Рішення № 7094253, 23.11.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.11.09                                                                                           Справа№ 25/242

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю “Аптека Біокон” (м.Київ)

до відповідача:Комунального підприємства “Спеціалізована дитяча аптека №278” (м.Львів)

про :стягнення заборгованості в сумі 3 473,10 грн.

Суддя :В.М. Пазичев

При секретарі :І.Є.Башак

Представники сторін:

від позивача:Не з”явився

від відповідача :Дробіт Ю.І.-представник, довіреність від 09.11.2009 року №1

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз’яснено їх права та обов’язки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Аптека Біокон” (м.Київ) до Комунального підприємства “Спеціалізована дитяча аптека №278” (м.Львів) про стягнення заборгованості в сумі 3 473,10 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 15.10.2009 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 30.10.2009 року. Ухвалою від 23.10.2009 року розгляд справи відкладено до 30.10.2009 року, у зв”язку з неявкою представників сторін. Ухвалою від 30.10.2009 року розгляд справи відкладено до 09.11.2009 року, у зв”язку з неявкою представника позивача. Ухвалою від 09.11.2009 року розгляд справи відкладено до 16.11.2009 року, у зв”язку з неявкою позивача. Ухвалою від 16.11.2009 року розгляд справи відкладено до 23.11.2009 року, у зв”язку з неявкою представника позивача.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 15.10.2009 року, про відкладення від 23.10.2009 року, від 30.10.2009 року, від 09.11.2009 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

02.11.2009 року за вх.№22532 позивач надав клопотання по справі №25/242, згідно якого просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 1 073,10 грн., яка складається з суми основного боргу в розмірі 17,88 грн., пені в розмірі 121,50 грн., штрафу –241,79 грн., 3% річних –16,93 грн. та суми витрат, понесених позивачем у зв”язку із захистом та відновленням свого порушеного права в розмірі 675,00 грн., а також судові витрати покласти на відповідача.

06.11.2009 року за вх.№22930 від позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання без участі уповноваженого представника.

16.11.2009 року за вх.№23636 позивач подав заяву, в якій просить суд розглянути спір без участі повноважного представника за наявними в справі матеріалами.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 15.10.2009 року, про відкладення від 23.10.2009 року, від 30.10.2009 року, від 09.11.2009 року не виконав повністю, відзив на позов представив, в якому позовні вимоги визнає частково, явку повноважного представника забезпечив.

23.10.2009 року за вх.№21921 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

29.10.2009 року за вх.№22438 відповідач подав відзив на позов, в якому позовні вимоги визнає частково.

В судовому засіданні 16.11.2009 року відповідач надав пояснення по суті спору.

19.11.2009 року за вх.№23907 відповідач подав клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.

Позов розглянуто за відсутності представника позивача за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, рішення виготовлено, підписано та оголошено 23.11.2009 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю “Аптека Біокон” (надалі –позивач) та Комунальним підприємством “Спеціалізована дитяча аптека №278” укладено договір поставки товару №0100/08 від 07.08.2008 року, предметом якого були були лікарські засоби та вироби медичного призначення (надалі –товар).

Згідно з п.п. 3.1., 3.2 договору та накладними, оплата повинна бути здійснена на умові відстрочки платежу до терміну, вказаного в накладних.

Станом на 05.10.2009 року основний борг відповідача перед позивачем, за підрахунком останнього, становить 2 417,88 грн.

Згідно п.7.1, 7.2, 7.3 договору, у зв”язку із простроченням оплати за отриманий товар з вини відповідача, останній повинен сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ та штраф у розмірі 10% від суми несплаченої в строк за отриманий товар. За прострочення оплати товару, за підрахунком позивача, сума пені складає 121,50 грн, штрафу –241,79 грн.

Також позивачем нараховано 3% річних з простроченої суми в розмірі 16,93 грн.

Крім того, згідно п.7.1 договору, відповідач повинен відшкодувати витрати, понесені позивачем, які пов”язані з юридичним забезпеченням повернення заборгованості та відновлення будь-якого порушеного права, а саме, згідно п.3.1 договору №7/9-4 від 21.09.2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Аптека Біокон” сплатило ПП “Юридична фірма “Евіденс” суму в розмірі 675,00 грн. за юридичні послуги по поверненню суми заборгованості, що підтверджується платіжним дорученням про сплату юридичних послуг №798 від 23.09.2009 року.

02.11.2009 року за вх.№22532 позивач подав клопотання по справі №25/242, згідно якого просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 1 073,10 грн., яка складається з суми основного боргу в розмірі 17,88 грн., пені в розмірі 121,50 грн., штрафу –241,79 грн., 3% річних –16,93 грн. та суми витрат, понесених позивачем у зв”язку із захистом та відновленням свого порушеного права в розмірі 675,00 грн., оскільки відповідачем частково погашено борг у розмірі 2 400,00 грн., а також судові витрати покласти на відповідача.

29.10.2009 року за вх.№22438 відповідач подав відзив на позов, в якому позовні вимоги визнає частково.

У порушення норм чинного законодавства та умов договору, відповідач зобов’язання за вказаним договором належним чином не виконав, представив суду докази часткового погашення боргу.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного :

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов”язання, що виникає між суб”єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб”єкт (зобов”язана сторона, в тому числі боржник) зобов”язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб”єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб”єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов”язаної сторони виконання її обов”язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов”язання, які виникають між суб”єктами господарювання або між суб”єктами господарювання і негосподарюючими суб”єктами –юридичними особами на підставі господарський договорів, є господарсько-договірними зобов”язаннями.

У відповідності до ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст.193 ГК України, суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов”язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов”язання за кожен день прострочення виконання.

Позивачем нараховано пеню, яка, відповідно до розрахунку, складає 121,50 грн. та штраф в розмірі 241,79 грн.

Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі, якщо належні по сплаті штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобо”язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов”язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, які беруть участь у зобов”язанні, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов”язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з врахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Це положення доповнюється також і змістом ч.3 ст. 551 ЦК України, відповідно до якого розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення та положенням п.3 ст.83 ГПК України, згідно якого господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов”язання.

Враховуючи відсутність збитків у позивача та значний розмір штрафних санкцій, суд приходить до висновку, що наявні обставини є поважними для зменшення штрафних санкцій на 50%. Таким чином розмір пені, який підлягає стягненню, становить 60,75 грн. та штраф у розмірі –120,90 грн.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов’язань.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов”язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.3 ст.22 ГПК України, сторони зобов”язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об”єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Крім того позивачем разом із поданням позовної заяви заявлено клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові суми відповідача, в порядку ст.ст.66,67 ГПК України.

Інститут забезпечення позову за своєю правовою суттю є гарантією забезпечення інтересів позивача, за допомогою якого особа, яка має підстави вважати, що її права порушено, і яка, відповідно, подала позов до суду, мала можливість забезпечити виконання рішення суду на свою користь.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обгрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред”явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

Однак, позивач не подав належних та допустимих доказів, що підтверджують наявність підстав для застосування заходів забезпечення позову, а також доказів, які б свідчили про те, що виконання можливого рішення суду може бути утруднене або неможливе.

На час розгляду справи, відповідач подав докази часткового погашення боргу, представив в судовому засіданні відзив, в якому частково визнає позовні вимоги позивача з урахуванням уточнення, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

Відповідно до ч.5 ст.78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Оскільки в судовому засіданні судом встановлено, що умови договору відповідачем не виконані, а також, що відповідач в судовому засіданні 23.11.2009 року частково визнав борг, у суда відсутні підстави вважати, що такі дії відповідача суперечать законодавству або порушують права і охоронювані інтереси інших осіб.

Виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені сторонами докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, згідно роз”яснень Пленуму Верховного Суду України, вказаних у пункті 1 Постанови від 29 грудня 1976 року № 11 “Про судові рішення” суд прийшов до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Аптека Біокон” (м.Київ) до Комунального підприємства “Спеціалізована дитяча аптека №278” (м.Львів) в частині стягнення заборгованості в сумі 891,46 грн. є обгрунтованим та підлягає до задоволення.

У зв”язку з добровільною сплатою частини боргу, суд дійшов висновку, що провадження в частині стягнення заборгованості в розмірі 2 400,00 грн. слід припинити.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов”язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов”язаних з розглядом справи.

Як доказ оплати по договору №7/9-4 від 21.09.2009 року, представник позивача подав платіжне доручення №798 від 23.09.2009 року на суму 675,00 грн.

Згідно ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.

Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.

Згідно п.”а” ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення №1353 від 08.10.2009 року на суму 102,00 грн. про сплату державного мита та платіжне доручення №1352 від 08.10.2009 року на суму 236,00 грн. про сплату витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 193, ГК України, ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити частково.

2.          Стягнути із Комунального підприємства “Спеціалізована дитяча аптека №278” (79058, м.Львів, вул.Окуневського,3, р/р 260090001523 в “Укрексімбанк”, МФО 325718, код ЄДРПОУ 22366291) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Аптека Біокон” (02098, м.Київ, вул.Березняківська,29; р/р 260040234800 в АБ “Брокбізнесюанк” м.Києва, МФО 300249, код ЄДРПОУ 30263519) –17 (сімнадцять) грн. 88 коп. –основного боргу, 60 (шістдесят) грн. 75 коп. –пені, 120 (сто двадцять) грн. 90 коп. –штрафу, 16 (шістнадцять) грн. 93 коп. –3% річних, 675 (шістсот сімдесят п”ять) грн. 00 коп. - витрат на оплату юридичних послуг, 102 (сто дві) грн. 00 коп. –сплаченого державного мита та 236 двісті тридцять шість) грн. 00 коп. сплачених витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

3.          В частині стягнення боргу в розмірі 2 400 (дві тисячі чотириста) грн. 00 коп. –провадження припинити.

4.          Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя