Рішення № 7094597, 10.12.2009, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" грудня 2009 р.Справа № 18/63-1503 Господарський суд Тернопільської області

у складі

Розглянув матеріали справи:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна корпорація Київгорбуд», вул. Драгоманова, 15а/131, м. Київ (поштова адреса: вул. Льва Толстого, буд. 11/61, оф. 58, м. Київ)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Лядське», с. Лядське Монастириський район Тернопільська область

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерторг», вул. Леніна, 50, смт. Гришківці, Бердичівський район, Житомирська область

про стягнення заборгованості в сумі 434 028,06 грн.

За участю представників сторін:

позивача: не прибув.

відповідача: Паньків С.С., довіреність № 4 від 27.08.2009 р., Бігун В.М. –директора, протокол зборів засновників № 8 від 30.10.2006 р.

третьої особи: не прибув.

В судовому засіданні учасникам судового процесу роз’яснено їхні процесуальні права та обов’язки, передбачені статтями 20, 22, 81-1 ГПК України.

Технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна корпорація Київгорбуд»звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Лядське»про стягнення заборгованості в сумі 434 028,06 грн.

25.11.2009 р. позивач звернувся до господарського суду із заявою від 23.11.2009 р. про зменшення розміру позовних вимог, а саме –просить стягнути з відповідача 225477,32 грн. попередньої оплати за товар. Обґрунтовує заяву тим, що зобов’язання ТОВ «Лядське»перед ТОВ «Інтерторг»по договору № 24 від 06.10.2006 р. підтверджені та визнані відповідачем саме на цю суму. Відносно зазначеного у даній заяві суд зазначає, що ціна позову визначається у позовах про стягнення грошей –стягуваною сумою або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку. Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову. При зменшенні позовних вимог має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Частиною 4 статті 22 ГПК України передбачено право позивача до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. Беручи до уваги дану норму ГПК України, суд задовольняє клопотання позивача про зменшення розміру позовних вимог, оскільки остання не суперечить чинному законодавству України, не порушує чиїх –небудь прав та охоронюваних законом інтересів, а отже, предметом даного позову є стягнення з відповідача 225477,32 грн. попередньої оплати за товар.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що 01.02.2008 р. ТОВ «Інтерторг»(первісний кредитор) та ТОВ «Будівельна корпорація Київгорбуд»(новий кредитор) уклали договір уступки права вимоги № 16/1/16 за договором № 24 від 06.10.2006 р. укладеним між ТОВ «Лядське»(продавець) та ТОВ «Інтерторг»(покупець). За договором № 16/1/16 від 01.02.2008 р. новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошової суми в розмірі 371477,32 грн., яка є сумою передоплати отриманої ТОВ «Лядське»по договору № 24 від 06.10.2006 р. на яку воно не здійснило поставку товару.

В підтвердження викладеного позивач додає договір купівлі –продажу № 24 від 06.11.2006 р., специфікацію № 1 від 06.11.2006 р., додаткову угоду № 1 від 27.12.2006 р. до договору № 24 від 06.11.2006 р., договір уступки права вимоги № 16/1/6 від 01.02.2008 р., платіжні доручення № 28 від 29.11.2006 р., № 201 від 30.11.2006 р., акт звірки взаємних розрахунків станом на 26.12.2007 р. між ТОВ «Інтерторг»та ТОВ «Лядське»по договору №24 від 06.10.2006 р., акт звірки розрахунків станом на 29.08.2008 р. між ТОВ «Будівельна корпорація Київгорбуд»і ТОВ «Лядське», договір № 16/1/6 від 16.01.2008 р., інші документи, належним чином засвідчені копії яких знаходяться у матеріалах справи.

