017 виконав постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.07.2017 та поновив позивача на посаді.

Допущена описка в назві посаді, на яку було поновлено ОСОБА_1, та яка в подальшому була виправлена відповідачем, жодним чином не впливає на терміни негайного виконання рішення суду.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що затримки у негайному виконанні рішення суду відповідач не допустив, у зв’язку з чим підстав для стягнення з останнього на користь позивача середнього заробітку за час затримки виконання рішення немає.

Суд також відхиляє доводи позивача про те, що відповідач не довів до його відома про видання наказу про його поновлення №26-к від 11.07.2017 та про виправлення описки в назві посади №28-к від 13.07.2017, оскільки матеріалами справи підтверджуються намагання відповідача повідомити позивача про видання цих наказів.

Вказані обставини підтверджуються листами Управління з питань нормативно-правової роботи та децентралізації Луганської обласної державної адміністрації від 12.07.2017 464 та 465 про направлення на адресу позивача: м.Сєвєродонецьк, вул.Донецька,56/51, та на електронну адресу: zem71@ukr.net (т.1 а.с.48-52).

При цьому на адресу відповідача повернувся конверт без вручення (а.с.68-69). Оригінал запечатаного конверта разом з рекомендованим повідомленням про вручення був оглянутий судом в судовому засіданні.

Як вставновлено судом щодо адреси для листування, то позивач зазначає її на всіх своїх зверненнях, в тому числі і в адміністративному позові по даній справі.

Щодо адреси електронної пошти, то позивач зазначив, що змінив її, однак доказів того, що ОСОБА_1 повідомив про це відповідача, суду не надано.

Крім того, відповідачем надані докази того, що Управління з питань нормативно-правової роботи та децентралізації Луганської обласної державної адміністрації намагались повідомити позивача і засобами телефонного зв'язку (т.1 а.с.54,60).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що відповідач виконав свій обов'язок щодо негайного виконання рішення суду, а факт ознайомлення з цими наказами позивача не може ставитись в залежність як обов'язкова умова для його виконання.

З цих же підстав суд відхиляє твердження позивача про те, що в матеріалах даної справи та в матеріалах виконавчого провадження є лист відповідача за №470 від 13.07.2017, який за змістом відрізняється один від одного (т.1 а.с.55,111).

Крім того, як було зазначено раніше, рішення суду є обов'язковими для всіх, в тому числі і для позивача. Він був присутній під час проголошення вступної та резолютивної частини постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.07.2017, знав про своє поновлення на посаді, а тому сам був зацікавлений в тому, щоб це рішення суду було виконано відповідачем.

З матеріалів справи вбачається, що позивач жодного дня, починаючи з дати поновлення і по день звільнення за власним бажанням, на робочому місті не з'явився, що підтверджується табелями обліку використання робочого часу Управління з питань нормативно-правової роботи та децентралізації Луганської обласної державної адміністрації з липня по листопад 2017 року (т.2 а.с.20-24).

Що стосується посилання позивача на те, що відповідач для належного виконання рішення не вніс змін до штатного розпису і в порушення вимог Закону України «Про державну службу» поновив його на посаді поза штатом, суд вважає їх безпідставними.

Поняття «поза штатом» дійсно не передбачено Законом України «Про державну службу», однак воно ніяким чином не суперечить і не заборонено Кодексом законів про працю України, дія якого також поширюється на державних службовців.

Вказане поняття слугує крайньою мірою для врегулювання складних питань, одним з яких є поновлення за рішенням суду на посаді, яка вже скорочена і внести зміни у штатний розпис на час виконання неможливо.

З матеріалів справи вбачається, що посада, на яку було поновлено ОСОБА_1, станом на 11.07.2017 в Управлінні з питань нормативно-правової роботи та децентралізації Луганської обласної державної адміністрації не існувала (т.2 а.с.25-58).

Враховуючи той факт, що поновлення позивача на посаді вимагало вчинити відповідачем негайні дії, єдиним законним способом було поновити його на посаді саме поза штатом.

Доводи позивача відносно окладу, встановленого розпорядженням голови облдержадміністрації - керівника обласної військово-цивільної адміністрації від 24.09.2015 №428 «Про внесення змін до штатного розпису Юридичного департаменту Луганської обласної державної адміністрації на 2015 рік», який, на його думку дискримінує його як державного службовця по відношенню до інших начальників відділів, є недоречними.

Матеріалами справи підтверджується той факт, що саме штатним розписом, затвердженим розпорядженням голови облдержадміністрації - керівника обласної військово-цивільної адміністрації від 24.09.2015 №428 «Про внесення змін до штатного розпису Юридичного департаменту Луганської обласної державної адміністрації на 2015 рік», який діяв на 08.12.2015 (дата, з якої позивача поновлено на посаді) була передбачена посада начальника відділу з питань розпорядження водними об’єктами, яку ОСОБА_1 обіймав до звільнення (т.2 а.с.28-33).

В даному випадку відповідач правильно застосував саме цей штатний розпис, оскільки в подальшому, посада позивача була відсутня.

Жодної дискримінації в цьому суд не вбачає, оскільки позивач, як державний службовець, до посадового окладу отримував би ще й премію, доплату за ранг, надбавку за вислугу років та інші надбавки, передбачені ст.33 Закону України «Про державну службу».

Що стосується доводів позивача про незаконність другого пункту наказу №26-к про подальше скорочення посади та попередження його про це, то, суд по вище викладеним мотивам також не вбачає правових підстав для визнання його в цій частині незаконним. Крім того, суд вважає розгляд даного питання взагалі неактуальним на теперішній час, оскільки ОСОБА_1 10.11.2017 звільнився зі служби - посади начальника відділу з питань розпорядження водними об’єктами управління з питань нормативно-правової роботи та децентралізації Луганської обласної державної адміністрації за власним бажанням. Вказані обставини підтверджуються заявою ОСОБА_1 про звільнення від 25.10.2017, наказом №42-к від 10.11.2017, трудовою книжкою позивача та матеріалами особової справи №8 ОСОБА_1, оригінал якої також був оглянутий судом в судовому засіданні (т.1 а.с.121-122, т.2 а.с.12,14). Тому подальше теоритичне звільнення за скороченням жодним чином не порушує прав, свобод та законних інтересів позивача.

Враховуючи викладені обставини, суд приходить до висновку про правомірність дій відповідача при виконанні постанови суду Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.07.2017 по справі №812/1676/16 в частині поновлення позивача на посаді, що виразилось у прийнятті наказу №26-к від 11.07.2017, законності безпосереднього наказу №26-к від 11.07.2017 зі змінами внесеними наказом №28-к від 13.07.2017, а тому підстав для задоволення позовних вимог немає.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а статтею 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення в даному випадку.

Керуючись ст.ст. 2, 17, 71, 86, 94, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління з питань нормативно-правової роботи та децентралізації Луганської обласної державної адміністрації про визнання незаконним та скасування наказу про поновлення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено та підписано 14 грудня 2017 року.