Рішення № 70973129, 11.12.2017, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/14182/17

Провадження 2/127/4399/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2017 року

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Вохмінової О.С.

при секретарі Константинові А.К.

з участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання договору іпотеки припиненим, -

в с т а н о в и в:

позов мотивований тим, що 19.01.2005 року між позивачем та ПАТ КБ «ПриватБанк» був укладений кредитний договір № VIH0GK02020460, відповідно до якого ОСОБА_3 отримав кредит в розмірі 9 800 доларів США на придбання нерухомості.

19.01.2005 року, в забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором, між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 укладений договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за № 80, згідно якого ОСОБА_3 надав в іпотеку нерухоме майно, належне йому на праві власності - квартиру за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 42,9 кв.м.

19.01.2005 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_4 у зв’язку з посвідченням іпотечного договору була накладена заборона відчуження зазначеної квартири, за реєстровим № 80.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 02.02.2015 року з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» стягнуто суму заборгованості в розмірі 94 691,95 грн. та судовий збір – 946,92 грн.

Рішення суду виконане фактично і 16.06.2017 року державним виконавцем провадження закінчене.

Враховуючи те, що рішення суду про стягнення боргу виконано у повному обсязі, а іпотека має похідний характер від основного зобов’язання, на підставі ст. 599 ЦК України зобов’язання за кредитним договором є припиненим.

На підставі ст. 599, ч. 3 ст. 1049 ЦК України, ст. 17 Закону України "Про іпотеку" позивач просив визнати припиненим договір іпотеки від 19.01.2005 року, укладений між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за № 80; вилучити з Державного реєстру іпотек, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про обтяження іпотекою нерухомого майна - квартири за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 42,9 кв.м.; вилучити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про заборону відчуження нерухомого майна – квартири за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 42,9 кв.м.; стягнути з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору.

В судовому засіданні представник позивача – ОСОБА_1 позов підтримала за викладених у ньому обставин, просила позов задоволити. Оскільки договір іпотеки є похідним від основного зобов`язання, а борг за основним зобов’язанням погашений і рішення суду виконане, на підставі ст. 17 ЗУ "Про іпотеку" представник просила припинити іпотеку, яка виникла на підставі договору іпотеки, укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 19.01.2005 року. Вважає, що розрахунок боргу, наданий представником ПАТ КБ «ПриватБанк» є необґрунтованим, оскільки строк дії кредитного договору – до 17.01.2010 року, борг по тілу кредиту був стягнутий за рішенням суду, а борг по відсоткам нарахований за безпідставно збільшеною процентною ставкою. Позивач неодноразово звертався з листами до банку щодо суми заборгованості, однак жодної відповіді не отримав, разом з тим, банк безпідставно звернувся до нотаріуса і 28.07.2017 року був виданий виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_3 боргу в сумі 14 402,81 доларів США. Виконавчий напис оскаржується в судовому порядку.

Представник відповідача – ОСОБА_5, позов не визнав, суду пояснив, що законних підстав для припинення іпотеки немає. Просив врахувати, що за рішенням суду і за умовами договору відповідач зобов`язаний був сплатити борг у валюті – 7 162,78 доларів США, рішення суду виконано боржником лише в 2017 року, кошти були повернуті у гривні в сумі 94 691,95 грн., що на момент платежу становить еквівалент лише 3650,34 доларів США. З даної суми 1825,17 доларів США спрямовано на погашення тіла кредиту, а 1825,17 доларів США на погашення пені. Таким чином, відсотки і тіло кредиту повністю погашені не були. Згідно розрахунку станом на 07.07.2017 року борг по кредитному договору, із урахуванням здійсненої оплати, складає: 1304,02 грн. – по тілу кредиту, 6084,84 грн. – по відсоткам, 6409,48 доларів США – по пені, 604,47 доларів США – по комісії. Згідно умов договору та ст. 1048 ЦК України відсотки за користування кредитом нараховуються банком до повного погашення кредиту, тому твердження позивача про неправомірність нарахування є безпідставним. Збільшення розміру процентної ставки відбувалось на підставі п. 2.3.1 кредитного договору, відповідач погоджувався із цим, сплачував борг з урахуванням збільшеної процентної ставки, суму боргу і рішення суду від 02.02.2015 року не оскаржував.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_3 слід відмовити.

