Ухвала суду № 70981615, 07.12.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1984/17

Номер справи місцевого суду: 523/1546/16-ц

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Драгомерецький М. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.12.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого судді Драгомерецького М.М.

суддів: Черевка П.М.,

ОСОБА_2,

при секретарі: Бахірко А.Г.,

за участю: представника позивача ПАТ "ОТП Банк"– ОСОБА_3 та відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4, ОСОБА_5 на заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 03 червня 2016 року за позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И Л А:

02 лютого 2016 року ПАТ «ОТП Банк» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Мотивуючи свої позовні вимоги тим, що 19.04.2006р. між АКБ «Райффайзен банк Аваль», правонаступником усіх прав та обов'язків якого є ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_4 був укладений Кредитний договір, за умовами якого позичальнику було надано кредит у розмірі 27 500 доларів США.

В забезпечення належного виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором 19.04.2006р. між банком та ОСОБА_5 було укладено Договір поруки від 20.04.2006р., за умовами якого поручитель зобов’язався відповідати за усіма обов’язками по кредитному договору як солідарний боржник.

Банк свої зобов'язання виконав у повному обсязі, а відповідачі в порушення умов кредитного договору допустили заборгованість по поверненню кредита, на претензії не відреагували, не зробили оплату по кредиту й нарахованих відсотках у належному обсязі, в результаті чого у них утворилась заборгованість, яка складається з: заборгованості по кредиту – 13 366,46 доларів США (еквівалент по курсу НБУ 284 249,80 гривень); заборгованості по відсотках – 2 076,36 доларів США (еквівалент по курсу НБУ 44 155,66 гривень); заборгованості за пенею – 32,75 гривень – а.с. 30-41).

Тому банк звернувся до суду із вказаним позовом та просив його задовольнити з наведених у позовній заяві правових підстав.

Справа розглянута за відсутності відповідачів.

Заочним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 03 червня 2016 року позов задоволено у повному обсязі.

Ухвалою Суворовського районного суду м.Одеси від 07 листопада 2016 року заяву ОСОБА_4 залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 просять скасувати заочне рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

У судове засідання до суду апеляційної інстанції не з’явився відповідач ОСОБА_5, який неодноразово сповіщався про час та місце розгляду справи через свого представника ОСОБА_4, яка діє на підставі довіреності, тому у відповідності до ч.2 ст.305 ЦПК України його неявка до апеляційного суду не перешкоджає розглядові справи та у доступі до суду апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення та заперечення на апеляцію, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ст. 10 п.3 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно ст.11 п.1 ЦПК України розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Статтею 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Всі умови договору з моменту його укладення стають однаково обов'язковими для виконання сторонами.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, що, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, шо залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Як зазначено у частинах 1 та 2 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може, бути замінений іншою особою внаслідок передачі ним своїх прав інші - особі за правочином (відступлення права вимоги), згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Судом першої інстанції встановлено, що 19.04.2006р. між акціонерним комерційним банком «Райффайзен банк Аваль», правонаступником усіх прав та обов'язків якого є Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» (т.1, а.с. 76, 77), та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір №CNL-500/049/2006, за умовами якого позичальнику було надано кредит в розмірі 27 500 доларів США (т.1, а.с. 7-11).

В забезпечення належного виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором 19.04.2006р. між Банком та ОСОБА_5 було укладено договір поруки № 811-500/049/2006 від 20.04.2006р., за умовами якого поручитель зобов'язався відповідати за усіма обов'язками по кредитному договору як солідарний боржник (т.1, а.с .42-44).

Банк свої зобов'язання виконав в повному обсязі, а відповідачі не здійснювали своєчасно сплату по кредиту й нарахованих відсотках у належному обсязі, в результаті чого у них утворилась заборгованість в розмірі 328 438,21 гривень, у тому числі: по кредиту - 284 249,80 гривень, по відсотках - 44 155,66 гривень, за пенею 32,75 гривень (т.1, а.с. 30-41).

22 грудня 2014 року Банк направив на адресу відповідачки ОСОБА_4 досудову вимогу про дострокове погашення кредиту, яку вона отримала 05 січня 2015 року, але залишила її без задоволення (т.1, а.с. 71-72).

17 серпня 2015 року Банк направив до відповідача ОСОБА_5 досудову вимогу про дострокове погашення кредиту, яку він також залишив без задоволення (т.1, а.с. 73-74).

За таких обставин, задовольняючи позов, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не виконали взяті на себе зобов'язання за договорами кредиту і поруки в сумі, строки та на умовах, що передбачені вказаними договорами. Тому права позивача були порушені і у відповідності до ст. ст. 15, 16 ЦК України підлягають судовому захисту шляхом стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором у солідарному порядку в розмірі 328 438,21 гривень, у тому числі: по кредиту - 284 249,80 гривень, по відсотках - 44 155,66 гривень, за пенею 32,75 гривень.

Доводи відповідачів ОСОБА_4 і ОСОБА_5, в апеляційній скарзі про те, що рішення суду першої інстанції є незаконним, оскільки судом не враховано, що вони повернули Банку кредит в повному обсязі, не приймаються до уваги за таких підстав.

Статтею 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

У статті 599 ЦК України зазначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частинами 3, 4 ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає у своєму рішенні, в якому наводить мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко - і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до принципів змагальності та диспозитивності цивільного процесу відповідачі повинні були довести в судовому засіданні обставини, на які посилалися як на заперечення проти позову, але в судовому засіданні ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції відповідачами не доведені обставини щодо повернення боргу.

До апеляційної скарги відповідачів також не надано ніяких належних доказів, які спростовують висновки суду першої інстанції.

При розгляді справи у суді апеляційної інстанції відповідачам було роз'яснено право на звернення до Банку з вимогами про проведення взаємозвірки наслідків виконання договору кредиту й отримання довідки про припинення зобов'язання згідно із ст. 599 ЦК України, але відповідачі не надали суду жодних доказів з цього приводу.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дослідив в судовому засіданні усі докази, які є у справі, з урахуванням їх переконливості, належності і допустимості, дав їм правильну оцінку та з достовірністю встановив, що підстав вважати, що борг за кредитом повернутий в повному обсязі немає.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК Украйни під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Інших правових доводів апеляційна скарга не містить.

Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.

Отже, законних підстав для скасування рішення суду першої інстанції й ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову немає.

Керуючись ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відхилити, заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 03 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак вона може бути оскаржена на протязі двадцяти днів з дня її проголошення до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду Одеської області: М.М. Драгомерецький

ОСОБА_6

ОСОБА_2