Рішення № 7094134, 15.12.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.12.09 Справа № 8/271пн

За позовом Відкритого акціонерного товариства Науково-виробнича фірма «Луганські акумулятори», м. Луганськ,

до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Луганськ, -

про визнання права власності на нерухоме майно.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Рубан І.Є.,

в присутності представників сторін:

від позивача - Міщенко М.М. керуючий санацією, - ухвала господарського суду Луганської обл. від 18.02.08 року по справі №20/21-б; паспорт НОМЕР_1, вид. Ленінським РВ ЛМУ УМВСУ у Луганській області 20.02.09 року ;

від відповідача ОСОБА_1 - приватний підприємець, - паспорт НОМЕР_2, вид. Жовтневим РВ ЛМУ УМВСУ у Луганській області 02.03.05 року , -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в :

суть спору: позивачем заявлено вимогу про визнання за ним права власності на обєкт нерухомого майна, який знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Дніпровська, 10, розташований на земельній ділянці площею 621 кв.м та складається з: літ А-1 нежитлова будівля з прибудовою літ. А-1, тамбуром літ. а, погребом літ. пд загальною площею 152,7 кв.м; літ В-1 сарай загальною площею 6,4 кв.м; літ Д зливна яма; літ. №1, №2 огорожа.

До початку судового засідання, призначеного на 15.12.09 року, представники сторін звернулися до суду з клопотанням про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке не суперечить вимогам ст.4-4,22 та 81-1 ГПК України, а тому його задоволено судом.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі, мотивуючи його тим, що відповідач, який має з позивачем договірні орендні правовідносини, відмовляється належним чином виконувати свої обовязки за цим договором, стверджуючи, що позивач не є власником спірного нерухомого майна, а тому не може бути його орендодавцем.

Відповідач позов визнав у повному обсязі (відзив на позов від 15.12.09 року за вих. №б/н; лист від 10.11.09 року за вих. №235).

І.Заслухавши представників сторін, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

Постановою народного суду Ленінського району міста Луганська від 01.11.1963 року за позовом Виконавчого комітету Ленінського району міста Луганська до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про вилучення домоволодіння, збудованого на нетрудові доходи, - позов задоволено у повному обсязі: домоволодіння, розташоване у АДРЕСА_1, яке належало відповідачам, безкоштовно вилучено та передано на баланс комунального фонду Луганської міської ради (а.с.64-65).

Рішенням виконавчого комітету Луганської міської ради від 28.01.1964 року, протокол №3 (що підтверджується архівним витягом від 06.03.02 року за №108, виданим Луганським обласним державним архівом (а.с.62-63), вищезгадане домоволодіння передано на баланс Луганського заводу лужних (щелочных) акумуляторів, правонаступником якого є Відкрите акціонерне товариство Науково-виробнича фірма «Луганські акумулятори»(далі ВАТ НВФ «Луганські акумулятори») (а.с.66; 70-84).

Обєкт нерухомого майна, що є предметом спору по цій справі, розташований на земельній ділянці площею 0,0621 га, яка знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Дніпровська, 10, та відведена позивачу для розміщення та обслуговування вищезгаданого домоволодіння, що підтверджується Технічним паспортом цієї земельної ділянки (а.с.32-46). За користування цією ділянкою позивач сплачував земельний податок (а.с.47-56).

Він не належить до обєктів права комунальної власності територіальної громади міста Луганська (а.с.23).

Спірний обєкт нерухомого майна з 1996 року перебуває на балансі позивача, що підтверджується виданою ним довідкою №б/н від 12.11.09 року (а.с.21), при цьому його оціночна вартість станом на 12.11.09 року складає 50368,75 грн. (а.с. 22).

Право власності на нього станом на 12.11.09 року ні за ким не зареєстроване, що підтверджується листом Луганського міського комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації»від 12.11.09 року за вих. №150973/172 (а.с.9).

За заявою кредитора Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі міста Луганська господарським судом Луганської області 19.07.04 року порушення провадження у справі про банкрутство позивача (ВАТ НВФ «Луганські акумулятори».

Ухвалою цього суду від 25.09.06 року затверджено план санації боржника (а.с.68).

12.11.07 року між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладено договір оренди нежитлових приміщень №А-2-11-1112/1, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування терміном на 11 місяців нежитлове приміщення, розташоване за адресою: місто Луганськ, вул. Дніпровська, 10, загальною площею 150 кв.м, з прилеглою земельною ділянкою площею 0,06 га та наявним у будівлі обладнанням (п.1.1 договору).

У разі, коли на момент закінчення терміну дії договору будь-яка із сторін не виконає свої зобовязання у повному обсязі, термін дії договору може бути продовжено у до повного виконання сторонами своїх зобовязань за договором (п.8.1) (а.с.12-15).

Орендодавець предмет оренди передав орендареві, що підтверджено підписаним обома сторонами Переліком майна, переданого в оренді згідно вищезгаданому договору (а.с.16) та актом приймання-передачі від 12.11.07 року (а.с.17).

