Рішення № 7094395, 04.12.2009, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"04" грудня 2009 р. справа № 5020-12/214-10/052 Господарський суд міста Севастополя в складі:

судді Юріної О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі господарську справу

Відкритого акціонерного товариства “Морський індустріальний комплекс”

(99016, м. Севастополь, вул. Приморська, буд. 2).

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Сейнер”

(99011, м. Севастополь, вул. Новоросійська,16).

про стягнення заборгованості у розмірі 9474,20 грн.

Представники сторін:

позивача –Фрідман В.О., довіреність № 4 від 07.01.2009;

відповідача –не з’явився.

14.08.2008 Відкрите акціонерне товариство “Морський індустріальний комплекс” звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Сейнер” про стягнення заборгованості у розмірі 37290,89 грн.

          Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням Відповідачем у повному обсязі зобов’язань за договором № 130/09 про проведення ремонтних робіт на СРМТК «Лунга».

          У судовому засіданні 05.11.2009 Позивач надав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої зменшив позовні вимоги, просить стягнути з Відповідача 7442,28 грн. –штраф, 2031,92 грн. –пеня, 467,96 грн. –державне мито, 315,00 грн. –витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу /а.с.50-52/.

          У судовому засіданні 05.11.2009 представник Відповідача надав відзив на позовну заяву, позовні вимоги не визнає, просить у задоволенні позовних вимог щодо стягнення суми основного боргу та пені відмовити у повному обсязі, на підставі того, що до подачі позову Відповідачем була в повному обсязі сплачена сума основного боргу, а стосовно пені - на підставі того, що строк платежу пов'язаний з наданням Відповідачу до сплати оригіналів рахунків,.

          У судовому засіданні 24.11.2009 представник Позивача підтримав зменшені позовні вимоги в повному обсязі, на задоволенні позову наполягає.

          Відповідач без поважних причин явку уповноваженого представника в судові засідання 24.11.2009 не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомив.

          Зважаючи на те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а нез’явлення представника Відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутність за наявними в справі матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

          Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника Позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

          10.04.2009 між Відкритим акціонерним товариством “Морський індустріальний комплекс” (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сейнер»(Замовник) був укладений договір №130/09 про проведення ремонтних робіт на СРМТК «Лунга»(далі-Договір), відповідно до умов якого Позивач приймає на себе зобов’язання по проведенню ремонтних робіт на СРМТК «Лунга»в обсязі, що включає роботи, передбачені затвердженою сторонами основною ремонтною відомістю, яка є невід’ємною частиною Договору, а Відповідач зобов’язується прийняти та оплатити виконані роботи на умовах, передбачених Договором /пункт 1.1./.

          Згідно з пунктом 2.1 Договору вартість ремонту судна відповідно до основної ремонтної відомості складає 46964,40 грн.

Пунктом 2.3 Договору передбачено, що після узгодження фактично виконаних обсягів робіт і вартості по кожній роботі, Виконавець складає виконавчу ремонтну відомість з зазначенням розцінок по кожній позиції, а також по закінченню ремонту сторони підписують двосторонній акт прийомки-здачі робіт.

          Згідно з виконавчою ремонтною відомостю /а.с.14/ вартість ремонтних робіт на СРМТК «Лунга»склала 52211,38 грн.

          05.05.2009 між Акціонерним товариством “Морський індустріальний комплекс” та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сейнер» була підписана додаткова угода №1, відповідно до якої у зв’язку із збільшенням обсягу робіт, була змінена (збільшена) ціна Договору та збільшений строк виконання робіт.

Відповідно до пункту 4.1 Договору оплата за ремонт здійснюється Замовником (Відповідачем) в наступному порядку:

-          перший платіж: 50% від вартості робіт протягом 3 /трьох/ банківських днів після підписання Акту прийому СРМТК «Лунга»/далі –Судно/ в ремонт;

          - другий платіж по закінченню ремонту до виводу Судна з території Позивача з наданням оригіналів рахунків – фактур.

Договір набрав чинності з дня його підписання обома сторонами (10.04.2009) і діє до моменту його повного виконання /пункт 8.4/.

Додатковою угодою №1 від 05.05.2009 строк закінчення ремонту встановлений до 06.05.2009.

06.05.2009 Відкритим акціонерним товариством «Морський індустріальний комплекс»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сейнер»був підписаний прийомо-здаточний акт №89 /а.с.15/, відповідно до якого вартість робіт склала 52211,38 грн., та цим актом Відповідач підтвердив, що роботи виконані у відповідності до умов договору і по виконаним роботам претензій не має.                     

Таким чином, зобов’язання з проведення ремонтних робіт на СРМТК «Лунга»Позивач виконав у повному обсязі. Проте, оплата за надані послуги відповідно до пункту 4.1 Договору Відповідачем здійснена несвоєчасно.

          17.04.2009 Позивачем був виставлений рахунок №99 на суму 23482,20 грн. /а.с.55/, даний рахунок оплачений 30.04.2009 в розмірі 5000,00 грн., 13.05.2009 –в розмірі 10000,00 грн., 23.06.2009 –в розмірі 8482,20 грн.

          13.05.2009 Позивачем був виставлений рахунок №130 /а.с.54/ на суму 23482,20 грн., який був частково оплачений 23.06.2009 в розмірі 940,98 грн., у зв’язку з чим у Відповідача перед Позивачем утворилась заборгованість у сумі 27788,20 грн.

24.07.2009 Відповідач виконав взяті на себе зобов’язання по оплаті наданих Позивачем послуг та погасив суму основної заборгованості перед Позивачем у розмірі 27788,20 грн.

Спір виник у зв’язку з несвоєчасною оплатою Відповідачем заборгованості за договором №130/09 від 10.04.2009.

Судом встановлено, що за своєю правовою природою та ознаками укладений між сторонами Договір є договором підряду.

Відповідно до частини першої статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором (частина перша статті 839 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача за прострочення виконання зобов’язання пеню в розмірі 2060,41 грн. та штраф в розмірі 7442,28 грн. за відповідні періоди прострочення виконання грошового зобов’язання.

Пунктом 6.6 Договору передбачено, що у разі затримки оплат, що вказані в розділі 4 /чотири/, Замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі 0,2% від неоплаченої суми, проте не більше подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла на період затримки оплати. У разі затримки Замовником оплати більш ніж 30 /тридцять/ днів від дати підписання прийомо-здаточного акту, він зобов’язаний сплатити Виконавцю, крім пені, штраф у розмірі 20% від неоплаченої суми.

Згідно зі статтею 610 Кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 Кодексу).

Згідно зі статтею 230 Господарського кодексу України №436-ІV від 16.01.2003 та статті 546 Цивільного кодексу України №435-ІV від 16.01.2003 виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»від 22.11.1996 №543/96-ВР розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечує проти нарахування пені, посилається на те, що виникнення права вимоги сплати пені пов'язано з наданням Відповідачу до сплати оригіналів рахунків №99 від 17.04.2009 та №130 від 13.05.2009, а факт отримання рахунків Позивачем не доведений.

Судом не можуть бути прийняті до уваги твердження відповідача щодо неотримання ним рахунків №99 від 17.04.2009 та №130 від 13.05.2009, оскільки Відповідачем проводились оплати за рахунком №99 від 17.04.2009, починаючи з 30.04.2009, та за рахунком №130 від 13.05.2009, починаючи з 23.06.2009, із зазначенням призначення платежу. Вказані факти підтверджується відповідними виписками банку по рахунку Позивача /а.с.57-59/ та є доказами того, що Відповідачем рахунки були отримані.

Крім того, Відповідач вказує, що строк платежу відповідно до пункту 4.1 Договору «передбачений після закінчення робіт, але не пізніше виводу судна з території Позивача». Проте, у пункті 4.1. Договору вказано «по закінченню робіт до виводу Судна з території Позивача з наданням оригіналів рахунків-фактур».

