Рішення № 7093970, 10.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 23/33110.12.09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №23/331                                                                                                     10.12.2009

За позовомтовариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ніка»

дозакритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Страховий капітал»

простягнення 4130,31 грн.

Суддя Кирилюк Т.Ю.

Представники сторін:

від позивача:Сергієнко Н.А. (пред за довір.№17/09-09 від 28.09.2009 року)

від відповідача:не з’явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ніка»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Страховий капітал»заборгованості за договором про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії) №ФП-07-03/01 від 12.03.2007 року у сумі 4130,31грн.

Позов обґрунтований тим, що Відповідач не належним чином виконує свої зобов’язання за договором перестрахування ризиків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.10.2009 року порушено провадження у справі №23/331 та призначено її розгляд на 10.11.2009 року.

У судовому засіданні 10.11.2009 року представник Позивача підтримав вимоги, викладені у позовній заяві та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання 10.11.2009 року своїх представників не направив, витребуваних судом документів не надав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.11.2009 року у зв’язку з неявкою представника Відповідача у судове засідання розгляд справи № 23/331 було відкладено на 10.12.2009 року.

Ухвала про порушення провадження у справі та ухвала про відкладення судового засідання були відправлені за двома адресами: за місцезнаходженням Відповідача відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб –підприємців та за поштовою адресою, вказаною у позовній заяві.

У судове засідання 10.12.2009 року представник Відповідача повторно не з’явився, вимоги ухвал Господарського суду міста Києва по справі № 23/331 від 27.10.2009 року та від 10.11.2009 року не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду та про час і місце проведення судових засідань.

Відповідно до статті 3 та статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Крім того, відповідно до статті 65 Господарського процесуального кодексу України з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя зобов'язує сторони виконати певні дії, витребовує від них документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору та вчиняє інші дії, спрямовані на забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи.

Відповідачем вимоги ухвал суду не виконано, не надано письмового відзиву та письмових заперечень по суті заявлених вимог, а також не надано доказів, які б підтверджували поважність та винятковість причин пропуску судових засідань.

Судом у відповідності з вимогами статті 811 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

На підставі статті 75 Господарського процесуального Кодексу України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні 10.12.2009 року за згодою представника Позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника Позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Позивачем та Відповідачем 12 березня 2007 року було укладено договір про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії) №ФП-07-03/01, яким визначено загальні умови перестрахування (ретроцесії) ризиків, які сторони приймають на себе за договорами страхування.

Предмет перестрахування, ліміти відповідальності і інші умови визначаються сторонами окремими договорами, підписаних обома сторонами та скріплених їх печатками (пункт 2.1 договору № ФП-07-03/01).

Пропозиція конкретного ризику в перестрахування здійснюється у виді проекту договору, підписаного перестрахувальником і завіреного його печаткою, який направляється перестраховику за допомогою факсимільного чи поштового зв’язку або електронною поштою. У випадку, якщо перестраховик погоджується з умовами, викладеними в отриманому проекті договору, він підписує його, завіряє своєю печаткою і направляє перестрахувальнику.

За загальним правилом, встановленим пунктом 1.3 договору №ФП-07-03/01, передані в перестрахування ризики вважаються перестрахованими на умовах (за правилами страхування) страховика, який уклав договір страхування.

22 листопада 2007 року сторонами укладено договір перестрахування (ковер-нот) №ПТР/07-644, за яким Позивачем було перестраховано у Відповідача ризик виконання власних зобов’язань за укладеним ним договором страхування транспортного засобу. Виконання сторонами умов цього договору стало предметом позову.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про страхування»перестрахуванням визначається страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований. Означена правова норма кореспондується зі статею 987 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором перестрахування страховик, який уклав договір страхування страхує в іншого страховика (перестраховика) ризик виконання частини своїх обов’язків перед страхувальником.

Таким чином, судом встановлено, що договір № ФП-07-03/01 від 12.03.2007 року та ковер-нот №ПТР/07-644 від 22.11.2007 року відповідають вимогам чинного законодавства в частині суб’єктного складу учасників цих правовідносин та за своєю формою –вимогам статті 981 Цивільного кодексу України.

За договором перестрахування №ПТР/07-644 від 22.11.2007 року Відповідач прийняв на себе страхову відповідальність перед Позивачем та зобов’язався здійснити відшкодування збитків у випадку настання страхової події, передбаченої договором добровільного страхування наземного транспорту №ТР-07-157 від 19.11.2007 року, укладеним Позивачем з Лінкиним Андрієм Геннадійовичем.

