Рішення № 7094550, 14.12.2009, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.12.09           Справа № 8/113-09. За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «СДТ», м. Дніпропетровськ

до відповідача: Закритого акціонерного товариства «ФАВОРІТ», м. Суми

про стягнення 30075 грн. 46 коп.

СУДДЯ КІЯШКО В.І.

Представники сторін:

Від позивача – Василюк М.О.

Від відповідача – не прибув

Суть спору: Позивач просить стягнути з відповідача заборгованості в розмірі 30075 грн. 46 коп., яка виникла станом на 05.11.2009р., відповідно до договору поставки № 118 від 27.05.2008р. та додаткової угоди № 1 від 29.12.2007р. до вказаного договору, в тому числі: 18054 грн. 05 коп. основного боргу, 11200 грн. 79 коп. пені, 820 грн. 62 коп. - 3% річних, а також витрати пов'язані з розглядом справи.

Відповідач відзиву на позовну заяву в обґрунтування своєї позиції по справі не подав, доказів сплати заборгованості не подав, в засідання суду не з'явився, тому, відповідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

До суду повернуто ухвалу про порушення провадження у справі № 8/113-09 від 17.11.2009р. та ухвалу про відкладення розгляду вказаної справи від 30.11.2009р., які було надіслано судом на адресу відповідача, зазначену позивачем у позовній заяві, і яка співпадає з адресою, вказаною у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, з відміткою про те, що за вказаною адресою відповідач вибув.

Оскільки, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому, примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» вважаються належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу.

Представник позивача в судовому засіданні, яке відбулося 14.12.2009р. заявив усне клопотання, відповідно до якого просить суд стягнути з відповідача 18054 грн. 05 коп. основного боргу, 820 грн. 62 коп. - 3% річних, а також витрати пов'язані з розглядом справи, і суд приймає вказане клопотання позивача до розгляду відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представника позивача, оцінивши подані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

29.05.2007р між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки № 118, відповідно до умов якого позивач зобов'язувався передати у власність відповідача предмет вказаного договору, а відповідач прийняти предмет й оплатити його.

Відповідно до п. 1 вказаного договору, предметом договору були визначені преформа ПЕТ, докладний перелік якої, асортимент, кількість і ціна вказувались в специфікаціях та накладних.

Договір поставки, укладений між сторонами у справі, діяв з моменту його підписання до 31.12.2007р., а 29.12.2007р. між позивачем та відповідачем було підписано додаткову угоду № 1, згідно якого була продовжена дія вказаного договору до 31.12.2008р.

Згідно п. 3.2. договору поставки № 118 від 29.05.2007р., відповідач зобов'язався проводити оплату за товар шляхом перерахування коштів у національній валюті України на розрахунковий рахунок позивача не пізніше семи банківських днів з моменту поставки товару, яка здійснювалась на умовах ЕХW - м. Дніпропетровськ, вул. Автотранспортна, 6, склад позивача відповідно до міжнародних правил ІНКОТЕРМС в редакції 2000 року.

Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що ним було здійснено поставку товару відповідачу на суму 27354 грн. 06 коп., що підтверджується видатковою накладною № 1297 від 30.09.2008р., копія якої приєднана до матеріалів справи, але відповідач не виконав свої зобов‘язання за договором поставки № 118 від 29.05.2007р., вартість поставленого товару оплатив лише частково в сумі 9300 грн. 01 коп., що є неналежним виконанням умов вказаного договору з боку відповідача та порушення прав і охоронюваних законом інтересів позивача.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового оборо ту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з пору шенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами оплатити заборгованість, а у відповідь на вказані вимоги відповідачем було надіслано на адресу позивача гарантійний лист № 39 від 31.10.2008р., в якому відповідач зобов'язувався погасити заборгованість за видатковою накладною № 1297 від 30.09.2008р. до 10.11.2008р., але у вказаний термін відповідач заборгованість у добровільному порядку не сплатив.

Відповідно до поданих позивачем матеріалів, а саме: розрахунку позовних вимог, договору поставки № 118 від 29.05.2007р. та додаткової угоди № 1 від 29.12.2007р. до вказаного договору, видатковою накладною № 1297 від 30.09.2008р. заборгованість відповідача перед позивачем станом на 05.11.2009р. складає 18054 грн. 05 коп.

Суд, розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 18054 грн. 05 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню на підставі ст. 526 Цивільного кодексу України.

Позивачем у позовній заяві заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 11200 грн. 79 коп. за прострочення виконання зобов‘язання по договору поставки № 188 від 29.05.2009р. за період з 09.09.2008р. по 09.09.2009р., але у судовому засіданні, яке відбулося 14.12.2009р., представник позивача відмовився від вимоги щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 11200 грн. 79 коп., вказана відмова позивача прийнята судом, відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 820 грн. 62 коп. - 3 % річних за прострочення виконання зобов‘язання відповідачем по договору поставки № 188 від 29.05.2009р. за період з 09.09.2008р. по 09.09.2009р.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на ви могу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встанов леного індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановле ний договором або законом.

Пункт 6.2 вказаного договору поставки передбачає, що за взаємною домовленістю сторін, у випадку прострочення оплати за договором відповідач сплачує пеню в розмірі 0,3 % від вартості не оплаченого в строк товару за кожний день прострочення, а також штраф у розмірі 3% річних від простроченої суми якщо покупець прострочив оплату за товар більш ніж 10 днів.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 820 грн. 62 коп. - 3 % річних за прострочення виконання зобов‘язання за період з 09.09.2008р. по 09.09.2009р., визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести суду ті обставини як на підставу своїх вимог і заперечень.

При зазначених обставинах, оскільки відповідачем не подано обґрунтованого відзиву на позовну заяву або доказів сплати боргу, то вимоги позивача визнаються судом правомірними, обґрунтованими, і такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача 18054 грн. 05 коп. основного боргу та 820 грн. 62 коп. – 3 % річних за період з 09.09.2008р. по 09.09.2009р., а в задоволенні іншої частини позовних вимог суд відмовляє.

Згідно ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу понесені позивачем покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «ФАВОРІТ» (40030, м. Суми, вул. Первомайська, 29/31; п/р 260033440 в ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» м. Суми, МФО 337483, код 30759889) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «СДТ» (49008, м. Дніпропетровськ, вул. Автотранспортна, 6; п/р 26001900696714 в ДФ ПУМБ, МФО 305813, код 31270925) 18054 грн. 05 коп. основного боргу, 820 грн. 62 коп. – 3 % річних, 188 грн. 75 коп. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог – відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя