Ухвала суду № 70945816, 07.12.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа №640/12962/17 Головуючий 1-ї інстанції: Муратова С.О.

Провадження №11-сс/790/1921/17 Доповідач: Чопенко Я.В.

Провадження №11-сс/790/1951/17

Категорія: в порядку КПК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 грудня 2017 року м. Харків

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого судді - Чопенка Я.В.,

суддів - Цілюрика В.П. та Курило О.М.,

секретаря - Леськів Е.П.,

за участю прокурора - Соломко Н.А.,

захисника - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові матеріали за апеляціями ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 17 листопада 2017 року,-

В С Т А Н О В И Л А:

Цією ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого відділу розслідування особливо важливих справ та злочинів, учинених організованими групами, злочинними організаціями, СУ ГУ НП в Харківській області підполковника поліції ОСОБА_3 по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013220490001420 від 13.03.2013, про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_2.

Продовжено підозрюваній ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, строк тримання під вартою в Харківській установі виконання покарань (№ 27) в межах строку досудового розслідування на шістдесят днів - до 15 січня 2018 року включно.

Визначено суму застави у розмірі 1 040 000 грн., які необхідно внести на депозитний рахунок ТУДСА України у Харківській області до сплину терміну тримання під вартою (а.с. 130-136).

Як зазначено в оскаржуваній ухвалі, 15.11.2017 до Київського районного суду м. Харкова надійшло вказане клопотання, погоджене з прокурором відділу прокуратури Харківської області молодшим радником юстиції ОСОБА_4, про продовження строку тримання під вартою підозрюваної ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, до 4 місяців, тобто до 20.01.2017, в Харківській установі виконання покарань (№27).

В обґрунтування клопотання, слідчий вказував, що відділом розслідування особливо важливих справ та злочинів, учинених організованими групами, злочинними організаціями, СУ ГУ НП в Харківській області проводиться досудове слідство у кримінальному провадженні №12013220490001420 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. З ст. 190, ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 190, ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 388, ч. 2 ст. 192, ч. ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України.

22.09.2017 року ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 190, ч. З ст. 190 КК України.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 22.09.2017 року застосовано відносно ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Харківській установі виконання карань (№27) на 60 днів, тобто до 20.11.2017 року, із визначенням розміру застави у сумі 1 040 000 грн.

09.1.2017 року ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, редбачених ч. 2 ст. 192, ч. 2 ст. 192, ч. З ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. З ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України.

Постановою першого заступника прокурора Харківської області від 15.11.2017 року продовжено строк судового розслідування у даному кримінальному провадженні до чотирьох місяців, тобто до 22.01.2018 року.

17.11.2017 року ОСОБА_2 повідомлено про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених: ч,4 ст. 190 КК України, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання вірою (шахрайство), вчинене в особливо великих розмірах; ч. З ст. 190 КК України, тобто заволодіння /жим майном шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство), вчинене у великих розмірах повторно; ч. 2 ст. 192 КК України, тобто заподіяння майнової шкоди шляхом обману та зловживання вірою, за відсутню ознак шахрайства, у великих розмірах; ч. 2 ст. 192 КК України, тобто заподіяння майнової шкоди шляхом обману та зловживання довірою, за відсутню ознак шахрайства, вчинене повторно, у великих розмірах; по двом епізодам за ч. З ст. 358 КК України, тобто підроблення офіційних документів, які видаються та посвідчується установою та які надають права та звільняють від обов'язків і метою використання їх підроблювачем, а також виготовлення підроблених печаток та бланків установи, з тією самою метою, вчинені повторно за попередньою змовою групою осіб; по двом епізодам :а ч. 4 ст. 358 КК України, тобто використання завідомо підробленого документа.

Задовольняючи клопотання слідчого слідчий суддя дійшов висновку, що надані стороною кримінального провадження докази свідчать про обгрунтованість повідомленої підозри ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, що підтверджується показаннями потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_6, свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, які містяться у протоколах їх допитів відповідно; протоколом зняття з електронних інформаційних систем інформації доступ до якої не обмежується її власником; протоколом тимчасового доступу до речей та документів в ТОВ «УКРІТЕТ»; протоколом зняття з електронних інформаційних систем інформації доступ до якої не обмежується її власником; протоколами слідчих експериментів за участю потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_6, а також свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11; протоколами впізнань за фотознімками за участю потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_6, а також свідків ОСОБА_7ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11; протоколом одночасного допиту між ОСОБА_5 та ОСОБА_2; висновком судової почеркознавчої експертизи № 432 від 30.12.2016; висновком судової почеркознавчої експертизи № 261 від 12.06.2015; висновком судової почеркознавчої експертизи № 262 від 12.06.2015; висновком судової документо-технічної експертизи № 263 від 12.06.2015; висновком судової документо- технічної експертизи № 260 від 12.06.2015; довідкою спеціаліста-економіста ОСОБА_12 щодо сум заборгованості перед ПАТ «Укрсоцбанк» та ПАТ «Райффайзен банк «Аваль» та вважав встановленим існування ризиків, передбачених п.1, п.2, п.3 ч.1 ст.177 КПК України, на які посилався слідчий в своєму клопотанні.

Крім того слідчим суддею відповідно до вимог ст. 182 КПК України визначено заставу, достатню для забезпечення виконання підозрюваною обовязків, передбачених КПК України. При цьому, з урахуванням, що застава у межах, визначених п. З ч. 5 ст. 182 КПК України, не здатна забезпечити виконання підозрюваною ОСОБА_2 покладених на неї обовязків слідчий суддя призначив заставу в розмірі, який перевищує 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та визначивши заставу в сумі 650 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 1 040 000 гр., визначеного ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 22.09.2017., яка залишена без змін ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області від 28.09.2017, Вказаний розмір застави не є завідомо непомірним для підозрюваної.

Прийшовши до висновку про необхідність визначення вказаного розміру застави слідчий суддя також врахував зміст повідомленої підозри ОСОБА_2 та вважав, що застава в меншому розмірі не здатна буде забезпечити виконання підозрюваною у вчиненні особливо тяжкого злочину особою ОСОБА_2 покладених на неї обовязків (а.с.130-136).

Крім того, в ухвалі зазначено, що згідно ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 22.09.2017, слідчим суддею в порядку ст. 206 КПК України було доручено прокурору, який здійснює процесуальне керівництво у даному кримінальному провадженні, здійснити перевірку заяви підозрюваної ОСОБА_2 щодо застосування до неї та її чоловіка - ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_2, незаконних методів, а саме щодо проведення 22.09.2017 працівниками поліції обшуку за місцем її проживання з грубим порушенням її прав та із зухвалою поведінкою з боку працівників поліції, нанесення її чоловіку тілесних ушкоджень, після чого він втратив свідомість, зрив підлоги та сходів у будинку, де проводився обшук.

З пояснень прокурора Соломко Н.А. встановлено, що на теперішній час за вказаною заявою відкрито кримінальне провадження, відомості внесено до ЄРДР та здійснюється досудове розслідування.

Не погодившись з ухвалою слідчого судді, 23.11.2017 року (22.11.2017 року поштою) захисник підозрюваної ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, а також згідно ч.3 ст.403 КПК України доповнення до неї, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 17 листопада 2017 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_2 та відмовити СУ ГУНП в Харківській області підполковнику поліції ОСОБА_3 в задоволенні клопотання про подовження строку тримання під вартою підозрюваної ОСОБА_2 до чотирьох місяців, що було погоджене з прокурором відділу прокуратури Харківсьуої області ОСОБА_4

Також до апеляційної інстанції ОСОБА_2 направлено апеляційну скаргу в якій міститься прохання про скасування ухвали слідчого від 17.11.2017 року щодо обрання до неї запобіжного заходу тримання під вартою з обранням іншого, менш суворого запобіжного заходу, не повязаного з триманням під вартою та викликати її для участі в судовому засіданні з метою надання особистих пояснень.

Апеляційні скарги обґрунтовані тим, що ухвала слідчого судді є незаконною, з порушеннями норм матеріального та процесуального права та такою що підлягає скасуванню внаслідок не обєктивно зясованих всіх обставин справи з порушенням вимог КПК України та не відповідністю практиці ЄСПЛ.

Повідомлена належним чином про час та місце розгляду її апеляційної скарги в режимі відеоконференції ОСОБА_2 надіслала письмову заяву в якій відмовилася від участі в режимі відеоконференції та просила особистої доставки її до суду апеляційної інстанції.

Вимога щодо розгляду даної апеляційної скарги за особистої участі підозрюваної ОСОБА_2, який утримується під вартою, не базується на вимогах КПК України з наступних підстав.

Відповідно до ч.4 ст. 401 КПК України, обвинувачений підлягає обовязковому виклику в судове засідання для участі в апеляційному розгляді, якщо в апеляційній скарзі порушується питання про погіршення його становища або якщо суд визнає обовязковою його участь, а обвинувачений, який утримується під вартою, - також у разі, якщо про це надійшло його клопотання.

Однак, відповідно до ч. 2 ст. 42 КПК України обвинуваченим є особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду в порядку, передбаченому ст. 291 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 КПК України, підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, або особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення.

Тиким чином, ОСОБА_2 має статус в силу вимог КПК України не обвинуваченого, а підозрюваного, а тому її клопотання про розгляд справи за її участю не підлягають задоволенню.

Це узгоджується з правовою позицією ЄСПЛ по справі «Нечипорук і Йонкало проти України», який чітко зазначає в п. 244, що в принципі апеляційний суд може переглядати постанову щодо тримання під вартою, винесену судом нижчої інстанції, за участі лише захисника затриманої особи, але за умовами забезпечення достатніх процесуальних гарантій під час судового засідання суду першої інстанції.

Посилання ОСОБА_2 на вимоги ч.2 ст.336 КПК України безпідставне оскільки дана правова норма стосується іншої процесуальної стадії кримінального процесу судового провадження під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції.

За наведених вище обставин судова колегія вважає можливим розглянути апеляцію без участі підозрюваної ОСОБА_2, так як в силу вимог ч.4 ст.405 КПК України дані обставини не є перепоною для апеляційного розгляду.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення захисника, який просив задовольнити його апеляційн скаргу,а апеляційну скаргу ОСОБА_2 частково, прокурора, що заперечував проти їх задоволення, перевіривши матеріали справи та розглянувши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Слідчий суддя дійшов вірного висновку щодо доведеності обґрунтованої підозри ОСОБА_2 у скоєнні злочинів, та наявності ризиків, передбачених п.1, п.2, п.3 ч.1 ст.177 КПК України і з цим погоджується колегія суддів.

Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обовязків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до положень статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним засобом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті.

В обґрунтування клопотання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_2 з визначенням суми застави посилався на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_2 кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 190, ч. З ст. 190, ч. 2 ст. 192, ч.3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України наявність ризиків, передбачених п.1, п.2, п.3 ч.1 ст.177 КПК України, які на переконання слідчого, у сукупності із тяжкістю покарання, що загрожує їй у разі визнання винувати у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого підозрюється, даними про особу підозрюваного свідчать про недостатність застосування до ОСОБА_2 більш мяких запобіжних заходів, аніж тримання під вартою.

Порядок розгляду слідчим суддею клопотання про продовження строку тримання під вартою відповідає вимогам п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практиці Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Так, слідчий суддя встановив, що надані стороною обвинувачення у кримінальному провадженні докази доводять обставини, передбачені ч.1 ст.194 КПК України, які свідчать про:

1. наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_2 в епізодах кримінальних правопорушень, передбачених ч. З ст. 190, ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 190, ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 388, ч. 2 ст. 192, ч. ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України;

2. наявність реальних ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені п.1, п.2, п.3, ч.1 ст.177 КПК України.

3. недостатність застосування до ОСОБА_2 більш мяких запобіжних заходів, аніж тримання її під вартою, для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.