Тому, момент виникнення зобов’язання здійснити платіж пов’язується Договором з датою закінчення ремонту, якою відповідно до пункту 3.4 Договору є дата підписання прийомо-здаточного акту, та отриманням рахунків Відповідачем.

Так, розрахунок пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України перевірений судом, та позовна вимога про стягнення пені у розмірі 2060,41 грн. визнана такою, що підлягає частковому задоволенню, а саме по рахунку №99 від 17.04.2009 за період з 01.05.2009 по 22.06.2009, по рахунку №130 від 13.05.2009 за період з 23.06.2009 по 22.07.2009.

Судом здійснено перерахунок, згідно з яким пеня складає –943,90 грн (по рахунку №99 від 17.04.2009 за період з 01.05.2009 по 12.05.2009 = 2*12%*18482,20*12дней/365дней = 145,83 грн, за період з 13.05.2009 по 22.06.2009 = 2*12%*8482,20*12дней/365дней = 295,60 грн; по рахунку №130 від 13.05.2009 за період з 23.06.2009 по 22.07.2009 = 2*11%*27788,2*30дней/365 дней = 502,47 грн).

Сума штрафу у розмірі 20% від несплаченої суми –7442,28 грн. Позивачем нарахована правильно, є обґрунтованою та підлягає стягненню з Відповідача.          

При подачі позову Позивач сплатив державне мито у сумі 467,96 грн, тоді як відповідно до ставок передбачених пунктом 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»№7-93 від 21.01.1993 (1 відсоток від ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (102,00 грн.) і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (25500,00 грн.), він повинен був сплатити 372,91 грн.

          Відповідно до частини першої статті 47 Господарського процесуального Кодексу державне мито підлягає поверненню у випадках і в порядку, встановлених законодавством.

Пунктом 1 частини другої статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»№7-93 від 21.01.1993 передбачено, що сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадку внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

          Таким чином, підлягає поверненню Позивачу із державного бюджету України надмірно сплачене державне мито у розмірі 95,05 грн.

Витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позовних вимог підлягають стягненню пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 47, 49, 75, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.           Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Сейнер” (99011, м. Севастополь, вул. Новоросійська, буд. 2, код у ЄДРПОУ 25147483, р/р 260031623201 в СФ ВАТ «Банк Фінанси та Кредит», МФО 384812) на користь Відкритого акціонерного товариства “Морський індустріальний комплекс” (99016, м. Севастополь, вул. вул. Приморська, буд. 2, код у ЄДРПОУ 32897734, р/р 2600511 в СФ Першого українського міжнародного банку, МФО 308092) 8386,18 грн. (вісім тисяч триста вісімдесят шість грн. 18 коп.), у тому числі: штраф –7442,28 грн. (сім тисяч чотириста сорок дві грн. 28 коп.); пеня –943,90 грн. (дев’ятсот сорок три грн. 90 коп.), а також витрати по сплаті державного мита у сумі 83,86 грн. (вісімдесят три грн. 86 коп.); витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 208,91 грн. (двісті вісім грн. 91 коп.).

3.          В іншій частині позову відмовити.

4.          Повернути Відкритому акціонерному товариству “Морський індустріальний комплекс” (99016, м. Севастополь, вул. вул. Приморська, буд. 2, код у ЄДРПОУ 32897734, р/р 2600511 в СФ Першого українського міжнародного банку, МФО 308092) з державного бюджету України (Державний бюджет, Ленінський район міста Севастополя, р/р 31113095700007 в ГУ ДКУ у м. Севастополь, ідентифікаційний код 24035598, МФО 824509, код платежу 22090200) державне мито в розмірі 95,05 грн. (дев’яносто п’ять грн. 05 коп.), надмірно сплачене за платіжним дорученням №1520 від 22.07.2009, оригінал якого міститься в матеріалах справи №5020-12/214-10/052.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.М.Юріна

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84

Господарського процесуального кодексу України

і підписано 09.12.2009