Рішення № 7094555, 07.12.2009, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.12.09           Справа № 9/310-09. За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство «Емпаєр моторс» м. Суми

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сант – Єкюр», м. Суми

Про стягнення 91707 грн. 92 коп.

за участю представників сторін:

Від позивача – не з’явився.

Від відповідача – Придюк О.П. довіреність від 07.12.2009 року.

Суддя Лущик М.С.

При секретарі с/з Сидорук А.І.

Суть спору: Позивач Згідно позовної заяви просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 91707 грн. 92 коп.: суму основного боргу по орендній платі у розмірі 37104 грн. 60 коп., суму боргу за компенсацію витрат на оплату спожитих послуг з охорони будинку у розмірі 5377 грн. 97 коп., суму штрафу у розмірі 41121 грн. 35 коп., суму пені у розмірі 5757 грн. 11 коп., суму втрат на інфляції у розмірі 1670 грн. 85 коп., суму 3 % річних у розмірі 676 грн. 04 коп., а також державне мито та витрати на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач згідно відзиву на позовну заяву просить суд відмовити позивачеві у задоволенні вимог, щодо стягнення з відповідача суми штрафу у розмірі 41121 грн. 35 коп.

Розглянувши матеріали справи суд встановив:

01.02.2009 р. між ТОВ «СП «Емпаєр моторе» (далі «позивач») та ТОВ «Сант-Екюр» (далі «відповідач») буж укладено договір оренди №05-09 (далі «договір») та договір про компенсацію витрат на оплату спожитих послу: та послуг з охорони будинку №Д/05-09 (далі «договір 1»).

Відповідно до п. 3.3. договору, сукупний розмір орендної плати складає 12285,68 грн./міс. (в т.ч. ПДВ).

Згідно з п. 3.7. договору, орендна плата сплачуються щомісячно не пізніше 10 (десятого) числа поточного місяця.

Частиною 1 статті 526 ЦК України, встановлено, що: "Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться".

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону. Згідно із статтею 599 названого кодексу зобов'язання припиняється виконанням, поведеним належним чином.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно ч.2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, за час дії договору та договору 1 Відповідач систематично не виконував зобов’язання щодо оплати орендної плати та компенсації комунальних платежів.

01.06.2009 р. дію договору було достроково припинено (розірвано). Орендар зобов'язався до 15.06.2009 р звільнити займані приміщення та до 01.07.2009 р. оплатити повну суму заборгованості за договорами.

Про те, дане зобов’язання відповідачем не виконано у зв’язку з чим у нього перед позивачем виникла заборгованість по орендній платі у розмірі 37104 грн. 60 коп. та заборгованість за компенсацію витрат на оплату спожитих послуг та послуг з охорони будинку у розмірі 5377 грн. 97 коп.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Пунктом 1 ст.193 Господарського Кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 629 Цивільного кодексу України встановлює обов’язковість договору для виконання сторонами.

Згідно пункту 2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 610 Цивільного процесуального кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Так, крім основної суми боргу позивачем було заявлено до стягнення 5757 грн. 11 коп. пені, 41 121 грн. 35 коп. – штрафу.

Суд вважає, що дані позовні вимог можуть бути задоволені лише в частині стягнення 5757 грн. 11 коп. пені, а в частині стягнення штрафу позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав:

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій унормований статтею 231 цього ж Кодексу. За приписами пункту 6 наведеної норми штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Крім того, згідно зі статтею 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а штраф і пеня відносяться до одного виду юридичної відповідальності.

Так, відповідно до пункту 8.3 договору, за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар сплачує на користь орендодавця штраф у розмірі 0,5 % від розміру не сплачених орендних платежів за кожен день прострочення, а також пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на день нарахування пені.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій унормований статтею 231 цього ж Кодексу. За приписами пункту 6 наведеної норми штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Крім того, згідно зі статтею 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а штраф і пеня відносяться до одного виду юридичної відповідальності, у зв’язку з чим суд відмовляє позивачеві в частині стягнення 41 121 грн. 35 коп.

Згідно ч. 2. ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Так, згідно розрахунку позивача розмір 3 % річних складає 676 грн. 04 коп., інфляційних нарахувань 1670 грн. 85 коп.

Відповідач не надав доказів сплати вищевказаних сум, у зв’язку з чим, вимоги позивача в частині стягнення суми основного боргу по орендній платі у розмірі 37104 грн. 60 коп., суми боргу за компенсацію витрат на оплату спожитих послуг з охорони будинку у розмірі 5377 грн. 97 коп., суми пені у розмірі 5757 грн. 11 коп., суми втрат на інфляції у розмірі 1670 грн. 85 коп., суму 3 % річних у розмірі 676 грн. 04 коп. визнаються судом правомірними, обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню

Відповідно до ст.49 ГПК України витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідач пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити частково .

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сант – Екюр» (40024, м. Суми, вул. Харківська, 122, код 34743762) на користь Товарситва з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство «Емпаєр моторс» (40030, м. Суми, вул. Козацький вал, 2-Б, код 33525749) суму основного боргу по орендній платі у розмірі 37104 грн. 60 коп., суму боргу за компенсацію витрат на оплату спожитих послуг з охорони будинку у розмірі 5377 грн. 97 коп., суму пені у розмірі 5757 грн. 11 коп., суму втрат на інфляції у розмірі 1670 грн. 85 коп., суму 3 % річних у розмірі 676 грн. 04 коп., 505 грн. 86 коп. – державного мита та 130 грн. 18 коп. – витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову – ВІДМОВИТИ

4.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯ                                                                      М.С. Лущик

Повний текс т рішення підписано 11.12.2009 року.

Суддя