Представники відповідача проти позову заперечують, стверджують, що у ТОВ «Лядське»зобов’язанням по договору № 24 від 06.10.2006 р. перед ТОВ «Інтерторг»є саме поставка товару, а відповідальність за затримку передачі товару встановлена п. 7.2. договору. Вказують, що 30.11.2006 р. ТОВ «Лядське»повернуло 1300000 грн. як помилково перераховані ТОВ «Інтерторг»на усну вимогу останнього. Зазначено, що ТОВ «Інтерторг»22.11.2006 р. здійснив оплату згідно договору № 24 від 06.10.2006 р. в сумі 200000 грн., а також на виконання умов цього договору на суми передоплати –178 602,68 грн., яка не повернута ТОВ «Лядське»поставляло ТОВ «Інтерторг»товар.

Третя особа явку повноважного представника в жодне із судових засідань не забезпечила, проте 21.10.2009 р. від ТОВ «Інтерторг» надійшли письмові пояснення № 27/2 від 19.10.2009 р. із долученням витребуваних судом документів. З пояснення випливає, що третя особа позовні вимоги підтримує. При цьому ТОВ "Інтерторг" додатково зазначено, що у договорі уступки права вимоги № 16/1/16 від 01.02.2008 р. допущена помилка та не вірно зазначена сума заборгованості ТОВ «Лядське»–371 477,32 грн., замість дійсної –225 477,32 грн., яка була виправлена сторонами укладенням додаткової угоди до договору уступки права вимоги № 16/1/16 від 01.02.2008 р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши обґрунтування позовних вимог представників сторін та оцінивши представлені докази в їх сукупності господарський суд встановив.

Згідно ст. 1 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності.

Так, 06.10.2006 р. між ТОВ «Лядське» (Продавець) та ТОВ «Інтерторг»(Покупець) укладено договір № 24 відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю тварин (товар) в асортименті і кількості, встановлених договором, а покупець зобов’язується прийняти цей товар і сплатити за нього визначену договором суму.

Ціна, кількість, найменування товару відображається в специфікації № 1, яка являється невід'ємною частиною даного договору. Загальна вартість товару по даному договору становить 1 504 080 грн., в т. ч. ПДВ 250 680 грн. (п. 2.1., 2.2. договору).

Строк поставки товару настає після 100 % передоплати на рахунок продавця в чотири етапи: не пізніше 50 днів –поставка не менше 20% товару від погодженої у специфікації № 1; не пізніше 60 днів –поставка не менше 45 % товару від погодженої у специфікації № 1; не пізніше 75 днів –поставка не менше 70 % товару від погодженої у специфікації № 1; не пізніше 90 днів –поставка 100 % товару від погодженої у специфікації № 1. Датою поставки вважається дата вказана у накладній на передачу товару підписаній представниками обох сторін (п. п. 3.1.,3.4. договору).

Пунктом 5.1. договору передбачено, що оплата за товар здійснюється шляхом 100 % передоплати грошових ресурсів на рахунок продавця.

06.10.2006 р. сторонами за договором № 24 укладено та підписано специфікацію № 1 в якій зокрема вказано товар, що є предметом поставки за даним договором, а також зазначено, що загальна вартість специфікації складає 1 504 080 грн. Також, 06.10.2006 р. сторонами за договором № 24 укладено та підписано специфікацію № 1 (нова редакція), в якій зокрема вказано товар, що є предметом поставки за даним договором, а також зазначено, що загальна вартість специфікації складає 1 650 528 грн.

Згідно додаткової угоди № 1 від 27.12.2006 р. до договору № 24 від 06.10.2006 р. сторонами погоджено, що загальна вартість товару по договору складає 1 650 528 грн., а також викладено п. 3.1. договору в наступній редакції: "Поставка товару здійснюється протягом 175 календарних днів після 100 % передоплати за товар на рахунок продавця".

