Рішення № 7093788, 16.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 50/52116.12.09 За позовом           закритого акціонерного товариства "Українська торгово-промислова                     компанія" до           відкритого акціонерного товариства "Київопорядкомплект"

про                     сплату суми боргу та штрафних санкцій у сумі 68 265,84 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники:

Від позивача           Краснянський П.В.(дов. від 21.07.2009)

Від відповідача Якимчук С.М.(дов. від 14.09.2009)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги та отриманий товар у розмірі 68 265,84 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 06.07.2009 порушено провадження у справі №50/521 та призначено до розгляду на 22.07.2009.

Представник відповідача в судове засідання 22.07.2009 не з’явився, витребувані судом докази не подав, але через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи. Суд задовольнив дане клопотання.

В судове засідання прибув представник позивача, дав пояснення по справі та подав клопотання про продовження строку розгляду справи на строк більший, ніж це передбачено ч. 1 ст. 69 ГПК України. Суд задовольнив дане клопотання.

Розгляд справи було відкладено на 11.09.2009.

11.09.2009 розгляд справи не відбувся у зв"язку з хворобою судді, оголошена перерва на 02.10.2009.

02.10.2009 представник відповідача в судове засідання не з’явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки не повідомив.

В судове засідання прибув представник позивача та дав додаткові пояснення по справі.

Розгляд справи було відкладено на 14.10.2009.

В судове засідання 14.10.2009 прибули представники позивача та відповідача і дали додаткові пояснення по справі.

Суд, дослідивши матеріали справи прийшов до висновку про необхідність витребування додаткових доказів по справі, розгляд справи було відкладено на 04.11.2009, а потім було оголошено перерву на 23.11.2009.

23.11.2009 в судове засідання прибув представник позивача та дав пояснення по справі, але не подав витребуваних доказів.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Розгляд справи було відкладено на 09.12.2009.

09.12.2009 в судове засідання прибули представники позивача та відповідача і дали додаткові пояснення по справі.

Представник відповідача подав письмовий відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в частині стягнення суми боргу в розмірі 37633,15 грн. та штрафних санкцій. Проти задоволення позову в іншій частині відповідач не заперечував. Суд прийняв до уваги даний відзив на позовну заяву.

Представник позивача подав письмові пояснення по суті заявлених позовних вимог та просив задовольнити позов в повному обсязі.

Представник позивача не дав згоду на оголошення вступної і резолютивної частини рішення, тому суд оголосив перерву на 16.12.2009 для підготовки та оголошення повного тексту рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська Торгово-Промислова Компанія»(далі позивач) у своїй позовній заяві стверджує, що ним було надано послуги з технічного обслуговування транспортних засобів відкритому акціонерному товариству «Київопорядкомплект»(далі відповідач) загальною вартістю 37 633,15 грн., що підтверджується наряд-замовленням № ЮсА - 0005982 від 02.07.2008 на суму 24 983,15 грн. та наряд-замовленням № ЮсА - 0006330 від 01.09.2008 на суму 12 650,00 грн. Також за твердженням позивача відповідачем було придбано у нього товар загальною вартістю 32 695,50 грн., що підтверджується видатковою накладною № ЮсРЗ - 0000298 від 28.08.2008 на суму 23 800, грн. та видатковою накладною № ЮсРЗ - 0000324 від 24.09.2008 на суму 8 895,50 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до накладних № ЮсРЗ-0000298 від 28.08.2008 на суму 23800,00 грн. та № ЮсРЗ-0000324 від 24.09.2008 на суму 8895,50 грн. позивач відпустив відповідачу товарів на загальну суму 32695,50 грн.

Відповідач частково сплатив кошти за отриманий товар в сумі 10800,00 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 3950 від10.11.2008.

З наданих пояснень відповідача в судових засіданнях вбачається, що він не заперечує проти отримання від позивача товару на загальну суму 32695,50 грн. та підтверджує часткову оплату за даний товар в сумі 10800,00 грн.

Таким чином судом встановлено, що станом на день розгляду справи заборгованість відповідача за отриманий від позивача товар становить 21895,50 грн., що повністю підтверджується наданими доказами.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки (частина 1 статті 11 Цивільного кодексу України).

Як встановлено частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини.

Також у відповідності до положень ч.1 ст.181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлення.

З огляду на викладене між сторонами було укладено усний договір купівлі-продажу.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

У відповідності до ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (стаття 193 Господарського кодексу України).

