Рішення № 7094304, 16.11.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.11.09                                                                                           Справа№ 256

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи :

за позовом:Відкритого акціонерного товариства “Львівелектромаш” (м.Львів)

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю “Саланг” (м.Львів)

про :стягнення заборгованості в сумі 6 394,56 грн.

Суддя : В.М. Пазичев

При секретарі :І.Є. Башак

Представники:

від позивача:Смердіна Т.М.-представник, довіреність від 26.02.2009 року

від відповідача:Не з”явився

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні роз’яснено їх права та обов’язки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Відкритого акціонерного товариства “Львівелектромаш” (м.Львів) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Саланг” (м.Львів) про стягнення заборгованості в сумі 6 394,56 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 30.10.2009 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 09.11.2009 року. Ухвалою від 09.11.2009 року розгляд справи відкладено до 16.11.2009 року, у зв”язку з неявкою представника відповідача.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 30.10.2009 року, про відкладення від 09.11.2009 року не виконав повністю, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

В судовому засіданні позивач надав пояснення по суті позову та заяву про зменшення суми позову, згідно якої просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 5 394,56 грн.

Представник позивача позов підтримав повністю, просив позовні вимоги задоволити з підстав, наведених у позовній заяві та заяві про зменшення суми позову.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 30.10.2009 року, про відкладення від 09.11.2009 року не виконав, відзиву на позов не представив, явку повноважного представника не забезпечив, хоча і був належним чином, відповідно до ст.64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення №4875232 від 03.11.2009 року №4871199 від 09.11.2009 року, а явка відповідача була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов”язковою.

Позов розглянуто у відсутності представника відповідача за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.

Рішення виготовлено, підписано та оголошено 16.11.2009 року.

Розглянувши документи і матеріали справи, подані сторонами, заслухавши пояснення осіб, які були присутніми в судових засіданнях, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Між Відкритим акціонерним товариством “Львівелектромаш” (надалі –позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Саланг” (надалі –відповідач) встановлені договірні відносини щодо оренди нежитлового приміщення для розміщення офісу площею 59 м.кв., а з 15.02.2009 року оренда офісної площі була зменшена до 23 м.кв., згідно акту здачі-приймання. Відповідно до укладеного договору оренди №87 від 01.11.2008 року, відповідач зобов”язався вносити своєчасно платежі за оренду приміщення та надані комунальні послуги, в т.ч. за опалювання приміщення. Окрім зазначеного відповідач зобов”язався здійснювати платежі за відповідальне зберігання продукції за договором №10 від 01.01.2009 року.

Проте, за твердженням позивача, відповідач систематично порушує взяті на себе зобов”язання за укладеними договорами, тому, станом на момент звернення з позовом, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в сумі 6 394,56 грн.

Пред”явлені позивачем претензії та попередження щодо погашення заборгованості від 26.05.2009 року вих.№55/14-14-619, від 30.06.2009 року вих.№55/14-14-730, від 16.07.2009 року вих.№55/14-14-738 відповідачем залишені без реагування.

Крім того, вказана заборгованість підтверджується актом звірки взаєморозрахунків, який отриманий відповідачем 11.11.2009 року, що підтверджується печаткою підприємства та підписом повноважної особи. Однак, відповідного заперечення щодо зазначеної заборгованості з боку відповідача суду не подано.

В судовому засіданні позивач надав пояснення по суті позову та заяву про зменшення суми позову, згідно якої просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 5 394,56 грн., у зв”язку з частковим погашенням суми боргу в розмірі 1 000,00 грн. в добровільному порядку.

У порушення норм чинного законодавства та умов договору, відповідач зобов’язання належним чином не виконав, суду представлено позивачем докази часткового погашення боргу відповідачем.

При прийняті рішення суд керувався наступним:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов”язання, що виникає між суб”єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб”єкт (зобов”язана сторона, в тому числі боржник) зобов”язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб”єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб”єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов”язаної сторони виконання її обов”язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов”язання, які виникають між суб”єктами господарювання або між суб”єктами господарювання і негосподарюючими суб”єктами –юридичними особами на підставі господарський договорів, є господарсько-договірними зобов”язаннями.

У відповідності до ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов”язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.193 ГК України, суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов’язань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ч.3 ст.22 ГПК України, сторони зобов”язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і хоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об”єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду справи, позивач подав докази часткового погашення боргу відповідачем, відзив на позов відповідач не представив, проти позовних вимог у встановленному чинним законодавством України порядку не заперечив, явку повноважного представника в судові засідання не забезпечив.

Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об’єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог з урахуванням уточненя розміру позовних вимог, а відповідач проти позову не заперечив і подав докази часткового погашення боргу, суд прийшов до висновку, що позов Відкритого акціонерного товариства “Львівелектромаш” (м.Львів) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Саланг” (м.Львів) в частині стягнення заборгованості в сумі 5 394,56 грн. грн. є обгрунтованим та підлягає задоволенню.

Згідно ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.

Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.

Згідно п.”а” ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як доказ сплати судових витрат позивач подав платіжні доручення №918 від 22.10.2009 року на суму 102,00 грн. про сплату державного мита та №917 від 22.10.2009 року на суму 236,00 грн. про сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 193, ГК України, ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити.

2.          Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю “Саланг” (79044, м.Львів. вул.Мельника,14/3, р/р 26006621253051 в ЛОФ АКБ “Укрсоцбанк” м.Львова, МФО 325019, код ЄДРПОУ 19322427) на користь Відкритого акціонерного товариства “Львівелектромаш” (79040, м.Львів, вул.Городоцька,355, р/р 26003301416568 в ЗБВ філії ПІБ м.Львова, МФО 325633, код ЄДРПОУ 13800245) – 5 394 (п”ять тисяч триста дев”яносо чотири) грн. 56 коп. –боргу, 102 (сто дві) грн. 00 коп. –сплаченого держмита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. –сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя