Рішення № 7094043, 22.10.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 6/471 22.10.09

За позовом Заступника військового прокурора Центрального регіону в інтересах держави в особі державного підприємства «Укрвійськбуд» До відповідача Приватного підприємства «Гарант-Енерго»

Про стягнення 418075,04 грн.

Суддя Ковтун С.А.

Представники сторін:

Від прокуратури Хруленко О.В. (за дов.)

Від позивача Маркевич А.М. (за дов.)

Від відповідача не зявились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернувся з позовом заступник військового прокурора Центрального регіону в інтересах держави в особі державного підприємства «Укрвійськбуд»про стягнення з приватного підприємства «Гарант-Енерго» 418075,04 грн. за договором № П-02/07/07-36 від 02.07.2007 р., а саме: 331117,37 грн. боргу, 42051,91 грн. інфляційних, 5498,44 грн. трьох процентів річних, 39407,32 грн. пені. (позовна заява арифметичну помилку, що сума даних цифр складає 398075,04 грн.)

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушенні зобовязання щодо оплати виконаних робіт за договором № П-02/07/07/36 підряду на будівництво електропідстанції від 02.07.2007 р.. Також позивач просить стягнути з відповідача штрафні санкції.

Ухвалою суду від 17.07.2009 р. було порушено провадження у справі № 6/471.

Відповідач та представник прокуратури на виклик суду не зявились, про причини неявки суд не повідомили.

Розгляд справи було відкладено на 22.10.2009 р..

Відповідач відзиву на позов не надав, представників в судове засідання не направив повторно, про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

02.07.2007 р. філією державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд»- 75 управління начальника робіт (підрядником) та приватним підприємством «Гарант-Енерго»(замовником) було укладено договір № П-02/07/07/36 підряду на будівництво електропідстанції (далі Договір).

Згідно п.1.1 Договору підрядник зобовязувався виконати і здати замовнику у встановлений строк виконані роботи, а замовник зобов'язаний прийняти виконані роботи і оплатити їх.

Відповідно до п. 4.3 Договору розрахунок за фактично виконані роботи здійснюється на підставі наданих підрядником замовнику не пізніше 5-го числа місяця, наступного за звітним, документів протягом 5 банківських днів після підписання цих документів.

На виконання умов Договору підрядником були виконанні, а замовником прийняті у серпні 2008 р. роботи по будівництву електропідстанції на суму 60672,00 грн. та підїзної дороги до електропідстанції на суму 393674,00 грн., у вересні 2008 р. роботи по будівництву електропідстанції на суму 28366,37 грн., що підтверджується підписаними керівником замовника довідками про вартість виконаних робіт.

Таким чином, загальна вартість виконаних підрядником робіт склала 482712,37 грн.

Замовник за виконані роботи розрахувався частково.

Відповідно до акту звірки взаємних розрахунків від 23.03.2009 р., з урахуванням попередніх розрахунків державним підприємством Міністерства оборони «Укрвійськбуд»було визначено, що заборгованість приватного підприємства «Гарант-Енерго»склала 331117,37 грн.

Після порушення провадження по справі відповідачем було проведено часткову оплату виконаних робіт на суму 50000 грн.

Таким чином, на час розгляду справи заборгованість відповідача становить 281116,97 грн.

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обовязків (зобовязань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з частинами 1, 7 статті193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Оскільки відповідачем під час розгляду справи було погашено суму основного боргу у розмірі 50000 грн., суд вважає за необхідне припинити провадження в частині стягнення основного боргу на підставі п. 1-1 ч. 1. ст. 80 ГПК України.

У той же час, вимога про стягнення з відповідача боргу в розмірі 281116,97 грн. грн. є законною та обґрунтованою.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених зобов'язанням. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки у вигляді сплати винною стороною неустойки та відшкодуванню завданих збитків.

Відповідно до п. 11.3. Договору відповідач має сплатити пеню за порушення строків оплати виконаних робіт у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Нарахування штрафних санкцій згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України за прострочення виконання зобовязання припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано, тобто пеня підлягає нарахуванню за період з 10.10.2008 р. по 10.04.2009 р..

Згідно з розрахунком суду розмір пені за період прострочення становить 39570,50 грн., однак, оскільки підстави для стягнення сум більших, ніж зазначено в позовних вимогах, в суду відсутні, до стягнення підлягає 39407,32 грн. пені.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник на вимогу кредитора у випадку прострочення грошового зобовязання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних з простроченої суми.

За розрахунком суду розмір інфляційних витрат, що підлягають стягненню, складає 39734,08 грн. (320851,05 борг з урахуванням індексу інфляції), три проценти річних з 10.10.2008 р. по 30.04.2009 р. складає 5490,61 грн.

У стягненні 2317,83 грн. інфляційних витрат та 7,83 грн. трьох процентів річних судом відмовлено.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приймаючи рішення, суд зобовязаний керуватись наданими сторонами доказами.

Позивачем належним чином доведене порушення його прав зі сторони відповідача внаслідок не виконання своїх зобовязань за договором № П-02/07/07/36 підряду на будівництво електропідстанції від 02.07.2007 р..

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення 320851,05 грн. боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, 5490,61 грн. трьох процентів річних та 39407,32 грн. пені, а разом - 365748,99 грн.

У стягненні 2317,83 грн. інфляційних витрат та 7,83 грн. трьох процентів річних судом відмовлено.

В частині стягнення основного боргу у розмірі 50000 грн. провадження припинено на підставі п. 1-1 ч. 1. ст. 80 ГПК України.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволенню позовних вимог. Зокрема з відповідача підлягає стягненню до Державного бюджету України 4157,5 грн. державного мита та 315 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства «Гарант-Енерго»(04050, м. Київ, вул. М. Пимоненка, 13, рахунок 26006005457001 в АТ «Укрінбанк»у м. Києві, МФО 300142, код 30577113) на користь державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд»(04050, м. Київ, вул. Мельникова 81, кор.20, рахунок 26003600112559 в ВАТ КБ «Хрещатик»м. Києва, МФО 300670, код 24308300) 320851,05 грн. борг з урахуванням індексу інфляції, 5490,61 грн. трьох процентів річних та 39407,32 грн. пені.

Стягнути з приватного підприємства «Гарант-Енерго»(04050, м. Київ, вул. М. Пимоненка, 13, рахунок 26006005457001 в АТ «Укрінбанк»у м. Києві, МФО 300142, код 30577113) до Державного бюджету України 4157,5 грн. державного мита та 315 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В частині стягнення боргу в розмірі 50000 грн. провадження у справі припинити.

Суддя С.А. Ковтун

Рішення підписано 14.12.2009 р.