Пунктом 3.8. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (затверджена Постановою правління НБУ від 21.01.2004 р., № 22) встановлено, що реквізит "призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

22.11.2006 р. ТОВ "Інтерторг" здійснило попередню оплату в сумі 200 000 грн., що підтверджується випискою з особового рахунку від 22.11.2006 р. ТОВ "Лядське", із зазначенням "оплата за свиноматки згідно договору № 24 від 06.10.2006 р." та платіжним дорученням 601 від 22.11.2006 р. в реквізиті "призначення платежу" якого зазначено "оплата за свиноматки згідно договору № 24 від 06.10.2006 п. в т.ч. ПДВ 33 333,33 грн."

Згідно поданого позивачем платіжного доручення № 28 від 29.11.2006 р. ТОВ "Інтерторг" перерахувало на рахунок ТОВ "Лядське" 1 504 080 грн., із вказанням у реквізиті цього платіжного доручення "призначення платежу" –"передоплата за свині згідно договору № 24 від 06.10.2006 р. в т. ч. ПДВ 250 680 грн."

Тобто, 100 % передоплата здійснена 29.11.2006 р. в сумі 1 704 080 грн. Переплата становить 53 552 грн.

30.11.2006 р. ТОВ "Лядське" перерахувало на рахунок ТОВ "Інтерторг" 1 300 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 201 від 30.11.2006 р., в реквізиті "призначення платежу" якого зазначено "помилково перераховані кошти".

При цьому, вимоги про повернення передоплати не було, що не заперечено сторонами та не спростовано відповідними доказами.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України).

Частина 1 статті 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Матеріали справи свідчать про виникнення у сторін по договору зобов’язань з договору купівлі –продажу, згідно якого, в силу ст. 655 Цивільного кодексу України, одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 673 Цивільного кодексу України, продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі –продажу.

Обов’язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов’язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов’язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов’язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв’язку для доставки покупцеві (ч.ч. 1, 2 ст.664 ЦК України).

Окрім повернення передоплати в сумі 1 300 000 грн. ТОВ "Лядське" вчинило наступні дії:

-          16.01.2007 р. передало, а ТОВ "Інтерторг" прийняло згідно накладної № 1 від 16.01.2007 р., через Маньківського М.В. по довіреності серії ЯНГ № 666065 від 15.01.2007 р., товар на суму 32 618 грн.;

-          30.03.2007 р. передало, а ТОВ "Інтерторг" прийняло згідно накладної № 6 від 30.03.2007 р., через Маньківського М.В. по довіреності серії ЯНР № 496755 від 23.03.2007 р., товар на суму 54 742, 68 грн.;

-          16.05.2007 р. передало, а ТОВ "Інтерторг" прийняло згідно накладної № 17 від 16.05.2007 р., через Маньківського М.В. по довіреності серії ЯНР № 496769 від 15.05.2007 р., товар на суму 22 824 грн.;

-          31.05.2007 р. передало, а ТОВ "Інтерторг" прийняло згідно накладної № 19 від 31.05.2007 р., через Маньківського М.В. по довіреності серії ЯНР № 496775 від 28.05.2007 р., товар на суму 28 242 грн.;

-          30.10.2007 р. передало, а ТОВ "Інтерторг" прийняло згідно накладної № 37 від 30.10.2007 р., через Данилевич Г.І., по довіреності серії ЯНЯ № 479512 від 29.10.2007 р., товар на суму 40 176 грн.

Загальна сума поставки товару склала 178 602,68 грн.

З врахуванням часткового повернення суми передоплати її неповернутий залишок становить 404 080 грн., що складається із 204 080 грн. перерахованих по платіжному дорученні № 28 від 29.11.2006 р. та 200 000 грн. перерахованих згідно виписки з особового рахунку від 22.11.2006 р.

Згідно з частиною першою статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов’язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі –продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, –у строк, визначений відповідно до статті 530 цього кодексу.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь –який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 530 ЦК України).

Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення, він може бути визначений актом цивільного законодавства, правочином або рішенням суду, і визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч.ч. 1,3. ст. 251, ч. 1 ст. 252 ЦК України).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Строку та порядку внесення передоплати сторонами в укладеному договорі погоджено не було.

