Рішення № 7094234, 14.12.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.09                                                                                           Справа№ 29/120

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю “Євроізол”, м.Київ,

до відповідача: дочірнього підприємства “Львівський облавтодор” відкритого акціонерного товариства "Автомобільні дороги України", м. Львів,

про: стягнення 143’780,55 грн.

Суддя М. Синчук

За участю представників:

позивача:Бень Д.С. –дов. від 05.03.2009 р.,          

відповідача:не з’явився.

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов товариства з обмеженою відповідальністю “Євроізол” до дочірнього підприємства “Львівський облавтодор” відкритого акціонерного товариства "Автомобільні дороги України" про стягнення 143’780,55 грн. Ухвалою від 28.10.2009 р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 17.11.2009 р. Розгляд справи відкладався з підстав зазначених в попередніх ухвалах суду.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач, отримавши від позивача товар, не здійснив її оплати, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у сумі 123’959,88 грн. Крім того, відповідачу нараховано 16’213,95 грн. інфляційних збитків, 3’606,72 грн. –3% річних.

Відповідач заперечив проти позовних вимог, повідомив про повне погашення боргу та подав заяву про припинення провадження у справі у зв’язку з цією обставиною. Крім того, зазначив, що нараховані позивачем штрафні санкції є неправомірними та безпідставними, оскільки між сторонами відсутній договір про поставку матеріалів. Відповідач також вказав на арифметичні помилки при вирахуванні санкцій.

Позивач подав клопотання про припинення провадження у справі у зв’язку з оплатою основного боргу, наполягає на стягненні 19’820,67 грн. санкцій за порушення грошового зобов’язання.

В судове засідання 14.12.2009 р. представник відповідача не з’явився, хоч був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, причин неприбуття не повідомив, додаткових заперечень не представив. Суд, керуючись ст. 75 ГПК України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності пояснень (заперечень) відповідача щодо заявлених позовних вимог та представника відповідача у судовому засіданні, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач поставив відповідачу товар (геотекстиль) на суму 123’959,88 грн., про що свідчить накладна №802 від 23.06.2008 р., а також довіреність НБІ №261529 від 20.06.2008 р.

Позивачем скеровано відповідачу претензію №812 від 06.11.2008 р. з вимогою сплатити борг у сумі 123’959,88 грн. Зазначена претензія отримана відповідачем 13.11.2008 р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення №1236741 від 13.11.2008 р.

Відповідачем погашено основний борг у сумі 123’959,88 грн., про що представлено платіжне доручення №2959 від 26.11.2009 р.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Враховуючи ту обставину, що відповідач повністю погасив основний борг у сумі 123’959,88 грн., провадження у справі в в цій частині потрібно припинити.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Отже, процитована норма закону встановлює особливий вид санкцій за порушення грошового зобов’язання. Тому суд не бере до уваги посилання відповідача на норми ст. ст. 230, 231 ГК України та не погоджується з висновком відповідача про обов’язковість передбачення усіх санкцій у договорі.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. У відповідності до цієї статті позивач скерував претензію №812 від 06.11.2008 р. з вимогою погасити заборгованість протягом семи днів з часу отримання претензії відповідачем. Оскільки, відповідач отримав претензію 13.11.2008 р., тому прострочення з оплати починається з 21.11.2008 р.

Суд частково не погоджується з розрахунком, проведеним позивачем та зазначає таке. При розрахунку середнього індексу інфляції суд виходить з рекомендацій, наданих Верховним судом України у листі від 03.04.1997 р. №62-97р "Рекомендації стосовно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ". Відповідно до зазначених рекомендацій вважається, що сума, внесена за період з 01 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця. Якщо погашення заборгованості відбулося з 01 по 15 число місяця відповідного місяця, інфляційна зміна розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 число місяця –інфляційна зміна розраховується з урахуванням цього місяця. Таким чином, оскільки порушеним обов’язок відповідача з оплати основного боргу є 21.11.2009 р., то сума заборгованості за листопад 2008 року не індексується. За таких обставин середній індекс інфляції за період нарахування позивачем інфляційних збитків становить 1,114. У зв’язку з цим вимоги позивача про стягнення з відповідача 16’213,95 грн. є обґрунтованими частково, у сумі 14’131,42 грн.

Що стосується нарахування позивачем 3% річних, то у його розрахунках також є арифметична помилка. За період 21.11.2008-15.10.2009 р. минуло 329, а не 354 дні, як зазначено позивачем. Тому його вимоги про стягнення з відповідача 3’606,72 грн. є також обґрунтованими частково, у сумі 3’352,01 грн. (123’959,88 грн. * 3%/365 днів * 329 днів).

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. При частковому задоволенні позову витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, оскільки судове рішення прийнято частково на користь позивача, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу потрібно покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог та з урахуванням того, що погашення основного боргу відбулося після подання позову до суду.

Враховуючи наведене, керуючись ст. 193 ГК України, ст. 625 ЦК України, ст. ст. 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задоволити частково.

2.          Стягнути з дочірнього підприємства “Львівський облавтодор” відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (адреса: вул. Володимира Великого, 54, м. Львів, 79053; код ЄДРПОУ 31978981) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Євроізол” (юридична адреса: вул. Остапа Вишні, 7, м. Київ, 01103; поштова адреса: вул. Бориспільська, 7а, м. Київ, 02099; код ЄДРПОУ 24083445) 14’131,42 грн. інфляційних збитків, 3’352,01 грн. –3% річних, 1’414,43 грн. відшкодування витрат на оплату державного мита, 232,15 грн. відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.          Провадження у справі в частині стягнення 123’959,88 грн. основного боргу припинити.

5.          Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Суддя