Рішення № 7094229, 14.12.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.09                                                                                           Справа№ 29/105

За позовом: державного підприємства Авіаційний науково-технічний комплекс ім. О.К. Антонова, м. Київ,

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю “Автовантажмаш”, м. Львів,

про: стягнення 134’573,15 грн.

Суддя М. Синчук

За участю представників:

позивача:Конюк Ю.В. –дов. від 12.06.2009 р. №35/3618,

відповідача:не з’явився.

На розгляд господарського суду Львівської області подано позов державного підприємства Авіаційний науково-технічний комплекс ім. О.К. Антонова до відкритого акціонерного товариства “Автовантажмаш” про стягнення 134’573,15 грн. Ухвалою від 20.10.2009 р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 03.11.2009 р. Рух справи відображено в попередніх ухвалах суду. Ухвалою від 17.11.2009 р. проведено заміну неналежного відповідача на належного –товариство з обмеженою відповідальністю "Автовантажмаш".

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач, отримавши на підставі договору №03/12/07 на виконання робіт з виготовлення гідродомкратів ДБ-010-0000010 для літака АН-148-100, аванс у сумі 75’000,00 грн. не виконав свої обов’язків з виготовлення та поставки цих домкратів. У зв’язку з цим позивач вимагає повернення 75’000,00 грн. сплаченого авансу, стягнення 850,68 грн. –3% річних, 945,43 грн. інфляційних збитків, 11’352,04 грн. процентів за користування чужими грошима, 41’175,00 грн. пені, 5’250,00 грн. штрафу.

В судові засідання представник відповідача з’являвся, проте проти позовних вимог у встановленому порядку не заперечив. Суд, керуючись ст. 75 ГПК України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності пояснень (заперечень) відповідача щодо заявлених позовних вимог та представника відповідача у судовому засіданні, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд встановив таке.

Між сторонами у справі укладено договір №03/12/07 від 21.12.2007 р. (надалі –Договір). За умовами цього договору замовник (позивач у справі) доручає, а виконавець (відповідач у справі) приймає на себе зобов’язання виконати роботи з виготовлення гідродомкратів (для заміни повністю спущених коліс) ДБ-010-0000010 для літака "АН-148-100", а замовник зобов’язується прийняти продукцію і оплатити її. Умовами п.п. 4.1, 4.2 Договору передбачено повну передоплату вартості виконаних робіт, що становить 75’000,00 грн.

Позивачем виконано зобов’язання з оплати вартості виконаних робіт, про що свідчить платіжне доручення №1414 від 26.03.2008 р. на суму 75’000,00 грн.

Позивач звертався до відповідача з вимогою виконати узяті на себе зобов’язання з виготовлення домкратів та їх відвантаження, про що свідчать листи від 07.08.2008 р. №14/174, від 08.10.2008 р. №14/840.

Як убачається з листа відповідача від 14.08.2008 р. №1-2/91, строки виконання робіт затягнулися у зв’язку зі складнощами, які виникли в процесі пошуку необхідних матеріалів, тому гідродомкрати будуть поставлені у вересні 2008 р.

Листом від 30.04.2009 р. №20/2695 позивач вимагав повернення сплачених коштів у сумі 75’000,00 грн. Відповідач отримав зазначений лист, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення №03607557 від 05.05.2009 р.

Позивач скерував до відповідача претензію від 06.07.2009 р. №35/4076, в якій вимагає погасити заборгованість. Зазначена претензія отримана відповідачем, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення №03610868 від 09.07.2009р.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Пунктом 3.3 Договору передбачено, що відповідач зобов’язується виконати роботи за договором протягом 70 днів з дня надходження авансу. Як встановлено судом, аванс було перераховано відповідачу 26.03.2008 р. Таким чином, останнім терміном виконання відповідачем узятих на себе обов’язків є 05.06.2008 р. Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, станом на дату розгляду справи відповідач не виконав цих зобов’язань, гідродомкратів не виготовив.

Згідно з положеннями ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як встановлено судом, позивач скористався наданим йому законом правом та вимагав у відповідача повернення суми попередньої оплати. Вимога про повернення коштів отримана відповідачем 05.05.2009 р. Суд не погоджується з твердженням позивача про те, що обов’язок з повернення авансу є порушеним 05.05.2009 р. Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Таким чином, порушеним є обов’язок відповідача повернути аванс не 05.05.2009 р., а 13.05.2009 р.

Враховуючи ту обставину, що відповідач не виготовив замовленої продукції, у нього виник обов’язок з повернення сплаченого йому авансу, вимоги позивача про стягнення 75’000,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За таких обставин вимоги позивача про стягнення з відповідача 850,68 грн. –3% річних та 945,43 грн. інфляційних збитків є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Пунктом 8.4 Договору передбачено майнову відповідальність відповідача за порушення строків поставки продукції –стягнення пені в розмірі 0,3% від суми попередньої оплати за кожен день відтермінування поставки. Таким чином, вимоги позивача про стягнення 41’175,00 грн. пені є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до п. 2 ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вартості товарів (робіт, послуг). Враховуючи ту обставину, що позивач належить до державного сектора економіки, відповідач не виконав узяті на себе зобов’язання з виготовлення продукції, передбаченої Договором, вимоги позивача про стягнення 5’250,00 грн. штрафу є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Що стосується вимог позивача про стягнення 11’352,04 грн. процентів за користування чужими коштами, то суд таку вимогу вважає необґрунтованою з огляду на таке. Системний аналіз норм ЦК України дає змогу зробити висновок, що проценти можуть сплачуватися кредиторові у на загальній підставі, що передбачена ст. 536 ЦК України, а також у випадку порушення боржником грошового зобов’язання, що передбачено ст. 625 ЦК України. Отже, потрібно розмежовувати так звані позитивні проценти, коли не відбувається порушень умов договору, а навпаки –боржник їх сплачує на підставі договору або іншого акту цивільного законодавства, від негативних процентів, які є санкцією, формою майнової відповідальності за порушення грошового зобов’язання. Такий висновок обґрунтовується також тим, що ст. 536 ЦК України розміщена у главі 48 ЦК України ("виконання зобов’язання"), а ст. 625 ЦК України –у главі 51 ЦК України ("правові наслідки порушення зобов’язання. відповідальність за порушення зобов’язання").

Крім того, позивач не обґрунтував, на якій підставі ним узято за основу облікову ставку НБУ при вирахуванні процентів за користування чужими коштами.

Таким чином, оскільки суд уже задоволив вимоги позивача про стягнення з відповідача процентів, передбачених ст. 625 ЦК України, у суду відсутні правові підстави для задоволення вимог про стягнення процентів на підставі ст. 536 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. При задоволенні позову витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача. Таким чином, оскільки судове рішення прийнято на користь позивача, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу потрібно покласти на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задоволити частково.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Автовантажмаш" (адреса: вул. Шевченка, 323, м. Львів, 79069; код ЄДРПОУ 00310901) на користь державного підприємства Авіаційний науково-технічний комплекс ім. О.К. Антонова (адреса: вул. Академіка Туполєва, 1, Святошинський район, м. Київ, 03062; код ЄДРПОУ 14307529) 75’000,00 грн. основного боргу, 850,68 грн. –3% річних, 945,43 грн. інфляційних збитків, 41’175,00 грн. пені, 5’250,00 грн. штрафу, 1’232,21 грн. відшкодування витрат на оплату державного мита, 216,08 грн. відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.          Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Суддя