Судом встановлено, що 19.01.2005 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № VIH0GK02020460, відповідно до якого позивач отримав кредит в розмірі 10 378 доларів США на придбання житла (а.с. 79-82). Боржник повинен був сплачувати грошові кошти (щомісячний платіж) в сумі 254,10 доларів США для погашення заборгованості за кредитним договором, яка складається з: заборгованості за кредитом, процентів, комісії, а також інших витрат банку згідно п.п. 2.2.9, 4.3 договору. Боржник також зобов’язувався сплачувати відсотки за кредитом згідно п.1.1, 3.1, 3.2 даного договору. Сплатити відсотки у повному обсязі зобов’язався здійснити не пізніше дати фактичного повного погашення кредиту (п.2.2.2), сплатити комісію відповідно до п.1.1 та 3.11 даного договору (п.2.2.3) та здійснити погашення кредиту в порядку, сумах та у строки, передбачені п.1.1, 2.3.3 договору (2.2.4). За користування кредитом в період з дати списання коштів з кредитного рахунка до дати погашення кредиту боржник щомісячно в період сплати сплачує відсотки в розмірі, зазначеному в п. 1.1 договору (п. 3.1). При порушенні боржником зобов’язань з погашення кредиту, передбачених п.п. 1.1, 2.2.4, 2.3.3 договору боржник сплачує банку відсотки за користування кредитом в подвійному розмірі, від зазначеного в п.1.1 на місяць, нараховані від суми непогашеної у строк заборгованості за кредитом (п.3.2).

Пунктом 2.3.1 договору визначене право банку збільшити розмір процентної ставки за користування кредитом.

Кошти для погашення заборгованості за кредитом направляються для відшкодування шкоди банку згідно п.2.2.9, 4.3 договору, далі – для погашення пені, далі – простроченої комісії по кредиту, далі - комісії по кредиту, далі – прострочених процентів, далі – простроченої заборгованості по кредиту (п. 3.3).

Згідно п. 3.4 кредитного договору нарахування відсотків здійснюється, починаючи з дати списання коштів з кредитного рахунку, до дати повного погашення кредиту і нараховуються на фактичний залишок заборгованості за кожний календарний день, згідно з фактичною кількістю днів користування кредитом і 360 днів на рік. Повне погашення відсотків здійснюється не пізніше дня повного погашення суми кредиту.

При порушенні боржником будь-якого із зобов’язань, передбачених п.2.2.2, 2.2.3 даного договору, банк має право нарахувати пеню в розмірі 0,15% від суми простроченого платежу, але не менш 1 грн. (чи суми в валюті кредиту, еквівалентній 1 грн. за курсом НБУ на день сплати), за кожен день прострочки (4.1).

Договір діє з моменту надання боржником розрахункових документів або оформлення касових документів з метою використання кредиту в межах зазначених в них сум і діє в обсязі виданих боржникові коштів до повного виконання сторонами зобов’язань за цим договором (п.5.1) (а.с.79-82).

19.01.2005 року, в забезпечення виконання зобов’язань за даним кредитним договором, між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 був укладений договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за № 80 (а.с. 75-78). Згідно п. 6 договору іпотеки ОСОБА_3 надав в іпотеку нерухоме майно, належне йому на праві власності - квартиру за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 42,9 кв.м.

Термін дії договору іпотеки – до повного виконання іпотекодавцем зобов’язань за кредитним договором та всім додатковим угодам до нього (п. 27).

Внаслідок неналежного виконання ОСОБА_3 зобов’язань за договором виник борг і рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 02.02.2015 року з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» стягнуто заборгованість за кредитним договором від 19.01.2005 року № VIH0GK02020460 в розмірі 7 162,78 доларів США, що станом на 20.08.2014 року складає 94 691,95 грн. та судовий збір – 946,92 грн. (а.с. 11-13). Сума боргу визначена станом на 20.08.2014 року і складається з 3 352,78 доларів США – заборгованість по кредиту, 2 312,43 доларів США – заборгованість по процентам, 604,47 доларів США – заборгованість по комісії, 893,10 доларів США – пеня (а.с. 12).

Рішення суду набрало законної сили, виконавчий лист був пред`явлений до виконання і в зв`язку зі сплатою боржником ОСОБА_3 боргу в сумі 94 691,95 грн. виконавче провадження було закінчене, про що прийнято постанову від 16.06.2017 року (а.с. 15).

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що на підставі ст. 599 ЦК України зобов`язання по кредитному договору припинене, тому відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека, як похідне зобов`язання, теж є припиненою.

Суд вважає, що основне зобов`язання ОСОБА_3 не припинене, тому підстав для припинення іпотеки немає.

Так, частинами першою та другою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

До відносин за кредитним договором застосовуються положення ЦК України, які регулюють правовідносини за договором позики, якщо інше не встановлено параграфом 2 глави 71 цього Кодексу і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За змістом статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій кількості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (стаття 631 ЦК України).

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та сплати неустойки (стаття 611 ЦК України). Крім того, згідно із частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлено розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця або в разі реального повернення йому коштів.

Виходячи із системного аналізу статей 525, 526, 599, 611 ЦК України, змісту кредитного договору слід дійти висновку про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та нормами ЦК України.

В судовому засіданні було встановлено, що зобов`язання за кредитним договором від 19.01.2005 року не припинене, оскільки кредит в повному обсязі не погашений. Суд приймає до уваги, що рішення суду було виконане в червні 2017 року, і стягнутий борг станом на 20.08.2014 року, договір не був розірваний і дія його не була зупинена.

Відповідно до п. 5.1 кредитного договору він діє до повного виконання сторонами зобов’язань за цим договором (а.с.79-82).

Позивачем наданий розрахунок заборгованості за кредитним договором (а.с. 70-74), згідно якого станом на 07.07.2017 року загальна заборгованість по тілу кредиту складала 1304,02 доларів США, загальний залишок заборгованості за відсотками – 6 084,84 доларів США, сума пені – 6 459,48 грн., загальна сума заборгованості - 14 452,81 доларів США.

28.07.2017 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_6 виданий виконавчий напис про стягнення цієї суми заборгованості.

В судовому порядку спір щодо стягнення боргу не розглядався і в даній справі доказів на спростування суми боргу представником позивача не надано.

Оскільки на момент виконання рішення суду була наявна обґрунтована заборгованість по кредитному договору, спір щодо суми боргу не вирішений, суд вважає, що зобов`язання по основному договору не припинене.

Статтею 1 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Як визначено у ст. 3 Закону України «Про іпотеку», іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч. 5 цієї статті іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Закон України «Про іпотеку» є спеціальним законом щодо врегулювання правовідносин з приводу іпотечного майна, а положення ст. 17 Закону України «Про іпотеку» містить виключний перелік підстав припинення іпотеки, аналогічний із закріпленим у ст. 593 ЦК України.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разізнищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки неприпиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

В судовому засіданні було встановлено, що основне зобов’язання не припинене і строк дії іпотечного договору не закінчився, тому підстав для застосування ч. 1 ст. 17 Закону України «Про іпотеку» немає.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Оскільки під час розгляду справи не встановлено наявності підстав для припинення іпотеки і вилучення записів про обтяження іпотекою нерухомого майна та заборону його відчуження, позов ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати слід залишити за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 546, 593, 599, главою 50 ЦК України, ст. 17 Закону України «Про іпотеку», ст.ст. 10, 11, 58-60, 88, 209, 212-215ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

в задоволенні позову – відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Вінницької області через Вінницький міський суд Вінницької області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя