Рішення № 7094599, 10.12.2009, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" грудня 2009 р.Справа № 18/64-1504

Господарський суд Тернопільської області

у складі

Розглянув справу:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна корпорація Київгорбуд», вул. Драгоманова, 15а/131, м. Київ (поштова адреса: вул. Льва Толстого, буд. 11/61, оф. 58, м. Київ)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Лядське», с. Лядське Монастириський район Тернопільська область

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерторг», вул. Леніна, 50, смт. Гришківці, Бердичівський район, Житомирська область

про стягнення заборгованості в загальній сумі 75 080,32 грн., в тому числі 73 532,80 грн. основного боргу з врахуванням індексу інфляції та 1 547,52 грн. трьох процентів річних.

За участю представників сторін:

позивача: не прибув.

відповідача: Паньків С.С., довіреність № 4 від 27.08.2009 р., Бігун В.М. –директора, протокол зборів засновників № 8 від 30.10.2006 р.

третьої особи: не прибув.

В судовому засіданні учасникам судового процесу роз’яснено їхні процесуальні права та обов’язки, передбачені статтями 20, 22, 81-1 ГПК України.

Технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна корпорація Київгорбуд»звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Лядське»про стягнення заборгованості в загальній сумі 75 080,32 грн., в тому числі 73 532,80 грн. основного боргу з врахуванням індексу інфляції та 1 547,52 грн. трьох процентів річних.

В обґрунтування позовних вимог позивачем вказано, що 01.07.2008 р. ТОВ «Інтерторг»(первісний кредитор) та ТОВ «Будівельна корпорація Київгорбуд»(новий кредитор) уклали договір відступлення права вимоги № 01-07/08 за договором № 27 від 27.11.2007 р. укладеним між ТОВ «Інтерторг»(продавець) та ТОВ «Лядське»(покупець). За договором № 01-07/08 від 01.07.2008 р. новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошової суми в розмірі 64 257 грн., яка є сумою заборгованості за поставлений товар за видатковою накладною № 01/02 від 01.02.2008 р. по договору №27-11 від 27.11.2007 р.

В підтвердження викладеного позивач додає договір купівлі –продажу № 27-11 від 27.11.2007 р., специфікацію № 1 від 27.11.2007 р., договір про відступлення права вимоги № 01-07/08 від 01.07.2008 р., видаткову накладну № 01/02 від 01.02.2008 р., вимогу № 16/09/08 від 16.09.2008 р., акт звірки взаємних розрахунків станом на 02.06.2008 р. між ТОВ «Інтерторг» та ТОВ «Лядське»по договору №27-11 від 27.11.2008 р., акт звірки розрахунків станом на 29.08.2008 р. між ТОВ «Будівельна корпорація Київгорбуд»и ТОВ «Лядське», інші документи, належним чином засвідчені копії яких знаходяться у матеріалах справи.

Представники відповідача проти позову заперечують, стверджують, що передача товару по договору № 27-11 від 27.11.2007 р. не відбувалася, довіреностей на отримання ТМЦ ТОВ «Лядське»не видавало, підписаний акт звірки не є обставиною, що достовірно підтверджує обставини у позовній заяві адже там міститься посилання на неіснуючий договір переведення боргу. Відносно нарахованих позивачем інфляційних збитків та 3% річних відповідач заперечує, мотивуючи це тим, що жодних нарахувань інфляційних збитків та 3% річних не може бути, тому що ТОВ «Будівельна корпорація «Київгорбуд»жодних доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні згідно договору купівлі –продажу №27-11 від 27.11.2007р. з ТОВ «Інтерторг»не надавало, відповідно до ч.2 ст.517 ЦК України ТОВ «Лядське»мало право не виконувати свого обов'язку перед ТОВ «Будівельна корпорація «Київгорбуд»не ризикуючи при цьому прострочити. Також відзначено, що майно та майнові права ТОВ «Інтерторг»станом на 01.02.2008 р. перебували у податковій заставі.

Третя особа явку повноважного представника в жодне із судових засідань не забезпечила, проте 21.10.2009 р. від ТОВ «Інтерторг» надійшли письмові пояснення № 27/1 від 19.10.2009 р. З пояснення випливає, що третя особа позовні вимоги підтримує з наведенням тих же обгрунтувань що й позивач.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши обґрунтування позовних вимог представників сторін та оцінивши представлені докази в їх сукупності господарський суд встановив.

Згідно ст. 1 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності.

01.07.2008 р. укладено договір про відступлення права вимоги № 01-07/08, згідно якого ТОВ «Інтерторг»поступився своїм правом вимоги на користь ТОВ «Будівельна корпорація «Київгорбуд»по заборгованості ТОВ «Лядське»на суму 64 257,00 грн., відповідно до умов якого ТОВ «Будівельна корпорація «Київгорбуд»прийняло на себе право вимоги, що належить ТОВ «Інтерторг»і стало кредитором за договором № 27-11 від 27.11.2007 р.

27.11.2007 р. між ТОВ «Інтерторг»(Продавець) та ТОВ «Лядське»(Покупець) укладено договір купівлі –продажу № 27-11 відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити товар, кількість, асортимент та ціна на товар визначається специфікаціями до даного договору, які є його невід'ємною частиною. Загальна вартість договору складає 64 260,00 грн. в т.ч. ПДВ 10 710,00 грн. Оплата виконаних товарів здійснюється Покупцем шляхом перерахування 100% грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця на протязі 60 робочих днів після поставки товару (п. 2.1. договору № 27-11).

Оплата виконаних товарів здійснюється покупцем шляхом перерахування 100 % грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця на протязі 60 робочих днів після поставки товару (п. 2.2. договору № 27-11).

Поставка товару за даним договором буде здійснюватися однією партією відповідно до специфікацій. Факт поставки товару за даним договором підтверджується видатковою накладною. Датою передачі товару є дата оформлення та підписання уповноваженими представниками сторін накладної (п.п. 3.1., 3.3., 3.4. договору № 27-11).

27.11.2007 р. сторонами за договором № 27-11 укладено та підписано специфікацію № 1 в якій зокрема вказано, товар що є предметом поставки за даним договором, а також зазначено, що загальна вартість специфікації складає 64260 грн.

Згідно поданої позивачем видаткової накладної № 01/02 від 01.02.2008 р. ТОВ «Інтерторг»поставило, а ТОВ «Лядське»отримало товар вартістю 64260 грн.

В свою чергу відповідач стверджує, що передача товару по договору № 27-11 від 27.11.2007 р. не відбувалася, оскільки підписаний акт звірки не є обставиною, що достовірно підтверджує обставини у позовній заяві адже там міститься посилання на неіснуючий договір переведення боргу, також відзначено, що майно та майнові права ТОВ «Інтерторг»станом на 01.02.2008 р. перебували у податковій заставі.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Частина 1 статті 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Обов’язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов’язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Якщо з договору купівлі –продажу не випливає обов’язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов’язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв’язку для доставки покупцеві (ч.ч.1, 2 ст. 664 ЦК України).

Оскільки при запереченні відповідача проти позову, останній акцентує увагу на неотриманні товару по договору № 27-11 від 27.11.2007 р. за видатковою накладною № 01/02 від 01.02.2008 р., суд зазначає, що обов’язок сторони здійснити оплату за товар, за відсутності доказів його надання другій стороні, не можна визнати обґрунтованими.

Пунктом 3.1.3. договору №01-07/08 встановлено, що первісний кредитор відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги.

Відповідачем було подано копію видаткової накладної № 01/02 від 01.02.2008 р., реквізити якої не відповідають реквізитам вказаним у копії цієї ж видаткової накладної, яка подана позивачем. Зокрема згідно копії видаткової накладної № 01/02 від 01.02.2008 р. вся сума товару складає 69465 грн.

Так, судом було витребувано у сторін оригінал видаткової накладної № 01/02 від 01.02.2008 р., яка 21.10.2009 р. подана третьою особою. З даної накладної, яка підписана представниками ТОВ «Інтерторг»та ТОВ «Лядське»із скріпленням підписів відтисками печаток вбачається, що сума отриманого на підставі договору №27-11 від 27.11.2007 р. товару разом з ПДВ складає 64260 грн.

Згідно довідки Бердичівської ОДПІ № 15770/10/29-014 від 24.09.2009 р. ТОВ «Інтерторг»(код ЄДРПОУ 30326531) було зареєстроване в Бердичівській ОДПІ як платник ПДВ з 23.04.1999 р. по 19.05.2009 р.

21.10.2009 р. третьою особою подано податкову накладну № 102 від 01.02.2008 р. на суму 64260 грн.

Відносно заперечень відповідача в частині того, що майно та майнові права ТОВ «Інтерторг»станом на 01.02.2008 р. перебували у податковій заставі, суд зазначає, що вони зроблені без належного обґрунтування, наведення яке саме майно перебувало у податковій заставі, в даному випадку не зроблено прив’язку до товару, отриманого за видатковою накладною № 01/02 від 01.02.2008 р., зокрема відносно його перебування у податковій заставі. Платник податків самостійно визначає перелік активів, на які розповсюджується право податкової застави і які в подальшому можуть бути реалізовані в рахунок погашення його податкового боргу в порядку, встановленому законодавством України. Якщо платник податків самостійно не визначає перелік таких активів або визначені платником податків активи не можуть бути використані як джерело погашення податкового боргу (не є ліквідними та реальними для продажу), податковий керуючий зобов'язаний самостійно визначити склад активів, на які може бути розповсюджене право податкової застави (Наказ|Роз'яснення|Акт, Державна податкова адміністрація, від 06.07.2006, № 385 «Про затвердження податкового роз'яснення щодо положень статті 8 Закону України від 21 грудня 2000 року N 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»). В свою чергу позивачем подано лист Бердичівської ОДПІ № 18981/10/24 від 16.11.2009 р., в якому вказане майно ТОВ «Інтерторг», що перебувало у податковій заставі та його вартість. Майно яке значиться у видатковій накладній № 01/02 від 01.02.2008 р. станом на 01.02.2008 р. не перебувало у податковій заставі. На запит суду Бердичівською ОДПІ подано лист № 17130/10/24-01 від 13.10.2009 р. за яким в період з 27.11.2007 р. по 01.07.2008 р. у податковій заставі майна та майнових прав ТОВ «Інтерторг»перебувало на загальну суму 183801,47 грн.

Згідно акту звірки взаємних розрахунків станом на 02.06.2008 р. між ТОВ «Інтерторг»та ТОВ «Лядське»по договору № 27-11 від 27.11.2007 р. сальдо станом на 02.06.2008 р. становить 64260 грн.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи наведене, сума інфляційних витрат за прострочення грошового зобов’язання, яка підлягає стягненню з відповідача, становить 9272,80 грн. та 1547,52 грн. 3 % річних, що підтверджується обґрунтованим розрахунком суми боргу.

Заперечення відповідача щодо не повідомлення останнього про перехід до нового кредитора прав у зобов'язанні згідно договору купівлі –продажу від 27.11.2007 р., відтак і неправомірності нарахування інфляційних збитків та 3% річних судом до уваги не приймаються, оскільки такі заперечення спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, а саме листом позивача від 25.08.2008р. №25/08/08, направленим на адресу відповідача 28.08.2008р. в якому повідомлялось про укладення договору відступлення права вимоги між ТОВ «Інтерторг»та ТОВ «Корпорація «Київгорбуд»(повідомлення відповідача про заміну кредитора у зобов'язанні), про що свідчить квитанція пошти наявна в матеріалах справи, вимога від 16.09.2008р. направлена на адресу відповідача 16.09.2008р., про що свідчить квитанція пошти наявна в матеріалах справи та акт звірки взаємних розрахунків станом на 29.08.2008р. між ТОВ «Будівельна корпорація «Київгорбуд»та ТОВ «Лядське», підписаний представниками обох сторін.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2 ст.34 ГПК України).

Належність доказів –це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об’єктивної істини. Належність доказів –це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів. Під належністю доказу розуміється наявність об’єктивного зв’язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об’єктом судового пізнання. Виходячи зі змісту ст.32 ГПК, належними слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Водночас суд не повинен приймати доказів, що не стосуються встановлення обставин у справі.

Частина 2 наведеної статті містить принцип допустимості доказів (засобів доказування). Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги про отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов’язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи. Отже, допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Згідно вимог ст. ст. 32, 33 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

У відповідності до вимог ст. ст. 44 –49 ГПК України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Лядське»(с. Лядське Монастириський район Тернопільська область, ідентифікаційний код 32147759) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна корпорація Київгорбуд»(вул. Драгоманова, 15а/131, м. Київ, ідентифікаційний код 35660902):

-          73532 (сімдесят три тисячі п’ятсот тридцять дві) грн. 80 коп. заборгованості за отриманий товар із врахуванням встановленого індексу інфляції;

-          1547 (одну тисячу п’ятсот сорок сім) грн. 52 коп. 3 % річних;

-          750 (сімсот п’ятдесят) грн. 80 коп. державного мита;

-          315 (триста п'ятнадцять) грн. витрат інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

Сторони вправі подати апеляційну скаргу, а прокурор внести апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його підписання –15.12.2009 р., через місцевий господарський суд.

Суддя