Предметом договору страхування №ТР-07-157 від 19.11.2007 року визначені майнові інтереси страхувальника (Лінкина А.Г.), пов’язані з володінням, користуванням та розпорядженням автомобілем LEXUS RX 300, ідентифікаційний номер JTJHF10U000302816, державний номерний знак 300-08 КН.

Пунктом 5.1.1 договору страхування №ТР-07-157 від 19.11.2007 року страховим випадком, тобто подією, яка породжує обов’язок страховика здійснити страхову виплату на користь страхувальника, визначається пошкодження (знищення) автотранспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

26 серпня 2008 року на 19 км. північно-східного обходу м. Києва сталась дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля LEXUS RX 300, д.н.з. 300-08 КН. В наслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди автомобіль LEXUS RX 300 отримав механічні пошкодження, що підтверджується довідками роти ДПС із забезпечення супроводжень та заходів в аеропорту «Бориспіль»при УДАІ ГУМВС України в Київській області.

29 серпня 2008 року Позивачем було направлено Відповідачу повідомлення вих. №93/08-08 про настання події, яка має ознаки страхового випадку, з автомобілем LEXUS RX 300, д.н.з. 300-08 КН.

Для встановлення характеру та розміру шкоди, заподіяної власнику автомобіля LEXUS RX 300, Позивачем було замовлено проведення авто товарознавчого дослідження фізичній особі - підприємцю Бережнюку О.В. Звітом №3294 від 29.08.2008 року визначено вартість відновлювального ремонту автомобіля LEXUS RX 300, яка становить 19387,64 грн.

Відповідно до статті 990 Цивільного кодексу України та статті 25 Закону України «Про страхування»виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно із договором страхування на підставі заяви страхувальника та акта, який складається страховиком чи уповноваженою ним особою.

10 вересня 2008 року Позивачем складено страховий акт №А-223-ТР-07-157, відповідно до якого було визнано вищеозначену подію страховим випадком.

Позивач виконав свої зобов’язання перед страхувальником та перерахував на його рахунок 17810,00 грн. страхового відшкодування, що підтверджується платіжними дорученнями №4026 від 10.09.2008 року, №4220 від 16.10.2008 року та №4246 від 22.10.2008 року.

12 червня 2009 року Позивач надіслав Відповідачу письмове повідомлення №67/06-09 з вимогою про здійснення виплати страхового відшкодування у сумі 3926,19 грн. та комплектом документів згідно пункту 8.1 договору №ФП-07-03/01 від 12.03.2007року. Повідомлення №67/06-09 від 12.06.2009 року отримано Відповідачем 21.07.2009 року.

Відповідно до вимог пункту 8.1 договору № ФП-07-03/01 від 12.03.2007 Відповідач зобов’язаний здійснити виплату страхового відшкодування на користь Позивача протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту отримання повного пакету документів. Означене зобов’язання Відповідачем не виконано, на момент розгляду справи страхове відшкодування не виплачене.

Таким чином, суд встановлює порушення господарського зобов’язання з боку Відповідача в частині своєчасної та у повному обсязі виплати суми страхового відшкодування та витрат на розслідування за договором перестрахування (ковер-нотом) № ПТР/07-644 від 22.11.2007 року, яке мало бути сплаченим до 04.08.2009 року у сумі 3926,19 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно статті 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

У відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до пункту 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Умовами договору №ФП-07-03/01 від 12.03.2007 року встановлено відповідальність перестраховика за несвоєчасну виплату страхового відшкодування, пунктом 3.3.6 передбачено сплату пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки виконання зобов’язань.

Суд перевірив наданий Позивачем розрахунок пені та визнає його обґрунтованим. За таких обставин, позовна вимога про стягнення з Відповідача пені підлягає задоволенню у заявленому Позивачем розмірі.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Суд перевірив наданий Позивачем розрахунок інфляційних втрат і вважає його обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України з Відповідача на користь Позивача стягуються понесені ним витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Страховий капітал» (01004, м. Київ, вул. Кропивницького, 6, кв. 2, ідентифікаційний код 32206908) на користь товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ніка»(01001, м. Київ, вул. Заньковецької/Станіславського, 3/1, ідентифікаційний код 30415998) 3926,19 грн. (три тисячі дев’ятсот двадцять шість гривень 19 коп.) основного боргу; 172,72 (сто сімдесят дві гривні 72 коп.) пені; 31,40 грн. (тридцять одну гривню 40 коп.) інфляційних втрат; 102,00 грн. (сто дві гривні 00 коп.) державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ.

Рішення набуває законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя Кирилюк Т.Ю.

Дата підписання 14.12.2009 року