Рішення № 7094248, 21.10.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.09                                                                                           Справа№ 19/150

За позовом: ПП “Український продукт”, м.Донецьк;

До Відповідача: ПП “Жоржина Плюс”, м.Городок, Львівської обл.;

Про: стягнення 5000,00грн.

Суддя Левицька Н.Г.

Секретар судового засідання: Байко А.Я.

В судовому засіданні взяли участь представники:

Позивача: Ласка І.Я.- предст (Дов. б/н від 30.06.2009р.);

Відповідача: не з’явився;

Позивачу, який взяв участь у справі, роз’яснено зміст ст.ст. 20, 22 ГПК України, а саме, його процесуальні права та обов’язки, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору:

Позовні вимоги заявлено ПП “Український продукт”, м.Донецьк до Відповідача: ПП “Жоржина Плюс”, м.Городок, Львівської обл. про стягнення 5000,00грн.

Обставини справи:

Ухвалою суду від 07.07.2009р. судом порушено провадження у справі, прийнято позовну заяву до розгляду та призначено до судового розгляду на 12.08.2009р.

В судове засідання 12.08.2009р. Представник Позивача з’явився, позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві та в порядку ч.4 ст.69 ГПК України подав Клопотання про продовження терміну розгляду справи.Від здійснення технічного запису судового процесу Позивач відмовився. Ухвалою суду від 12.08.2009р. розгляд справи відкладено на 29.10.2009р. з підстав, викладених в ухвалі.

В судове засідання 29.09.2009р. Представник Позивача з’явився, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, та просив стягнути з Відповідача 5000,00грн. - основного боргу та покласти на нього судові витрати.

Відповідач в судові засідання тричі не з’явився, про причини неявки не повідомляв, вимог ухвал суду не виконав, відзиву та документів, витребовуваних ухвалами суду не подав, правом на захист своїх інтересів не скористався, хоча був належним чином повідомлений про час і місце проведення судового засідання (ухвали надсилались на адресу Відповідача рекомендованим листом).

Суд, оглянувши подані Позивачем докази, оцінивши їх у сукупності, прийшов до висновку про те, що у справі достатньо доказів для розгляду справи без участі представника Відповідача.

Справа розглядається, згідно із вимогами ст. 75 ГПК України –за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представника Позивача, всебічно та повно з’ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться у матеріалах справи, судом встановлено наступне:

06.06.2007р. між ПП “Український продукт”, м.Донецьк та ПП “Жоржина Плюс”, м.Городок, Львівської обл. було укладено Договір поставки №9/20 за умовами якого позивач зобов’язувався здійснювати передачу товару у власність відповідачу.

На виконання умов договору від 06.06.2007р., з метою належного зберігання поставленої продукції між сторонами 06.06.2007р. між сторонами було укладено доповнення № 1 до договору поставки № 9/20 та за актом здачі-прийомки морозильних прилавків передано морозильну камеру моделі “Геркулес” паспортний номер 0704272050, інвентарний номер 120034292, договірна ціна якої становить 5000,00грн. Акт здачі-прийомки підписано на підставі доповнення №3 до Договору № 9/20 від 06.06.2007р. адміністратором відповідача Самагальською Т.Г.

При перевірці комісією Львівської філії ПП “Український продукт” 10.03.2009р. зафіксовано факт відсутності морозильної камери ТМ “Геркулес” інвентарний номер 120034292, серійний 0704272050 (Акт відсутності від 10.03.2009р.).

Як зазначено у п. 4.8 Договору від 06.06.2007р., покупець (відповідач) не має права передавати обладнання для використання третім особам.

Пунктом 1 Доповнення № 1 до Договору поставки № 9/20 від 06.06.2007р., передбачає, що покупець (відповідач) зобов’язаний: нести відповідальність за втрату або ушкодження обладнання Постачальника, що знаходиться у покупця, незалежно від причини ушкодження або втрати, з моменту одержання обладнання від Постачальника до закінчення його зберігання; повернути обладнання постачальнику за першою вимогою останнього, надавати можливість представникам постачальника безперешкодного здійснювати контроль за станом обладнання.

Пунктом 3 Доповнення №1 до Договору поставки №9/20 від 06.06.2007р., встановлює, що покупець (відповідач) несе відповідальність за збереження з дати передачі товару і до дати повернення постачальнику. За передачу обладнання третім особам, за пошкодження або втрату обладнання Постачальника, які виникли з його вини, покупець виплачує постачальнику штраф у розмірі договірної вартості обладнання, у акті приймання-передачі.

Позивачем 02.03.2009р. вручено Відповідачу під розписку лист-вимогу про повернення спірного обладнання, який Відповідачем залишено без задоволення та відповіді.

Оскільки на момент подання позову відповідачем не повернено переданої морозильної камери, не відшкодовано позивачу договірну вартість обладнання у сумі 5000,00грн.,- Позивач звернувся до суду з позовом про примусове стягнення вартості втраченого обладнання.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення Позивача, суд вважає позовні вимоги підтвердженими матеріалами справи та такими що підлягають задоволенню, з огляду на наступне:

Господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку (ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов’язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 638 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України не допускає односторонньої відмови від виконання договору чи зміни умов його виконання.

Згідно із вимогами статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського Кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усі заходи, необхідні для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Згідно із вимогами ч. ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 41 Конституції України гарантовано, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст.316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власнику належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна (ст.317 Цивільного кодексу України).

За вимогами ст.386 Цивільного кодексу України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб’єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди (ч.3 ст.386 Цивільного кодексу України).

Право володіння припиняється у разі: -відмови володільця від володіння майном; - витребування майна від володільця власником майна або іншою особою; -знищення майна (ст.399 Цивільного кодексу України).

За таких обставин суд приходить до висновку про те, що дії Відповідача відповідають умовам Договору поставки №9/20 укладеного 06.06.2007р., в частині зобов’язання Відповідача щодо відшкодування вартості втраченого обладнання, а саме: морозильна камера ТМ “Геркулес” (інвентарний номер 120034292, серійний 0704272050), що становить 5000,00 грн. Дана сума підлягає стягненню.

Згідно із ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст.32 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач при наданих йому правах та можливостях позовні вимоги не заперечив, доказів повернення обладнання чи відшкодування вартості морозильної камери позивачу не представив.

Судові витрати, а саме, по сплаті державного мита на суму 102,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на суму 312,50грн., згідно із ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача у повному обсязі.

Керуючись вимогами ст.ст.1, 2, 4, 32, 33, 43, 49, 69, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задоволити повністю.

2.Стягнути із Приватного підприємства “Жоржина Плюс”(юридична адреса: 79008, місто Львів, вул. Театральна, 22; код ЄДРПОУ 31527519) на користь Приватного підприємства “Український продукт” (юридична адреса: 83080, місто Донецьк, вул. Зубкова, 2; код ЄДРПОУ 30998591; р/р 26006959676773 у філії ПУМБ м. Донецьк, МФО 335537) 5000,00грн.- боргу, а також 102,00 грн. - витрат на оплату державного мита та 312,50 грн. –витрат на оплату інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.

Рішення вступає в законну силу за вимогами ч.3 ст. 85 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного господарського суду, в порядку встановленому розділом ХII ГПК України.

Суддя