Рішення № 70975101, 24.11.2017, Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 2/490/4274/2017 Справа № 490/3320/17

Центральний районний суд м. Миколаєва

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2017 року Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого – судді Гуденко О. А.,

при секретарі – Кваші С.О.,

за участі представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Транс-Логістик» , третя особа – ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, -

ВСТАНОВИВ :

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньої - транспортної пригоди.

На обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 15 березня 2016 року в м.Миколаєві водій ОСОБА_2 , який на той час працював водієм ПП «Транс Логістік», керуючи автомобілем марки «МАЗ-630305», державний номер знак НОМЕР_1, що належить на праві власності відповідачу, порушивши вимоги п.п. 10.1 , 10.9 Правил дорожнього руху України, не переконався у безпечності свого маневру, внаслідок чого наїхав на транспортний засіб марки «Івеко», державний номерний знак НОМЕР_2, яким керував позивач.

Відповідно до постанови Центрального районного суду м. Миколаєва від 21 квітня 2016 року по справі № 490/2716/16-п ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України із стягненням штрафу в розмірі 340 грн.

При зіткненні автомобіль марки Івеко отримав значні технічні ушкодження.

З метою визначення розміру заподіяної шкоди позивач звернувся з відповідною заявою до суб'єкта оціночної діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 з метою проведення незалежної оцінки визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу.

За результатами оцінки був складений звіт № 046/03-16 від 11.04.2016 р. відповідно до якого вартість матеріального збитку завданого автомобілю позивача внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (вартість відновлювального ремонту) становить 21 839 грн. 93 коп. , а також визначено вартість відновлюваного ремонту, яка склала 44 477, 50 грн.

Після ДТП, позивачу стало відомо про те, що цивільно-правова відповідальність відповідача, як володільця джерела підвищеної небезпеки «МАЗ-630305», державний номерний знак НОМЕР_1, була застрахована в Приватному акціонерному товаристві «УСК «Княжа ВІГ» на підставі договору обов'язкового страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

За страховим випадком, що стався 28 липня 2015 року, ПрАТ «УСК «Княжа ВІГ» виплачено позивачеві страхового відшкодування у розмірі 21 503,41 грн. .

Однак, як випливає із висновків оцінювача , викладених у звіті про оцінку колісного транспортного засобу від 11 квітня 2016 року , вартість робіт для повного відновлення транспортного засобу ««Івеко», пошкодженого в ДТП, без врахування зносу, склала 47477 грн 50 коп.

Отже, решту вказаної суми 25 127,90 грн та витрати на проведення незалежної авто-товарознавчої експертизи в сумі 1500 грн. позивач просить стягнути з відповідача.

В судовому засідання представник позивача свій позов підтримав, а відповідач проти позову заперечував з тих підстав, що автомобіль позивача має 16 років експлуатації , а страховою компанією сплачена повна сума матеріального збитку з урахуванням фізичного зносу складових , а відповідальність власника застрахованого ТЗ за збитків, обраховані за вартість нових запасних частин автомобіля, не передбачена діючим законодавством. Крім того, в будь-якому разі відповідальність повинна нести страхова компанія, адже ліміт відповідальності перевищує заявлену позивачем суму збитку.

В останнє судове засідання представник відповідача не з'явився.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи позову, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 15 березня 2016 року в м.Миколаєві водій ОСОБА_2 , який на той час працював водієм ПП «Транс Логістік», керуючи автомобілем марки «МАЗ-630305», державний номер знак НОМЕР_1, що належить на праві власності відповідачу, порушивши вимоги п.п. 10.1 , 10.9 Правил дорожнього руху України, не переконався у безпечності свого маневру, внаслідок чого наїхав на транспортний засіб марки «Івеко», державний номерний знак НОМЕР_2, яким керував позивач.

Відповідно до постанови Центрального районного суду м. Миколаєва від 21 квітня 2016 року по справі № 490/2716/16-п ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України із стягненням штрафу в розмірі 340 грн.

Цивільно-правова відповідальність ПП «Транс Логістик» була застрахована в ПрАТ «УСК «Княжа ВІГ» на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, та в порядку передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова компанія сплатила позивачеві страхове відшкодування у загальному розмірі 21503,41 грн за збитки, заподіяні внаслідок ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу.

За результатами оцінки був складений звіт № 046/03-16 від 11.04.2016 р. відповідно до якого вартість матеріального збитку завданого автомобілю позивача внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (вартість відновлювального ремонту) становить 21 839 грн. 93 коп., а також визначено вартість відновлюваного ремонту, яка склала 44 477, 50 грн. (складається з 4422 грн. вартості ремонтно-відновлювальних робіт, 6430,41 грн. вартості необхідних для ремонту матеріалів, 36625,09 грн. вартості складових , що підлягають заміні під час ремонту)

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, а п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України передбачає, що шкода завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Ст. 988 ЦК України встановлено обовязки страховика перед страхувальником, відповідно до них страховик у разі настання страхового випадку зобовязаний здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Також цією статтею визначено, що страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон), страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до ст. 29 Закону, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, повязані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Із змісту пункту 22.1. ст. 22 Закону вбачається, що при настанні страхового випадку страховик згідно з лімітами відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи.

Відповідно до вимог ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченою майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відшкодування пошкодженої речі.

Згідно вимог ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодування).

У п. 24 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства про вирішенні спорів про відшкодування школи, завданої джерелом підвищеної небезпеки судам розяснено, що відповідно до стю. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі нкедостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобовязана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

За змістом Методики товарознавчої експертизи та оцінки колівсних транспортних засобів, затвердженої Міністерством юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092, вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких ззанає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та втрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушенного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Таким чином, при визначені розміру майнової шкоди необхідно виходити із врахування фізичного зносу замінюваних деталей і втрати товарної вартості транспортного засобу.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 було витрачено на відновлення автомобілю в загальному розмір 46 631 грн. 31 коп, що складається з 35 897 грн вартості складових (запасних частин, що підлягають заміні під час ремонту) та 10 734,31 коп. згідно рахунку фактури з вартості робіт та витратних матеріалів від 11 квітня 2016 року.

Отже, різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодування) склала: 46 631 грн. 31 коп. - 21503,41 грн. = 25 127,90 грн, яка і підлягає стягненню з відповідача , на підставі положень ст. 1172 ЦК України, на користь позивача.

Посилання відповідача на те, що не пред'явлення вимог до страховика за наявності підстав для стягнення завданої шкоди саме зі страховика є підставою для відмови в позові до завдавача шкоди у відповідному розмірі є безпідставними.

При розгляді справи № 2808цс15 в постанові Верховного Суду України від 20 січня 2016 року Верховний Суд України зробив правовий висновок, відповідно до якого право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована.

У разі задоволення такого позову заподіювач шкоди не позбавлений можливості предявити майнові вимоги до страхової компанії, з якою ним укладено договір обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Також Верховний Суд України 10.02.2016 р. висловив правову позицію у справі № 6-2878цс15 щодо стягнення суми страхового відшкодування.

Так, відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобовязана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

При цьому за змістом статті 993 ЦК України та статті 27 Закону №85/96-ВР до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

За змістом статті 1194 ЦК України в системному звязку зі статтею 993 цього Кодексу та статтею 27 Закону № 85/96-ВР можна дійти висновку про те, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди в межах різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У разі задоволення позову заподіював шкоди не позбавлений можливості предявити вимоги до страхової компанії.

Відповідно до ч. ч. 1, 3, 5 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Отже, враховуючи, що позовні вимоги задоволено, з відповідача на користь позивача належить стягнути судовий збір у розмірі 640 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 1350 грн.( що підтверджується наданими квитанціями).

Керуючись ст. ст. 14, 209, 212-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 – задовольнити .

Стягнути на користь ОСОБА_1 з Приватного підприємства «Транс-Логістик» матеріальну шкоду у розмірі 25 127,90 грн. , витрати на проведення експертизи 1500 грн., судовий збір у розмірі 640 грн. 00 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 1350 грн.

Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через Центральний районний суд м. Миколаєва протягом 10 днів після отримання повного тексту рішення суду.

СУДДЯ ГУДЕНКО О.А.