Постанова № 7094869, 14.12.2009, Харківський апеляційний господарський суд

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" грудня 2009 р. Справа № 05/173-09

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О. А., судді Такмаков Ю.В. , Барбашова С.В.

при секретарі Пироженко І.В.

за участю представників сторін:

позивача - Соловйової Д.В., дов. б/н, від 20.07.2009 року (у справі)

відповідача - Докуніної Н.В., дов. б/н, від 12.10.2009 року (у справі)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Східного казенного підприємство пробірного контролю, м. Харків (вх. № 3138Х/3-8) на рішення господарського суду Харківської області від 05 жовтня 2009 року по справі № 05/173-09

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Ортія”, м. Харків

до Східного казенного підприємство пробірного контролю, м. Харків

про стягнення 74 449,84 грн.

встановила:

У серпні 2009 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Ортія”, м. Харків звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в сумі 67000 грн., інфляційні в сумі 1675 грн., три відсотки річних в сумі 660,82 грн. та пеню в сумі 5114,02 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 05 жовтня 2009 року (суддя Ольшанченко В.І.) позов задоволено. Стягнуто зі Східного казенного підприємства пробірного контролю на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ортія" заборгованість за договором про надання юридичних послуг №11/03/09 від 27 березня 2009 року в сумі 67000 грн., інфляційні за період з 03 квітня 2009 року по 30 червня 2009 року в сумі 1675 грн., три відсотки річних за період з 03 квітня 2009 року по 31 липня 2009 року в сумі 660,82 грн., пеню за період з 03 квітня 2009 року по 31 липня 2009 року в сумі 5114,02 грн., державне мито в сумі 744,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.

Відповідач, Східне казенне підприємство пробірного контролю, з рішенням господарського суду не погодився, надіслав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Харківської області від 05 жовтня 2009 року скасувати і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. При цьому, зокрема, зазначає, що судом не взято до уваги ту обставину, що надання послуг ставиться у залежність від здійснення попередньої оплати замовником (відповідачем).

Представник позивача, через канцелярію суду, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення господарського суду Харківської області від 05 жовтня 2009 року залишити без змін, а апеляційну скаргу Східного казенного підприємства пробірного контролю залишити без задоволення. В обґрунтування своєї позиції посилається на те, що відповідач не здійснив оплату наданих йому консультаційних юридичних послуг.

          Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, їх юридичну оцінку в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи, 27 березня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Ортія” та Східним казенним підприємством пробірного контролю був укладений договір про надання юридичних послуг № 11/03/09 (а.с. 12-13).

Відповідно до умов договору (пункт 1.1) виконавець (позивач у справі) зобов’язується надати замовнику (відповідач у справі) визначені цим договором консультаційні юридичні послуги у сфері будівельної діяльності щодо реконструкції нежитлової будівлі з прибудовою та надбудовою мансардного поверху для розміщення адміністративно-виробничих приміщень та подальшої експлуатації об’єкту за адресою: м. Харків, пр. Московський, 199, а замовник зобов’язується прийняти та оплатити такі послуги.

Пунктом 3.1 договору сторони передбачили, що за надання послуг замовник виплачує виконавцеві плату в розмірі : 67000 грн., в тому числі ПДВ –11166,67 грн.

Пунктами 2.2.1 та 2.2.3 виконавець зобов’язаний надавати послуги у відповідності до умов договору та після надання послуг, надати замовнику на підписання акт здавання-приймання наданих послуг. Замовник зобов’язаний підписати зазначений акт та повернути його виконавцю, або надати письмові зауваження до наданих послуг протягом п’яти календарних днів з моменту отримання акту.

Пунктом 4.1 сторони погодили, що замовник здійснює оплату за договором в безготівковій формі на поточний рахунок виконавця на умовах 100% попередньої оплати протягом 5-ти календарних днів з моменту підписання договору або шляхом внесення готівки в касу виконавця.

          Звертаючись до господарського суду Харківської області з позовною заявою, позивач послався на те, що відповідач порушив свої зобов’язання за договором, не здійснив оплату наданих йому консультаційних юридичних послуг. В зв’язку з чим у відповідності пункту 5.1.5 договору у випадку порушення строків оплати замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми договору за кожен день такого порушення, за весь час прострочення, та відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України суму заборгованості з врахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних.

Місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні встановив факт неотримання позивачем оплати за надання консультаційних юридичних послуг та визнав позовні вимоги про стягнення з відповідача боргу в сумі 67000 грн., 1675 грн. інфляційних, 660,82 грн. трьох відсотків річних, 5114,02 грн. пені такими, що підлягають задоволенню, оскільки вони ґрунтуються на умовах договору.

Проте, колегія суддів не може погодитися з даними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції при розгляді справи не взято до уваги та не надано належної оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про не з’ясування судом всіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Оцінюючи викладені відповідачем докази щодо правомірності заявлених в апеляційній скарзі вимог, їх документальне та матеріальне обґрунтування; доводи позивача в підтвердження своєї позиції по справі, колегія суддів визнає необґрунтованість та помилковість висновків суду першої інстанції про задоволення позовних вимог з відповідача в зв’язку з порушенням останнім своїх договірних зобов’язань, оскільки, вирішуючи спір між сторонами по справі, господарський суд допустив неповноту у з’ясуванні фактичних обставин справи, не дав належну оцінку умовам спірного договору стосовно порядку надання послуг та їх залежності від здійснення попередньої оплати покупцем (пункт договору 4.1), та не вірно застосував норми матеріального права до даних правовідносин, що призвело до прийняття неправомірного рішення.

          Господарський суд в оскаржуваному рішенні посилається на те, що підтвердженням факту надання виконавцем замовнику послуг відповідно до умов вищевказаного договору складається акт здавання-приймання наданих послуг.

                                                                                          Відповідно до пункту 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№ 996 від 16.07.1999 року первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов’язкові реквізити: - назву документа (форми); - дату і місце складання; - назву підприємства, від імені якого складено документ; - зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; - посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; - особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, судова колегія вважає, що акт від 06 квітня 2009 року здавання-приймання наданих послуг за договором про надання юридичних послуг № 11/03/09 від 27 березня 2009 року доданий до позовної заяви не можна вважати належним доказом виконання робіт, оскільки він не містить змісту та обсягу виконаної господарської операції.

Згідно умов договору (пункт 2.1.1) замовник зобов’язується надавати виконавцю за його вказівкою необхідні документи та інформацію у строк не пізніше 3-х календарних днів з моменту отримання від виконавця відповідної усної, письмової вимоги. Витребування необхідної інформації та документів може здійснюватися виконавцем іншим способом, який забезпечує фіксування тексту та дати передачі на вибір виконавця.

Як було встановлено в судових засіданнях суду апеляційної інстанції ні які документи позивачу не передавались, крім того відповідач не може пояснити які саме роботи виконувалися позивачем, на підставі спірного договору.

Відповідно до письмових пояснень Саяпіна Сергія Володимировича, колишнього директора, який підписував спірний договір, предмет договору передбачав роботи по складанню документації для введення будівлі, що розташована за адресою: м. Харків, пр. Московський, 199 в експлуатацію; представлення інтересів Східного казенного підприємства пробірного контролю з вищезазначеного питання в органах державної влади та місцевого самоврядування. Результатом проведення роботи позивачем розумілось вирішення питання щодо введення в експлуатацію об’єкту відповідача, що повинно було підтверджуватися відповідними документами. Але, роботи позивачем виконані не були, будівля в експлуатацію не введена, акт виконаних робіт від 06 квітня 2009 року був підписаний колишнім директором помилково на підставі усної інформації від виконавця щодо виконання ним зазначених робіт по оформленню документів з вводу будівлі в експлуатацію.

Представник відповідача в судовому засіданні підтвердила той факт, що на момент розгляду справи будівля, що розташована за адресою: м. Харків, пр. Московський, 199 в експлуатацію не введена.

Відповідно до пункту 4.1 договору замовник здійснює оплату за вищевказаним договором в безготівковій формі на поточний рахунок виконавця на умовах 100% попередньої оплати протягом 5-ти календарних днів з моменту підписання цього договору або шляхом внесення готівки в касу виконавця.

Судова колегія вважає за необхідне наголосити, що послуги повинні були надаватися після їх попередньої оплати. Однак, в судовому засіданні представники як позивача, так і відповідача пояснили, що попередньої оплати не було здійснено.

Крім того, в судовому засіданні представник позивача не зміг відповісти на запитання суду які саме роботи ним виконувалися, і що сторони розуміли під консультаційними юридичними послугами у сфері будівельної діяльності щодо реконструкції нежитлової будівлі.

Таким чином, на підставі викладеного, відповідач не може вважатися таким, що винен у невиконанні зобов’язань за спірним договором, в зв’язку з чим, заявлені позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми боргу, є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Харківської області від 05 жовтня 2009 року по справі № 05/173-09 скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів також вважає за необхідне, за результатами розгляду даної справи, направити повідомлення прокурору Харківської області у відповідності до статті 90 Господарського процесуального кодексу України з метою здійснення перевірки щодо фінансово-господарської діяльності позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю “Ортія”.

На підставі викладеного, керуючись статтями 96, 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктами 1-4 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України судова колегія, -

постановила:

Апеляційну скаргу Східного казенного підприємства пробірного контролю, м. Харків задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 05 жовтня 2009 року по справі № 05/173-09 скасувати та прийняти нове рішення.

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ортія" (61001 м. Харків, вул. Плеханівська, 126, код ЄДРПОУ 34757068, п/р № 26002000123374 в 2-му відділенні ВАТ „Укрексімбанк” м. Харкова, МФО 351618) на користь Східного казенного підприємства пробірного контролю (61057 м. Харків, вул. Сумська, 11, код ЄДРПОУ 02251060, п/р № 26006000123507 у філії ВАТ „Укрексімбанк” м. Харкова, МФО 351618) 373грн. витрат по сплаті державного мита за подачу апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в місячний термін.

Повний текст постанови підписаний 14 грудня 2009 року.

Головуючий суддя Істоміна О. А.

Судді Такмаков Ю.В.

Барбашова С.В.