Постанова № 7094727, 09.12.2009, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

09.12.2009 р.                                                             справа №16/247

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Колядко Т.М.

суддівАкулової Н.В. , Скакуна О.А.

за участю представників сторін: від позивача:Мамро О.О. за довір. № 24 від 08.04.2009р. від відповідача:представник не з"явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргутовариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" м. Київ на рішення господарського суду Донецької області від14.10.2009 року по справі№16/247 (Манжур В.В.) за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" м. Київ дотовариства з обмеженою відповідальністю "Мета-Інвест" м. Донецьк простягнення 309 600,00 грн. Господарський суд Донецької області (суддя Манжур В.В.) рішенням від 14.10.2009р. відмовив у задоволенні позовних вимог товариству з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" м. Київ (далі по тексту - ТОВ "Євро Лізинг") до товариства з обмеженою відповідальністю "Мета-Інвест" м. Донецьк (далі по тексту - ТОВ "Мета-Інвест") про стягнення 309 600,00 грн. Судове рішення обґрунтовано недоведеністю позовних вимог. Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій рішення господарського суду Донецької області від 14.10.2009р. у справі № 16/247 просить скасувати, позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального права. Зокрема, заявник вважає, що суд першої інстанції помилково застосував статтю 549 Цивільного кодексу України, оскільки спеціальні норми Господарського кодексу України, які встановлюють особливості регулювання майнових відносин суб"єктів господарювання, підлягають переважному застосуванню перед нормами Цивільного кодексу України, які містять відповідне загальне регулювання.

Крім того, заявник посилається на ч. 4 статті 231 Господарського кодексу України, якою передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Представник відповідача у судове засідання не з"явився, надавши 08.12.2009р. відзив на апеляційну скаргу, в якому рішення господарського суду Донецької області від 14.10.2009р. у справі № 16/247 просить залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши доводи представника позивача, судова колегія

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ "Євро лізинг" м. Київ звернулось до суду з позовом до ТОВ "Мета-Інвест" м. Донецьк про стягнення 309 600,00 грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов договору оперативного лізингу № 592 від 27.11.2007р. щодо сплати лізингових платежів.

З матеріалів справи вбачається, що 27.11.2007р. між ТОВ "Євро Лізинг" м. Київ (Лізингодавець) та ТОВ "Мета-Інвест" м. Донецьк (Лізингоодержувач) був укладений договір оперативного лізингу № 592, за умовами якого Лізингодавець передав Лізингоодержувачу, а останній отримав від Лізингодавця в платне користування на умовах оперативного лізингу транспортні засоби у відповідності з замовленням.

Судом першої інстанції встановлено, що договір за своїм змістом та правовою природою є договором майнового найму (лізингу), тому відносини за ним регулюються нормами статей 806-809 Цивільного кодексу України, Законом України "Про фінансовий лізинг".

Згідно ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (Лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (Лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить Лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із Лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане Лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених Лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Позивачем на підставі замовлень на транспортний засіб № 592/001, № 592/002, № 592/003, № 592/004, № 592/005 від 27.11.2007р. було надано п’ять транспортних засобів "Камаз".

Відповідно до п. 4.6. Договору після надання транспортного засобу Лізингоодержувачеві на дату надання сторони підписують акт прийому–передачі транспортного засобу.

Між сторонами було складено та підписано відповідні акти приймання–передачі транспортних засобів № 592/001, № 592/002 від 18.12.2007р. та № 592/003, № 592/004, № 592/005 від 09.01.2008р.

Відповідно до умов вказаного договору план лізингу є додатком до договору, в якому визначається строк лізингу, розмір лізингових платежів, періодичність сплати лізингових платежів та інші умови.

На виконання умов договору оперативного лізингу, сторонами договору було підписано плани лізингу № 592/001, № 592/002, № 592/003, № 592/004, №592/005 від 27.11.2007р. та зміни до планів лізингу № 592/001, № 592/002 від 27.11.2007р. та № 592/003, № 592/004, №592/005 від 08.01.2007р.

Згідно п. 5.1. Договору нарахування лізингових платежів здійснюється щомісячно в останній день поточного місяця і відображається в акті виконаних робіт. Сума нарахованого лізингового платежу являє собою вартість фактично наданих послуг за користування транспортним засобом за відповідний період лізингу і складається з суми лізингового платежу за місяць, вказаного в плані лізингу та частини першого лізингового платежу, що припадає на відповідний період лізингу. Оплата лізингових платежів здійснюється відповідно до графіка платежів.

Відповідно до пункту 3.1. Договору строк лізингу починається з моменту передачі транспортного засобу в лізинг, яким є дата надання та складання сторонами акту прийому-передачі транспортного засобу та закінчується в дату повернення та складання акту про повернення.

Згідно ст.ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускаються, якщо інше не встановлено законом або договором.

Аналогічне положення міститься в приписах ст. 193 Господарського кодексу України.

В зв"язку із 2-х місячною заборгованістю відповідача щодо лізингових платежів, що підтверджується рішеннями господарського суду Донецької області від 24.10.2008р. по справі № 24/120 та від 24.02.2009р. по справі № 40/4, 26.06.2009р. позивачем на адресу відповідача направлено повідомлення № 7644 від 25.06.2009р. про розірвання договору оперативного лізингу (оренди), яке було останнім отримано 30.06.2009р. (а.с. 94-96).

Відповідно до пунктів 8.5. та 8.5.1. Договору Лізингодавець може припинити дію договору і зажадати негайного повернення транспортного засобу, якщо Лізингоодержувач припиняє сплату лізингових платежів, передбачених графіком платежів на термін понад 1 місяць.

Стаття 782 Цивільного кодексу України передбачає, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

За таких обставин, господарським судом зроблено обґрунтований висновок, що договір оперативного лізингу, укладений між позивачем та відповідачем припинив свою дію з 30.06.2009р.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 309 600,00грн., посилаючись на умови пункту 10.13.1. Договору, який передбачає, що Лізингодавець має право на одержання компенсації від Лізингоодержувача в сумі 5 (п’яти) місячних внесків у випадку, якщо Лізингодавець припинив дію договору на підставі пункту 8.5. Договору.

Судом першої інстанції з посиланням на ст. 549 Цивільного кодексу України, зроблено висновок, що згідно вказаної статті неустойка (штраф, пеня) може нараховуватись лише у відсотках, а оскільки вказана норма не є диспозитивною, то сторони не вправі змінити її положення та встановити у договорі штраф або пеню у вигляді твердої суми або у кратному відношенні до суми зобов’язання.

Крім того, господарський суд не прийняв до уваги посилання позивача на ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, якій, на його думку, не відповідають умови п. 10.13.1 Договору, що передбачають право Лізингодавця на одержання компенсації в сумі 5 (п"яти) місячних внесків, тобто у кратному розмірі до вартості зобов"язання.

Апеляційний суд не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

          Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

          Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

          Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

          Відповідно до п. 10.13, 10.13.1. Договору Лізингодавець має право на одержання компенсації від Лізингоодержувача в сумі 5 (п"яти) місячних внесків у випадку, коли Лізингодавець припинив дію цього Договору на підставі п. 8.5. Договору.

          Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

          Апеляційна інстанція вважає, що господарським судом безпідставно відмовлено позивачу у стягненні з Лізингоодержувача штрафних санкцій в розмірі, передбаченому п. 10.13 Договору, як відповідальності за невиконання зобов"язання з оплати лізингових платежів, що стало підставою для припинення дії договору за ініціативою Лізингодавця. Сторонами розмір такої відповідальності (компенсації) визначено в сумі 5 (п"яти) місячних внесків, тобто у кратному розмірі до вартості плати за користування предметом лізингу - транспортними засобами.

          Висновок господарського суду, що такий порядок нарахування суперечить чинному законодавству є помилковим. Крім того, сторони не позбавлені права відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України).

          Зокрема, згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов"язання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Визначення сторонами неустойки як "компенсації" не міняє її правової суті і не є підставою для відмови у її стягненні з винної сторони за порушення зобов"язання за договором.

          Користуючись правом, наданим ч. 3 ст. 83 Господарським процесуальним кодексом України, а також враховуючи положення ст. 233 Господарського кодексу України і ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, апеляційна інстанція вважає за необхідне зменшити розмір відповідальності за порушення ТОВ "Мета-Інвест" господарського зобов"язання до одного місячного внеску за користування транспортними засобами в розмірі 61 920,00 грн.

          При цьому, враховується співвідношення розміру неустойки, передбаченої договором (5 (п"ять) місячних внесків за всіма транспортними засобами, переданими у лізинг), суми заборгованості з лізингових платежів, встановленої рішеннями господарських судів та факту розірвання договору і повернення техніки Лізингодавцю.

          Враховуючи викладене, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню в зазначеній сумі.

          На підставі вищезазначеного, судова колегія апеляційної інстанції дійшла до висновку, що апеляційна скарга ТОВ "Євро Лізинг" м. Київ підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Донецької області від 14.10.2009р. у справі № 16/247 підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита за подання позову та апеляційної скарги покладаються на відповідача - ТОВ "Мета-Інвест" м. Донецьк

Керуючись ст. ст. 49, ч. 3 ст. 83, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, - Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

          Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" м. Київ задовольнити частково.

          Рішення господарського суду Донецької області від 14.10.2009р. у справі № 16/247 скасувати.

          Викласти абзац перший та другий резолютивної частини рішення господарського суду Донецької області від 14.10.2009р. у справі № 16/247 у наступній редакції:

          "Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю "Мета-Інвест" м. Донецьк задовольнити.

          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Мета-Інвест" м. Донецьк (83007, м. Донецьк, вул. Жмури, 1, ЄДРПОУ 34225587, МФО 335593, р/р 26006198072651 в ДФ ВАТ "Кредитпромбанк") на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" м. Київ (03035, м. Київ, вул. Сурікова, 3, ЄДРПОУ 32774741, МФО 320478, р/р 2600510828 в ВАТ АБ "Укргазбанк") компенсацію в розмірі 61 920,00 грн., державне мито за подачу позову в сумі 3 096,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн."

          В іншій частині рішення залишити без змін.

          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Мета-Інвест" м. Донецьк (83007, м. Донецьк, вул. Жмури, 1, ЄДРПОУ 34225587, МФО 335593, р/р 26006198072651 в ДФ ВАТ "Кредитпромбанк") на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" м. Київ (03035, м. Київ, вул. Сурікова, 3, ЄДРПОУ 32774741, МФО 320478, р/р 2600510828 в ВАТ АБ "Укргазбанк") витрати по сплаті державного мита за подачу апеляційної скарги в сумі 1 548,00 грн.

          Господарському суду Донецької області видати відповідні накази.

Головуючий          Т.М. Колядко

Судді:          Н.В. Акулова

          О.А. Скакун

          Надруковано: 5 прим.

          1. позивачу

          2. відповідачу

          3 у справу

          4 ДАГС

5. г/с Дон. обл.