Стороною договору –ТОВ "Лядське" відповідної вимоги про перерахування 100 % передоплати не було, однак мало місце її часткове повернення та здійснення відповідачем поставки товару без наявності 100 % передоплати, що не відповідає п. 3.1., 5.1. договору № 24 від 06.10.2006 р. В зв’язку з цим виключається можливість застосування ст. 538 ЦК України.

Віносно платіжного доручення № 201 від 30.11.2006 р., в реквізиті "призначення платежу" якого зазначено "помилково перераховані кошти", суд зазначає, що п. 1.24. ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (в ред. 31.05.2005 р.) визначає помилковий переказ –рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб'єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі.

Неналежний платник –особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів (п. 1.32 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні").

З огляду на наявність між сторонами договірних зобов’язань, їх характер та реквізит платіжного доручення № 28 від 29.11.2006 р. "призначення платежу" –"передоплата за свині згідно договору № 24 від 06.10.2006 р. в т. ч. ПДВ 250 680 грн." відсутні підстави для повернення частини коштів сплачених згідно останнього.

У визначенні ч. 2 ст. 693 ЦК України невірними є посилання відповідача як на підставу для повернення частини попередньої оплати, в зв’язку з усною вимогою керівника ТОВ "Інтерторг", так як строк передачі товару не настав 30.11.2006 р.

Таким чином, мало місце неналежне виконання ТОВ "Лядське" договірних зобов’язань, яке полягає в безпідставному поверненні частини передоплати за товар, що мало наслідком порушення п. 6.1.1. договору, за яке винна сторона повинна нести відповідальність згідно п. 7.3. цього договору.

Разом з тим, згідно довідки Бердичівської ОДПІ № 15770/10/29-014 від 24.09.2009 р. ТОВ «Інтерторг»(код ЄДРПОУ 30326531) було зареєстроване в Бердичівській ОДПІ як платник ПДВ з 23.04.1999 р. по 19.05.2009 р.

Відповідно до п.7.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 названого закону визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну.

Згідно п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 цього закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.6 п.7.2 ст.7 даного закону визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Аналогічні положення містяться і в Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. №165, зареєстрованого в Мінюсті України 23.06.1997р. за №233/2037.

При цьому, відповідно до п.п. 7.2.8 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування згідно із статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно із статтею 5 цього Закону. Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку. За наявності оригіналу податкової накладної невключення її до зазначеного реєстру не є підставою для відмови у зарахуванні суми податку, визначеної у такій податковій накладній, до складу податкового кредиту такого платника податку. Форма і порядок заповнення реєстрів отриманих та виданих податкових накладних встановлюються центральним податковим органом.

На виконання підпункту 7.2.8 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»наказом ДПА України від 30.06.2005р. №244 (зареєстрованим в Мін'юсті України 18.07.2005р. за №770/11050) затверджено Порядок ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних.

Судом було витребувано у позивача податкову накладну відносно першоподії –проведення передоплати, яка не надана ним. Сторонами також не надано жодних пояснень щодо здійснення коригування податкових зобов’язань і податкового кредиту в зв’язку з поверненням передоплати.

На підставі вищезазначеного ТОВ "Інтерторг" не мало право вимоги до ТОВ "Лядське" на погашення заборгованості у розмірі 371 477,32 грн., яка в подальшому передана ТОВ "Будівельна корпорація "Київгорбуд" із укладенням 01.02.2008 р. договору про відступлення права вимоги № 16/1/6, згідно якого ТОВ «Інтерторг»передав новому кредитору –ТОВ «Будівельна корпорація «Київгорбуд»право вимоги до боржника –ТОВ «Лядське»по погашенню заборгованості в розмірі 371477,32 грн., що виникла на підставі договору № 24 від 06.10.2006 р. (п. 1.1. договору № 16/1/6).

Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків (ч. ч. 1,2 ст 516 ЦК України).

01.03.2008 р. ТОВ "Інтерторг" повідомив ТОВ "Лядське" про укладення даного договору, що здійснено шляхом надіслання відповідного повідомлення вих. № 17/01/3. В якості доказу його надіслання долучено фіскальний чек від 07.03.2008 р., який свідчить про те, що кореспонденція була направлена із зазначенням в даному чеку у графі «кому»–«Бігун», у графі "куди" –"48000 Лядське", що не дає підстав стверджувати про його отримання ТОВ "Лядське", яке власне заперечує його отримання та долучає довідку Центру поштового зв’язку, з якої вбачається що с. Лядське Монастириського району присвоєно поштовий індекс 48343. Тобто, мало місце належне повідомлення відповідача про заміну кредитора у зобов'язанні.

За договором № 16/1/6 від 01.02.2008 р. новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошової суми в розмірі 371477,32 грн., яка є сумою передоплати отриманої ТОВ «Лядське»по договору № 24 від 06.10.2006 р. на яку воно не здійснило поставку товару (п. 1.1. договору).

Позивачем також долучено до справи акт звірки взаємних розрахунків станом на 26.12.2007 р. між ТОВ «Інтерторг»та ТОВ «Лядське»по договору № 24 від 06.10.2006 р. в якому вказано сальдо станом на 26.12.2007 р. в розмірі 371477,32 грн.

Однак, в поданому суду 21.10.2009 р. пояснені ТОВ "Інтерторг" вказує, що протягом 2006-2007 рр. між ТОВ "Інтерторг" та ТОВ "Лядське" здійснювалося ряд господарських операції (купівля –продаж, поставка тварин, кормів). За даними операціями було проведено звірку взаємних розрахунків і як наслідок укладено та підписано акт звірки взаємних розрахунків станом на 26.12.2007 р. по договору № 24 від 06.10.2006 р. де сальдо на користь ТОВ "Інтерторг" станом на 26.12.2007 р. склало 371477,32 грн. При цьому, в назві акту помилково зазначено лише договір № 24 від 06.10.2006 р., а фактично звірка проведена по двох договорах, другим з яких був договір поставки кормів на суму 146 000 грн. Стверджує, що в зв’язку з невірною назвою акту акт звірки взаємних розрахунків станом на 26.12.2007 р. по договору № 24 від 06.10.2006 р. в договорі уступки права вимоги № 16/1/6 від 01.02.2008 р. невірно зазначена сума заборгованості по договору № 24 від 06.10.2006 р., а саме –замість 225 477,32 грн. зазначено 371 477,32 грн. Про таку невідповідність ТОВ "Інтерторг" повідомило ТОВ «Будівельна корпорація Київгорбуд»та 15.10.2009 р. підписано додаткову угоду до договору уступки права вимоги № 16/1/6 від 01.02.2008 р.

Втім, уступлена вимога здійснена без права у ТОВ "Інтерторг" на забезпечення виконання відповідного зобов’язання, а також не узгоджується із ст. 693 ЦК України.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2 ст.34 ГПК України).

Належність доказів –це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об’єктивної істини. Належність доказів –це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів. Під належністю доказу розуміється наявність об’єктивного зв’язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об’єктом судового пізнання. Виходячи зі змісту ст.32 ГПК, належними слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Водночас суд не повинен приймати доказів, що не стосуються встановлення обставин у справі.

Частина 2 наведеної статті містить принцип допустимості доказів (засобів доказування). Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги про отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов’язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи. Отже, допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Згідно вимог ст. ст. 32, 33 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення.

У відповідності до вимог ст. ст. 44 –49 ГПК України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Сторони вправі подати апеляційну скаргу, а прокурор внести апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його підписання –"15" грудня 2009 р., через місцевий господарський суд.

Суддя