12.10.08 року сторони уклали додаткову угоду до цього договору, якою продовжили термін його дії до 31.03.09 року (а.с.19), а 31.03.09 року додаткову угоду, якою термін дії основного договору продовжили до 31.12.09 року (а.с.20).

01.11.09 року орендодавець спрямував на адресу орендаря листа за вих. №124/1 «Щодо відмови від договору оренди та повернення майна», у якому висунув вимогу - у 3-денний термін повернути орендоване майно (а.с.11).

Орендар (відповідача по цій справі) не погодився з такою вимогою та заявив про неможливість повернення згаданого майна «оскільки ВАТ НВФ «Луганські акумулятори»не є власниками вказаного майна»(а.с.10).

Ця обставина стала підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.

ІІ.Заслухавши представників сторін, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

1. Спірні правовідносини виникли у 1964 році, тобто під час дії Цивільного кодексу Української РСР, та продовжують мати місце на даний час, тобто після 01.01.04 року дати набрання чинності Цивільним кодексом України (далі ЦКУ).

З огляду на викладене суд при вирішенні цього спору керується правилом ст.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦКУ, відповідно до яких Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обовязків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

При вирішенні спору суд посилається на норми нині чинного Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 316 Цивільного кодексу встановлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно статті 317 цього Кодексу власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Субєктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Кодексу. Усі субєкти права власності є рівними перед законом (ст. 318 ЦКУ).

Відповідно до частин 1-3 ст. 319 Кодексу власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обовязків власник зобовязаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Як сказано у частині 1 ст. 321 ЦКУ, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Частинами 1-2 статті 325 Кодексу встановлено, що субєктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.

Право власності придбавається з підстав, не заборонених законом, у тому числі на підставі угод. Право власності вважається таким, що виникло правомірно, якщо інше прямо не витікає з закону або незаконність придбання права власності не встановлена судом (ст. 328 ЦКУ).

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (ч. 2 ст. 331 ЦКУ).

Суд вважає, що позивач належним чином документально довів, що він правомірно набув право власності на усі три спірні обєкти.

Згідно частині 1 ст . 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх субєктів права власності.

Оскільки оспорюється право власності позивача на обєкти нерухомості, які є предметом позову по цій справі, то позивач правомірно скористався правилом ст. 392 ЦКУ, згідно якій власник майна може предявити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що позовні вимоги є законними та обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.44,47-1 та ч.2 ст. 49 ГПК України, суд покладає судові витрати на позивача; підстав для їх покладення на відповідача суд не вбачає.

Судом встановлено, що позивач при зверненні з позовом до суду припустився надмірної сплати державного мита.

Так, оціночна вартість предмету спору становить 50368,75 грн.

Відповідно до норми, викладеної у п. «а» ч.2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93 року №7/93 «Про державне мито»за розгляд господарським судом майнового спору на користь Державного бюджету України підлягає. стягненню державне мито у розмірі 1% вартості позову, але не менше 6 (102,00 грн.) та не більше 1500 (25500,00 грн.), - тобто у даному випадку позивачу слід було сплатити державне мито у сумі 503,69 грн., - з огляду на що сума його надмірної сплати складає 00,31 грн. (504,00 грн. 503,69 грн.).

Вказана сума грошових коштів підлягає поверненню з Державного бюджету України на користь платника.

На підставі викладеного, ст.ст. 316-321,328,331,386 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст.4-3,12,22,32-34,36,43,33,47-1,49, п.1ч.1ст.80, ст.ст. 82-85 Госопдарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Визнати за Відкритим акціонерним товариством Науково-виробнича фірма «Луганські акумулятори», ідентифікаційний код 05758948, яке знаходиться за адресою: м. Луганськ, вул. Оборонна, 91, - право власності на наступний обєкт нерухомого майна , який знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Дніпровська, 10 (десять), розташований на земельній ділянці площею 621 кв.м та складається з: літ А-1 нежитлова будівля з прибудовою літ. А-1, тамбуром літ. а, погребом літ. пд - загальною площею 152,7 кв.м; літ. В-1 сарай загальною площею 6,4 кв.м; літ. Д зливна яма; літ. №1, №2 огорожа.

Відповідно до ст.ст.182 та 331 Цивільного кодексу України право власності на нерухоме майно підлягає державній реєстрації.

3.Судові витрати покласти на позивача.

4.Повернути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства Науково-виробнича фірма «Луганські акумулятори», ідентифікаційний код 05758948, яке знаходиться за адресою: м. Луганськ, вул. Оборонна, 91, - надмірно сплачене державне мито у сумі 0 (Нуль) грн. 31 коп.

Підставою для повернення вказаної суми грошових коштів є примірник цього рішення, скріплений підписом судді та гербовою печаткою господарського суду Луганської області.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 15.12.09 року за згодою представників сторін оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного господарського суду у 10-денний термін з дня підписання.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 16 грудня 2009 року.

Суддя А.П.Середа