Мотиви прийнятого слідчим суддею рішення викладені в ухвалі, яка в цілому відповідає вимогам ст.196 КПК України (а.с.130-136).

З висновками слідчого судді щодо доведеності обґрунтованості підозри, наявності ризиків, передбачених п.1, п.2, п.3 ч.1 ст.177 КПК України та необхідності продовження застосування до ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням суми застави погоджується і апеляційний суд.

Слідчим суддею спростовано доводи зазначені в клопотанні слідчого щодо недоведеності ризиків передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України (а.с.45 том 1) з чим погоджується і колегія суддів.

Доводи апелянтів стосовно відсутності ризику передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України таким чином безпідставні.

Доводи апеляції захисника ОСОБА_1 щодо необґрунтованості підозри ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190, ч.3 ст. 190, ч.2 ст. 192, ч. 3 ст. 258, ч.4 ст. 358 , є неспроможними.

Доводи апеляційної скарги захисника щодо відсутності у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, та про необґрунтоване застосування до ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є неспроможними, оскільки саме такий запобіжний захід був застосований до підозрюваної попередньою ухвалою слідчого судді.

Належного обґрунтування на інші нові обставини, які б свідчили про те, що заявлені ризики зменшились та не виправдовують подальше тримання підозрюваної ОСОБА_2 під вартою, апеляційна скарга не містить.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

У розумінні положень, що наведені у чисельних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об*єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Мета затримання полягає в сприянні розслідуванню злочину через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для затримання. «Для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1(c), поліція не зобовязана мати докази, достатні для пред*явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Також не обовязково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, предявлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою продовження тримання під вартою ОСОБА_2 є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання» (справа «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13 листопада 2007 року). Матеріали кримінального провадження, на які послався слідчий у клопотанні, дають підстави вважати підозру ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення обгрунтованою. Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ: у справі «Феррарі-Браво проти Італії» №9627/81 від 14 березня 1984 року Суд зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою»; у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23 жовтня 1994 року «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.2007 року - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобовязана мати докази, достатні для предявлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обовязково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, предявлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

За викладених обставин у сукупності, апеляційний суд дійшов висновку, що саме запобіжний захід у виді продовження тримання підозрюваної під вартою на даному етапі досудового розслідування в повній мірі відповідає меті його застосування забезпеченню виконання підозрюваним покладних на нього процесуальних обовязків та запобіганню спробам вчинити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України. Застосування більш мяких запобіжних заходів до ОСОБА_2 є недостатнім.

Всі інші питання - фактичні обставини кримінального провадження, питання винності чи не винності ОСОБА_2 в скоєнні кримінального правопорушення, а також питання відносності та допустимості доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу - судовому провадженні під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції.

Наявність у підозрюваної двох повнолітніх дітей, матері-пенсіонерки та цивільного чоловіка які знаходяться у повній матеріальній залежності від неї, вірність висновків слідчого судді не спростовує.

При розгляді клопотання про продовження строку тримання під вартою підозрюваного слідчий суддя врахував сукупність обставин, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_2 кримінальних правопорушень; наявність ризиків, передбачених п.п.1,2,3 ч.1 ст.177 КПК України; дані про особу підозрюваного відсутність роботи та дані про те, що вона раніше не судима; кількість епізодів ймовірної злочинної діяльності; доведеність обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про продовження запобіжного заходу, та дійшов обґрунтованого висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_2 з чим погоджується і апеляційний суд.

Слідчим та прокурором доведена наявність обставин, які об*єктивно перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про продовження ОСОБА_2 запобіжного заходу.

Відповідно до ч.1 ст.197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді про тримання під вартою, або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесят днів.

Слідчим суддею вимоги ч.1 ст.197 КПК України дотримано.

