Рішення № 7093784, 22.10.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 25/558-6/50222.10.09 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Русь Інтернешнл» До Третя особаТовариства з обмеженою відповідальністю «Альба-Регія»

на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, закрите акціонерне товариство «СК «Єврорезерв»

Простягнення 5041568,88 грн.

Суддя С.А. Ковтун

Представники учасників процесу:

Від позивача          Донченко К.Ю. (за дов. б/н від 05.01.2009 р.)

          Буланова О.М. (за дов. б/н від 18.07.2009 р.)

Від відповідача          не з’явилися

Від третьої особи          не з’явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Русь Інтернешнл»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Альба-Регія»5041568,88 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до пункту 3.2 договору поруки №01/10/05 у позивача виникло право вимоги до відповідача у повному обсязі виконаного на користь третьої особи зобов’язання.

Також позивач просив стягнути 923205,55 грн. інфляційної складової боргу та 233717,33 грн. трьох відсотків річних.

Рішенням суду від 05.02.2008 р. позов задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.01.2009 р. рішення залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 04.06.2009 р. вказані процесуальні документи скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Підставою для скасування рішення та постанови стало:

не встановлення, чи виникло зобов’язання за основним договором та, відповідно, чи виникло у позивача право вимоги за договором поруки;

не надання правової оцінки питанню, чи направлялась кредитором вимога до поручителя (позивача) про стягнення коштів за договором поруки через невиконання зобов’язання боржником у встановлений строк (п. 3.2 Договору);

необхідність перевірки, чи не є зобов’язання поручителя припиненим відповідно до п. 4.3 договору поруки та норм Цивільного кодексу України, зокрема ст. 559.

Ухвалою суду від 31.07.2009 р. справі було присвоєно № 25/558-6/502, залучено до участі у справі третю особу на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, закрите акціонерне товариство «СК «Єврорезерв»та призначено її розгляд на 24.09.2009 р..

Представники відповідача та третьої особи на виклик суду не з’явилися, через канцелярію суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Розгляд справи було відкладено на 22.10.2009 р..

Ухвалою заступника голови суду від 29.09.2009 р. строк вирішення спору було продовжено на місяць.

Позивачем було надано пояснення, в яких він зазначив, що продавець звернувся до нього з усною вимогою про виконання зобов’язання, а свідченням існування основного зобов’язання позивач вважає те, що відповідачем укладення основного договору не заперечувалося, доказів виконання суду надано не було.

Представники відповідача та третьої особи на виклик суду не з’явилися повторно, про час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

01.11.2005 р. між товариством з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Русь Інтернешнл»(поручителем), ТОВ «Альба - Регія»(покупцем) та закритим акціонерним товариством (далі - ЗАТ) «Страхова компанія «Єврорезерв»(продавцем) було укладено договір поруки № 01/10/05 (далі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1 Договору поручитель зобов’язується відповідати перед продавцем за виконання зобов’язань покупцем за Договором, укладеного між покупцем та продавцем, у випадку невиконання чи неналежного виконання покупцем цих зобов’язань.

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що предметом основного договору є купівля-продажу цінних паперів, а саме: простих іменних акцій, емітентом яких є відкрите акціонерне товариство «Готель Славутич», номінальною вартістю 39787,75 грн., загальною кількістю 159151 шт. та загальною вартістю 3884646 грн.

Згідно з п. 2.1, п. 2.2 Договору передбачене цим Договором зобов’язання поручителя перед продавцем складає 3884646 грн. Поручитель також відповідає за сплату відсотків, за відшкодування збитків, за сплату неустойки.

Відповідно до пункту 3.2 Договору у поручителя, що виконав зобов’язання, виникає право вимоги до покупця у повному обсязі виконаного поручителем за покупця зобов’язання. Покупець виконує зобов’язання, що виникло перед поручителем протягом одного для з моменту виконання поручителем своїх зобов’язань перед продавцем.

Згідно з п. 4.3 Договору порука припиняється також, коли продавець протягом трьох місяців з дня настання строку виконання зобов’язання не висунув вимоги до поручителя.

02.11.2005 р. платіжним дорученням № 49 поручитель на вимогу продавця сплатив на його користь 3884646 грн.

Таким чином, позивач належним чином та в повному обсязі виконав свої зобов’язання за Договором, внаслідок чого в нього виникло право вимоги до відповідача.

Оскільки відповідачем в передбачені п. 3.2 Договору строки оплата проведена не була, його заборгованість перед позивачем становить 3884646 грн.

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено договір є підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 556 Цивільного кодексу України після виконання поручителем зобов’язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов’язок боржника. До поручителя, який виконав зобов’язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов’язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Відповідач належним чином свої зобов’язань перед поручителем за Договором у встановлені строки не виконав, чим порушив умови Договору.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення 3884646 грн. заборгованості обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 3.2 Договору покупець виконує зобов’язання, що виникло перед поручителем протягом одного для з моменту виконання поручителем своїх зобов’язань перед продавцем.

Тому, прострочення виконання зобов’язання слід рахувати з 04.11.2005 р..

Згідно з розрахунком суду інфляційна складова богу складає 862391,41 грн. (4747037,41 грн. заборгованість з урахуванням встановленого індексу інфляції).

Позовні вимоги в частині стягнення 60814,14 грн. інфляційних витрат не підлягають задоволенню.

Відповідно до здійсненого позивачем розрахунку, який судом перевірено, стягненню підлягають три проценти річних в розмірі 233717,33 грн..

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приймаючи рішення, суд зобов’язаний керуватись наданими сторонами доказами.

Позивачем належним чином доведене порушення його прав зі сторони відповідача внаслідок не виконання своїх зобов’язань за договором № 01/10/05 від 01.11.2005 р..

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення 4747037,41 грн. заборгованості з урахуванням інфляційних витрат та 233717,33 грн. трьох процентів річних, а разом 4980754,74 грн.

Позовні вимоги в частині стягнення 60814,14 грн. інфляційних витрат не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Зокрема, з відповідача підлягає стягненню 25192,41 грн. державного мита та 116,58 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Альба - Регія»(01034, м. Київ, вул. Рейтарська 35-А, код 33405563) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Русь Інтернешнл»(01023, м. Київ, вул. Госпітальна, 4, код 32380281) 4747037,41 грн. заборгованості з урахуванням інфляційних втрат та 233717,33 грн. трьох процентів річних, 25192,41 грн. державного мита та 116,58 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

СуддяС.А. Ковтун Рішення підписано 11.12.2009 р.