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов’язаний виконати всій обов’язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 21895,50 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу в сумі 21895,50 грн. за відвантажений товар визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 37633,15 грн. за надані послуги з технічного обслуговування, то суд зазначає наступне:

Свої позовні вимоги в цій частині позивач обґрунтовує наданими до матеріалів справи наряд-замовленнями № ЮсА-0005982 від 02.07.2008 на суму 24983,15 грн. та № ЮсА-0006330 від 01.09.2008 на суму 12650,00 грн.

Однак суд критично оцінює надані позивачем документи і приходить до висновку, що надані документи не можуть бути належними доказами з огляду на наступне. З цих доказів неможливо встановити ні факту замовлення цих послуг відповідачем, ні факту отримання послуг перелічених в цих нарядах останнім, оскільки в них не зазначено ні посад, ні прізвищ, ні підписів відповідальних осіб, відсутні й печатки господарюючих суб’єктів. Довіреність серії НЖБ № 273088 від 28.07.2008, яка є в матеріалах справи, що видана відповідачем на ім'я Романенка Ю.Б., не підтверджує приймання ним від позивача будь-яких робіт чи отримання від останнього будь-яких робіт (послуг). До того ж суд зазначає, що такі довіреності видаються господарюючими суб’єктами на отримання товару, а не прийняття робіт чи послуг. Виконані роботи чи надані послуги приймаються на підставі актів приймання-передачі. Актів приймання - передачі відповідних робіт (послуг) позивачем суду не надано.

Відповідно до ст. 35 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На неодноразові вимоги суду позивач не надав належних доказів, що підтверджували б надання ним послуг відповідачу з технічного обслуговування транспортних засобів на загальну суму 37633,15 грн.

У зв’язку з наведеним суд відмовляє позивачу у задоволенні його позовних вимог в частині стягнення 37633,15 грн. та відповідно в частині стягнення штрафних санкцій, нарахованих на дану суму.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

У зв’язку з наведеним суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідача суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3-х відсотків річних за прострочення оплати коштів в сумі 21895,50 грн. за отриманий товар.

Суд самостійно здійснив розрахунок сум інфляційних втрат та 3-х відсотків річних, оскільки наданий позивачем розрахунок здійснено з урахуванням суми в розмірі 37633,15 грн., у задоволенні стягнення якої судом відмовлено.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь –який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги.

Оскільки сторонами не було погоджено строк виконання зобов’язань, то враховуючи те, що позивачем на адресу позивача вимога(претензія) про оплату заборгованості була направлена 11.03.2009, строк настання обов’язку відповідача сплатити борг настав з 18.03.2009. Кінцевим терміном нарахування штрафних санкцій позивач зазначає 15.06.2009, вказану дату суд і приймає у якості кінцевого строку для нарахування санкцій.

Таким чином:

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі

18.03.2009 - 15.06.200921895.51.014306.5422202.04

Сума інфляційного збільшення суми боргу складає 306,54 грн.

Розрахунок 3-х відсотків річних

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

21895.518.03.2009 - 15.06.2009903 %161.97

Загальна сума 3-х відсотків річних складає 161.97 грн.

Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання з оплати коштів в сумі 21895,50 грн. за отриманий товар, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 306,54 грн. інфляційних витрат та 161,97 грн. - три проценти річних від простроченої суми за увесь час прострочення платежу, розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком суду.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. 4, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, господарський суд м. Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Київопорядкомплект"(вул. Будіндустрії, 9, м. Київ, 01013, код ЄДРПОУ 05503326, п/р 2600515612001 в АБ «Київська Русь», МФО 319092) на користь закритого акціонерного товариства "Українська торгово-промислова компанія"(вул. Червоноармійська, 21, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 31778064, п/р 26008007659001 в ВАТ «Індустріально-Експортний Банк», МФО 300614) основний борг в сумі 21 895 (двадцять одну тисячу вісімсот дев’яносто п’ять) грн. 50 коп., 3% річних в сумі 161(сто шістдесят одна) грн. 97 коп., інфляційні втрати в розмірі 306(триста шість) грн. 54 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 223(двісті двадцять три)грн. 64 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 102 (сто дві) грн. 38 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Рішення може бути оскаржене у десятиденний термін в порядку, визначеному законодавством України.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя                                                                       Головатюк Л.Д.