Слідчий суддя встановив існування ризиків доведених прокурором, передбачених п. 1, п. 2, п. З ч. 1 ст. 177 КПК України, а також оцінив сукупність обставин, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_2 кримінальних правопорушень, яка підозрюється у вчиненні в тому числі тяжкого та особливо тяжкого злочину у сфері злочинів проти власності, тяжкість покарання, що загрожує їй в разі визнання винуватою у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких підозрюється, відсутність даних про офіційне місце роботи підозрюваної та офіційні джерела отримання прибутку, застосування більш мяких запобіжних заходів є неможливим. Більш того, за час тримання підозрюваної під вартою зазначені ризики не зменшилися та не втратили своєї актуальності, а навпаки збільшилися.

З вказаних підстав, суд приходить до висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою ОСОБА_2 в межах строку досудового розслідування, на 60 днів, до 15.01.2018 включно.

Даних щодо неможливості застосування до підозрюваної запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за станом здоровя слідчому судді та судовій колегії не надано.

Висновок суду щодо необхідності продовження строку тримання ОСОБА_2 під вартою до вказаного строку ґрунтується на вищевикладених обставинах, що свідчать про не зменшення заявлених ризиків та виправдовують тримання особи під вартою, а наведені в клопотанні обставини перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії ухвали про тримання підозрюваної під вартою.

Крім того, згідно до п.51 ЄСПЛ по справі «Летелье проти Франції» зазначено, що «суд визнає, що особлива тяжкість деяких правопорушень може визвати таку реакцію суспільства та соціальні наслідки, які роблять виправдане попереднє утримання в крайньому разі на протязі певного часу. При виключних обставинах цей момент може бути врахований в світлі Конвенції, в крайньому разі в такій мірі, в якій внутрішнє право визнає поняття порушення публічного порядку в наслідок скоєння злочину.

Однак цей фактор можна рахувати виправданим, тільки, якщо маються підстави вважати, що звільнення затриманого реально порушить публічний порядок, або якщо цей порядок дійсно знаходиться під загрозою.»

Судова колегія враховує значний суспільний резонанс даної справи і вважає, що маються підстави вважати, що звільнення затриманого реально порушить публічний порядок.

Судова колегія зазначає, що в розумінні законодавства України правова позиція адвоката повязана з правовою позицією підзахисного і не може їй суперечити.

Між тим, слід зазначити, що доводи апеляційних скарг захисника та підозрюваної є взаємовиключними, оскільки адвокат стверджуючи про необґрунтованість підозри у вчиненні підозрюваною кримінального правопорушення та недоведеність стороною обвинувачення ризиків, передбачених ст.177 КПК України, тобто відсутність взагалі підстав для застосування будь-якого запобіжного заходу, просить скасувати ухвалу слідчого судді та відмовити в задоволенні клопотання, а підозрювана просить скасувати ухвалу слідчого судді та застосувати до неї запобіжний захід, що не пов*язаний з утриманням підозрюваного під вартою.

Посилання адвоката на необхідність застосування при розгляді апеляційної скарги Рішення ЄСПЛ «Ноймайстер проти Австрії», «Смирнова проти Росії», «Вєренцов проти України», «Кобець проти України», «Авшар проти Туреччини», «Єчус проти Литви», «Яблонський проти Польщі», «Вренчев проти Сербії» заслуговує на увагу, натомість колегія суддів вважає, що прийняте судом рішення цілком узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини, в тому числі і з правовими позиціями, викладеними у зазначеному рішенні.

Більш того, слідчим суддею при вирішенні питання щодо продовження строку тримання під вартою підозрюваної ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, в межах строку досудового розслідування застосовано і альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.

Посилання на не дотримання слідчим суддею вимог ст.206 КПК України спростовано прокурором при апеляційному розгляді.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 17 листопада 2017 року належним чином мотивованою та обґрунтованою, підстав для її скасування за доводами апеляційної скарги захисника не вбачає.

Керуючись ст.ст.392, 404, 405, 407, 418, 419, 423 КПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги підозрюваної ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 17 листопада 2017 року щодо продовження строку тримання під вартою підозрюваної ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, в межах строку досудового розслідування - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й відповідно до вимог ст.424 КПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді: